Постанова від 04.02.2026 по справі 461/2733/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 461/2733/23

провадження № 61-2854св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року у складі судді Радченка В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П.,

Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя, в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просив:

- визнати недійсним договір дарування нежитлових приміщень від 20 листопада 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л., зареєстрований у реєстрі за № 1851, із застосуванням наслідків недійсності правочину;

- скасувати рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38238426 від 20 листопада 2017 року 19:27:25, приватний нотаріус Майхер О. Л., Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область;

- скасувати рішення державного реєстратора Практика А. Г., Комунальне підприємство «Реєстрація», Львівська область, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47427071 від 20 червня

2019 року 11:36:32, Практика А. Г., Комунальне підприємство «Реєстрація», Львівська область;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відступити від засади рівності часток подружжя та здійснити поділ спільного сумісного майна таким чином: 70 % - ОСОБА_1 , а 30 % - ОСОБА_2 , таке майно:

1. Приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 13 квітня 2020 року на підставі технічного паспорта, серія та номер: б/н, виданого 06 квітня 2020 року ТОВ «ТИХЕЯ ПРОЕКТ»; договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2019 року, серія та номер: 1049, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В.; декларації про готовність об?єкта до експлуатації, серія та номер: 3П141200912075, виданої 31 березня 2020 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області; висновку техніка, серія та номер: 2020-84, виданого 06 квітня 2020 року ТОВ «ТИХЕЯ ПРОЕКТ». Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2069975123104;

2. Приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 13 квітня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2019 року, серія та номер: 1049, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В.; технічного паспорта, серія та номер: б/н, виданого 06 квітня 2020 року ТОВ «ТИХЕЯ ПРОЕКТ»; висновку техніка, серія та номер: 2020-84, виданого 06 квітня 2020 року

ТОВ «ТИХЕЯ ПРОЕКТ»; декларації про готовність об?єкта до експлуатації, серія та номер: 3П141200912075, виданої 31 березня 2020 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2069960723104;

3. Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 31 січня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2020 року, серія та номер: 153, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паук А. Я. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1983178746101;

4. Нежилі приміщення № 8a,10,11,15 групи приміщень № 1, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , державну реєстрацію права власності на які здійснено 03 вересня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 03 вересня 2020 року, серія та номер: 1215, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О. О. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1963671580000;

5. Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , державну реєстрацію права власності на який здійснено 11 жовтня 2019 року на підставі рішення суду, Постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі «Українська Товарна Біржа», серія та номер: № 0123-12/07, виданого 24 грудня 2007 року, Постійно діючим Третейський судом при Українській Товарній Біржі «Українська Товарна Біржа». Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1938247723101;

6. Нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_6 , державну реєстрацію права власності на які здійснено 19 січня 2017 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень на аукціоні № 3122, серія та номер: 2647, від 16 грудня

2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паук А. Я., акта приймання-передачі, серія та номер: 3122, виданого 30 грудня 2016 року, ЛКП «Старий Львів», Управління комунальної власності Львівської міської ради, ОСОБА_1 ;

7. Квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 29 травня 2017 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1033, від 29 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паук А. Я.;

8. Квартиру, літ.Я4-3, розташовану за адресою: АДРЕСА_8 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 15 листопада 2018 року на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 листопада 2018 року, серія та номер: 5083, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб?юк Ю. А. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1694604223101;

9. Нежитлове приміщення, літ. А-3, розташоване за адресою: АДРЕСА_9 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 11 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2018 року, серія та номер: 804, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1666274123101;

10. 3емельна ділянка, загальною площею: 0,0857 га, кадастровий номер: 2320355400:01:001:0002, розташована за адресою: АДРЕСА_10 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 07 травня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07 травня 2020 року, серія та номер: 898, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н. В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1329798923203;

11. Магазин «Оксамит», розташований за адресою: АДРЕСА_10 , державну реєстрацію права власності на який здійснено 07 травня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07 травня 2020 року, серія та номер: 898, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н. В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1326728823203;

12. Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_11 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 29 березня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 2015 року, серія та номер: 2563, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Красовською А. В.; договору купівлі-продажу

від 21 квітня 2015 року, серія та номер: 2564, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Красовською А. В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 891334346101.

13. Приміщення будівлі торгівельного центру /літ.Б/, розташоване за адресою: АДРЕСА_12 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 09 березня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2014 року, серія та номер: 1149, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтелевим А. В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 873750323101;

14. Нежитлове приміщення, літ.А, загальною площею 61,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_13 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 23 лютого

2016 року на підставі договору купівлі-продажу від 04 липня 2016 року, серія та номер: 1650, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 861120423101;

15. Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_14 . Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 687780823101;

16. Нежитлове приміщення, група приміщень (в літ. «А»), розташоване за адресою: АДРЕСА_15 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 01 серпня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 01 серпня 2019 року, серія та номер: 1397, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердес М. О. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 47180980000;

17. Приміщення будівлі торгівельного центру /літ.Б/, розташоване за адресою: АДРЕСА_12 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 28 жовтня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2014 року, серія та номер: 1149, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А.В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1748223101;

18. Нежиле приміщення, літ.Р(2), розташоване за адресою: АДРЕСА_16 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 28 лютого 2008 року на підставі договору купівлі-продажу від 18 лютого 2008 року №1068, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняк О. С. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 11691410;

19. 29/100 частки нежитлового приміщення, літ.P2-2,P3-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_17 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2011 року № 4748, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу

Задачиною Н. В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 33851364;

20. Нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_14 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено

10 вересня 2008 року на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2008 року у справі № 2-1811. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1473442;

21. Будівля, нежитлова, розташована за адресою: АДРЕСА_18 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 25 січня 2021 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, вкладу до Статутного капіталу Приватного підприємства виробничо- комерційної фірми «АКВА ВИТА» (далі - ПП ВКФ «АКВА ВИТА»), серія та номер: 73,74, виданого 25 січня 2021 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н. В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1457106423104;

22. Нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_19 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 05 жовтня 2005 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 , від 30 вересня 2004 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 7674321;

23. Нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_20 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 22 червня 2006 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 , від 08 червня 2006 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 15027059;

24. Нежиле приміщення, XII підвалу та першого поверху (літ.А-4), розташоване за адресою: АДРЕСА_21 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 15 квітня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2005 року № 452, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Остренко А. В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3892875;

25. Нежиле приміщення, літ.А-5, розташоване за адресою: АДРЕСА_22 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 13 жовтня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2005 року № 2663, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу

Тавтєлєвим А. В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 4810585.

26. Нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_23 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 01 грудня 2006 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_3 від 20 вересня 2006 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16114566;

27. Нежиле приміщення, літ.А-5, розташоване за адресою: АДРЕСА_24 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 15 травня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу від 28 січня 2003 року № 340, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нароховою О. В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1077051;

28. Нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_25 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 25 грудня 2003 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_4 від 10 червня 2003 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1412148;

29. Нежиле приміщення, літ.A-5,А(4}, розташоване за адресою: АДРЕСА_26 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 12 січня 2006 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_5 від 28 грудня 2005 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 13435018;

30. Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_27 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 11 листопада

2022 року на підставі договору № 16/21 купівлі-продажу об?єкта права комунальної власності, серія та номер: 2125, від 01 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу

Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада 2021 року Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради/ПІП «ВІТАФАРМА»; інформації, серія та номер: б/н, виданої 28 жовтня 2022 року ФОП ОСОБА_4 ; висновку, серія та номер: б/н, виданого ФОП ОСОБА_4 . Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2658643623060;

31. Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_28 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 11 листопада

Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада 2021 року Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради/ПП «ВІТАФАРМА»; інформації, серія та номер: б/н, виданої 28 жовтня 2022 року ФОП ОСОБА_4 ; висновку, серія та номер: б/н, виданого ФОП ОСОБА_4 . Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2658634723060;

32. Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_29 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 11 листопада

Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада 2021 року Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради/ПП «ВІТАФАРМА»; інформації, серія та номер: б/н, виданої 28 жовтня 2022 року ФОП ОСОБА_4 ; висновку, серія та номер: б/н, виданого ФОП ОСОБА_4 . Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна:2658614223060;

33. Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_30 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 10 листопада

2022 року на підставі інформації, серія та номер: б/н, виданої 28 жовтня 2022 року, ФОП ОСОБА_4 ; договору № 16/21 купівлі-продажу об?єкта права комунальної власності, серія та номер: 2125 від 01 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу

Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада 2021 року, Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ПП «ВІТАФАРМА»; висновку, серія та номер: б/н, виданого ФОП ОСОБА_4 ; довідки щодо технічної можливості поділу об?єкта нерухомого майна, серія та номер: DT01:8970-8054-9028-8317. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2658299123060;

34. Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_31 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 10 листопада

Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада 2021 року Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ПП «ВІТАФАРМА»; висновку, серія та номер: б/н, виданого ФОП ОСОБА_4 ; довідки щодо технічної можливості поділу об?єкта нерухомого майна, серія та номер: DT01:8970-8054-9028-8317. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2658181123060;

35. Нежитлове приміщення хлібного магазину, розташоване за адресою: АДРЕСА_32 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 09 липня 2021 року на підставі акта приймання-передачі, серія та номер: 3394, оформленого 06 липня 2021 року Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ЛКП «АГЕНЦІЯ РЕСУРСІВ ЛЬВІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», ПП «ВІТАФАРМА»; договору № 3394 купівлі-продажу об?єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні, серія та номер: 894 від 10 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паук А. Я. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1880285346101;

36. Нежитлові приміщення 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_33 , державну реєстрацію права власності на які здійснено 12 квітня 2021 року на підставі договору № 3366 купівлі-продажу об?єкта нерухомого майна шляхом викупу, серія та номер: 523

від 01 квітня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паук А. Я.; акта приймання-передачі, серія та номер: 3366, оформленого 08 квітня 2021 року Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ПП «ВІТАФАРМА». Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1326950646101;

37. Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_34 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 10 червня 2021 року на підставі договору №?3391 купівлі-продажу об?єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні, серія та номер: 830

від 31 травня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паук А. Я.; акта приймання-передачі, серія та номер: 3391

від 09 червня 2021 року, оформленого Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ЛКП «АГЕНЦІЯ РЕСУРСІВ ЛЬВІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», ПП «ВІТАФАРМА». Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 370958446101;

38. Ціле убудовано-прибудоване приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 13 квітня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 497 від 13 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Порохнею О. В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1528905423104;

39. Будівля, філії банку літ.А-3, розташована за адресою: АДРЕСА_35 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 16 листопада 2016 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні, серія та номер: 1281 від 16 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М. К., бланки серії НВІ 599033, HBI 599034. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 166506423101;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

1. Корпоративні права у ПП ВКФ «АКВА ВИТА» (код за ЄДРПОУ 31075647, що знаходиться за адресою: вулиця Патріотична, будинок 70, квартира 22, місто Запоріжжя, Запорізька область, Україна, 69000) у розмірі 1 500 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу;

2. Корпоративні права у ПП «ВІТАФАРМА» (код за ЄДРПОУ 37526877, що знаходиться за адресою: вулиця Сталеварів, будинок 30, приміщення 3, місто Запоріжжя, Запорізька область, Україна, 69035) у розмірі 1 000 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу;

3. Корпоративні права у ПП «МАКСФОРТ» (код за ЄДРПОУ 40907474, що знаходиться за адресою: вулиця Академіка Ф. М. Муравченка, будинок 5, місто Запоріжжя, Запорізька область, Україна, 69068) у розмірі 3 000 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію:

1. 70 % вартості частки ОСОБА_2 у ПП ВКФ «АКВА ВИТА», яка належала їй до

22 березня 2023 року, у сумі 1 050 000,00 грн;

2. 70 % вартості частки ОСОБА_2 у ПП «ВІТАФАРМА» у сумі 700 000,00 грн;

3. 70 % вартості частки ОСОБА_2 у ПП «МАКСФОРТ» у сумі 2 100 000,00 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 12 вересня 2003 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . У період шлюбу у них був спільний побут, господарство та бюджет, за рахунок спільних коштів вони купували майно та створили спільний бізнес, для розвитку якого докладали як спільні зусилля, так і спільні грошові кошти.

Зазначав, що під час шлюбу були придбані об'єкти нерухомого майна, яке

є спільним, незважаючи на те, що титульним власником його виступає

ОСОБА_2 , оскільки було придбано для спільного використання. Також під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно створили ПП «ВІТАФАРМА» та

ПП «МАКСФОРТ», статутний капітал та нерухоме майно яких згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-пр/2012 належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

Крім того, до шлюбу ОСОБА_2 створила ПП ВКФ «АКВА ВИТА». За час шлюбу статутний капітал підприємства значно збільшився за рахунок спільних коштів подружжя. Тому це підприємство з його статутним капіталом та нерухомим майном також є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 .

Питання про поділ майна постало між подружжям у листопаді 2022 року.

ОСОБА_1 мав намір розділити майно шляхом переговорів. Після направлення ОСОБА_2 листа з пропозицією взяти участь в переговорах, ОСОБА_2 рішенням засновника ПП «АКВА ВИТА», без згоди ОСОБА_1 , змінила склад учасників підприємства та подарувала частку статутного капіталу ОСОБА_6 (сину подружжя). Він вважав, що такі дії ОСОБА_2 є розпорядженням спільним майном подружжя без згоди другого з подружжя та за відсутності необхідних на те повноважень, а також намаганням приховати, знищити чи витратити спільне майно на шкоду сім'ї. Вказані дії підпадають під обставини, викладені в частині другій статті 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України), тому дають можливість відступити від правила рівності часток подружжя.

Щодо вимог про визнання недійсним договору дарування, а також скасування реєстрації права власності та визнання спільною сумісною власністю та поділу об'єктів на АДРЕСА_6 , то укладення договору дарування нежитлових приміщень між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_7 , не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Оформлення договору дарування нежилих приміщень було необхідністю спрощення процедури об'єднання нежитлових приміщень та квартири, які по суті є однією будівлею, але власники таких різні. Тому сторонами

і було вирішено зробити одного власника обох об'єктів нерухомості. При цьому умисел оформлення відповідачки власником обох об'єктів нерухомості саме

з метою забезпечення можливості їх об'єднання в майбутньому був в обох сторін,

і у ОСОБА_1 , і у ОСОБА_2 . Жодна зі сторін не передбачала настання правових наслідків, обумовлених договором. Про факт того, що підписання договору дарування було лише формальністю, свідчить те, що ОСОБА_2 не брала активної участі в переговорах, нарадах чи/або відповідних зустрічах, що передували придбанню зазначених приміщень. Відповідачка жодного разу не приїжджала у Львів ні для укладення договору купівлі-продажу квартири, ні для укладення договору дарування, не брала участі у придбанні нежитлових приміщень з аукціону, у проведенні переговорів щодо придбання квартири, не була присутня на зустрічах. Тому він вважав, що відповідачка не вчинила будь-яких дій на виконання договору, зокрема не почала користуватись такими, вживати заходи для реставрації, підключення інженерних мереж.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такі об'єкти нерухомого майна:

1) нежитлове приміщення № 225, площею 72,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_36 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2069975123104;

2) нежитлове приміщення № 226, площею 88,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_37 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2069960723104;

3) нежитлове приміщення, площею 58,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1983178746101;

4) нежилі приміщення № 8а, 10, 11, 15 групи приміщень № 1, загальною площею 53,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1963671580000;

5) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938247723101;

6) квартиру, літ.Я4-3, загальною площею 87,95 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1694604223101;

7) нежитлове приміщення, літ. А-3, площею 117,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1666274123101;

8) земельну ділянку, загальною площею 0,0857 га, з кадастровим номером 2320355400:01:001:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1329798923203;

9) приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 89,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1326728823203;

10) нежитлове приміщення площею 52,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 891334346101;

11) приміщення будівлі торгівельного центру /літ.Б/, площею 39,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 873750323101;

12) нежитлове приміщення, літ.А, загальною площею 61,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_38 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 861120423101;

13) нежитлове приміщення № 23, площею 50,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_39 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 687780823101;

14) нежитлове приміщення № 139, група приміщень (в літ. «А»), загальною площею 65,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_40 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 47180980000;

15) приміщення № 8 будівлі торгівельного центру /літ.Б/, площею 68,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_41 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1748223101;

16) нежиле приміщення № 3, літ.Р2}, площею 21,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_42 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 11691410.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частки таких об'єктів нерухомого майна:

2) нежитлове приміщення № 226, площею 88,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_36 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2069960723104;

5) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938247723101;

17) нежиле приміщення № 23, розташоване за адресою: АДРЕСА_43 , площею 36,4 кв. м, м. Запоріжжя, Запорізька область, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1473442.

Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29/100 частки нежитлового приміщення № 4, літ.Р2-2,Р3-2, загальною площею 211,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_42 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 33851364.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним по 50 % від 29/100 частки нежитлового приміщення № 4, літ.Р2-2,Р3-2, загальною площею 211,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_42 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 33851364.

Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2/25 частки нежитлового приміщення, загальною площею 258,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1855533846101.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/25 частки нежитлового приміщення, загальною площею 258,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1855533846101.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн, як компенсацію

1/2 (однієї другої) частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу

ПП «ВІТАФАРМА», код ЄДРПОУ 37526877, зареєстрованого 02 лютого 2011 року, місцезнаходження: вул. Сталеварів, 30, приміщення, 3, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500 000,00 грн, як компенсацію 1/2 (однієї другої) частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу

ПП «МАКСФОРТ», код ЄДРПОУ 40907474, зареєстрованого 21 жовтня 2016 року, місцезнаходження: вул. Академіка Ф. М. Муравченка, будинок 5, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 939,90 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_2 від 27 березня 2023 року № 327075110, установив, що відповідачка за час шлюбу придбала таке майно:

1) приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею 72,8 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2019 року;

2) приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , площею 88,9 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2019 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2069960723104;

3) нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , площею

58,2 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2020 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1983178746101;

4) нежилі приміщення № 8а, 10, 11, 15 групи приміщень № 1, площею 53,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі договору купівлі-продажу від 03 вересня 2020 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1963671580000;

5) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі рішення суду - Постійно діючого Третейського суду при Українській Товарній Біржі «Українська Товарна Біржа» від 24 грудня 2007 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938247723101;

6) квартира, літ.Я4-3, розташована за адресою: АДРЕСА_8 , площею 87,95 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу

від 15 листопада 2018 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1694604223101;

7) нежитлове приміщення, літ. А-3, розташоване за адресою: АДРЕСА_9 , площею 117,6 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2018 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1666274123101;

8) земельна ділянка, загальною площею 0,0857 га, кадастровий номер: 2320355400:01:001:0002, розташована за адресою: АДРЕСА_10 , на підставі договору купівлі-продажу від 07 травня 2020 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1329798923203;

9) магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою:

АДРЕСА_10 , площею 89,6 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 07 травня 2020року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1326728823203;

10) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_11 , площею 52,8 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 2015 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 891334346101;

11) приміщення будівлі торгівельного центру /літ.Б/, площею 39,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_12 , на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 873750323101;

12) нежитлове приміщення, літ.А, загальною площею 61,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_13 , на підставі договору купівлі-продажу від 04 липня 2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 861120423101;

13) нежитлове приміщення, загальною площею 50,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_14 , на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя

від 14 серпня 2008 року у справі № 2-1811, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 687780823101;

14) нежитлове приміщення, група приміщень (в літ. «А»), площею 65,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_15 , на підставі договору купівлі-продажу від 01 серпня 2019 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 47180980000;

15) приміщення будівлі торгівельного центру /літ.Б/, площею 68,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_12 , на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1748223101;

16) нежиле приміщення № 3, літ.Р2}, розташоване за адресою: АДРЕСА_44 , площею 21,0 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу

від 18 лютого 2008 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 11691410;

17) 29/100 частки нежитлового приміщення, літ.Р2-2,Р3-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_17 , загальною площею 211,7 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2011 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 33851364.

Посилаючись на вимоги частини першої статті 60 СК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що перераховані об'єкти нерухомого майна належать

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, як придбані під час шлюбу. Суд не взяв до уваги посилання відповідачки на те, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_14 , є особистою приватною власністю відповідачки, через недоведеність.

Позивачем як спільне майно подружжя, що підлягає поділу, також зазначено нежиле приміщення, розташоване за адресою:

АДРЕСА_14 . Проте суд зазначив, що вказаний об'єкт нерухомості є тим самим об'єктом, що визначено під пунктом 13,

а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 50,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_45 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 687780823101. Адреса цього об'єкта нерухомого майна була змінена в рамках виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Вирішуючи питання щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , суд першої інстанції виходив із того, що 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 237,3 кв. м, про що укладено та нотаріально посвідчено відповідний договір дарування. На підставі цього договору 20 листопада 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначене приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомості залишився незмінним: 296134346101 (витяг з реєстру від 20 листопада 2017 року № 104431141)).Позивач просив визнати цей договір дарування недійсним, посилаючись на його фіктивність.

В обґрунтування такої позовної вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що

ОСОБА_2 не брала участі в придбанні цього приміщення, в його переобладнанні, а також в його використанні після укладення оспорюваного договору, а тому договір не мав на меті передачу наслідків, характерних для дарування. Водночас

у судовому засіданні не здобуто достатніх доказів того, що договір дарування зазначеного нежитлового приміщення відповідає критеріям фіктивності його укладання, оскільки відсутня вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору. Із тексту оспорюваного договору випливає, що позивач подарував відповідачці нерухоме майно, попередньо ознайомившись із вимогами законодавства, діючи добровільно та розуміючи значення своїх дій. У пункті 10 договору зазначено, що сторони підтверджують, що укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим, відповідає їх внутрішній волі, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені договором. Пояснення допитаного в судовому засіданні за клопотанням позивача як свідка ОСОБА_7 лише інформують про те, що він на підставі довіреності виступав від імені ОСОБА_2 під час укладення договору дарування, а ОСОБА_2 не була присутня. Позивач не довів, що він та ОСОБА_2 , укладаючи оспорюваний договір, діяли навмисно та не мали на меті перехід права власності від позивача до відповідачки. Як підтвердження фіктивності договору, ОСОБА_1 зазначає ту обставину, що ОСОБА_2 не брала участі в придбанні приміщення та в його переобладнанні, проте суд вважав це посилання таким, що не заслуговує на увагу. Суд також не погодився із посиланням ОСОБА_1 на те, що після укладення договору дарування ОСОБА_2 не почала користуватися отриманим в дар приміщенням, оскільки таке посилання є безпідставним, оскільки чинне законодавство не передбачає право дарувальника визначати долю дарунку

у майбутньому та не встановлює обов'язку обдарованого вчиняти певні дії із дарунком. Разом з тим частина перша статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наділяє власника правом на майно, яке власник здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. А тому відсутність дій щодо користування подарунком жодним чином не свідчить про відсутність

у ОСОБА_2 наміру отримати вказане приміщення у власність. Крім того, оскільки позивач був присутній під час укладання оспорюваного ним договору дарування, відлік позовної давності розпочався з 20 листопада 2017 року та закінчився 20 листопада 2020 року. Обставин, які стали причинами пропуску позовної давності, позивач не навів. З огляду на викладене, районний суд дійшов висновку, що договір дарування від 20 листопада 2017 року укладений із дотриманням чинного на той час законодавства України, із дотриманням передбачених процедур, тому підстав для визнання його недійсним у суду немає.

Суд першої інстанції також вказав, що зазначення в позовній заяві як спільне сумісне майно двох об'єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_6 ,

а саме: нежитлового приміщення площею 237,3 кв. м, та квартири площею

20,9 кв. м, не відповідає дійсності, оскільки таких об'єктів не існує. Замість них існує один об'єкт площею 258,2 кв. м. При цьому, враховуючи, що частина цього об'єкта, що становить 23/25 від цілого об'єкта, отримана ОСОБА_2 на підставі договору дарування, беручи до уваги відсутність законних підстав для визнання договору дарування недійсним, суд вважав вказану частину особистою приватною власністю відповідачки. Тому спільною сумісною власністю подружжя є лише

2/25 цього об'єкта.

Щодо корпоративних прав відповідачки у ПП «ВІТАФАРМА» та ПП «МАКСФОРТ», то суд першої інстанції зауважив, що чинне сімейне законодавство відносить частку

у статутному капіталі вказаних підприємств, яка набута за час перебування

у шлюбних відносинах (як фактичних, так і зареєстрованих), до складу спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_2 є засновником та володіє часткою

у статному капіталі ПП «ВІТАФАРМА» (код ЄДРПОУ 37526877) у розмірі 1 000 000,00 грн, а також ПП «МАКСФОРТ» (код ЄДРПОУ 40907474) у розмірі 3 000 000,00 грн.ПП «ВІТАФАРМА» та ПП «МАКСФОРТ» створені з метою здійснення ринкових взаємовідносин і отримання прибутку шляхом виконання робіт і надання послуг у сферах, визначених предметом його діяльності; ПП мають статутний капітал, поділений на частки, 100 % яких належить власнику -

ОСОБА_2 .

З моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя. Отже, зазначене в позові майно, власниками якого є ПП «ВІТАФАРМА» та ПП «МАКСФОРТ», за висновком суду, не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 , а тому не підлягає поділу між сторонами.

Разом з тим, з огляду на наявність такого способу поділу спільного майна подружжя, як грошова компенсація одному з подружжя його частки у спільному майні, районний суд вважав можливим стягнення з відповідачки на користь позивача компенсації частки відповідачки у статутному капіталі підприємств, заснованих відповідачкою під час шлюбу.

Вирішуючи питання корпоративних прав у ПП ВКФ «АКВА ВИТА», суд першої інстанції виходив із того, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПП ВКФ «АКВА ВИТА» (код ЄДРПОУ 31075647) зареєстровано ОСОБА_2 27 липня

2000 року, з місцезнаходженням: АДРЕСА_46 , та статутним фондом 00 грн. Із дня заснування статутний капітал цього підприємства неодноразово змінювався як в бік збільшення, так і в бік зменшення. На день звернення ОСОБА_1 з позовом про поділ спільного майна подружжя статутний капітал ПП ВКФ «АКВА ВИТА» становив 1 000 000,00 грн.

Позивач зазначав, що статутний капітал істотно збільшився під час шлюбу, тому підлягає поділу між подружжям. Проте позивач не довів, за рахунок яких джерел було сформовано статутний капітал підприємства, заснованого відповідачкою до шлюбу. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що статутний капітал ПП ВКФ «АКВА ВИТА» було сформовано за рахунок спільних коштів подружжя. Тому суд не знайшов підстав віднести корпоративні права

у цьому підприємстві до спільної сумісної власності подружжя.

Також суд вказав, що з тих самих підстав не є спільною сумісною власністю і не підлягає поділу між подружжям зазначені в позовній заяві 9 об'єктів нерухомого майна, належних ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на праві власності.Крім того, вказане нерухоме майно в будь-якому разі не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки належать на праві власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА».

Отже, встановивши обсяг спільної сумісної власності подружжя та вирішуючи питання про порядок його поділу, суд першої інстанції послався на те, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України). Між сторонами немає домовленості щодо часток у спільній власності. Позивач, посилаючись на частину другу статті 70 СК України, просив відступити від правила рівності часток через те, що під час переговорів щодо поділу майна мирним шляхом, відповідачка, з метою приховання спільного майна від поділу, подарувала частку корпоративних прав у ПП ВКФ «АКВА ВИТА» третій особі. У свою чергу відповідачка також просила відступити від правила рівності часток, посилаючись на те, що перебуваючи на посаді директора ПП ВКФ «АКВА ВИТА», позивач своїми діями завдав підприємству збитків у великих розмірах.

У відповідь на такі доводи сторін суд вказав, що під час судового розгляду сторони не довели належним чином фактів того, що один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Викладені сторонами обставини суд не вважав такими, що мають істотне значення для відступлення від правила рівності часток. Тому суд провів поділ спільного майна, виходячи із рівності часток позивача та відповідачки, зазначивши, що всі об'єкти нерухомого майна, що за висновками суду входять до загального обсягу спільної сумісної власності, є неподільними речами. Разом з тим позивач не просив присудження йому конкретних об'єктів нерухомості, а просив визнати право на частку у спільному майні. Фактично позивач просив визнати за ним та за відповідачкою право спільної власності на нерухоме майно з визначенням часток, тобто змінити право спільної сумісної власності та право спільної часткової власності. Під час судового розгляду відповідачка не висловила заперечень щодо запропонованого позивачем способу поділу вказаних об'єктів нерухомого майна,

а незгода відповідачки полягає лише у визначенні розміру часток сторін.

Беручи до уваги рівність часток сторін у праві спільної сумісної власності, а також керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, які закріплені у частині дев'ятій статті 7 СК України, районний суд вважав за необхідне визнати за кожним із подружжя право власності на 1/2 частку об'єктів нерухомого майна, які за результатами розгляду цієї справи суд включив до загального обсягу спільної сумісної власності.

Щодо компенсації 1/2 частки позивача у корпоративних правах відповідачки

у ПП «ВІТАФАРМА» та ПП «МАКСФОРТ», то суд урахував, що відповідачка під час судового розгляду також не висловила жодних заперечень щодо такого способу поділу цього майна, не погоджуючись лише із запропонованим позивачем розміром компенсації.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада

2023 року у складі судді Радченка В. Є. задоволено частково заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Власюк К. П., про ухвалення додаткового рішення у справі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

При ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції урахував рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для справи та вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який просить стягнути з відповідачки на користь позивача адвокат Власюк К. П., в сумі 400 000,00 грн не є цілком співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому суд дійшов висновку про те, що заява представника позивача - адвоката Власюк К. П. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Визначаючи розмір витрат, що підлягають стягненню, районний суд виходив із критеріїв, наведених вище, а саме: складності справи (справа про визнання недійсним договору дарування, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя розглянута за правилами загального позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (участь у судових засіданнях та час, витрачений на обґрунтування позиції сторони), обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих до суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову. Суд також урахував кількість, обсяг та зміст документів, поданих суду сторонами, складність та категорію справи, дійшовши висновку, що заяву представника позивача - адвоката Власюк К. П. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути із відповідачки на користь позивача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, яку суд вважав адекватним розміром, з врахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду стороною документів, їх значення для справи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просив скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року в частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частки за кожним на нежитлове приміщення № 23, загальною площею

50,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_47 ; визнання об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/25 частки за кожним на нежитлове приміщення, загальною площею 258,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

1 500 000,00 грн як компенсації 1/2 частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ПП «МАКСФОРТ»; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

500 000,00 грн як компенсації 1/2 частки внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу ПП «ВІТАФАРМА» та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Рішення суду першої інстанції також оскаржила Власюк К. П. в інтересах

ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у цій частині.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - Власюк К. П. задоволено.

Відмову позивача ОСОБА_1 від позову в частині вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відступу від засади рівності часток подружжя та здійснення поділу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_14 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 47180980000, та нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_14 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1473442, прийнято.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року

в частині розгляду цих вимог визнано нечинним та провадження в цій частині закрито.

Апеляційні скарги ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 та Власюк К. П. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року

в частині вирішення вимог про:

?визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень від 20 листопада 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л., зареєстрованого у реєстрі за № 1851, із застосуванням наслідків недійсності правочину;

?скасування рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38238426 від 20 листопада 2017 року 19:27:25, приватний нотаріус Майхер О. Л., Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область;

?скасування рішення державного реєстратора Практика А. Г., Комунальне підприємство «Реєстрація», Львівська область, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47427071 від 20 червня

2019 року 11:36:32, Практика А. Г., Комунальне підприємство «Реєстрація», Львівська область;

?та про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відступу від засади рівності часток подружжя та здійснення поділу:

нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 19 січня 2017 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень на аукціоні № 3122, серія та номер: 2647,

від 16 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паук А. Я., акта приймання-передачі, серія та номер: 3122, виданого 30 грудня 2016 року, ЛКП «Старий Львів», Управління комунальної власності Львівської міської ради, ОСОБА_1 ;

квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 29 травня 2017 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1033, від 29 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паук А. Я.,

а також про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відступу від засади рівності часток подружжя та здійснення поділу:

- будівлі нежитлової, розташованої за адресою: АДРЕСА_18 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено

25 січня 2021 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, вкладу до статутного капіталу ПП ВКФ «АКВА ВИТА», серія та номер: 73, 74, виданого

25 січня 2021 року, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н. В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1457106423104;

- нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_19 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 05 жовтня 2005 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 від 30 вересня 2004 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 7674321;

- нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_20 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 22 червня 2006 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 від 08 червня 2006 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 15027059;

- нежилого приміщення, XII підвалу та першого поверху (літ. А-4), розташованого за адресою: АДРЕСА_21 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 15 квітня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу, 452 від 08 квітня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Остренко А. В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3892875;

- нежилого приміщення, літ. А-5, розташованого за адресою: АДРЕСА_22 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 13 жовтня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу, 2663, 05 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 4810585;

- нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_23 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 01 грудня 2006 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_3 від 20 вересня 2006 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16114566;

- нежилого приміщення, літ. А-5, розташованого за адресою: АДРЕСА_24 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 15 травня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу, 340, 28 січня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нароховою О. В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1077051;

- нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_25 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 25 грудня 2003 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_6 від 10 червня 2003 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1412148;

- нежилого приміщення, літ.А-5,А(4}, розташованого за адресою: АДРЕСА_26 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 12 січня 2006 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_5 від 28 грудня 2005 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 13435018;

- нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_27 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 11 листопада

2022 року на підставі договору № 16/21 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності, серія та номер: 2125, від 01 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу

Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада 2021 року Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради/ПП «ВІТАФАРМА»; інформації, серія та номер: б/н, виданої 28 жовтня 2022 року ФОП ОСОБА_4 ; висновку, серія та номер: б/н, виданого ФОП ОСОБА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2658643623060;

- нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_28 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 11 листопада

Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада 2021 року Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради/ПП «ВІТАФАРМА»; інформації, серія та номер: б/н, виданої 28 жовтня 2022 року ФОП ОСОБА_4 ; висновку, серія та номер: б/н, виданого ФОП ОСОБА_4 . Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2658634723060;

- нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_29 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 11 листопада

Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада 2021 року, Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради/ПП «ВІТАФАРМА»; інформації, серія та номер: б/н, виданої 28 жовтня 2022 року ФОП ОСОБА_4 ; висновку, серія та номер: б/н, виданого ФОП ОСОБА_4 . Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна:2658614223060;

- нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_30 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 10 листопада

- нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_31 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 10 листопада

- нежитлового приміщення хлібного магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_32 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 09 липня 2021 року на підставі акта приймання-передачі, серія та номер: 3394, оформленого 06 липня 2021 року Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ЛКП «АГЕНЦІЯ РЕСУРСІВ ЛЬВІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», ПП «ВІТАФАРМА»; договору № 3394 купівлі-продажу об?єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні, серія та номер: 894 від 10 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паук А. Я. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1880285346101;

- нежитлових приміщень 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, розташованих за адресою: АДРЕСА_33 , державну реєстрацію права власності на які здійснено 12 квітня 2021 року на підставі договору № 3366 купівлі-продажу об?єкта нерухомого майна шляхом викупу, серія та номер: 523

від 01 квітня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паук А. Я.; акта приймання-передачі, серія та номер: 3366, оформленого 08 квітня 2021 року Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ПП «ВІТАФАРМА». Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1326950646101;

- нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_34 , державну реєстрацію права власності на які здійснено 10 червня 2021 року на підставі договору № 3391 купівлі-продажу об?єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні, серія та номер: 830

- цілого убудовано-прибудованого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 13 квітня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 497 від 13 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Порохнею О. В. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1528905423104;

- будівлі, філії банку літ.А-3, розташованої за адресою: АДРЕСА_35 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 16 листопада 2016 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні, серія та номер: 1281 від 16 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М. К., бланки серії НВІ 599033, HBI 599034. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 166506423101;

а також в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- корпоративних прав у ПП ВКФ «АКВА ВИТА» у розмірі 1 500 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу;

- корпоративних прав у ПП «ВІТАФАРМА» у розмірі 1 000 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу;

- корпоративних прав у ПП «МАКСФОРТ» у розмірі 3 000 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу;

та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

- грошової компенсації 70 % вартості частки ОСОБА_2 у ПП ВКФ «АКВА ВИТА», яка належала їй до 22 березня 2023 року, у сумі 1 050 000,00 грн;

- грошової компенсації 70 % вартості частки ОСОБА_2 у ПП «ВІТАФАРМА»

у сумі 700 000,00 грн;

- грошової компенсації 70 % вартості частки ОСОБА_2 у ПП «МАКСФОРТ»

у сумі 2 100 000,00 грн,

скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині цих вимог відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У частині щодо закриття провадження апеляційний суд керувався тим, що

01 листопада 2024 року до Львівського апеляційного суду надійшла заява представниці позивача ОСОБА_1 - Власюк К. П. про відмову від частини позовних вимог. У заяві позивач просив прийняти його відмову від частини позовних вимог, а саме визнання спільною сумісною власністю подружжя, визнання за ОСОБА_1 70 % права власності, визнання за ОСОБА_2

30% права власності такого майна:

- нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_14 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 687780823101;

- нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_14 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1473442, та закрити провадження в частині цих позовних вимог.

Вказану заяву позивач та його представниця в судовому засіданні підтримали, проінформовані про наслідки такої процесуальної дії. Представник відповідачки стосовно задоволення цієї заяви представниці позивача не заперечив.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції заяву ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог задовольнив, прийняв таку відмову, рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року в частині розгляду цих вимог визнав нечинним та провадження в цій частині закрив.

Апеляційний суд, посилаючись на відомості з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_2 від 27 березня 2023 року № 327075110 та від 23 серпня 2024 року № 392268488, згідно з якими відповідачка за час шлюбу придбала 16 об'єктів нерухомого майна та 29/100 частки нежитлового приміщення, літ.Р2-2,Р3-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_17 , загальною площею 211,7 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2011 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 33851364, вказав, що висновком суду першої інстанції зазначені об'єкти нерухомого майна належить ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, як придбані під час шлюбу. Вказані висновки районного суду сторонами не оспорені, тому рішення в цій частині фактично не переглядається.

Водночас апеляційний суд не погодився в повній мірі з іншими висновками суду першої інстанції щодо об'єктів нерухомого майна на АДРЕСА_6 , посилаючись на те, що територіальна громада міста Львова в особі Львівської міської ради повинна була бути залучена до участі у справі в частині вирішення вимог, що стосуються нерухомого майна на АДРЕСА_6 , як відповідач, оскільки потенційне рішення суду в разі задоволення позову створює відповідні права та обов'язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків. Оскільки цього зроблено не було, рішення в частині вирішення цих вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині вирішення цих вимог.

Також апеляційний суд, аналізуючи:

Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 31 жовтня

2024 року № 401745381, згідно з якою ПП ВКФ «АКВА ВИТА» належать 9 об'єктів нерухомого майна,

2024 року № 401745976, ПП «ВІТАФАРМА» належать 8 об'єктів нерухомого майна;

2024 року № 391374131, згідно з якою Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ М» (далі - ТОВ «ІНВЕСТ М») належить 2 об'єкти нерухомого майна (на час розгляду справи судом першої інстанції ці два об'єкти нерухомого майна належали на праві власності ПП «МАКСФОРТ»),

зазначив, що вказані юридичні особи, яким належить спірне майно, а також про виплату часток, у власності яких йдеться, у трьох вимогах про стягнення грошової компенсації, - відповідачами до участі у цій справі не залучалися та взагалі учасниками справи не були.

Із наведеного випливає, що власниками об'єктів, які позивач хоче визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , здійснивши їх поділ, відступивши від засади рівності часток подружжя, визнати спільною сумісною власністю подружжя корпоративні права у ПП ВКФ «АКВА ВИТА»,

ПП «ВІТАФАРМА», ПП «МАКСФОРТ», а також на теперішній час ТОВ «ІНВЕСТ М», та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію

70 % вартості частки ОСОБА_2 у ПП ВКФ «АКВА ВИТА», ПП «ВІТАФАРМА»,

ПП «МАКСФОРТ», є юридичні особи, які не є учасниками справи.

Позов був заявлений до лише однієї належної відповідачки, а саме ОСОБА_2 .

Рішення ж у справі в частині вирішення цих вимог прямо вплине на права та інтереси вказаних юридичних осіб, оскільки створить відповідні права та обов'язки, змінить правовідносини та призведе до нових наслідків.

Зважаючи на вказане, неможливість залучення згаданих осіб як учасників (відповідачів) на стадії апеляційного розгляду у частині вирішення згаданих вимог чи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання таких вимог закону судом першої інстанції в згаданій частині та істотність таких, зокрема, процесуальних порушень, що вплинуло на вирішення спору в цілому, апеляційний суд дійшов висновку що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення цих вимог з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині з інших правових підстав.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення

в частині визнання договору дарування недійсним, визнання спільною сумісною власністю та поділу майна за адресою: АДРЕСА_6 , а також корпоративних прав ПП «ВІТА ФАРМА», ПП МАКСФОРТ» та ПП ВКФ «АКВА ВИТА», щодо стягнення компенсації 1/2 частки внеску в статутний капітал приватних підприємств - скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц,

від 17 листопада 2021 року у справі № 539/1509/20 та постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня

2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 серпня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, посилається на порушення судами норм процесуального права, що виразилося у неналежній оцінці доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник у касаційній скарзі акцентує, що судові рішення оскаржуються в частині визнання договору дарування недійсним, визнання спільною сумісною власністю та поділу майна за адресою: АДРЕСА_6 , а також корпоративних прав ПП «ВІТАФАРМА», ПП «МАКСФОРТ» та ПП ВКФ «АКВА ВИТА», щодо стягнення компенсації 1/2 частки внеску в статутні капітали приватних підприємств, виходячи з дійсної вартості внесеного майна.

Заявник у касаційній скарзі також вказує, шо договір дарування був укладений виключно для спрощення процедури об'єднання нежитлових приміщень та квартири, які по суті є однією будівлею, але власники таких різнились, у зв'язку

з чим сторонами і було вирішено зробити одного власника обох об'єктів нерухомості. Умисел сторін щодо оформлення відповідачки власником обох об'єктів нерухомості саме з метою забезпечення можливості їх об'єднання

в майбутньому був заздалегідь в обох сторін, і у ОСОБА_1 , і у ОСОБА_2 . Жодна зі сторін не передбачала настання правових наслідків, обумовлених договором, оскільки після укладення оспорюваного договору дарування на користь ОСОБА_2 , вона фактично не вступила в управління спірним майном, таке майно залишилось у володінні, розпорядженні та користуванні ОСОБА_1 , який у подальшому продовжив здійснювати розпорядження таким майном, щодо його об'єднання, реставрації, проведення будівельних робіт, отримання дозволів, тощо. Тобто об'єкт дарування ніколи не вибував з фактичної власності, розпорядження та володіння позивача. У свою чергу ОСОБА_2 не брала активної участі в переговорах, нарадах чи/або відповідних зустрічах, що передували придбанню зазначених приміщень, оскільки відповідачка жодного разу не приїжджала у Львів ні для укладення договору купівлі-продажу квартири, ні для укладення договору дарування, не брала участі у придбанні нежитлових приміщень з аукціону, у проведенні переговорів щодо придбання квартири, не була присутньою на зустрічах. Все це робив позивач, а також не вступила в управління спірним майном, після укладення договору дарування, оскільки такий носив виключно формальний характер, про що сторони домовились заздалегідь. Додатковим підтвердженням того, що договір дарування не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, свідчить також факт того, що після укладення договору відповідачка не вчинила будь-яких дій на виконання договору, а зокрема не почала користуватись такими, вживати заходи для реставрації, підключення інженерних мереж тощо. Окрім цього, суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального права, не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_7 , який був безпосереднім учасником правочину та відповідно володіє інформацією, з якою метою оскаржуваний правочин укладався та чи вибувало таке майно з фактичного володіння та користування позивача.

Щодо незаконності постанови апеляційного суду в частині визнання договору дарування недійсним, визнання спільною сумісною власністю та поділу майна за адресою: АДРЕСА_6 , то заявник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив суб'єктний склад учасників оскарження договору дарування. Зокрема, факт набування позивачем у власність нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 201,4 кв. м, були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 листопада 2017 року № 104431141. Договір дарування був укладений між позивачем та відповідачкою,

а тому суб'єктним складом його оскарження є позивач та відповідачка. Інтереси територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради після проведення аукціону та укладення з позивачем договору № 3122 купівлі-продажу нежилих приміщень на аукціоні від 16 грудня 2016 року, жодним чином не порушуються, оскільки такий договір не оскаржується, а єдиним власником такого майна після 16 грудня 2016 року був виключно позивач, який в період володіння таким майном здійснював переобладнання приміщення, і у подальшому уклав оскаржуваний договір дарування з відповідачкою, стороною якого територіальна громада міста Львова в особі Львівської міської ради не є, а тому не має жодного відношення до такого об'єкта нерухомого майна, який у подальшому зазнавав технічних змін, у період перебування у власності позивача.

Щодо оскарження судових рішень в частині корпоративних прав та стягнення компенсації, то заявник зазначає, що майно, внесене до статутного капіталу приватного підприємства одним із подружжя, стає власністю підприємства,

а інший з подружжя має право на компенсацію половини вартості цього майна. Суд першої інстанції після встановлення, що ефективним способом захисту при поділі майна подружжя для позивача є стягнення з іншого з подружжя грошової компенсації за частку в статутному капіталі підприємства, оскільки після внесення майна одним із подружжя до статутного капіталу підприємство стає його власником, а право іншого з подружжя трансформується в право вимоги компенсації половини вартості внесеного майна, під час винесення рішення

в частині присудження стягнення компенсації 1/2 частки внеску до статутного капіталу ПП «ВІТАФАРМА» та ПП «МАКСФОРТ», неправильно застосував норми матеріального права та не врахував правові позиції Верховного Суду, знехтував принципом процесуальної економії та не забезпечив досягнення мети правосуддя, оскільки не визначив дійсної вартості частки внеску до статутного капіталу, виходячи із дійсної ринкової вартості майна, внесеного до приватних підприємств ПП «ВІТАФАРМА» та ПП «МАКСФОРТ», висновки про вартість якого додавалися позивачем до позовної заяви, та виніс неправильне рішення, оскільки стягнув компенсацію, розмір якої не відповідає вартості майна, внесеного подружжям до статутного капіталу таких підприємств. Окрім того, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні стягнення компенсації 1/2 частки внеску до статутного капіталу ПП ВКФ «АКВА ВИТА», виходив із того, що таке підприємство засноване відповідачкою до укладення шлюбу, в той же час залишив поза увагою та проігнорував той факт, що у подальшому нерухоме майно було внесено до статутного капіталу цього приватного підприємства вже в період перебування сторін в шлюбі, у зв'язку з чим в цій частині суд неправильно визначив обсяг майна подружжя, внесеного в статутний капітал підприємства в період шлюбу, не застосував норми матеріального права, щодо трансформації в право вимоги компенсації половини вартості внесеного майна другим з подружжя, не врахував правові позиції Верховного Суду, знехтував принципом процесуальної економії та не забезпечив досягнення мети правосуддя, оскільки не визначив дійсної вартості частки внеску до статутного капіталу, виходячи з дійсної ринкової вартості майна, внесеного до ПП ВКФ «АКВА ВИТА», у зв'язку з чим виніс незаконне рішення, яке

в цій частині підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про задоволення позову та стягнення компенсації, виходячи з половини вартості майна, внесеного подружжям, в період перебування в шлюбі, до статутного капіталу ПП «ВІТАФАРМА», ПП «МАКСФОРТ» та ПП ВКФ «АКВА ВИТА». На думку заявника, апеляційний суд теж в цій частині прийняв неправильне рішення, посилаючись на неправильний суб'єктний склад, оскільки при поділі майна подружжя предметом розгляду є право вимоги компенсації вартості внесеного майна, а не майно товариства, тому підприємство не є учасником такого спору.

У травні 2025 року від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_8 , до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, відповідачка просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - залишити без змін.

Відзив містить також клопотання про поновлення строку на його подання, а також клопотання про закриття провадження в частині вимог заявника (з посиланням на справу № 335/170/25 та пункт 3 частини першої статті 186 ЦПК України):

стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації 1/2 частки внеску до статутного капіталу виходячи з половини вартості майна, внесеного у власність

ПП «ВІТАФАРМА», в розмірі 7 059 400,00 грн;

ПП «МАКСФОРТ», в розмірі 7 775 450,00 грн;

ПП ВКФ «АКВА ВИТА», в розмірі 7 395 450,00 грн.

Оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, Верховний Суд не бере до уваги документи, додані заявником до його касаційної скарги та відповідачкою у її відзиві, на підтвердження їхніх доводів, що не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу

Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема доплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

У визначений в ухвалі строк представником заявника подано матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема: квитанцію про доплату судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року відкрито касаційне оскарження

у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 461/2733/23 із Галицького районного суду м. Львова та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 461/2733/23

Ухвалою від 22 грудня 2025 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів Верховного Суду від 08 січня 2026 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.,

Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року розглянуто клопотання

ОСОБА_2 .

Межі перегляду справи Верховним Судом в касаційному порядку

Ураховуючи межі апеляційного перегляду справи, зміст та прохальну частину касаційної скарги позивача, справа Верховним Судом переглядається лише

в частині вирішення вимог:

про визнання договору дарування недійсним та скасування реєстрації права власності за ОСОБА_2 за цим договором та про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та поділу нерухомості за адресою: АДРЕСА_6 ;

щодо корпоративних прав відповідачки у ПП «ВІТАФАРМА», ПП «МАКСФОРТ» та

ПП ВКФ «АКВА ВИТА» та стягнення грошової компенсації на користь позивача.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 справа судом касаційної інстанції не переглядається.

Відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених

у суді першої інстанції, тому Верховний Суд здійснює розгляд касаційної скарги

з урахуванням заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у суді першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини справи, встановлені судами (в межах касаційного оскарження)

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , встановив таке.

Із протоколу аукціону від 09 грудня 2016 року випливає, що ОСОБА_1 став переможцем у торгах щодо лоту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , площею 201,4 кв. м.

На підставі договору купівлі-продажу № 3122 від 16 грудня 2016 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради за результатами аукціону продано ОСОБА_1 вказане нежитлове приміщення, за яке ОСОБА_1 квитанцією від 29 грудня 2016 року № 6040167 оплатив 2 941 032 грн.

Актом приймання-передачі від 30 грудня 2016 року № 3122 Управління передало ОСОБА_1 зазначене приміщення, а право власності ОСОБА_1 зареєстровано 19 січня 2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 296134346101.

13 вересня 2017 року ЛКП «Старий Львів» видало ОСОБА_1 довідку № 685, яка підтверджує, що власник нежитлових приміщень ОСОБА_1 використовує приміщення на 1-му поверсі площею 20 кв. м.

Відповідно до довідки Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 26 вересня 2017 року № 2/5507 площа нежитлового приміщення на АДРЕСА_3 , переданого у власність ОСОБА_1 за актом приймання-передачі від 30 грудня 2016 року № 3122, змінилась та становить 237,3 кв. м.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 03 жовтня 2017 року № 99181365 випливає, що зміна площі зазначеного приміщення внесена до Реєстру.

20 листопада 2017 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 237,3 кв. м, про що укладено та нотаріально посвідчено відповідний договір дарування.

На підставі цього договору 20 листопада 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначене приміщення. Реєстраційний номер об'єкта нерухомості залишився незмінним: 296134346101 (витяг з реєстру № 104431141 від 20 листопада 2017 року).

Згідно з текстом оспорюваного договору позивач подарував відповідачці нерухоме майно, попередньо ознайомлений з вимогами законодавства, діючи добровільно та розуміючи значення своїх дій. В пункті 10 договору зазначено, що сторони підтверджують, що укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим, відповідає їх внутрішній волі, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені договором.

29 травня 2017 року шляхом укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , площею 20,9 кв. м.

Після отримання Висновку Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 12 червня 2019 року № 2/64931 «Щодо технічної можливості об'єднання об'єкта нерухомого майна», нежитлове приміщення площею 237,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 , що належало ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20 листопада 2017 року, було об'єднано з квартирою площею 20,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_7 , що належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу

від 29 травня 2017 року. За висновком суду першої інстанції, на час звернення позивача до суду існує один об'єкт за адресою: АДРЕСА_6 : нежитлове приміщення площею 258,2 кв. м, право власності на яке було зареєстроване за ОСОБА_2 18 червня 2019 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1855533846101.

Щодо корпоративних прав відповідачки у ПП «ВІТАФАРМА» та ПП «МАКСФОРТ» суд першої інстанції установив, що, як випливає з відкритих та публічних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є засновником та володіє часткою

у статному капіталі ПП «ВІТАФАРМА» (ЄДРПОУ 37526877) у розмірі

1 000 000,00 грн, а також ПП «МАКСФОРТ» (ЄДРПОУ 40907474) у розмірі

3 000 000,00 грн.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПП «ВІТАФАРМА» зареєстровано відповідачем 02 лютого 2011 року, місцезнаходження: вул. Сталеварів, 30, приміщення 3, м. Запоріжжя, 69035, зі статутним капіталом 1 000 000,00 грн,

а ПП «МАКСФОРТ» - 21 жовтня 2016 року, місцезнаходження: вул. Академіка Ф. М. Муравченка, будинок 5, м. Запоріжжя, 69068, зі статутним капіталом 3 000 000,00 грн. Зазначені юридичні особи є власниками об'єктів нерухомого майна.

ПП «ВІТАФАРМА» та ПП «МАКСФОРТ» створені з метою здійснення ринкових взаємовідносин і отримання прибутку шляхом виконання робіт і надання послуг

у сферах, визначених предметом його діяльності; мають статутний капітал, поділений на частки, 100 % яких належить власнику ОСОБА_2

ПП «ВІТАФАРМА» та ПП «МАКСФОРТ» є власниками такого нерухомого майна:

1) нежитлове приміщення, площею 54,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_27 , право власності ПП «ВІТАФАРМА» на підставі договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної? власності від 01 листопада 2021 року, реєстраційний номероб'єкта нерухомого майна: 265864362306;

2) нежитлове приміщення, площею 26,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_28 , право власності ПП «ВІТАФАРМА» на підставі договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної? власності від 01 листопада 2021 року, реєстраційний номероб'єкта нерухомого майна: 2658634723060;

3) нежитлове приміщення, площею 58,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_29 , право власності ПП «ВІТАФАРМА» на підставі договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної? власності від 01 листопада 2021 року, реєстраційний номероб'єкта нерухомого майна: 2658614223060;

4) нежитлове приміщення, площею 11,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_48 , право власності ПП «ВІТАФАРМА» на підставі договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 01 листопада 2021 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2658299123060;

5) нежитлове приміщення, площею 71,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_49 , право власності ПП «ВІТАФАРМА» на підставі договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 01 листопада 2021 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2658181123060;

6) нежитлове приміщення хлібного магазину, площею 52,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_50 , право власності ПП «ВІТАФАРМА» на підставі договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого маи?на шляхом продажу на аукціоні від 10 червня 2021 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1880285346101;

7) нежитлові приміщення 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, площею 54,2 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_51 , право власності ПП «ВІТАФАРМА» на підставі договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого маи?на шляхом викупу

від 01 квітня 2021 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1326950646101;

8) нежитлове приміщення, площею 57,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_52 , право власності ПП «ВІТАФАРМА» на підставі договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого маи?на способом продажу на аукціоні від 31 травня 2021 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 370958446101;

9) ціле убудовано-прибудоване приміщення, площею 57,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_53 , право власності ПП «МАКСФОРТ» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого маи?на від 13 квітня 2018 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1528905423104;

10) будівля, філії? банку літ.А-3, площею 795,6 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_54 , право власності ПП «МАКСФОРТ» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 листопада 2016 року, реєстраційнийномер об'єкта нерухомого майна: 166506423101.

Вирішуючи питання корпоративних прав у ПП ВКФ «АКВА ВИТА», суд першої інстанції виходив із того, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПП ВКФ «АКВА ВИТА» (ЄДРПОУ 31075647) зареєстровано ОСОБА_2 27 липня

2000 року, з місцезнаходженням: АДРЕСА_55 , та статутним фондом 00 грн.

Із дня заснування статутний капітал цього підприємства неодноразово змінювався як в бік збільшення, так і в бік зменшення. Так, 08 березня 2009 року статутний капітал визначено в розмірі 1 000 000 грн, 27 жовтня 2009 року - 10 000 000 грн,

01 березня 2011 року - 15 000 000 грн, 19 вересня 2011 року - 1 000 000 грн. На день звернення ОСОБА_1 з позовом про поділ спільного майна подружжя статутний капітал ПП ВКФ «АКВА ВИТА» становив 1 000 000 грн.

ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на праві власності належать такі об'єкти нерухомого майна:

1) будівля нежитлова, площею 64,7 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_18 , право власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, вкладу до статутного капіталу від 25 січня 2021 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1457106423104;

2) нежиле приміщення, площею 50,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_19 , право власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 30 вересня 2004 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 7674321;

3) нежиле приміщення, площею 54,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_20 , право власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 08 червня 2006 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 15027059;

4) нежиле приміщення, ХІІ підвалу та першого поверху (літ.А-4), площею 299,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_21 , право власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2005 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3892875;

5) нежиле приміщення, літ.А-5, площею 44,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_22 , право власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2005 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 4810585;

6) нежиле приміщення, площею 52,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_23 , право власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 20 вересня 2006 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16114566;

7) нежиле приміщення, літ.А-5, площею 84,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_24 , право власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на підставі договору купівлі-продажу від 28 січня 2003 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1077051;

8) нежиле приміщення, площею 39,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_25 , право власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_6 від 10 червня

2003 року, виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1412148;

9) нежиле приміщення, літ.А-5,А4}, площею 94,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_26 , право власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_5 від 28 грудня

2005 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 13435018.

Між сторонами немає домовленості щодо часток у спільній власності.

Апеляційний суд щодо об'єктів нерухомого майна на АДРЕСА_6 установив, що 09 грудня 2016 року ОСОБА_1 став переможцем у торгах щодо лоту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , площею 201,4 кв. м.

Згідно з договором купівлі-продажу від 16 грудня 2016 року № 3122, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А. Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 3647, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради зобов'язалось передати у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення загальною площею

201,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , позначені

у технічному паспорті, виданому Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» під індексами 14-1, 14-2, 14-3, 14-4, V, 15-1, 15-2, 15-3, 15-4, 16-1, 16-2, ІІІ, 17-1, 17-2, 17-3, 18-1, 18-2, ІІ, що належать територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності.

Актом приймання-передачі від 30 грудня 2016 року № 3122 засвідчується, що Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (продавець) та Львівським комунальним підприємством «Старий Львів» (балансоутримувачем) виконанні зобов'язання щодо передачі ОСОБА_1

у власність об'єкта продажу, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , (нежитлові приміщення загальною площею 201,4 кв. м, а саме: перший поверх під індексами 14-1, 14-2, 14-3, 14-4, V; другий поверх під індексами -1, 15-2, 15-3, 15-4, 16-1, 16-2, ІІІ; третій поверх під індексами 17-1, 17-2, 17-3, 18-1, 18-2, ІІ).

За Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 жовтня 2017 року № 99181365, 19 січня 2017 року

ОСОБА_1 на підставі цих же договору купівлі-продажу нежитлових приміщень на аукціоні № 3122, серія та номер: 2647, виданого 16 грудня 2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А. Я. та акта приймання-передачі, серія та номер: 3122, виданого 30 грудня 2016 року, зареєстрував за собою право власності на нежитлові приміщення загальною площею 237,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 .

Згідно з довідкою, виданою Обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 26 вересня 2017 року № 5507, загальна площа нежитлових приміщень будівлі літ. «А-3» на

АДРЕСА_6 , зареєстрованих за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень на аукціоні № 3122, серія та номер: 2647, виданого

16 грудня 2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А. Я., та акта приймання-передачі, серія та номер: 3122, виданого

30 грудня 2016 року, змінилась з 217,3 кв. м на 237,3 кв. м, внаслідок переобмірів та перерахунку площ приміщень.

Згодом, згідно з договором дарування нежитлових приміщень від 20 листопада 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мейхер О. Л. та зареєстрованим в реєстрі за № 1851, ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана) уклали цей договір про те, що

ОСОБА_1 - чоловік, подарував, а ОСОБА_2 - дружина, безоплатно прийняла в дар належні дарувальнику на праві приватної власності нежитлові приміщення, загальною площею 237,3 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 296134346101.

Згідно з договору купівлі-продажу від 29 травня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А. Я. та зареєстрованим в реєстрі за № 1033, ОСОБА_10 (продавець) передала,

а ОСОБА_2 (покупець) прийняла у власність квартиру АДРЕСА_56 . Квартира складається з однієї житлової кімнати та кухні. Загальна площа квартири становить 20,9 кв. м.

На теперішній час, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 28 серпня 2024 року № 392268488 право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею

258,2 кв. м зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі висновку щодо технічної можливості об'єднання об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 2/6493, виданого 12 червня 2019 року ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи на будинок за адресою: АДРЕСА_6 (наданих Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» на виконання ухвали Львівського апеляційного суду, що занесена до протоколу судового засідання від 08 жовтня 2024 року), а саме Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21 квітня 2010 року № 25921514, будинок за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта: 30238108, номер запису: 6940, належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі рішення Галицького (Ленінського) районного суду м. Львова від 14 квітня 1987 року.

Окрім цього, з довідки № юр/251 від 15 квітня 2016 року виходить, що згідно

з даними ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 15 квітня 2016 року за адресою: АДРЕСА_6 нежитлові приміщення загальною площею 201,4 кв. м (без врахування сходових кліток 160,9 кв. м), а саме приміщення першого поверху під індексами 14-1, 14-2, 14-3, 14-4 загальною площею 29,7 кв. м, сходова клітка під індексом V загального користування, приміщення другого поверху під індексами 15-1, 15-2, 15-3, 15-4, 16-1, 16-2, загальною площею 69,8 кв. м, сходова клітка під індексом ІІІ загального користування, приміщення третього поверху під індексами 17-1, 17-2, 17-3, 18-1, 18-2, загальною площею 61,4 кв. м, сходова клітка під індексом ІІ загального користування, інвентаризаційна вартість становить

332 178 грн.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта

від 31 жовтня 2024 року № 401745381:

1) будівля нежитлова, розташована за адресою: АДРЕСА_18 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено

25 січня 2021 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н. В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1457106423104, належить на праві власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА»;

2) нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_19 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 05 жовтня 2005 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 , від 30 вересня 2004 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 7674321, належить на праві власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА»;

3) нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_20 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 22 червня 2006 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 від 08 червня 2006 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 15027059, належить на праві власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА»;

4) нежиле приміщення, XII підвалу та першого поверху (літ.А-4), розташоване за адресою: АДРЕСА_21 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 15 квітня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу, 452 від 08 квітня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Остренко А. В., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3892875, належить на праві власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА»;

5) нежиле приміщення, літ.А-5, розташоване за адресою: АДРЕСА_22 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 13 жовтня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу, 2663, 05 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 4810585, належить на праві власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА»;

6) нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_23 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 01 грудня 2006 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_3 від 20 вересня 2006 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 16114566, належить на праві власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА»;

7) нежиле приміщення, літ.А-5, розташоване за адресою: АДРЕСА_24 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 15 травня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу, 340, 28 січня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нароховою О. В., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1077051, належить на праві власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА»;

8) нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_25 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 25 грудня 2003 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_6 від 10 червня 2003 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1412148, належить на праві власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА»;

9) нежиле приміщення, літ.А-5,А(4}, розташоване за адресою: АДРЕСА_26 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 12 січня 2006 року на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_5 від 28 грудня 2005 року, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 13435018, належить на праві власності ПП ВКФ «АКВА ВИТА».

1) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_27 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 11 листопада

Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада 2021 року Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради/ПП «ВІТАФАРМА»; інформації, серія та номер: б/н, виданої 28 жовтня 2022 року ФОП ОСОБА_4 ; висновку, серія та номер: б/н, виданого ФОП ОСОБА_4 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2658643623060, належить на праві власності ПП «ВІТАФАРМА»;

2) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_28 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 11 листопада 2022 року на підставі договору № 16/21 купівлі-продажу об?єкта права комунальної власності, серія та номер: 2125, від 01 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада

2021 року Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради/ПП «ВІТАФАРМА»; інформації, серія та номер: б/н, виданої 28 жовтня 2022 року ФОП ОСОБА_4 ; висновку, серія та номер: б/н, виданого

ФОП ОСОБА_4 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2658634723060, належить на праві власності ПП «ВІТАФАРМА»;

3) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_29 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 11 листопада 2022 року на підставі договору № 16/21 купівлі-продажу об?єкта права комунальної власності, серія та номер: 2125, від 01 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада

4) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_57 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 10 листопада 2022 року на підставі інформації, серія та номер: б/н, виданої 28 жовтня 2022 року,

ФОП ОСОБА_4 ; договору № 16/21 купівлі-продажу об?єкта права комунальної власності, серія та номер: 2125 від 01 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу

Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада 2021 року Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ПП «ВІТАФАРМА»; висновку, серія та номер: б/н, виданого ФОП ОСОБА_4 ; довідки щодо технічної можливості поділу об?єкта нерухомого майна, серія та номер: DT01:8970-8054-9028-8317, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2658299123060, належить на праві власності ПП «ВІТАФАРМА»;

5) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_31 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 10 листопада 2022 року на підставі інформації, серія та номер: б/н, виданої 28 жовтня 2022 року,

Морозовим В. М.; акта передачі комунального майна, серія та номер: 19, оформленого 30 листопада 2021 року Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ПП «ВІТАФАРМА»; висновку, серія та номер: б/н, виданого ФОП ОСОБА_4 ; довідки щодо технічної можливості поділу об?єкта нерухомого майна, серія та номер: DT01:8970-8054-9028-8317, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2658181123060, належить на праві власності ПП «ВІТАФАРМА»;

6) нежитлове приміщення хлібного магазину, розташоване за адресою: АДРЕСА_32 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 09 липня 2021 року на підставі акта приймання-передачі, серія та номер: 3394, оформленого 06 липня 2021 року Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ЛКП «АГЕНЦІЯ РЕСУРСІВ ЛЬВІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», ПП «ВІТАФАРМА»; договору № 3394 купівлі-продажу об?єкта нерухомого майна способом продажу на міському аукціоні, серія та номер: 894 від 10 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паук А. Я., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1880285346101, належить на праві власності ПП «ВІТАФАРМА»;

7) нежитлові приміщення 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, розташовані за адресою: АДРЕСА_33 , державну реєстрацію права власності на які здійснено 12 квітня 2021 року на підставі договору № 3366 купівлі-продажу об?єкта нерухомого майна шляхом викупу, серія та номер: 523

від 01 квітня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паук А. Я.; акта приймання-передачі, серія та номер: 3366, оформленого 08 квітня 2021 року Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ПП «ВІТАФАРМА», реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1326950646101, належить на праві власності ПП «ВІТАФАРМА»;

8) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_34 , державну реєстрацію права власності на які здійснено 10 червня 2021 року на підставі договору № 3391 купівлі-продажу об?єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні, серія та номер: 830

від 09 червня 2021 року, оформленого Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ЛКП «АГЕНЦІЯ РЕСУРСІВ ЛЬВІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», ПП «ВІТАФАРМА», реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 370958446101, належить на праві власності

ПП «ВІТАФАРМА».

від 16 серпня 2024 року № 391374131:

1) ціле убудовано-прибудоване приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , державну реєстрацію права власності на яке здійснено 13 квітня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 497 від 13 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Порохнею О. В., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1528905423104, належить на праві власності ТОВ «ІНВЕСТ М»;

2) будівля, філії банку літ. А-3, розташована за адресою: АДРЕСА_35 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 16 листопада 2016 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні, серія та номер: 1281 від 16 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М. К., бланки серії HBI 599033,

HBI 599034, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 166506423101, належить на праві власності ТОВ «ІНВЕСТ М».

На час розгляду справи судом першої інстанції останні два об'єкти нерухомого майна належали на праві власності ПП «МАКСФОРТ».

Матеріали справи містять заяву сторони відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності (щодо вимог про визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень від 20 листопада 2017 року та скасування рішень державного реєстратора).

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Щодо вимог про визнання договору дарування недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину та щодо нерухомості за адресою: АДРЕСА_6

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України під правочином розуміються дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною п'ятою статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, є підставою недійсності правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (стаття 234 ЦК України).

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин формально і заздалегідь знаючи, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

При фіктивному правочині у сторін такого правочину відсутній намір створити ті правові наслідки, які задекларовані у правочині. Тобто волевиявлення учасників правочину не відповідає їх дійсній волі. Ознаками фіктивності договору

є: наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін; відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині. Тобто має місце лише імітація правочину, а у діях сторін, що імітують правочин, відсутня головна ознака правочину - спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин.

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним (фіктивним), повинен довести, що обидві сторони правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, діяли умисно, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України:

від 24 вересня 2014 року у справі № 6-116цс14; від 21 січня 2015 року у справі

№ 6-197цс14; від 09 серпня 2017 року у справі № 6-2690цс16.

Указані правові висновки у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20, провадження (№ 12-60гс21).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Сторони в оспорюваному нотаріально посвідченому договорі дарування нежитлових приміщень від 20 листопада 2017 року закріпили, що позивач подарував відповідачці нерухоме майно, будучи попередньо ознайомлені

з вимогами законодавства, діючи добровільно та розуміючи значення своїх дій. Сторони підтверджують, що укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим, відповідає їх внутрішній волі, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені договором (пункт 10 договору).

Матеріали справи не містять доказів того, що договір дарування нежитлових приміщень відповідає критеріям фіктивності його укладання, оскільки відсутня вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору.

Отже, суд першої інстанції надав правову оцінку доводам позивача і наданим ним доказам, на підтвердження вчинення фіктивного правочину, і правильно відхилив їх, так як вони не підтверджують існування умислу на укладення договору дарування без наміру створення правових наслідків, що ними обумовлювалися. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, вони зводяться до припущень, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявник у касаційній скарзі посилається на показання свідка ОСОБА_7 , проте суд першої інстанції вказав, що пояснення допитаного в судовому засіданні за клопотанням позивача як свідка ОСОБА_7 лише інформують про те, що він на підставі довіреності виступав від імені ОСОБА_2 під час укладення договору дарування, а ОСОБА_2 не була присутня, тобто це не може свідчити про фіктивність правочину.

Оскільки позивач не довів, що він та ОСОБА_2 , укладаючи оспорюваний договір, діяли навмисно та не мали на меті перехід права власності від позивача до відповідачки, то суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права при вирішенні спору в цій частині, зокрема норми ЦК України, що спростовує доводи касаційної скарги в цій частині.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не користувалася отриманим

в дар приміщенням, а позивач продовжував здійснювати розпорядження таким майном, відхиляються, оскільки чинне законодавство не передбачає право дарувальника визначати долю дарунку у майбутньому та не встановлює обов'язку обдарованого вчиняти певні дії із дарунком. Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, частина перша статті 316 ЦК України наділяє власника правом на майно, яке власник здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а тому відсутність дій щодо користування подарунком жодним чином не свідчить про відсутність у ОСОБА_2 наміру отримати вказане приміщення у власність.

Таким чином, немає підстав для визнання недійсним договору дарування

від 20 листопада 2017 року та скасування права власності за ним за відповідачкою.

Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на це та скасував рішення суду першої інстанції в цій частині, яке відповідає закону, з неправильних підстав - незалучення територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради до розгляду цих вимог.

Натомість суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині через недоведеність фіктивності оспорюваного договору дарування.

Щодо корпоративних прав відповідачки у ПП «ВІТАФАРМА», ПП «МАКСФОРТ» та

ПП ВКФ «АКВА ВИТА» та стягнення грошової компенсації на користь позивача

Шлюб між сторонами укладено 12 вересня 2003 року.

Як установив суд першої інстанції, ПП «ВІТАФАРМА» зареєстроване відповідачкою 02 лютого 2011 року, ПП «Максфорт» - 21 жовтня 2016 року, а ПП ВКФ «АКВА ВИТА» - 27 липня 2000 року (тобто до укладення шлюбу між позивачем та відповідачкою).

Зазначені юридичні особи є власниками об'єктів нерухомого майна, на які також претендує позивач. Також заявник ОСОБА_1 просив визнати спільною сумісною власністю подружжя корпоративні права в цих підприємствах та стягнути на свою користь грошову компенсацію.

Суд першої інстанції при ухваленні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 виходив із того, що зазначене у позовній заяві нерухоме майно, власниками якого є ПП «ВІТАФАРМА» та ПП «МАКСФОРТ», не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 , а тому не підлягає поділу між сторонами. Разом з тим,

з огляду на наявність такого способу поділу спільного майна подружжя, як грошова компенсація одному з подружжя його частки у спільному майні, суд вважав можливим стягнення з відповідачки на користь позивача компенсації частки відповідачки у статутному капіталі підприємств, заснованих відповідачкою під час шлюбу. Тому районний суд присудив 1/2 частки внеску відповідачки до статутних капіталів ПП «ВІТАФАРМА» та ПП «МАКСФОРТ» на користь позивача. Щодо ПП ВКФ «АКВА ВИТА» суд вирішив, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що статутний капітал цього підприємства було сформовано за рахунок спільних коштів подружжя, тому суд не знайшов підстав віднести корпоративні права у ПП ВКФ «АКВА ВИТА» до спільної сумісної власності подружжя. Крім того, оскільки належне ПП ВКФ «АКВА ВИТА» нерухоме майно належить на праві власності самому підприємству, то воно не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в цій частині та відмовив

у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що юридичні особи, яким належить спірне нерухоме майно, та щодо яких є вимоги про виплату грошової компенсації як частки у спільному майні, відповідачами до участі у цій справі не залучалися та взагалі учасниками справи не були, а позов був заявлений лише до одного належного відповідача - ОСОБА_2 .Рішення у справі в частині вирішення цих вимог прямо вплине на права та інтереси таких юридичних осіб, оскільки створить відповідні права та обов'язки, змінить правовідносини та призведе до нових наслідків. Таким чином, суд апеляційної інстанції вирішив відмовити у задоволенні цих вимог з інших правових підстав.

Водночас Верховний Суд вважає такі висновки апеляційного суду передчасними

з огляду на таке.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (стаття 57 СК України).

У разі виникнення спору з цього приводу, має доводитися не факт належності майна до спільної власності, а обставини, які виключають виникнення спільної сумісної власності на спірне майно.

Одним із способів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України (далі -

ГК України, втратив чинність, діяв під час спірних правовідносин) підприємством

є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу).

Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові

від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду

від 03 жовтня 2018 року у справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.

Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.

Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв'язку із чим приватне підприємство

є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють з метою одержання прибутку. Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством.

Згідно з частиною першою статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Отже, юридичній особі може належати майно на праві власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про кооперацію» джерелами формування майна кооперативу

є, зокрема, вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» джерелами формування майна сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського кооперативного об'єднання є, зокрема, вступні внески та вклади (у тому числі додаткові вклади), членські та цільові внески його членів.

Отже, право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю).

Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства,

а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації.

При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового володільця частки. Зокрема, кількість голосів, яку має новий володілець частки при голосуванні на загальних зборах учасників товариства, частини прибутку товариства, яку він має право отримати у разі виплати дивідендів, частини майна товариства, яку він може вимагати у разі виходу з товариства, що пропорційні до розміру переданої йому частки.

Водночас з урахуванням положень статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України «Про господарські товариства», за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на належне йому майно, у тому числі на внесені учасниками вклади.

Відповідно, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя. Схожі висновки викладені

в постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України

від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас у пункті 2.1 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Отже, передусім статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад, у спадок).

В абзаці п'ятому пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України вказано, що вклад до статутного капіталу та виділене зі спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Це твердження узгоджуватиметься з резолютивною частиною цього Рішення, у якій вказано, що майно приватного підприємства - це об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, якщо виходити з того, що

в резолютивній частині мається на увазі приватне підприємство як єдиний майновий комплекс (про що також йдеться в зазначеному абзаці з посиланням на статтю 191 ЦК України), а не лише як юридична особа.

Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна, набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі (пункт 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня

2024 року у справі № 760/20948/16-ц, провадження № 14-70цс22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Таким чином, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що в цій частині вимоги не підлягають задоволенню саме з підстав незалучення приватних підприємств як відповідачів у справі.

При цьому, відмовляючи у задоволенні вимог у цій частині з підстав незалучення приватних підприємств як відповідачів у справі, суд апеляційної інстанції не розглянув ці вимоги по суті, не надав правову оцінку доводам сторін та не перевірив законність рішення суду першої інстанції в цій частині, ураховуючи зміст позовних вимог.

У частині першій статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину та щодо нерухомості за адресою: АДРЕСА_6 , скасувати та залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року в цій частині. Постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в іншій оскаржуваній частині (щодо позовних вимог, пов'язаних із ПП «ВІТАФАРМА»,

ПП «МАКСФОРТ» та ПП ВКФ «АКВА ВИТА») скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням норм матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти російської федерації», «Нєлюбін проти російської федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Колегією суддів також враховано усталену практику ЄСПЛ, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц, провадження № 61-39028св18).

Керуючись статтями 400, 409, 411, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину та щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_6 , скасувати та залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова

від 07 листопада 2023 року в цій частині.

Постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в іншій оскаржуваній частині (щодо позовних вимог, пов'язаних із Приватним підприємством «ВІТАФАРМА», Приватним підприємством «МАКСФОРТ» та Приватним підприємством ВКФ «АКВА ВИТА») скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк

Попередній документ

134159954

Наступний документ

134159956

Інформація про рішення:

№ рішення:	134159955
№ справи:	461/2733/23
Дата рішення:	04.02.2026
Дата публікації:	19.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(04.02.2026)
Результат розгляду:	Прийнято постанову
Дата надходження:	08.05.2025
Предмет позову:	про визнання недійсним договору дарування, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя

Розклад засідань:

Минулі засідання (19)

12.05.2023 14:45	Галицький районний суд м.Львова
12.06.2023 14:30	Галицький районний суд м.Львова
27.06.2023 15:00	Галицький районний суд м.Львова
21.07.2023 14:30	Галицький районний суд м.Львова
01.08.2023 13:30	Галицький районний суд м.Львова
14.09.2023 09:45	Галицький районний суд м.Львова
15.09.2023 10:05	Галицький районний суд м.Львова
15.09.2023 13:30	Галицький районний суд м.Львова
02.10.2023 16:00	Львівський апеляційний суд
09.10.2023 14:00	Галицький районний суд м.Львова
23.10.2023 12:00	Львівський апеляційний суд
07.11.2023 13:00	Галицький районний суд м.Львова
11.06.2024 15:20	Львівський апеляційний суд
20.08.2024 17:00	Львівський апеляційний суд
03.09.2024 17:10	Львівський апеляційний суд
08.10.2024 15:00	Львівський апеляційний суд
20.11.2024 11:00	Львівський апеляційний суд
26.11.2024 14:30	Львівський апеляційний суд
28.01.2025 16:00	Львівський апеляційний суд