11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 547/995/23
провадження № 61-16234св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення збитків і моральної шкоди,
Постановою Верховного Суду від 22 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та вирішення питання про розподіл судових витрат скасовано.
Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та додаткове рішення цього суду від 29 липня 2024 року скасовано.
Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 залишено в силі зі зміною резолютивної частини рішення, викладено його абзаци перший - п'ятий в такій редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5347/2023/3914142 від 04 липня 2023 року щодо автомобіля ВМW Х3, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що укладений між продавцем ОСОБА_1 і покупцем ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитки у сумах 460 000,00 грн і 3 500,00 грн, а також моральну шкоду у сумі 20 000,00 грн».
Постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 349,44 грн судових витрат на сплату судового збору та 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 762,08 грн судового збору.
У жовтні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 22 вересня 2025 року.
Заява мотивована тим, що позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування його вартості (стаття 216 ЦК України). Проте, позивач у своєму позові не ставив питання про реституційну вимогу (на що неодноразово звертав увагу відповідач), крім цього, відповідачем ОСОБА_1 було надіслано позивачу ОСОБА_2 лист щодо повернення транспортного засобу, на який останній не відреагував. В цьому випадку відповідачеві не зрозуміло, чи має він звернутись з окремим позовом щодо повернення майна, чи повинен вживати інші дії, оскільки, в разі неповернення транспортного засобу, відповідач вимушений буде сплатити суму у потрійному розмірі.
За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання (стаття 271 ЦПК України).
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення».
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення».
Постанова Верховного Суду від 22 вересня 2025 року з метою її виконання викладена чітко і зрозуміло. Тому відсутні підстави для її роз'яснення.
Разом з тим, по суті заява ОСОБА_1 стосуються питання визначення порядку виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитків у сумі 460 000,00 грн як наслідку недійсності договору купівлі-продажу транспортного засобу шляхом застосування двосторонньої реституції на підставі частини першої статті 216 ЦК України та повернення йому автомобіля. Така заява не підлягає вирішенню в порядку ухвалення судом додаткового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України, оскільки не подавалася при розгляді справи.
Проте, згідно з частиною першою статті 267ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання.Оскільки Верховний Суд залишив в силі зі зміною лише редакції резолютивної частини рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 460 000,00 грн, то належним судом для вирішення цього питання є суд першої інстанції.
Керуючись статтями 260, 271 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 22 вересня 2025 року у справі № 547/995/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко