04 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 750/9909/24
провадження № 61-6352св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,
відповідач(позивач за зустрічним позовом) -акціонерне товариство «Укргазвидобування»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2025 року у складі судді Супруна О. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Онищенко О. І., Шитченко Н. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування») про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Позов обґрунтовано тим, що 07 травня 2020 року рішенням акціонера АТ «Укргазвидобування» № 528 її обрано на посаду генерального директора АТ «Укргазвидобування».
3. 08 травня 2020 року між нею та АТ «Укргазвидобування» укладено контракт № 394, строк дії якого, з урахуванням додаткової угоди від 28 квітня 2021 року № 394/2, визначено до 07 травня 2024 року включно.
4. Зазначала, що 06 травня 2024 року акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийняло рішення акціонера № 898 АТ «Укргазвидобування», яким припинено 07 травня 2024 року повноваження ОСОБА_1 та припинено трудові відносини з нею у зв'язку з закінченням строку дії контракту.
5. Наголошувала, що з аналізу наданих 14 травня 2024 року відповідачем документів нею встановлена протиправна і незаконна невиплата в повному обсязі заробітної плати (посадового окладу), недоплата посадового окладу за період з червня 2022 року по травень 2024 року, яка становить 6 819 387,14 грн.
6. Зазначала, що всупереч положенням підпункту 5.8.1 пункту 5.8 контракту № 394, яким передбачено, що у разі звільнення керівника та/або у зв'язку з закінченням строку дії цього контракту йому за рахунок коштів товариства виплачується вихідна допомога у розмірі 12 заробітних плат, вказана вихідна допомога їй не була виплачена, розмір якої становить 10 199 999,04 грн (849 999,92 грн х 12 місяців).
7. Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ «Укргазвидобування» на її користь:
заборгованість із заробітної плати (базової частини винагороди - посадового окладу згідно з пунктом 3.2. контракту № 394) у розмірі 6 819 387,14 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів;
вихідну допомогу, визначену пунктом 5.8. контракту № 394, у розмірі 10 199 999,04 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів;
середній заробіток за нездійснення повного розрахунку під час звільнення у розмірі 5 258 139,04 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів;
судові витрати, орієнтовний розмір яких становить: 15 410 грн - витрати зі сплати судового збору; 67 500 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
8. У серпні 2024 року АТ «Укргазвидобування» звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило визнати недійсним підпункт 5.8.1. пункту 5.8. контракту № 394 з генеральним директором АТ «Укргазвидобування», укладеного 08 травня 2020 року між АТ «Укргазвидобування» та ОСОБА_1 , в частині виплати вихідної допомоги в розмірі 12 середньомісячних заробітних плат у зв'язку з закінченням строку дії цього контракту.
9. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що умови підпункту 5.8.1 пункту 5.8 контракту від 08 травня 2020 року № 394 містять умову виплати вихідної допомоги в розмірі дванадцяти середньомісячних заробітних плат у зв'язку із закінченням строку дії цього контракту, яка суперечить статті 44 КЗпП України, статті 3 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним на підставі частини першої статті 203, статті 215 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2025 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 03 лютого 2025 року та ухвали від 06 лютого 2025 року про виправлення арифметичних помилок, первісний позов задоволено.
Стягнуто з АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати (базової частини винагороди) у розмірі 6 819 387,14 грн з утриманням податків та інших обов'язкових платежів на користь держави.
Стягнено з АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5 258 139,04 грн, виплату якого провести після утримання податків та інших обов'язкових платежів на користь держави.
Стягнено з АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 10 199 999,04 грн, виплату якої провести після утримання податків та інших обов'язкових платежів на користь держави.
У задоволенні зустрічного позову АТ «Укргазвидобування» відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що після відсторонення 06 травня 2022 року від здійснення повноважень генерального директора, яке відбулося у межах корпоративних відносин, ОСОБА_1 продовжила перебувати у трудових відносинах з АТ «Укргазвидобування» на посаді генерального директора до 07 травня 2024 року.
12. Прийняття відповідачем рішення щодо відсторонення позивачки від виконання своїх повноважень (рішення у корпоративних правовідносинах) без прийняття ним рішення щодо зміни розміру оплати її праці на час такого відсторонення (тобто без прийняття рішення у трудових відносинах) не є достатньою та правомірною підставою для виплати позивачеві окладу у меншому розмірі.
13. Вирішуючи спір, судом також враховано, що відомості щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з 06 травня 2022 року по 07 травня 2024 року надані АТ «Укргазвидобування» після звільнення позивачки, а відтак вимога про стягнення заробітної плати заявлена в межах строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України.
14. Судом зазначено, що уклавши з ОСОБА_1 контракт, в якому встановлено виплату вихідної допомоги при її звільненні, та сформулювавши чіткі підстави виплати такої допомоги, АТ «Укргазвидобування» як роботодавець створило позивачеві обґрунтовані очікування того, що при припиненні трудового договору вихідна допомога у випадках, передбачених підпунктом 5.8.1 пункту 5.8 контракту, обов'язково буде нарахована та виплачена, тому вимоги зустрічного позову щодо визнання недійсним вказаного пункту задоволенню не підлягають.
15. Крім того, незгода роботодавця з положеннями трудового договору, виражена шляхом звернення до суду з вимогою про визнання недійсними його положень вже після звільнення працівника з роботи, у спірних правовідносинах, по-перше, є свідченням недобросовісної поведінки, по-друге, не може бути підставою для позбавлення працівника легітимних очікувань на отримання вихідної допомоги при звільненні з посади.
16. Враховуючи те, що відповідачем порушені строки виплати заробітної плати та вихідної допомоги ОСОБА_1 , повний розрахунок не проведений і на час розгляду справи, а тому відповідно до статті 117 КЗпП України на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
17. Суд першої інстанції, стягуючи витрати на професійну правничу допомогу, виходив із того, що під час судового розгляду відповідачем не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, не подано заперечення та доказів щодо недотримання вимог співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та витраченим часом, тому дійшов висновку про стягнення такої в повному обсязі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
18. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Укргазвидобування» задоволено частково.
19. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 17 січня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати (базової частини винагороди) скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено в задоволені позову.
20. Рішення місцевого суду в частині визначених до стягнення з АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, витрат на професійну правничу допомогу та витрат по сплаті судового збору змінено, зменшено:
суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 5 258 139,04 грн до 2 648 836,96 грн;
суму витрат на професійну правничу допомогу з 118 750, грн до 68 495,00 грн;
суму витрат зі сплати судового збору з 15 140,00 грн до 8 732,75 грн.
21. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
22. Ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 лютого 2025 року про виправлення арифметичних помилок скасовано.
23. Здійснено розподіл судових витрат.
24. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати (базова частина винагороди) та відмовляючи в задоволенні вимог у вказаній частині, виходив із того, що вказані вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що невиплата в повному обсязі заробітної плати здійснена відповідачем всупереч положенню контракту № 394.
25. Разом із тим, суд апеляційної інстанції, врахувавши пункти 3.1, 3.11 контракту та те, що з табелів робочого часу вбачається, що позивачка у період з 06 травня 2022 року по 07 червня 2024 року не виконувала посадові обов'язки, не відпрацювала жодної робочої години, дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування базової частини винагороди, оскільки така нараховується пропорційно відпрацьованому робочому часу.
26. Вирішуючи питання щодо вимог позивачки про стягнення вихідної допомоги та зустрічних позовних вимог про визнання недійсним підпункту 5.8.1 пункту 5.8 контракту, суд виходив із того, що відповідач, уклавши контракт із ОСОБА_1 , встановивши виплату вихідної допомоги при її звільненні та сформулювавши чіткі підстави виплати такої допомоги, якими роботодавець створив позивачці обґрунтовані очікування того, що при припиненні трудового договору вихідна допомога у випадках, передбачених підпунктом 5.8.1 пункту 5.8 Контракту, обов'язково буде нарахована та виплачена.
27. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суту про те, що звернення АТ «Укргазвидобування» до суду з вимогою про визнання недійсним відповідного положення контракту після надання працівником згоди на працю на відповідних умовах, укладенням відповідного трудового контракту, яким сторони встановили взаємні права та обов'язки та закінчення строку, на який було укладено трудовий контракт (4 роки), суперечить стабільності та передбачуваності трудових правовідносин. При цьому незгода роботодавця з положеннями трудового договору, виражена шляхом звернення до суду з вимогою про визнання недійсними положень трудового договору вже після звільнення працівника з роботи, у спірних правовідносинах, по-перше, є свідченням недобросовісної поведінки, по друге, не може бути підставою для позбавлення працівника легітимних очікувань на отримання вихідної допомоги при звільненні з посади.
28. Змінюючи рішення місцевого суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд виходив із того, що 20 червня 2024 року видано наказ про здійснення з 08 травня 2024 року нарахування та виплати середнього заробітку на період працевлаштування ОСОБА_2 , але не більше трьох місяців з дати припинення контракту.
29. Отже, після звільнення ОСОБА_2 відповідачем нараховано та виплачено їй компенсацію середнього заробітку за період з 08 травня 2024 року по 07 серпня 2024 року (включно) в загальній сумі 2 609 302,08 грн, що підтверджується розрахунковими листами.
30. З огляду на викладене, суд, врахувавши сплачений розмір середнього заробітку відповідачем, дійшов висновку, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 серпня 2024 року по 08 листопада 2024 року становить 2 648 836,96 (5 258 139,04 - 2 609 302,08).
31. Також апеляційний суд, зменшуючи суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що такі підтверджені належними та допустимими доказами, проте у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог (57,68 %) такі витрати підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
32. У травні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Укргазвидобування».
33. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ «Укргазвидобування», витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
34. У червні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
35. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
36. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
37. У касаційній скарзі АТ «Укргазвидобування», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відмовити у їх задоволенні; скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та задовольнити їх.
38. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц, від 18 березня 2020 року в справі № 711/4010/13-ц, від 18 травня 2020 року в справі № 711/3288/17, від 10 листопада 2022 року в справі № 607/2071/17, від 12 липня 2023 року в справі № 331/147/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 569/8168/19, від 21 лютого 2024 року в справі № 638/14165/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
39. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що матеріали справи не містять відповідного додатку до рішення акціонера від 07 травня 2020 року № 528, зі змісту якого можливо було б встановити, які умови контракту позивачки було затверджено таким рішенням, зокрема, встановлення випадків та розміру вихідної допомоги при звільненні позивачки.
40. Вважає, що встановлення судами обставин про затвердження рішення від 07 травня 2020 року № 528 та умов трудового контракту від 08 травня 2020 року № 394 ґрунтуються на припущеннях.
41. При цьому зміст колективного договору АТ «Укргазвидобування» свідчить про відсутність у відповідача відповідних повноважень на здійснення будь-якому працівнику, зокрема позивачці, виплати вихідної допомоги при звільненні у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
42. Також заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій невірно обраховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, не враховано вимоги статті 27 Закону України «Про оплату праці» і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і, як наслідок, не враховано, що згідно з пунктом 8 Порядку № 100 середньоденна заробітна плата позивачки становить 26 356,58 грн.
43. При цьому у разі встановлення порушення прав позивачки суди попередніх інстанцій мали право стягнути вихідну допомогу у загальному розмірі 6 799 997,64 грн.
44. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати (базової частини винагороди), в частині зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і залишити в силі рішення місцевого суду щодо вказаних вимог.
45. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме:
застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19, від 16 лютого 2022 року в справі № 522/10782/17, від 05 грудня 2024 року в справі № 461/3494/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
46. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що коли обставини, що стали приводом до відсторонення члена виконавчого органу на підставі статті 99 ЦК України, не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, відсторонений член виконавчого органу, оскільки інше не передбачено трудовим контрактом та/або нормами законодавства, має право на отримання базової частини винагороди (посадового окладу), передбаченої трудовим контрактом, протягом усього часу відсторонення. Вказує, що у такому випадку працівник не має зазнавати обмежень та нести тягар волевиявлення роботодавця (вищого органу управління), який з певних власних міркувань вирішив не користуватись деякий час працею такого працівника - члена виконавчого органу.
47. Заявниця зазначає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що прийняття відповідачем рішення щодо відсторонення позивачки від виконання своїх повноважень (рішення у корпоративних правовідносинах) без прийняття ним рішення щодо зміни розміру оплати її праці на час такого відсторонення (тобто без прийняття рішення у трудових правовідносинах) не є достатньою та правомірною підставою для виплати позивачці посадового окладу у меншому розмірі.
48. Таким чином, оскільки рішення про відсторонення відбулось з причин, що не пов'язані з її виною, тому саме по собі таке рішення не є підставою для невиплати базової частини винагороди (посадового окладу), передбаченої трудовим контрактом. Отже, виплачуючи винагороду (посадовий оклад) у меншому розмірі, відповідач в односторонньому порядку прийняв рішення з питань оплати праці, що є порушенням вимог статей 21, 22 Закону України «Про оплату праці».
49. Також заявниця вказує, що суд апеляційної інстанції ототожнив середню заробітну плату, яка згідно з частиною третьою статті 184 ЦПК України зберігається за вагітною жінкою на період її працевлаштування, із середнім заробітком, який виплачується роботодавцем на користь працівника на підставі статті 117 КЗпП України у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
50. Посилається на те, що передбачена статтею 184 КЗпП України виплата є державною гарантією захисту материнства та дитинства, яка виконує, перш за все, функцію соціальну, натомість середній заробіток, який підлягає виплаті працівнику на підставі статті 117 КЗпП України у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, є спеціальним видом відповідальності роботодавця та своєрідною санкцією для останнього за порушення трудових прав найманого працівника.
51. Крім того, апеляційним судом протиправно витребувано у відповідача табелі обліку робочого часу за спірний період (з травня 2022 року по травень 2024 року) за наявності заперечень позивача, які були покладені в основу оскаржуваного судового рішення. Наведене, на думку заявниці, порушує принцип диспозитивності цивільного процесу.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
52. У червні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ «Укргазвидобування» від ОСОБА_1 , у якому остання просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині без змін.
53. У липні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від АТ «Укргазвидобування», у якому товариство просить залишити касаційну скаргу позивачки без задоволення та задовольнити касаційну скаргу товариства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
54. Відповідно до пункту 7.1 статуту АТ «Укргазвидобування» (у редакції, затвердженій рішенням акціонера АТ «Укргазвидобування» № 507 від 26 березня 2020 року) засновником та єдиним акціонером товариства є акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту - АТ «НАК «Нафтогаз України»), ідентифікаційний код 20077720 (Акціонер).
55. Згідно з пунктом 9.1 статуту АТ «Укргазвидобування» органами товариства є: загальні збори акціонерів товариства («Загальні збори») - вищий орган Товариства (підпункт 9.1.1 статуту) та Генеральний директор - одноосібний виконавчий орган Товариства, який здійснює управління поточною діяльністю Товариства (підпункт 9.1.2 статуту).
56. До виключної компетенції загальних зборів згідно з пунктом 10.2 статуту АТ «Укргазвидобування» належить: обрання та припинення повноважень Генерального директора (підпункт 10.2.31 статуту), затвердження умов контракту, який укладатиметься з Генеральним директором, встановлення розміру його/її винагороди; визначення особи, уповноваженої підписати від імені Товариства контракт з Генеральним директором (підпункт 10.2.32 статуту).
57. У разі, якщо акціонером Товариства є одна особа, пункти 10.4-10.14 статуту та положення відповідних статей Закону України «Про акціонерні товариства» не застосовуються щодо порядку скликання та проведення загальних зборів. Повноваження загальних зборів, передбачені законодавством та Статутом, здійснюються таким акціонером одноосібно. Рішення акціонера з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформлюється акціонером письмово (у формі рішення) та підписується від його імені (з проставленням його печатки). Таке рішення акціонера має статус протоколу загальних зборів. Протоколи загальних зборів зберігаються в Товаристві (пункт 10.15 статуту).
58. Генеральний директор Товариства здійснює управління поточною діяльністю Товариства (пункт 11.1 статуту).
59. Строк повноважень Генерального директора визначається загальними зборами. Якщо такий строк не визначений, Генеральний директор вважається обраним на невизначений строк (пункт 11.3 статуту).
60. З Генеральним директором укладається контракт, умови якого затверджуються загальними зборами. У контракті визначається строк його дії та умови дострокового припинення, права, обов'язки, відповідальність сторін (у тому числі майнова), умови матеріального забезпечення і організації праці. Від імені Товариства контракт з Генеральним директором підписує Керівник акціонера або інша особа, уповноважена загальними зборами (пункт 11.4 статуту) (том 4, а. с. 85 - 118).
61. Рішенням акціонера № 528 АТ «Укргазвидобування» від 07 травня 2020 року - Головою правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ОСОБА_7.:
обрано ОСОБА_1 Генеральним директором АТ «Укргазвидобування» з 08 травня 2020 строком на 1 рік;
затверджено умови контракту з Генеральним директором ОСОБА_1 та встановлено розмір винагороди відповідно до умов контракту;
уповноважено голову правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ОСОБА_7 або особу, яка виконує його обов'язки, підписати контракт із Генеральним директором Товариства, умови якого затверджено цим рішенням (том 3, а. с. 51 зворот - 52).
62. 08 травня 2020 року між АТ «Укргазвидобування» в особі голови правління АТ «НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (Керівник) укладено Контракт № 394 з Генеральним директором Акціонерного товариства «Укргазвидобування» ОСОБА_1 (далі - Контракт), за цим контрактом Керівник зобов'язується виконувати роботу, а саме здійснювати управління (керівництво) поточною діяльністю Товариства, а Товариство зобов'язується виплачувати Керівнику заробітну плату та інші види матеріального забезпечення, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання його роботи (п. 1.1 Контракту).
63. Цей контракт є строковим трудовим договором. Кодекс законів про працю України, інші законодавчі акти, що регулюють трудові правовідносини, поширюються на взаємовідносини Сторін за цим контрактом (п. 1.2 Контракту).
64. Вищий орган Товариства (далі - Загальні збори) зобов'язаний не обмежувати компетенцію та права Керівника, передбачені законодавством України, Статутом Товариства, іншими внутрішніми документами Товариства та цим контрактом (п.п. 2.1.1 п. 2.1 Контракту).
65. За виконання роботи, передбаченої цим контрактом, Керівнику за рахунок коштів Товариства виплачується базова частина винагороди та може виплачуватися змінна частина винагороди (п. 3.1 Контракту).
66. Пунктом 3.2 Контракту передбачено, що базова частина винагороди Керівника встановлюється у вигляді посадового окладу в розмірі 850 000 (вісімсот п'ятдесят тисяч) гривень на місяць, яка нараховується пропорційно відпрацьованому часу.
67. Керівнику нараховуються та виплачуються обов'язкові гарантійні та компенсаційні виплати, встановлені трудовим законодавством України. Сторони підтверджують, що до сум виплат, які здійснюються за цим контрактом, включені будь-які та всі суми заробітної плати й інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат (включаючи надбавки, доплати, премії, винагороди тощо), які підлягають сплаті на користь Керівника згідно з умовами Колективного договору Товариства, чинного на дату нарахування та здійснення відповідних виплат. Керівник дійсним підтверджує, що здійснення його права на отримання будь-яких і всіх сум таких виплат, передбачених Колективним договором Товариства, але не визначених цим контрактом, реалізоване шляхом укладення цього контракту, умови якого щодо гарантій та соціально-побутового забезпечення Керівника не погіршують його становище порівняно з умовам, які передбачені у Колективному договорі Товариства (п. 3.10 Контракту).
68. Заробітна плата та інші виплати, які залежать від фактично відпрацьованого робочого часу, виплачуються керівнику разом з виплатою заробітної плати всім категоріям працівників Товариства за відповідний період та у строки, визначені Колективним договором Товариства (п. 3.11 Контракту).
69. Пунктом 5.1 Контракту передбачено, що умови цього контракту можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою Сторін.
70. Внесення змін і доповнень до цього контракту здійснюється шляхом укладення відповідних додаткових угод, які підписуються обома Сторонами (п. 5.2 Контракту).
71. Відповідно до пункту 5.3.1 Контракту цей контракт припиняється після закінчення строку дії контракту.
72. Відповідно до п. 5.8 Контракту у разі звільнення Керівника в зв'язку з його відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці та/або з ініціативи уповноваженого органу Товариства, та/або за угодою сторін у разі, якщо припинення контракту було ініційовано уповноваженим органом Товариства, та/або за власним бажанням Керівника, та/або в зв'язку з закінченням строку дії цього контракту, та/або з інших підстав, за умови, що таке звільнення не пов'язане з протиправними діями Керівника, за рахунок коштів Товариства йому виплачуються наступні гарантії та компенсації:
вихідна допомога в розмірі 12 (дванадцять) середньомісячних заробітних плат (п. 5.8.1 Контракту);
інші виплати, передбачені законодавством України, крім вихідної допомоги, встановленої пп.5.8.1 цього контракту (п.п. 5.8.2 Контракту).
73. За змістом пункту 6.1 Контракту цей контракт є укладеним з дати його підписання Сторонами та діє з дати обрання Керівником Товариства до 08 травня 2021 року, якщо не буде припинений достроково відповідно до п. 5.3., крім положень п. 3.16, які діють безстроково, за виключенням випадків розірвання контракту з ініціативи Товариства за вчинення протиправних дій Керівником та/або порушень з вини Керівника (том 2, а. с. 225-235).
74. Рішенням акціонера № 648 AT «Укргазвидобування» від 28 квітня 2021 року - Головою правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ОСОБА_7.:
продовжено строк повноважень Генерального директора Товариства ОСОБА_1 з 08 травня 2021 року на 3 роки;
затверджено умови додаткової угоди до контракту із Генеральним директором Товариства ОСОБА_1;
уповноважено голову правління Компанії ОСОБА_7 або особу, яка виконує його обов'язки, підписати додаткову угоду до контракту із Генеральним директором Товариства ОСОБА_1 на умовах, затверджених пунктом 2.1. цього рішення (том 3, а. с. 52 зворот - 53).
75. 28 квітня 2021 року між АТ «Укргазвидобування» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 394/2 до контракту від 08 травня 2020 року № 394 з Генеральним директором АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_1 про те, що сторони дійшли згоди у п. 6.1. розділу 6 «Строк дії та інші умови контракту» слова та цифри «до 08 травня 2021 року» замінити на слова та цифри «по 07 травня 2024 року включно» (том 2, а. с. 239).
76. Рішенням акціонера № 739 AT «Укргазвидобування» від 06 травня 2022 року - Членом правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ОСОБА_6:
відсторонено ОСОБА_1 від здійснення повноважень Генерального директора Товариства з 06 травня 2022 року на строк до обрання нового Генерального директора Товариства;
обрано першого заступника Генерального директора Товариства ОСОБА_5 особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження Генерального директора Товариства з 06 травня 2022 року на строк до обрання нового Генерального директора Товариства (том 3, а. с. 247).
77. Рішенням акціонера № 898 AT «Укргазвидобування» від 06 травня 2024 року - Головою правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ОСОБА_3 , у зв'язку із припиненням 07 травня 2024 року повноважень ОСОБА_1 , яку було обрано на посаду Генерального директора Товариства та чиї повноваження продовжено на трирічний строк із 08 травня 2021 року на підставі рішення акціонера Товариства від 28 квітня 2021 № 648, та, відповідно, припиненням строку дії контракту, укладеного з нею, підтверджено повноваження особи, яка тимчасово здійснює повноваження Генерального директора, передбачені статутом Товариства, щодо призначення на посади та звільнення з посад працівників Товариства, а саме щодо її звільнення із займаної посади відповідно до законодавства та статуту Товариства (том 2, а. с. 240).
78. Наказом AT «Укргазвидобування» №273-к від 07 травня 2024 року ОСОБА_1 , Генерального директора AT «Укргазвидобування», звільнено із займаної посади 07 травня 2024 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту, пункт 2 частини 1 статті 36 КЗпП України (том 3, а. с. 44 зворот).
79. 07 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до AT «Укргазвидобування» з вимогою здійснити повний розрахунок з нею відповідно до вимог статей 47 та 116 КЗпП України, надати копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, довідку про середню заробітну плату за останні два календарні місяці, довідки про доходи, нараховані та виплачені за 2022, 2023, 2024 роки, та трудову книжку шляхом її направлення засобами поштового зв'язку (том 2, а. с.179).
Позиція Верховного Суду
80. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
81. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
82. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
83. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
84. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «Укргазвидобування» підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
85. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).
86. До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).
87. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
88. У постанові Верховного Суду від 19.02.2024 у справі №760/1125/20-ц Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, надаючи оцінку правовій природі контракту як регулятора трудових правовідносин, вказав, що правове становище осіб, які працюють за контрактом, істотно відрізняється від правового статусу працівників, які виконують свої трудові обов'язки відповідно до трудового договору. Трудовий контракт є особливою угодою про працю, водночас має певні відмінності від трудового договору. Найважливішою відмінністю контракту від традиційного трудового договору є співвідношення нормативного та договірного регулювання трудових відносин.
89. При укладенні контракту переважає договірне регулювання істотних та інших умов праці, а також умов, що стосуються соціально-побутової сфери. На стадії укладення контракту сторони обговорюють питання щодо обсягу роботи та вимог до якості й строків її виконання, строку дії контракту, прав, обов'язків та взаємної відповідальності сторін, умов оплати й організації праці, матеріального забезпечення, підстав припинення і розірвання контракту, соціально-побутових та інших умов, необхідних для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи чи організації.
90. Трудовий контракт є формою індивідуального договірного регулювання трудових відносин, а також інших, пов'язаних із виконанням сторонами прийнятих зобов'язань. Трудовий контракт не лише встановлює трудові відносини, а й визначає їх зміст, забезпечуючи при цьому специфічні інтереси роботодавця і працівника. Контракт спрямовується на забезпечення реалізації особистих, індивідуальних інтересів, які, отримуючи певну фіксацію і визнання, перетворюються у суб'єктивні права. У контракті встановлюються спеціальні заходи забезпечення виконання прийнятих на себе сторонами зобов'язань, що не є притаманними іншим видам трудового договору.
Щодо вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати (базової частини винагороди)
91. Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
92. Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
93. Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
94. Судами встановлено, що ОСОБА_1 07 травня 2020 року рішенням акціонера № 528 АТ «Укргазвидобування» обрано Генеральним директором строком на 1 рік, 08 травня 2020 року між АТ «Укргазвидобування» та ОСОБА_1 укладено Контракт № 394, рішенням акціонера № 648 AT «Укргазвидобування» від 28 квітня 2021 року продовжено строк її повноваження з 08 травня 2021 року на 3 роки, до 07 травня 2024 року включно.
95. 06 травня 2022 року рішенням акціонера № 739 AT «Укргазвидобування» ОСОБА_1 відсторонено від здійснення повноважень Генерального директора Товариства з 06 травня 2022 року на строк до обрання нового Генерального директора Товариства, після відсторонення від здійснення повноважень Генерального директора, яке відбулося у межах корпоративних відносин, ОСОБА_1 продовжила перебувати у трудових відносинах з АТ «Укргазвидобування» на посаді Генерального директора по 07 травня 2024 року.
96. 27 травня 2022 року директором з управління персоналом та соціальної політики «Групи Нафтогаз» надіслано лист особі, яка тимчасово здійснює повноваження генерального директора АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_5., про оплату праці на період відсторонення, де остання зазначила, що враховуючи те, що відсторонення Генерального директора ОСОБА_1 обумовлено її перебуванням за межами України і неможливістю безпосередньо та у повному обсязі здійснювати повноваження керівника Товариства в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із військовою агресією російської федерації, час її відсторонення підлягає оплаті на умовах простою не з вини працівника у розмірів двох третин посадового окладу, визначеного пунктом 3.2 Контракту від 08 травня 2020 року № 394 з Генеральним директором АТ «Укргазвидобування» (т. 4, а. с. 12).
97. 07 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася з листом до АТ «Укргазвидобування», в якому просила з метою запобігання порушень трудових прав в частині оплати праці, забезпечити неухильне виконання норм чинного трудового законодавства, умов Колективного договору Товариства та трудового контракту, здійснювати щомісячну оплату Генеральному директору ОСОБА_1 в розмірі посадового окладу, встановленого пунктом 3.2 Контракту (т. 4, а. с. 13-14).
98. 09 липня 2022 року директором з людського капіталу «Групи Нафтогаз» ОСОБА_6 надіслано лист особі, яка тимчасово здійснює повноваження генерального директора АТ «Укргазвидобування» ОСОБА_5., в якому остання зазначила, що компанія не вбачає підстав для здійснення Генеральному директору AT «Укргазвидобування» ОСОБА_1 оплати періоду її відсторонення від виконання трудових обов'язків на підставі частини третьої статті 99 ЦК України відповідно до рішення акціонера AT «Укргазвидобування» від 06 травня 2022 року № 739 у розмірі посадового окладу, визначеного пунктом 3.2. контракту від 08 травня 2020 року № 394, з Генеральним директором AT «Укргазвидобування» за виконання передбаченої цим контрактом роботи, що нараховується пропорційно відпрацьованому нею робочому часу (т. 4, а. с. 15-16).
99. 07 травня 2024 року наказом AT «Укргазвидобування» № 273-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади Генерального директора AT «Укргазвидобування»» у зв'язку із закінченням строку дії контракту, пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
100. Обґрунтовуючи позовні вимоги в указаній частині, ОСОБА_1 посилалась на те, що невиплата в повному обсязі заробітної плати відповідачем є порушенням умов контракту № 394.
101. Водночас, пунктом 3.1. контракту передбачено, що за виконання роботи, передбаченої цим контрактом, керівнику за рахунок коштів товариства виплачується базова частина винагороди та може виплачуватися змінна частина винагороди.
102. Базова частина винагороди керівника встановлюється у вигляді посадового окладу в розмірі 850 000 грн на місяць, яка нараховується пропорційно відпрацьованому часу (пункт 3.2. контракту).
103. З пункту 3.11. контракту вбачається, що заробітна плата та інші виплати залежать від фактично відпрацьованого робочого часу.
104. Судом апеляційної інстанції правомірно враховано, що відповідно до наданої AT «Укргазвидобування» інформації про фактично відпрацьований час ОСОБА_1 за 2022 рік фактично відпрацьовано нею 514 годин, не відпрацьовано (час відсторонення від роботи) за 2022 рік - 1366 годин, за 2023 рік - 2080 годин, за 2024 рік - 737 годин (т. 3, а. с. 234).
105. З витягів з табелів обліку використання робочого часу вбачається, що за період часу відсторонення з 06 травня 2022 року по 07 червня 2024 року у ОСОБА_1 відсутні відпрацьовані години, наявні відмітки «І» - «інші причини неявки».
106. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що ОСОБА_1 , будучи відстороненою від здійснення повноважень генерального директора товариства, перебуваючи у трудових відносинах з останнім, у період з 06 травня 2022 року по 07 червня 2024 року не виконувала посадові обов'язки, не відпрацювала жодної робочої години.
107. Таким чином, з огляду на положення пунктів 3.2. та 3.11 контракту, відсутні підстави для нарахування базової частини винагороди позивачці у повному розмірі в сумі 850 000 грн на місяць, оскільки остання повинна нараховуватися пропорційно відпрацьованому робочому часу.
108. Посилання ОСОБА_1 в касацій скарзі на те, що на час відсторонення не було прийнято рішення щодо зменшення виплати відповідної заробітної плати, відхиляються колегією суддів, оскільки умовами контракту визначено, що така нараховується пропорційно відпрацьованому часу.
109. Крім того, ОСОБА_1 , отримуючи оплату у розмірів двох третин посадового окладу під час відсторонення, не оскаржувала наказ про відсторонення та здійснені роботодавцем виплати під час такого відсторонення.
110. Отже, суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір в указаній частині, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх задоволення з підстав, визначений у позовній заяві.
Щодо позовних вимог про стягнення вихідної допомоги та зустрічних позовних вимог про визнання недійсним підпункту 5.8.1 пункту 5.8 Контракту в частині
111. Обґрунтовуючи вимоги у вказаній частині, ОСОБА_1 вважала, що відповідачем порушено умови контракту, оскільки їй при звільненні у зв'язку із закінчення строку дії контракту не виплачено вихідну допомогу в розмірі 12 середньомісячних заробітних плат.
112. Відповідно до підпункту 5.8.1 пункту 5.8 контракту у разі звільнення керівника в зв'язку з закінченням строку дії цього контракту, за рахунок коштів товариства йому виплачуються наступні гарантії та компенсації: вихідна допомога в розмірі 12 (дванадцять) середньомісячних заробітних плат.
113. У зустрічному позові АТ «Укргазвидобування» посилається на те, що стаття 44 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав, за яких працівникові при припиненні трудового договору виплачується вихідна допомога. Згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідна допомога виплачується працівникові у випадку припинення трудового договору з незалежних від нього причин. Такої підстави для виплати вихідної допомоги як закінчення строку трудового договору стаття 44 КЗпП України не містить, у зв'язку з чим підпункт 5.8.1 пункту 5.8 контракту суперечить статті 44 КЗпП України та самій правовій природі вихідної допомоги, а тому має бути визнаний судом недійсним.
114. Так, відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
115. Судами встановлено, що умови контракту затверджені рішенням загальних зборів АТ «Укргазвидобування» №5 28 від 07 травня 2020 року.
116. Отже, згідно з рішенням вищого органу АТ «Укргазвидобування», функцію якого виконує Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як засновник та єдиний акціонер АТ «Укргазвидобування» (пункти 7.1 та 10.15 статуту АТ «Укргазвидобування» у редакції рішення акціонера АТ «Укргазвидобування» № 507 від 26 березня 2020 року), затверджені загальними зборами умови контракту є такими, що відповідають інтересам АТ «Укргазвидобування».
117. Рішенням акціонера АТ «Укргазвидобування» № 648 від 28 квітня 2021 року продовжено строк повноважень Генерального директора товариства ОСОБА_1 з 08 травня 2021 року на 3 роки, затверджено умови додаткової угоди до контракту із Генеральним директором товариства ОСОБА_1 .
118. Згідно з цим рішенням загальних зборів строк дії контракту продовжено на раніше погоджених сторонами умовах.
119. Законність указаних рішень загальних зборів сторонами не оспорюється.
120. У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 760/1125/20-ц зроблено висновок, що при укладенні контракту переважає договірне регулювання істотних та інших умов праці, а також умов, що стосуються соціально-побутової сфери. На стадії укладення контракту сторони обговорюють питання щодо обсягу роботи та вимог до якості й строків її виконання, строку дії контракту, прав, обов'язків та взаємної відповідальності сторін, умов оплати й організації праці, матеріального забезпечення, підстав припинення і розірвання контракту, соціально-побутових та інших умов, необхідних для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи чи організації.
121. У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5 - р(І)/2019 роз'яснюється, що сторони контракту мають право виходити за межі сфери нормативного регулювання трудових правовідносин, передбачених законодавством України про працю, за умови відсутності погіршення юридичного становища працівника. Водночас контракт може встановлювати низку умов, які одночасно обмежують певні трудові права працівника та надають йому певні привілеї, не передбачені законодавством.
122. Згідно з частиною першою статті 9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
123. Вирішуючи спір в указаній частині, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що сторони погодили особливі умови та порядок оплати праці, розміри та підстави виплати працівнику компенсацій та вихідної допомоги, урегулювавши ці питання у контракті, в якому АТ «Укргазвидобування» зобов'язалося виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату, компенсації, вихідну допомогу у розмірі та на умовах, визначених у цьому контракті.
124. З огляду на те, що трудове законодавство встановлює мінімальні гарантії щодо виплати вихідної допомоги, а тому виплата такої допомоги при звільненні працівника з підстав, не передбачених статтею 44 КЗпП України, та більший, ніж визначений у КЗпП України, її розмір можуть бути встановлені, зокрема, у трудовому договорі (контракті).
125. Таким чином, відповідач, уклавши з ОСОБА_1 контракт, встановивши виплату вихідної допомоги при її звільненні, та сформулювавши чіткі підстави виплати такої допомоги, АТ «Укргазвидобування» як роботодавець створило позивачеві обґрунтовані очікування того, що при припиненні трудового договору вихідна допомога у випадках, передбачених підпунктом 5.8.1 пункту 5.8 контракту, обов'язково буде нарахована та виплачена.
126. При цьому згідно з положеннями статті 9-1 КЗпП України позивач має право на вихідну допомогу при звільненні з підстав та в розмірі, передбаченому контрактом.
127. Отже, враховуючи те, що такі умови контракту не суперечать положенням трудового законодавства, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що підстави для визнання підпункту 5.8.1 пункту 5.8 контракту недійсним у оспорюваній частині відсутні.
128. Суди попередніх інстанцій правомірно виснували, що звернення АТ «Укргазвидобування» до суду з вимогою про визнання недійсним відповідного положення контракту після надання працівником згоди на працю на відповідних умовах, укладення відповідного трудового контракту, яким сторони встановили взаємні права та обов'язки та закінчення строку, на який було укладено трудовий контракт, суперечить стабільності та передбачуваності трудових правовідносин. Незгода роботодавця з положеннями трудового договору, виражена шляхом звернення до суду з вимогою про визнання недійсними положень трудового договору вже після звільнення працівника з роботи, у спірних правовідносинах, по-перше, є свідченням недобросовісної поведінки, по друге, не може бути підставою для позбавлення працівника легітимних очікувань на отримання вихідної допомоги при звільненні з посади.
129. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги у сумі 10 199 999,04 грн (849 999,92 грн (середньомісячна заробітна плата) х 12 місяців) та в частині відмови у задоволення зустрічного позову АТ «Укргазвидобування» до ОСОБА_1 про визнання контракту недійсним в частині ґрунтується на матеріалах справи.
130. Колегія судів також враховано, що АТ «Укргазвидобування» під час розгляду справи не довело невідповідність вказаних умов контракту рішенню акціонера № 528 від 07 травня 2020 року.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
131. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
132. Згідно із частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
133. Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
134. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (стаття 117 КЗпП України).
135. Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
136. Судами встановлено, що згідно з довідкою № 41-1/106 від 09 травня 2024 про середню заробітну плату за останні два місяці, які передують звільненню (згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року), видана відповідачем ОСОБА_1 , згідно якої її оклад на дату розрахунку - 850 000 грн, кількість днів розрахункового періоду - 43, середньоденний заробіток складає - 39 534,88 грн, середньомісячна заробітна плата складає - 849 999 ,92 грн (т. 2, а. с. 198 зворот).
137. Суди попередніх інстанцій врахували, що відповідачем не виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні, повний розрахунок не проведений і на час розгляду справи, а тому з АТ «Укргазвидобування» на користь позивачки належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
138. Середній заробіток працівника визначається згідно статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100).
139. За змістом пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
140. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).
141. Із пункту 5 Порядку № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, яка підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
142. Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
143. Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 100 під час обчислення середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
144. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що обрахунок середньоденної та середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , здійснений у довідці АТ «Укргазвидобування» № 41-1/106 від 09 травня 2024 року, відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, у зв'язку із чим не заслуговує на увагу твердження відповідача про те, що судами неправильно обрахована середньоденна заробітна плата.
145. Водночас, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходив із того, що 20 червня 2024 року видано наказ про здійснення з 08 травня 2024 року нарахування та виплати середнього заробітку, на період працевлаштування ОСОБА_2 , але не більше трьох місяців з дати припинення контракту.
146. Отже, на думку суду, після звільнення ОСОБА_2 відповідачем нараховано та виплачено їй компенсацію середнього заробітку за період з 08 травня 2024 року по 07 серпня 2024 року (включно) в загальній сумі 2 609 302,08 грн, що підтверджується розрахунковими листами.
147. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 серпня 2024 року по 08 листопада 2024 року становить 2 648 836,96 (5 258 139,04 - 2 609 302,08).
148. Разом із тим, колегія суддів вважає вказані висновки апеляційного суду помилковими з огляду на таке.
149. Так, з наказу від 20 червня 2024 року № 494 вбачається, що у зв'язку із припиненням дії контракту, укладеного між АТ «Укргазвидобування» та генеральним директором від 08 травня 2020 року № 394, на виконання статті 184 КЗпП України та, з урахуванням копії медичної довідки медичного центру ТОВ «ІСІДА-IVF» від 18 квітня 2024 року № 7064/М, здійснити з 08 травня 2024 року нарахування та виплату середнього заробітку на період працевлаштування ОСОБА_1 , але не більше трьох місяців з дати припинення контракту (т. 6, а. с. 49).
150. Статтею 184 КЗпП України визначено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
151. Оплата на виконання вимог статті 184 КЗпП України здійснена відповідачем, ОСОБА_1 визначено до зарахування: за червень 2024 року - 1 209 371,98 грн (т. 6, а. с. 50-51); за липень 2024 року - 731 988,31 грн (т. 6, а. с. 52-53); за серпень 2024 року - 159 127,89 грн (т. 6, а. с. 54-55).
152. Суд апеляційної інстанції, вважаючи, що відповідачем нараховано позивачці компенсацію середнього заробітку за період з 08 травня 2024 року по 07 серпня 2024 року (включно) в загальній сумі 2 609 302,08 грн не врахував, що такі виплати здійснено роботодавцем на виконання вимог статті 184 КЗпП України.
153. Натомість стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 рок у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21).
154. Таким чином, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду в частині стягнення на користь позивачки суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, наведеного вище не врахував, не встановив правову природу коштів, сплачених на виконання статті 184 КЗпП України, та дійшов помилкового висновку про наявність подвійного стягнення.
155. Водночас з огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Велика Палата сформулювала нові змістові критерії, які суд має враховувати під час вирішення питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови):
розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
імовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
156. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
157. З огляду на викладене, врахувавши встановлені судами обставини щодо тривалого відсторонення позивачки, під час якого остання отримувала 2/3 базового посадового окладу, але, при цьому, наказ про відсторонення не оскаржувала, невиконання нею посадових обов'язків та умов контракту про нарахування базової винагороди пропорційно відпрацьованому робочому часу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
158. Таким чином, оскільки сума середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України становить 5 258 139,04 грн, така підлягає зменшенню до 2 648 836,96 грн, що відповідатиме принципу розумності та справедливості.
159. Суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував і дійшов помилкового висновку про необхідність зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку на суму, сплачену відповідачем на виконання вимог статті 184 КЗпП України.
160. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивів рішення апеляційного суду в частині стягнення на користь позивачки суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
161. В іншій частині рішення місцевого суду у незміненій частині та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.
162. При цьому матеріали касаційних скарг не містять доводів щодо незгоди із висновками апеляційного суду в частині вирішення питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому в указаній частині судове рішення не переглядається.
163. Частинами першою та другою статті 412 ЦПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити частково.
3. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2025 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення у редакції цієї постанови.
4. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2025 року у незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович