Дата документу 17.02.2026 Справа № 335/7242/24
Справа № 335/7242/24 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В.
Провадження № 22-ц/807/746/26 Доповідач в 2-й інстанції: Кочеткова І.В.
17 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої Кочеткової І.В.,
суддів: Кухаря С.В.,
Подліянової Г.С.,
секретар Камалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,
за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі», інтереси яких представляє Калініна-Заєць Юлія Михайлівна, на додаткове рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2026 року,
У травні 2025 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 111 373 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» суму заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії у розмірі 43 003,50 грн. та судовий збір у розмірі 935,33 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
20.02.2025 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Плецької Ю.В. про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Концерну «МТМ» компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.
Додатковим рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, Концерн «МТМ» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви. Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач частково визнав позовні вимоги у сумі заборгованості на 43 003,50 грн., проте ще не здійснив жодного платежу із визнаної суми боргу. Крім того, при визначенні суми відшкодування суд мав би виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановленню їхньої дійсності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
В засідання апеляційного суду представник Концерну «МТМ» не з'явився , про час і місце розгляду справи повідомлений через електронний суд, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення адвоката Плецької Ю.І., яка просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом частин першої-п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Велика Палата Верховного Суду у змісті постанови від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) визначила особливості розподілу судових витрат у разі подання заяви після ухвалення основного рішення, зокрема, відповідно до статей 270, 142 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» суму заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії у розмірі 43 003,50 грн. та судовий збір у розмірі 935,33 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У даній справі професійну правничу допомогу відповідачу надав адвокат Плецька Ю.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.07.2024, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 720 від 26.12.2008.
У заяві представника ОСОБА_1 адвоката Плецької Ю.В. від 20.02.2025 про ухвалення додаткового рішення остання просила стягнути компенсацію витрат на правничу допомогу у сумі 16 000 грн.
На підтвердження понесених витрат заявником надані відповідні докази, а саме: договір про надання правничої допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Плецькою Ю.В. від 01.07.2024; рахунок №3/2 від 17.02.2025 на суму 16 000 грн.; розрахункова квитанцію №2 від 17.02.2025; акт виконаних робіт від 17.02.2025.
Як зазначено в акті, адвокатом виконані такі роботи: 1) вересень 2024 ознайомлення із матеріалами справи №335/7242/24 та формування стратегії ведення справи в суді - 4000,00 грн.; 2) складання та подача процесуальних документів по справі №335/7242/24: письмові пояснення разом із контррозрахунком спірної заборгованості 3 000,00 грн., додаткові письмові пояснення з урахуванням письмових заперечень Концерну «МТМ» - 3000,00 грн., заява про розподіл витрат на правничу допомогу та постановлення додаткового рішення по справі 2000,00 грн. ; участь у 2-х судових засіданнях незалежно від часу тривання процесу розгляду справи - 4 000,00 грн. Загальна вартість правничої допомоги, клала: 16 000 грн. без ПДВ.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини другої, третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Апеляційний суд наголошує, що при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).
Із матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги Концерну «МТМ» задоволенні частково. Адвокатом Плецькою Ю.В. як представником відповідача суду надані належні і допустимі докази на підтвердження факту виконання робіт, зазначених в акті, її участі у судових засіданнях, тощо.
Проте, визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції не врахував положення ч.2 п.3 ст.141 ЦПК України і не звернув увагу на те, що позов Концерну «МТМ» задоволено частково, а отже, з урахуванням принципу пропорційності розмір відшкодування мав бути визначений пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин розмір відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу підлягає зменшенню до 10 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно стягнув витрати на правничу допомогу відповідача є неспроможними, оскільки відповідач є теж стороною по справі.
Беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта, відтак, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
Такі етапи представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.
З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.
З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції та їх характер, часткове задоволення позову, з огляду на вирішення апеляційної скарги, з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат з розглядом справи, оскільки докази фактично понесених витрат саме в заявленому адвокатом розмірі не є розумними і неминучими, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення судових витрат на правничу допомогу.
На думку колегії суддів, вказаний вище розмір компенсації витрат забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі», інтереси яких представляє Калініна-Заєць Юлія Михайлівна задовольнити частково.
Додаткове рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2026 року у цій справі змінити, зменшивши суму стягнутих з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судові витрати до 10 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2026 року.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді: С.В. Кухар
Г.С. Подліянова