13 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 188/494/24
провадження № 61-1201ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
в якій просила: встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання військового обов'язку при захисті Батьківщини в результаті збройної агресії російської федерації проти України, проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без шлюбу, в період часу
з 01 березня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2. Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області рішенням
від 21 жовтня 2024 року у задоволенні заяви відмовив.
3. Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня
2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким заяву задовольнив частково. Встановив факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 27 березня 2018 року
по 19 листопада 2023 року.
4. 25 січня 2026 року Міністерство оборони України, у порядку самопредставництва якого діє ОСОБА_3 , через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року.
5. Підставою касаційного оскарження заявник визначає пункт 1
частини другої статті 389 ЦПК України зазначаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року
у справі № 490/4949/17.
6. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
7. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
9. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
10. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
11. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
12. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
(частина перша, друга, п'ята статті 263 ЦПК України).
13. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
15. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права
(частина перша статті 129 Конституції України).
16. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
17. Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 5 частини першої статті 315 ЦПК України).
18. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
19. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, третя та четверта статті 12 ЦПК України).
20. Судами встановлено, що згідно паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2
з 27 березня 2018 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
21. Згідно п. 1 Договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 грудня
2017 року, ОСОБА_4 (продавець) передав у власність, а ОСОБА_2 (покупець) прийняв цілий житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .
22. Відповідно до п. 8 Договору купівлі-продажу житлового будинку
від 12 грудня 2017 року покупець ( ОСОБА_2 ), повідомив продавця ( ОСОБА_4 ) про те, що в шлюбі не перебуває та майно належатиме йому на праві особистої приватної власності.
23. Згідно акту про встановлення факту проживання однією сім'єю
ОСОБА_1 від 28 листопада 2023 року, складеного депутатом Української Сілької ради Синельниківського району Дніпропетровської області в присутності сусідів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який також підписаний братом ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , склали цей акт про те, що гр. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею з 2011 року по теперішній час був зареєстрований та проживав однією сім'єю як чоловік та дружина без укладення шлюбу ОСОБА_2 . ОСОБА_1
та ОСОБА_2 мали спільний бюджет, спільне харчування, вели сумісне господарство, придбали разом будинок за вказаною адресою в якому і проживали, здійснили зі спільного бюджету купівлю побутової техніки (холодильник, морозильну камеру, телевізор, пральну машину, посуд, меблі та ін.). У зв'язку із слабким станом здоров'я ОСОБА_1 перебувала на фінансовому утриманні ОСОБА_2 . Встановлені факти також підтвердив рідний брат
ОСОБА_2 - ОСОБА_2 ..
24. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 511 від 11 липня 2023 року, солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_2 призначено на посаду навідника 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону.
25. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 967 від 10 грудня 2023 року, солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , колишнього стрільця-помічника гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок отримання вогневого поранення несумісного з життям під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 20 листопада 2023 року. Загибель настала під час виконання обов'язків військової служби при захисті Батьківщини.
26. У вказаному витязі із наказу дружиною загиблого зазначено ОСОБА_7 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
27. Дружиною загиблого зазначено ОСОБА_7 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , також у витязі із наказу командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади № 344-рс від 10 грудня 2023 року.
28. Згідно доповіді по факту загибелі під час виконання бойових завдань військовослужбоця військової частини НОМЕР_1 солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , в розділі «Особисті анкетні дані», зазначено,
близькі родичі - дружина ОСОБА_8 , брати ОСОБА_9 та ОСОБА_2 .
29. У повідомленні про смерть адресованому начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначено про сповіщення дружини ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5., мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу
н. п. Андріївка Донецької обл..
30. Відповідно до свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_4 від 28 листопада 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Андріївка Донецької обл.
31. ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_2 на підтвердження чого в матеріалах справи наявна накладна № 281 від 21 листопада 2023 року.
32. Судом першої інстанції допитано свідків, які пояснили наступне.
33. Свідок ОСОБА_11 повідомив, що він є депутатом і проживає в тому ж селі, що і ОСОБА_1 . Йому відомо про те, що вона більше 10 років проживала з ОСОБА_2 , але більш конкретні деталі (з якого та по який час, за якою адресою) він не пам'ятає та не може повідомити.
34. Свідок ОСОБА_2 повідомив, що він є рідним братом ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 на війні. Повідомив, що його брат давно знайомий з ОСОБА_1 , з якою разом проживав до того, як пішов на війну, але більш точних дат він не пам'ятає.
35. Свідок ОСОБА_5 повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які почали проживати по сусідству з 2017 року, оскільки купили будинок.
36. Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона також є сусідкою ОСОБА_1 з 2017 року, але більш детальної інформації вона надати не може, оскільки нічого не пам'ятає.
37. Свідок ОСОБА_12 повідомила суду, що знає ОСОБА_1 давно, яка проживала з ОСОБА_2 з 2011 року спочатку в гуртожитку, в потім в 2017 році вони придбали будинок в с. Мар'янка, де і жили до загибелі ОСОБА_2 .
38. Згідно акту про підтвердження факту проживання однією сім'єю
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 , Українська сільська територіальна громада
від 28 жовтня 2024 року, складеного жителями села Мар'янка Української сільської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області, які засвідчують про те, що гр. ОСОБА_1 , проживала із загиблим захисником України ОСОБА_2 в громадському шлюбі з 2011 року і по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2011 року по 2017 рік сім'я проживала в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . За даною адресою був зареєстрований тільки ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 постійно проживала разом з ним без реєстрації, так як на той час була зареєстрована в батьківській хаті в Межівському районі. 12 грудня 2017 року сім'я за спільні кошти купила будинок за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою ОСОБА_1 зареєструвалась 27 березня 2018 року. Разом з нею був зареєстрований та проживав однією сім'ю як чоловік та дружина без укладення шлюбу ОСОБА_2 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали спільний бюджет, спільне харчування, вели сумісне домашнє господарство, обробляли город, тримали корову, курей, качок, свиней. Придбали разом будинок за вказаною адресою в якому і проживали, здійснили зі спільного бюджету купівлю побутової техніки (холодильник, морозильну камеру, телевізор, пральну машину, посуд, меблі та ін.). У зв'язку із слабким станом здоров'я ОСОБА_1 перебувала на фінансовому утриманні ОСОБА_2 . Сім'я жила дружно, у взаємоповазі та розумінні один до одного, користувалися повагою серед односельців.
39. Згідно відповіді першої Синельниківської державної нотаріальної контори № 517/02-14 від 26 серпня 2025 року на запит суду апеляційної інстанції, повідомлено про те, що спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не заводилась.
40. Згідно відповіді Синельниківського ВДРАЦС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 940/31.23-25 від 20 листопада 2025 року на запит суду апеляційної інстанції, повідомлено про відсутність актового запису про шлюб складеного на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період
з 01 березня 2011 року по 19 листопада 2023 року та актового запису про шлюб складеного на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за період
з 01 березня 2011 року по теперішній час.
41. В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
42. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статті 3 СК України).
43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року
у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи,
які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року
у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
45. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
46. За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
47. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з її недоведеності.
48. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім'єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
49. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства (постанова Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16).
50. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року
у справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
51. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, оцінивши надані заявницею докази у своїй сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що заявницею підтверджено факт її спільного проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_2 у період з 27 березня 2018 року по день його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 .
52. З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, надав оцінку доказам і зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для часткового задоволення заяви у цій справі.
53. Касаційний суд зазначає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, оскільки останні зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі.
54. Посилання заявника у касаційній скарзі на висновок, викладений
зазначеній ним постанові Верховного Суду, суд відхиляє як необґрунтований, оскільки він зроблений за інших фактичних обставин та не суперечить висновкам, застосованим судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні.
55. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
56. Оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків,
у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.
57. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 17 грудня 2025 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк