Справа № 638/2788/26
Провадження № 1-кп/638/1359/26
18 лютого 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024041330000879 від 31.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 407, частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України,
Прокурор підтримує клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 407, частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та наявністю ризиків, що визначені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Обвинувачений та його захисник заперечують проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник вважає можливим обрати більш м'який запобіжний захід до обвинуваченого (у вигляді домашнього арешту, направивиши його до військової частини, у якій він проходив службу) та зменшити розмір застави. Захисник вважає що обвинувачений позбавлений можливості скористатися своїм правом, передбаченим частиною п'ятою статті 401 КК України.
Частиною першою статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з обвинувальним актом, молодший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, перебуваючи на посаді стрільця - помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, статей 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без дозволу командування, в умовах воєнного стану, за відсутності законних підстав та поважних причин, 07.09.2024 у ранковий час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), перебуваючи в районі тимчасового розташування свого підрозділу, а саме с. Набережне, Нікопольського району, Дніпропетровської області, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби та з 07.09.2024 по 20.11.2025 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд, тобто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною пятою статті 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану. Також, 17.11.2025 приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю дівчиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та співмешканцем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У вказаний час ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , перебуваючи на кухні зазначеної квартири, вживали алкогольні напої, тоді як ОСОБА_7 перебував у своїй кімнаті. Через деякий проміжок часу, а саме приблизно о 19 год. 00 хв. 17.11.2025 у ОСОБА_4 на грунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_7 виник Злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи у кімнаті ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, діючи умисно та протиправно, наніс ОСОБА_7 приблизно 3-4 удари руками (кулаками) у ділянку грудної клітки та обличчя, спричинивши останньому тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_4 залишив зазначену кімнату та пішов до приміщення кухні. Через деякий проміжок часу, а саме приблизно о 23 год. 40 хв. 17 листопада 2025 року, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, спрямованого на умисне протиправне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, знову зайшов до кімнати ОСОБА_7 та, діючи умисно, протиправно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс ОСОБА_7 приблизно 6 ударів руками (кулаками) у ділянку грудної клітки та обличчя чим спричинив ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження. Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 згідно висновку експерта № 20251121010003090 від 12.02.2026 наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді: (3) забійних ран на обличчі (лобі справа, в проекції правій надбрівної дуги, у зовнішнього кута правого ока (1) забійної рани на лівій вушній раковини (2) забійних ран на слизовій оболонці верхньої губи; (1) садна у правій скроневій ділянці, (3) саден у лівій скроневій ділянці, (множинних) саден на обличчі на тлі синців; (7) синців на обличчі, крововиливів у правій та лівій скроневий м'яз, крововиливи у м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні; пластинчаті крововиливи під тверду мозкову оболонку головного мозку у лівій лобній ділянці, в задній черепній ямці зліва та в правій тім'яній ділянці; крововиливи під м'які мозкові оболонки у скроневих частках головного мозку та у лівій лобній ділянці, забою головного мозку. Травма тулуба у вигляді: множинних синців на передній та бічним поверхням тулубу; прямих переломів лівих 5-11 ребер по середнє-ключичній лінії, правого 6 ребра по передньої пахвової лінії; розривів легень у місцях переломів з крововиливами у плевральні порожнині. Множинні садна та синці на обох верхніх кінцівках. Сукупна тупа травма тіла у ОСОБА_7 у вигляді черепно-мозкової травми, травми тулуба та множинні садна та синці на верхніх кінцівках утворились прижиттєво в швидкий послідовності, незадовго до настання смерті, (від 30 хвилин до 1 години) від ударної та ковзаючої дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею контакту, на що вказує форма та характер ушкоджень, ступень загоєння саден, характер переломів ребер та результат судово-гістологічного дослідження, при якому встановлені судинні та тканинні реакції в ушкодженнях. Локалізація та характер ушкоджень у постраждалого виключає ймовірність, що вони могли утворитися при падінні на необмежену поверхню. Таким чином, причиною смерті ОСОБА_7 стала сукупна тупа травма тіла, яка супроводжувалась внутрішньочерепними крововиливами, та крововиливами у плевральні порожнини. Сукупна тупа травма тіла у ОСОБА_7 має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (п.п. 4.8., 2.1., 2.1.1 a, 2.1.2., 2.1.3.в,г,л). «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 р). та перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті потерпілого. Вналідок чого ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений частиною другою статті 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 20.11.2025 стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 18.01.2026 з визначенням застави в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 00 коп.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду Харківської області від 20.01.2026 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави продовжено до 19.02.2026 включно.
Відповідно до частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України (частина перша статті 183 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до частини першої статті 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Прокурор в обґрунтування свого клопотання посилається на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 177 КПК України враховуючи те, що вказані злочини, відповідно до статті 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів, у зв'язку з чим є достатні підстави вважати, що особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачені статтею 2 КПК України.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України обґрунтований можливістю здійснювати обвинуваченим незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як юлагаючи або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї, за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовилися від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
Посилання прокурора на те, що ОСОБА_4 схильний до продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується (пункт 5 частини першої статті 177 КПК України), також є обґрунтованим, оскільки останній, перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за статтею 407 КК України, або дезертирство за статтею 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України, обґрунтований можливістю перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 , незаконно впливати, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час, останній, перебуваючи на волі, не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до статті 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Зі змісту статті 197 КПК України вбачається, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із статтею 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії», в якій суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 19.02.2026, однак не зменшилися ризики визначені пунктами 1, 2, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, суд вважає необхідним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, не зменшуючи розмір застави, який визначений ухвалою слідчого судді при застосовуванні запобіжного заходу, а саме 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 183, 194, 196, 197, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на шістдесят днів в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 18 квітня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, а також надіслати начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складено 18.02.2026.
Суддя ОСОБА_1