Справа № 638/5934/24
Провадження № 1-кп/638/738/26
17 лютого 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова кримінальне провадження з обвинувальним актом № 12022221070000867 від 25 жовтня 2022 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Гороховатка Борівського району Харківської області, українця, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,,
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України. Обвинувальний акт внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022221070000867 від 25 жовтня 2022 року.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначив, що у провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 12022221070000867 від 25.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов?язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
22.02.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_5 , у зв?язку із неможливістю вручення, здійснено у спосіб для вручення повідомлень, із дотримання вимог ст. 278, Глав 6 та 11 КПК України.
22.02.2024 здійснено публікацію повідомлення про підозру ОСОБА_5 , разом із відповідними повістками про виклик підозрюваного (на 26.02.2024, 27.02.2024, 28.02.2024), У друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур'єр», а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У визначені дати підозрюваний ОСОБА_5 не з'явився без поважних причин до органу досудового розслідування та не повідомив про причини свого неприбуття. 28.02.2024, у зв?язку із переховуванням підозрюваного ОСОБА_5 від органів слідства на тимчасово окупованій території з метою ухилення від кримінальної відповідальності, відповідною постановою слідчого останню оголошено у розшук.
Факт перебування підозрюваного ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території України, а саме Харківської області, яка була захоплена представниками збройних формування РФ та на даний час знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, а в подальшому на РФ, а саме у м. Ростов-на-Дону, підтверджено зібраними провадженні, у тому числі показаннями свідків, доказами у кримінальному.
Таким чином, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 після деокупації ОСОБА_6 та с. Бахтин Харківської області перебував на тимчасово окупованій території України, а в подальшому на території РФ з метою продовження своєї злочинної діяльності та ухилення від кримінальної відпоідальності.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022221070000867 від 25.10.2022 за підозрою Стрільця передбаченого ч. 5 ст. 1- КК України вчиненні кримінального правопорушення.
За результатами досудового розслідування, яке проводилося відповідно до глави 24-1 КПК України, 25.03.2024 у кримінальному провадженні складено та затверджено обвинувальний акт, який скеровано до Дзержинського районного суду м. Харкова.
Вказує, що обвинувачений ОСОБА_5 , викликався судом у підготовче судове засідання через розміщення повісток про виклик до суду у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур?єр», а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, направлення повісток його захиснику, однак до суду не з'явився, будь - яких заяв або клопотань не направив. Таким чином, ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про розпочате відносно нього кримінальне провадження, повідомлення йому про підозру та спрямування відносно нього обвинувального акту до суду, продовжує переховуватися від органів слідства та суду.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, посилаючись на вищенаведені доводи. Також прокурор просив призначити судовий розгляд кримінального провадження, зазначивши на наявності передбачених законом підстав для судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Просив оголосити розшук обвинуваченого та зупинити провадження по справі.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши відповідні матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Стосовно клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 суд зазначає наступне.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності...». Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, але суд у будь-якому випадку має здійснити ретельну перевірку наведеної обставини.
Відповідні права та можливості обвинуваченого визначені ст. 42 КПК України.
Ключове значення в цьому випадку має відігравати повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення ЄСПЛ у справі «Сейдовіч проти Італії»).
Можливість судового розгляду справи у кримінальному проваджені у разі неприбуття обвинуваченого за викликом суду шляхом здійснення спеціального судового провадження передбачена у ч. 3 ст. 323 КПК України.
Так, за змістом абз. 1 цієї частини передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України, серед переліку злочинів за якими може бути призначено спеціальне судове провадження, міститься й кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_7 .
Суд вважає, що подальший розгляд об'єднаного кримінального провадження № 12022221070000867 від 25 жовтня 2022 року з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України шляхом здійснення спеціального судового провадження не порушуватиме права обвинувачених на справедливий суд у зв'язку з наступним.
Під час розгляду цього кримінального провадження наявні всі засоби і можливості дотримання стандартів судового розгляду, викладені у Резолюції 11 комітету Міністрів Ради Європи від 19.01.1973 «Про критерії, що регламентують розгляд, проведений за відсутності обвинуваченого», якою регламентується наступне:
«1. Справу жодної особи не може бути розглянуто, якщо до цього її ефективно протягом часу, що дозволяє їй з'явитися в суд і підготувати свій захист, не було оповіщено повістками, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.
2. Повістки повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого на розгляд.
3. Коли суд встановить, що обвинуваченому, який не з'явився на розгляд, була вручена (atteint) повістка, він повинен розпорядитися про відкладення розгляду, якщо визнає, що особиста присутність обвинуваченого є обов'язковою, або якщо є підстави вважати, що у нього виникли перешкоди для явки.
4. Справа обвинуваченого не повинна розглядатися в його відсутність, якщо можливо і бажано перенести розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу.
5. Коли справа обвинуваченого розглядається в його відсутність, докази повинні збиратися звичайними способами, а захист повинен мати право втручатися в цей процес.
6. Судове рішення, прийняте за відсутності обвинуваченого, має бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток для явки в суд, і період часу для оскарження не повинен починатися раніше, ніж особа, щодо якої винесено вирок, не отримає ефективного повідомлення про винесене судове рішення, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.
7. Кожен, чия справа розглядалася в його відсутність, повинен мати можливість оскаржити це судове рішення будь-якими доступними йому засобами, якби він був присутній.
8. Особа, справу якої було розглянуто в її відсутність, і якій не була належним чином і в належній формі вручена повістка, повинна мати правовий засіб захисту, що дозволяє їй анулювати судове рішення.
9. Особа, справу якої розглянуто в її відсутність, але якій повістка була належним чином вручена, має право на повторний розгляд справи в звичайному порядку, якщо ця особа може довести, що її відсутність і факт того, що вона не могла проінформувати суддю у справі, були викликані обставинами, що знаходяться за межами її контролю».
Європейський Суд з прав людини з особливою увагою ставиться до судового розгляду справ за відсутності обвинуваченого. У рішенні ЄСПЛ «Медєніца проти Швейцарії» суд зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Кримінальний процесуальний закон України надає обвинуваченим всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia), висловлюється у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченим за бажанням бути присутніми при розгляді кримінального провадження, право виробити лінію захисту, право на юридичну допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні призначалось на 27 травня 2024 року, 27 серпня 2024 року, 23 жовтня 2024 року, 03 грудня 2024 року, 29 січня 2025 року, 19 березня 2025 року, 21 травня 2025 року, 24 червня 2025 року, 02 вересня 2025 року, 10 вересня 2025 року, 20 жовтня 2025 року, 05 листопада 2025 року, 03 грудня 2025 року та 10 грудня 2025 року.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Місце фактичного проживання обвинуваченого ОСОБА_5 значиться на території РФ, що підтверджується листом заступника начальника УСБУ в Харківській області від 18 березня 2024 року.
У відповідності до інформації національного оператору поштового зв'язку України АТ «Укрпошта», оприлюдненої на офіційному сайті товариства ukrposhta.ua, Укрпошта припинила приймання міжнародних поштових відправлень (МПВ), адресованих до РФ, а також поштових відправлень для доставки на тимчасово окуповані території України.
Отже, на теперішній час, у зв'язку з відсутністю поштового зв'язку з РФ, де, згідно з отриманими даними, мешкає обвинувачений, неможливо викликати ОСОБА_5 до суду стандартними засобами, зокрема, шляхом направлення за їх адресою судової повістки рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням про його вручення або не вручення особам.
У зв'язку з неможливістю здійснити доставку поштової кореспонденції безпосередньо до місця мешкання (знаходження) обвинуваченого, ОСОБА_5 неодноразово викликалися до суду шляхом публікації в газеті «Урядовий кур'єр», яка відноситься до засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду м. Харкова повісток про виклик та шляхом публікацій на сайті Офісу Генерального прокурора України.
Однак ОСОБА_5 за викликами до суду не з'явився.
З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані судом, стороною обвинуваченням та стороною захисту для повідомлення обвинувачених про проведення судового засідання.
Враховуючи викладені висновки про належність здійснення викликів і повідомлень в рамках кримінального провадження, суд оцінює дії обвинувачених як такі, що мають на меті переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року (провадження № 5-1кс15), «під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо)… Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство... При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку».
Наведена позиція була додатково підтверджена постановами Верховного Суду від 19.06.2018 по справі № 659/234/16-к та 30.05.2019 по справі № 639/793/17.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 (провадження № 51-9040км18) на підставі аналізу положень ч. 1ст. 281 КПК України колегія суддів дійшла висновку, що підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження».
У постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 242/3982/16-к зазначено, що «за таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, відповідно до яких органом досудового розслідування вичерпано всі можливі заходи для повідомлення ОСОБА_1 про підозру, та належним чином виконані вимоги закону щодо вручення письмового повідомлення про підозру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Виходячи з тих заходів, які були вжиті органом досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1, Верховний Суд не знаходить підстав вважати, що останній не був повідомлений про наявність кримінального провадження відносно нього. У зв'язку з цим він мав можливість отримувати інформацію щодо часу і місця судового розгляду кримінального провадження, оскільки відповідні повістки публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавного значення та на інтернет-порталі судової влади. Він також мав можливість взяти участь у судовому розгляді кримінального провадження як особисто, так і шляхом залучення захисника за власним вибором, якщо б мав таке бажання. Поряд з цим, для захисту інтересів ОСОБА_1 державою був залучений захисник, касаційна скарга якого є предметом розгляду суду касаційної інстанції».
Аналіз загального змісту наведеної судової практики, з урахуванням конкретних обставини цього провадження, дозволяє дійти висновку про можливість здійснювати подальший розгляд у формі спеціального судового провадження з дотриманням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, у тому числі вищенаведеної практики ЄСПЛ, практики Верховного Суду, та що такий розгляд не призводить до порушення ст. 6 Конвенції, положень Конституції України, та положень КПК України.
Право людини і громадянина на судовий захист належить до громадянських прав, при чому, містить в собі юридичну гарантію від свавілля як з боку держави, так і окремих осіб. Держава має забезпечувати захист прав особи, у тому числі шляхом реалізації завдань кримінального судочинства.
Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Тобто, забезпечення гарантії того, що особа, якій у встановленому порядку висунуте обвинувачення у вчиненні злочину, має постати перед судом, спрямоване на захист не тільки інтересів усього суспільства, але й кожного окремого громадянина держави.
Можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства. Необхідні критерії для такого розгляду закріплені у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого» та Рекомендаціях № 6 R (87)18 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо спрощення кримінального судочинства».
Сумісність обмежень, передбачених національним законодавством, з правом доступу до суду, гарантованим статтею 6 Конвенції, має залежати від особливостей конкретного провадження. Право на участь у розгляді справи, гарантоване статтею 6 Конвенції, не є абсолютним, і має існувати розумна пропорційність між використовуваними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Відповідні обмеження не повинні перешкоджати здійснення права таким чином або до такої міри, що порушується сама суть права.
Оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12022221070000867 від 25 жовтня 2022 року з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, висунуте щодо вчинення кримінального правопорушення-особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, що входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, досудове розслідування кримінального провадження № 12022221070000867 від 25 жовтня 2022 року у відношенні ОСОБА_5 проводилось у формі спеціального досудового розслідування, обвинувачений перебуває на території рф та тимчасово окупованій території, повідомлені належним чином про розгляд судом кримінального провадження відносно нього в порядку, передбаченому КПК України, шляхом публікації повістки про виклик до суду в газеті «Урядовий кур'єр», що відноситься до засобів масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, на офіційному веб-сайті суду та на сайті Офісу Генерального прокурора України, а тому мали змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження, однак в діях обвинуваченого вбачаються спроби переховування від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Щодо клопотання захисника обвинуваченого про оголошення останнього у розшук та зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.
Частиною другою ст. 297-1 КК України визначено, що спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369 2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 442-1, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування по кримінальному провадженню 12022221070000867 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
При ухваленні вказаного судово рішення слідчим суддею було встановлено, що всі можливі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії для встановлення місцезнаходження підозрюваного виконані, але місцезнаходження ОСОБА_5 не встановлено, підозрюваний тривалий час вчиняє умисні дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності на тимчасово окупованій території України, а розшук Національною поліцією України не є ефективним, у зв'язку із не можливістю затримання ОСОБА_5 .
Частиною 3 ст. 323 КПК України визначено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Таким чином, оскільки досудовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 покинув територію України, відносно нього здійснювалось спеціальне досудове розслідування, враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яким можливо проводити спеціальне судове розслідування, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора, оголошення обвинуваченого у розшук та зупинення провадження у справі.
Стосовно можливості призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_5 підсудне Шевченківському районному суду м. Харкова, підстави для закриття кримінального провадження або його зупинення - відсутні, обвинувальний акт складений у відповідності до вимог КПК України.
Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.
Таким чином, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Також, прокурор у своєму клопотанні просив проводити розгляд справи у закритому судовому засіданні у метою уникнення можливості розповсюдження під час воєнного стану інформації, що наявна в матеріалах кримінального провадження та захисту учасників судового провадження, зокрема родичів, свідків.
Так, відповідно до п. 5, ч. 2 ст. 27 КПК України кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров'ю особи. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Оскільки наявна в матеріалах кримінального провадження інформація, яка буде досліджуватись у судовому засіданні та відповідно викладатися у процесуальних документах суду може становити небезпеку для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 314-316, 371-372, 376, 395, 615 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Кримінальне провадження №12022221070000867 від 22 жовтня 2022 року з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, здійснювати за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження, у закритому судовому засіданні.
Роз'яснити учасникам кримінального провадження положення ч. 4 ст. 323 КПК України, що у разі якщо після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження обвинувачений з'явився або був доставлений до суду, судовий розгляд продовжується з моменту постановлення такої ухвали згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Призначити Кримінальне провадження №12022221070000867 від 22 жовтня 2022 року з обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова на 14:00 годину 25 лютого 2026 року.
У судове засіданні викликати учасників судового провадження.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, а також інформацію про процесуальні документи, надсилати та публікувати відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1