11 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 466/7707/19
провадження № 61-5894св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Школьною Аллою Вікторівною, на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 грудня 2021 року у складі судді Зими І. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - АТ «ОГС «Львівгаз») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками 4-кімнатного будинку АДРЕСА_1 . У вказаному помешканні проживала ОСОБА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_4 та чоловіком ОСОБА_2
20 січня 2017 року в будинку стався вибух газу, внаслідок чого будинок був повністю зруйнований, було повністю зруйновано зовнішні несучі стіни усіх чотирьох житлових кімнат будинку. Зовнішні стіни веранди вибухом не ушкоджено.
20 січня 2017 року, приблизно о 19-30 год., на місце події за викликом прибула аварійна бригада Стрийського відділення ПАТ «Львівгаз», працівники якої провели обстеження та зафіксували наявні пошкодження.
За указаним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12017140130000110 від 20 січня 2017 року, в межах якого ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано потерпілими.
За результатами проведеної перевірки комісією Головного управління Держпраці у Львівській області 19 травня 2017 року складено акт № 11, згідно з яким найвірогіднішими причинами аварії, що сталася 20 січня 2017 року, могло бути: 1) можливе зберігання у житловому будинку невстановленої хімічної вибухо-пожежонебезпечної речовини (автомобільного пального, розчинника для фарб), яка могла бути використана для випалювання сажі з димоходу під час його чистки, розлиття чи випаровування якої згодом могло перевищити встановлений норматив порогової маси, 2) внаслідок можливого потрапляння у будинок природного газу через утворення негерметичності (тріщини) зварного шва на вуличному газопроводі Ду100мм.
Проте вказана подія сталася з вини працівників АТ «ОГС «Львівгаз», яке повинно нести витрати по відшкодування спричиненої їм матеріальної та моральної шкоди. Аварія сталась саме через потрапляння у будинок природного газу, витік якого відбувся із вказаного вуличного газопроводу Ду100, який обслуговує АТ «ОГС «Львівгаз», оскільки у листопаді 2016 року працівниками Стрийського відділення АТ «ОГС «Львівгаз» на вказаному газопроводі уже проводилась ліквідація витоку газу поруч будинку позивачів, що підтверджує високу ймовірність можливого повторного витоку газу на тому ж газопроводі у іншій частині ділянки.
14 березня 2017 року працівниками Стрийського відділення АТ «ОГС «Львівгаз» проведено розкриття підземних комунікацій біля їх житлового будинку, внаслідок чого на відстані 2-х метрів від місця врізки газопроводу-вводу до житлового будинку АДРЕСА_1 було виявлено тріщину зварного стику на вуличному газопроводі низького тиску Ду100.
Розподільний газопровід низького тиску на АДРЕСА_1 відноситься до устаткування підвищеної небезпеки та відповідач не забезпечив його належне обслуговування, що стало причиною вибуху в будинку позивачів.
Згідно з висновком експерта № 657 від 03 серпня 2018 року вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень вказаного будинку, завданих внаслідок вибуху, а також вартість завданої матеріальної шкоди, в цінах станом на час проведення експертизи, становить 1 279 028,00 грн. Всі речі домашнього вжитку, побутова техніка, меблі, особисті речі потерпілих були знищені вибухом. Згідно з висновком експерта № 9/43 від 31 травня 2018 року, розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику пошкодженого майна внаслідок виникнення пожежі (вибуху), що мало місце 20 січня 2017 року, станом на момент проведення експертизи, становить 275 987,86 грн.
Крім того, вказаними діями відповідача їм завдано моральну шкоду. Так, одразу після вибуху ОСОБА_2 та ОСОБА_3 направили на лікування в опікове відділення 8-ої Міської клінічної лікарні м. Львова. Зокрема, ОСОБА_2 отримав термічний опік полум'ям загальною площею біля 40 % поверхні тіла лиця, шиї, обидвох нижніх кінцівок І-ІІІ ступеня. Останній провів в реанімації тиждень, йому проведено декілька операцій по пересадженню шкіри, після чого він ще два місяці перебував на стаціонарному лікуванні. Через вибух у будинку ОСОБА_2 втратив працездатність та є інвалідом. Крім фізичного болю він також переніс моральні страждання, порушився його звичний ритм життя, перебування у постійному стресі та хвилювання через пережите, втрату житла та усього нажитого майна сприяло загостренню серцевої хвороби.
ОСОБА_3 також поступила в опікове відділення з термічними опіками близько 30 % поверхні тіла І-ІІ-ІІІ ступеня. Лише через місяць після вибуху вона почала ходити. Увесь це час вона терпіла сильний фізичний біль, який підсилювався і моральними стражданнями.
Позивачами було витрачено значні кошти на лікування та відновлення здоров'я. В будинку було знищено усі їхні речі, заощадження, побутову техніку. Вони залишилися без житла.
Також, моральну шкоду було завдано і їх дочці - ОСОБА_1 . На момент аварії вона не перебувала у будинку, однак протягом усього лікування батьків перебувала більшість часу поруч з ними, купувала всі медикаменти, виходжувала їх.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 березня 2020 року, позивачі остаточно просили суд ухвалити рішення, яким:
стягнути з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у сумі 1 555 015,86 грн;
стягнути з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у сумі 1 279 028,00 грн;
стягнути з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у сумі 275 987,86 грн;
стягнути з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 225 342,00 грн моральної шкоди;
стягнути з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь ОСОБА_2 3 830 814,00 грн моральної шкоди;
стягнути з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь ОСОБА_3 2 103 192,00 грн моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень
Справу суди переглядали неодноразово.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок вибуху в будинку АДРЕСА_1 позивачам спричинено матеріальну та моральну шкоду. Між тим, в ході розгляду справи суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідача, наявності причинного зв'язку між його протиправною поведінкою та спричиненою шкодою.
При цьому, висновок № 3/3 від 13 лютого 2018 року, наданий експертом Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_7., та висновок експертного дослідження № 2/1Д від 16 березня 2018 року, наданий експертами Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_5, ОСОБА_16. є недопустимими доказами у розумінні статті 78 ЦПК України, не відповідають вимогам статті 106 ЦПК України, оскільки не містять вказівки на те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновок експертного дослідження №3/3 від 13 лютого 2018 року також викликає сумніви в його правильності та достовірності при встановленні причин вибуху у житловому будинку 20 січня 2017 року та не спростовує одну з можливих причин аварії, які зазначені в акті № 11 технічного розслідування причин виникнення аварії, пов'язаної з використанням газу у побуті від 19 травня 2017 року - можливе зберігання у житловому будинку невстановленої хімічної вибухопожежонебезпечної речовини (автомобільного пального, розчинника для фарб, тощо), яка могла бути використана для випалювання сажі з димоходу під час його чистки, розлиття чи випаровування якої згодом могло перевищити встановлений норматив порогової маси.
Крім цього, висновок експертного дослідження №2/1д від 16 березня 2018 року викликає сумніви в його правильності та не може бути визнаний судом обґрунтованим, оскільки суперечить іншим матеріалам справи. Викликає сумніви описаний у висновку механізм можливого потрапляння природного газу з пошкодженого вуличного газопроводу в житловий будинок. У цьому висновку зазначено, що імовірний механізм появи газу у будинку відбувався за рахунок того, що газ, який витікав з пошкодженого трубопроводу та розповсюджувався в м'якому ґрунті для виходу назовні в атмосферу, зустрічався з мерзлим ґрунтом та по його межах направлявся до будинку по найменшому шляху опору. Через стики між підлогою та стіною газ наповнював об'єм жилих приміщень та утворював при цьому вибухонебезпечну газоповітряну суміш, яка при вмиканні електровимикача ОСОБА_2 призвела до вибуху. З матеріалів інвентаризаційної справи, наданих Стрийським МБТІ на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 29 травня 2020 року, вбачається, що житловий будинок був розміщений на стрічковому бетонному фундаменті шириною 0,4 м та глибиною закладення - 0,96 м. Відповідно до листа Львівського регіонального центру з гідрометеорології №14-08/19-628 від 4 червня 2020 року глибина промерзання ґрунту у м. Стрию Львівської області 10 січня 2017 року становила 30 см, а в період з 11 по 20 січня 2017 року - 33 см. З наданих представником відповідача пояснень, а також пояснень свідків - працівників відповідача та експертів вбачається, що у разі наявності витоку із газопроводу газ розповсюджується у м'якому ґрунті та прямує на вихід назовні в атмосферу, рухаючись шляхом найменшого опору. За наявності промерзлого ґрунту газ розповсюджується у м'якому ґрунті під промерзлою його частиною. Однак, бетонний та щільний шар фундаменту житлового будинку, глибина залягання якого є більшою, ніж глибина промерзання ґрунту, унеможливлює потрапляння природного газу під підлогу житлового будинку, що в свою чергу унеможливлює потрапляння газу всередину будинку. Крім того, сумнівним є факт переміщення газу від точки витоку, на яку вказують позивачі, не рівномірно по всій площі, а лише в бік їх будинку.
Із урахуванням встановленого висновки експертних досліджень № 2/1Д від 16 березня 2018 року та № 3/3 від 13 лютого 2018 року не є допустимими та достовірними доказами.
Відповідно до відомостей, що містяться в акті № 11 технічного розслідування причин аварії, пов'язаної з використанням газу у побуті від 19 травня 2017 року, та у паспорті газопроводу низького тиску на АДРЕСА_1 вбачається, що відповідачем своєчасно проведено технічне (приладове) обстеження газопроводу низького тиску Ду 100 для підтримання його у належному стані, а також для забезпечення безаварійної роботи газопроводу. Безпосередньо після аварії 20 січня 2017 року мережі зовнішнього газопостачання були цілими та неушкодженими.
Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про малу ймовірність того, що причиною вибуху у житловому будинку був вибух газоповітряної суміші, яка утворилася за рахунок газу, що витікав з вуличного газопроводу.
14 березня 2017 року працівниками відповідача, за участі голови комісії з технічного розслідування аварії (нещасного випадку пов'язаного з використанням газу в побуті), що сталася в житловому будинку - заступника начальника відділу на виробництві і на ОПН ГУ Держпраці у Львівській області Столяра А. М., представників власників зазначеного будинку, які запросили зафіксувати вказані роботи представників ЗМІ (телебачення), проведено розкриття підземних комунікацій біля житлового будинку АДРЕСА_1 на цій вулиці. В судовому засіданні було оглянуто диск із записом виконання вказаних робіт. Між тим, позивачі не змогли повідомити ні прізвище особи, яка на їх прохання проводила заміри на підтвердження факту витоку природного газу, не назвали і прилад, яким невідома особа здійснювала такі заміри. Відтак згаданий відеозапис суд не прийняв як належний і допустимий доказ у справі.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник - адвокат Школьна А. В., задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що надані позивачами висновки експертних досліджень № 3/3 від 13 лютого 2018 року, № 2/1Д від 16 березня 2018 року складені відповідно до чинного на дату проведення законодавства, тому у суду не було підстав визнавати їх недопустимими доказами.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, експерт Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції в судовому засіданні надавав пояснення, зокрема щодо висновку експертного дослідження № 2/1Д від 16 березня 2018 року, але оцінки вказаним показам експерта суд апеляційної інстанції не надав.
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналися ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд також врахував, що у висновку № 3/3 від 13 лютого 2018 року та висновку експертного дослідження № 2/1Д від 16 березня 2018 року не зазначено, що експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що ці висновки підготовлено для подання до суду.
Окрім того, суд першої інстанції посилався на порушення порядку проведення експертами досліджень, зокрема, що надані на дослідження об'єкти отримані через значний час після події, за обставин невстановлення локації місць, з яких вилучено об'єкти дослідження, зокрема - змиви; при яких обставинах і ким це вилучення проведено. У висновку експерта ОСОБА_5. від 28 січня 2019 року № 2/172 Е, коли експерт був попереджений про відповідальність за статтями 384 і 385 КК України, зазначено про неможливість надати відповідь на питання про причину вибуху, хоч у висновку № 2/1Д від 16 березня 2018 року цей же експерт надав категоричну відповідь на це ж питання, а при виготовленні наявного у висновку № 2/1Д зображення 10 про механізм появи газу в будинку не відобразив, що будинок має фундамент (т. 1, а. с. 73). Суд врахував, що зразки, які були направлені на експертизу, були вилучені лише через 5 місяців з розібраного після аварії будинку, який піддавався впливу погодних явищ (дощ, сніг, вітер, зміна температури повітря тощо), а також на місці якого здійснювалося розчищення завалів, що могло призвести до повного знищення слідів аварії.
Допитаний у суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_5 не пояснив свій процесуальний статус при огляді місця події 21 червня 2017 року, ким такий огляд проводився і чому на конверті, у якому адвокатом Марусяком В. Я. надано разом із клопотанням про проведення експертизи об'єкти дослідження, - змиви з місця події, зазначено його (ОСОБА_5.) як спеціаліста, та чому об'єкти дослідження знаходилися у представника позивачів, яким підписано конверт із наданими на дослідження об'єктами; ким він був уповноважений на відібрання будь-яких зразків та в яких умовах зберігались об'єкти дослідження у період з 21 червня 2017 року до часу проведення дослідження (13 лютого 2018 року). Також експерт ОСОБА_7 не пояснив при допиті в апеляційному суді, чому в складеному ним досліджені не зазначено про його обізнаність щодо відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку.
Тому суд першої інстанції правильно визнав вказані дослідження недопустимими доказами.
З огляду на те, що з моменту вибуху у будинку позивачів сплинув значний час, об'єкт дослідження не може бути відновлений до стану, який був після вибуху, проведення повторних експертиз на теперішній час є недоцільним. Учасники справи клопотань про проведення повторних експертиз не подавали.
З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачами не доведено заподіяння їм шкоди відповідачем як особою, яка здійснювала діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки.
Аргументи учасників справи
15 квітня 2024 року через засоби поштового зв'язку представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення судів скасувати і ухвалити нове про задоволення позову; судові витрати стягнути з відповідача.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що подані позивачами висновок експертного дослідження № 2/1 від 16 березня 2018 року та висновок експертного дослідження № 3/3 від 13 лютого 2018 року не можуть бути визнані неналежним у зв'язку із відсутністю зазначення в ньому відповідальності особи за надання завідомо неправдивого висновку, оскільки таких вимог до складання документу Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/3 (в редакції станом на час складення висновку експерта) передбачено не було.
Таким чином, наданий позивачами висновок експертного дослідження складений відповідно до чинного на дату проведення законодавства, тому в апеляційного суду не було підстав визнавати його недопустимим доказом. Такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року у цій справі. Однак суд апеляційної інстанції при повторному розгляді справи проігнорував ці висновки та визнав висновки експертного дослідження від 16 березня 2018 року та 13 лютого 2018 року недопустимими доказами.
Крім того, судами помилково взято до уваги висновок Великої Палати Верховного суду у справі № 522/1029/18 від 18 грудня 2019 року, оскільки на момент складення висновку (18 серпня 2014 року), який був предметом розгляду у справі, що переглядалась Верховним Судом, діяли положення ЦПК України, якими не було передбачено можливість подання висновку за зверненням учасника справи.
Cуди надали оцінку доказам у кримінальному провадженні - висновкам експертного дослідження від 16 березня 2018 року та від 13 лютого 2018 року, вийшовши за межі своїх процесуальних повноважень, що є недопустимим.
Верховний Суд у справі № 567/651/21 сформував висновок, що шкода (у тому числі моральна), заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об'єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб'єктом господарської діяльності цим особам у повному обсязі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.
Відмовляючи у задоволенні позову судами не було встановлено та не доведено відповідачем, що вибух газоповітряної суміші, який призвів до повного руйнування будинку та заподіяння непоправної шкоди позивачам, виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілих.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Водночас, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК), відповідальність відповідача у правовідносинах з відшкодування шкоди, спричиненої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається: якщо буде доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України). В той же час, чинне законодавство не зберігає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.
Стаття 37 Закону України «Про ринок природного газу» визначає, що оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на загальних підставах. Газопровід низького тиску ДУ 100, з якого відбувся витік газу, знаходиться на балансі Стрийського відділення АТ «Львівгаз» та ним же здійснюється його технічне обслуговування. Таким чином, на працівників Стрийського відділення AT «Львівгаз» покладено обов'язок здійснювати контроль за технічним станом, перевірку на загазованість, виявлення місць витоку газу, очищення, змащення, регулювання та інші операції з утримання працездатності і справності системи газопостачання, зокрема здійснення контролю над експлуатацією газопроводу низького тиску ДУ 100 на АДРЕСА_1.
Згідно з п. 4 глави 3 розділу 4 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 в редакції від 29 грудня 2016 року, оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а саме комплекс робіт, що виконується на підставі результатів технічного огляду або технічного обстеження газорозподільних систем, з метою забезпечення її подальшого безаварійного експлуатування шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів.
Неналежне виконання своїх посадових обов'язків, безвідповідальне ставлення, бездіяльність з боку працівників Стрийського відділення AT «Львівгаз» призвела до потрапляння газу у будинок позивачів, в результаті якого стався вибух та його наслідки - заподіяння позивам матеріальної та моральної шкоди.
При новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_7 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, підтвердив свій висновок експертного дослідження №3/3 від 13 лютого 2018 року, що на марлевих тампонах зі змивами, які містяться в двох номерних пакетах (2991533,2991518), слідів вибухових речовин (нафтопродуктів) та паливно-мастильних матеріалів не виявлено. Однак судом апеляційної інстанції не було взято до уваги та не надано належної оцінки цим показанням.
14 березня 2017 року працівниками АТ «Львівгаз» було проведено аварійно-відновлювальні роботи на вказаній ділянці газопроводу та вирізано негерметичну ділянку газопроводу, яка була передана працівникам AT «Львівгаз» для проведення дослідження на предмет виникнення визначення характеру тріщини на ній. Однак указана частина труби була загублена працівниками відповідача, що було підтверджено головним інженером Стрийського відділення AT «Львівгаз» ОСОБА_8 . Однак судами попередніх інстанцій вказана обставина не досліджувалася.
На відстані 2-х метрів від місця врізки газопроводу-вводу до житлового будинку позивачів було виявлено тріщину зварного стику на вуличному газопроводі низького тиску ДУ. Це було зафіксовано на відеозаписі, який був долучений до матеріалів справи. Однак судом першої інстанції було надано критичну, необ'єктивну оцінку вказаному доказу. Зокрема, суд вказав про те, що позивачі не змогли уточнити ні прізвище особи, яка проводила заміри на підтвердження факту витоку природного газу, і не назвали прилад, яким ця особа здійснювала такі заміри. При цьому суд не врахував головної обставини - те, що цього спеціаліста залучали саме працівники AT «Львівгаз», а не позивачі. А відтак висновки, до яких дійшов суд першої інстанції, не відповідають дійсним обставинам справи.
Львівським апеляційним судом відеозапис із диском розкриття підземних комунікацій не досліджувався, оцінка цьому доказу не надавалася.
Судами не досліджено питання правомірності здійснення відповідачем замірів загазованості повітря на місці аварії приладом ШІ-11- шахтним газоаналізатором. Згідно з інструкцією по використанню даного приладу вбачається, що цільовим призначенням такого приладу є виміри загазованості у шахтах, тобто закритих приміщеннях. Ця обставина була залишена поза увагою та не досліджена судами, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
У червні 2024 року АТ «Львівгаз» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Відзив мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги взаємо суперечливу поведінку експерта ОСОБА_5 , яка відповідно до «Принципу Естопеля» розцінюється як зловживання правом, про що і зазначено в оскаржуваному рішенні. Експерт ОСОБА_5 первісно брав участь як спеціаліст під час відібрання зразків для проведення експертного дослідження № 3/3 від 13 лютого 2018 року, в подальшому під час проведення висновку експертного дослідження № 2/1д від 16 березня 2018 року ОСОБА_5 поклав в основу свого ж висновку висновок, в якому він виступав спеціалістом, а вже під час виконання висновку від 28 січня 2019 року № 2/172 Е, будучи попередженим під кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, експерт не зміг надати відповідь про причину вибуху в житловому будинку, при тому, що у своєму попередньому висновку (не будучи попередженим про відповідальність) експерт ствердно надав відповіді на поставлені питання. Більше того, в апеляційному суді експерт ОСОБА_5 не міг пояснити суду свій процесуальний статус при огляді місця події 21 червня 2017 року.
Судами попередніх інстанцій в сукупності з поведінкою позивачів надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникали при кваліфікації спірних відносин.
Касаційна скарга виражає прагнення скаржників здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів, що не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, адже згідно із імперативними приписами статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 грудня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року; відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 13 квітня 2022 року у справі № 520/16580/18, від 30 червня 2023 року у справі № 567/651/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 199/6521/19, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, суди не дослідили зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від14 січня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 . За вказаною адресою проживає також ОСОБА_2
20 січня 2017 року у вказаному будинку стався вибух. На підставі повідомлення диспетчера ДСНС м. Стрий на місце події прибули працівники поліції.
Також 20 січня 2017 року приблизно о 19-30 год. на місце події за викликом прибула аварійна бригада Стрийського відділення ПАТ «Львівгаз». Двоє осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були госпіталізовані у зв'язку з отриманням в результаті вибуху тілесних ушкоджень.
Як вбачається з копій матеріалів кримінального провадження, які були витребувані судом першої інстанції, 20 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань по вказаному факту були внесені відомості за № 12017140130000110 з правовою кваліфікацією за частиною першою статті 270 КК України - порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки та відповідно розпочато досудове розслідування, яке не завершено і на даний час. Осіб, причетних до вчинення указаного кримінального правопорушення не встановлено, підозру нікому не оголошено. Потерпілими у провадженні визнані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Згідно з висновком експерта № 72/17 від 06 березня 2017 року ОСОБА_2 отримав термічні опіки П-аб ступеню на голові, шиї, грудній клітці, обидвох руках і ногах, які утворились в результаті дії високої температури полум'я, вони могли утворитися 20 січня 2017 року, були небезпечними на момент заподіяння та відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
ОСОБА_3 отримала термічні ушкодження І та ІІ ступеню на голові, обидвох руках і ногах, котрі утворились в результаті дії високої температури полум'я, могли утворитися 20 січня 2017 року, відносяться до ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, що встановлено висновком експерта № 70/17 від 03 лютого 2017 року.
Наказом ГУ Держпраці у Львівській області було створено комісію з метою проведення технічного розслідування причин аварії.
В акті № 11 технічного розслідування причин аварії, пов'язаної з використанням газу у побуті від 19 травня 2017 року зазначені наступні організаційні та технічні причини аварії.
Організаційні причини аварії:
1) мешканцями житлового будинку АДРЕСА_1 не повідомлено аварійну газову службу по телефону «104» про наявність незрозумілого запаху на подвір'ї у їхньому помешканні, що могло стати наслідком можливої негерметичності газових мереж поблизу будинку чи у ньому всередині. Порушення вимог пункту 5, підрозділу 2 розділу III «Кодексу газорозподільних систем», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824;
2) мешканцями житлового будинку АДРЕСА_1 не забезпечено трьохкратний повітрообмін газифікованих приміщень житлового будинку (у газифікованих кімнатах 1, 3, 4 відсутні вентиляційні канали). Порушення вимог пункту 6.1 розділу V «Правил безпеки систем газопостачання» (НПАОП 0.00-1.76-15), затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15 травня 2015 року № 285 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119;
3) мешканцями житлового будинку АДРЕСА_1 не забезпечено проведення періодичної перевірки та прочищення димових та вентиляційних каналів житлового будинку спеціалізованою організацією, яка має дозвіл на виконання цих робіт у відповідності до вимог постанови КМУ № 1107 від 26 жовтня 2011 року. Порушення вимог пункту 6.1 розділу V «Правил безпеки систем газопостачання» (НПАОП 0.00-1.76-15), затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15 травня 2015 року № 285 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119;
4) мешканцями житлового будинку АДРЕСА_1 не забезпечено наявність сигналізаторів довибухових концентрацій газу метану та мікрокоцентрацій чадного газу у газифікованих приміщеннях житлового будинку (житлових кімнатах 1, 4). Порушення вимог пункту 5.3 розділу V «Правил безпеки систем газопостачання» (НПАОП 0.00-1.76-15), затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15 травня 2015 року № 285 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119. Порушення вимог пункту 3.2 розділу III «Правил безпеки систем газопостачання» (НПАОП 0.00-1.76-15), затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15 травня 2015 року № 285 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119;
5) працівниками Стрийського відділення ПАТ «Львівгаз» неякісно проведено планове технічне обслуговування внутрібудинкової системи газопостачання будинку АДРЕСА_1 у березні 2016 року: не проведено перевірку відповідності установки газових приладів та побудови приміщень вимогам проекту і діючим нормативним актам. Порушення вимог пункту 5.4 Правил безпеки систем газопостачання (НПАОП 0.00-1.76-15), затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15 травня 2015 року № 285 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119.
Технічні причини аварії:
1) проведення мешканцями житлового будинку самовільної реконструкції внутрішньобудинкової системи газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 газифікованого приблизно 1965 року;
2) відсутність у газифікованих кімнатах житлового будинку АДРЕСА_1 вентиляційних каналів;
3) відсутність у газифікованих кімнатах житлового будинку АДРЕСА_1 сигналізаторів довибухових концентрацій газу метану та мікроконцентрацій чадного газу;
4) можливе утворення до вибуху, що стався 20 січня 2017 негерметичності (не провар. або тріщина) зварного шва на вуличному газопроводі низького тиску на віддалі приблизно 2 метри від місця врізки газопроводу - вводу до вказаного будинку, яку було виявлено на 52 день після наведеного вибуху.
5) можлива наявність (зберігання) до вибуху, що стався 20 січня 2017 року, у житловому будинку невстановленої вибухопожежонебезпечної речовини (автомобільного пального, розчинника для фарб, тощо) розлиття чи випаровування якої могло перевищити встановлений норматив порогової маси, яка при контакті з іскрою при ввімкненні електровимикача освітлення могла призвести до вибуху.
З пояснень ОСОБА_2 комісією з технічного розслідування причин аварії встановлено, що за тиждень до аварії він власноруч проводив чистку димового каналу будинку до якого було під'єднано димоходи газових кахельних печей кімнат 1 та 4. (арк. 8 акту № 11 технічного розслідування причин аварії, пов'язаної з використанням газу у побуті від 19 травня 2017 року).
Комісією з розслідування технічних причин виникнення аварії встановлено, що в кімнаті 1 житлового будинку встановлена газова кахельна піч без автоматики безпеки. Вентиляційний канал та сигналізатор загазованості відсутні. В кімнаті 2 вентиляційний канал та сигналізатор загазованості відсутні взагалі. В кімнаті 4 встановлено газову кахельну піч без автоматики безпеки. Вентиляційний канал та сигналізатор загазованості відсутні. На веранді змонтовано газовий конвектор з відводом димових газів через зовнішню стіну будинку. В будинку відсутні вентиляційні канали та сигналізатори загазованості. В протоколі огляду місця, де сталася аварія від 21 січня 2017 року, встановлено, що конвектор під'єднаний несертифікованим гнучким металорукавом. Продукти згоряння від двох кахельних печей виводилися до димового каналу, який побудований з керамічної цегли (арк. 2, 3 акту № 11 технічного розслідування причин аварії, пов'язаної з використанням газу у побуті від 19 травня 2017 року).
Відтак комісія встановила дві найвірогідніші причини цієї аварії:
1) можливе зберігання у вказаному житловому будинку невстановленої хімічної вибухопожежонебезпечної речовини (автомобільного пального, розчинника для фарб, тощо), яка могла бути використана для випалювання сажі з димоходу під час його чистки, розлиття чи випаровування якої згодом могло перевищити встановлений норматив порогової маси;
2) можливого потрапляння у будинок природного газу внаслідок утворення негерметичності (не провар. або тріщина) зварного шва на вуличному газопроводі низького тиску, на відстані приблизно 2 метри від місця врізки газопроводу - вводу (довжиною 4,5 метри) до вказаного будинку та концентрації його у в межах від 5 до 15 % до об'єму приміщення - епіцентру вибуху, який відбувся при контакті з іскрою внаслідок ввімкнення електровимикача освітлення.
Згідно з показаннями допитаного свідка ОСОБА_9 в суді першої інстанції, у 2017 році він працював на посаді начальника аварійно-диспетчерської бригади АТ «Львівгаз». 20 січня 2017 року йому повідомили про вибух газу у будинку у м. Стрию. У такій аварійній ситуації є відпрацьований план взаємодії всіх служб. Відтак на місце аварії виїхали працівники ДНС, поліції, АТ «Львівгазу», медичні працівники. По приїзду на місце події працівники АТ «Львівгаз» відразу проводили обстеження місцевості в радіусі 50 м від будинку постраждалих, з метою виявлення витоків газу та забезпечення безпеки людей, які проводили обстеження місця події та які проживали поруч. Витоків газу встановлено не було. Місце події було огороджене біло-червоною стрічною у великому радіусі. Будинок позивачів був зруйнований, проте свідка здивувало те, що міжкімнатні перегородки та меблі стояли. Кілька нижніх рядів шиферу на даху були не пошкоджені, а верхня його частина - знята. Крім того, на частині снігу, що лежав на подвірні була велика чорна пляма від сажі, на якій лежали куски цегли від димоходу. Всередину будинку ніхто з присутніх не заходив, бо це було небезпечно. Свідок під уламками також побачив конвектор, з якого висів шланг, який призначений для водо- , а не газопостачання.
Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 , що був членом комісії розслідування причин виникнення аварії, зазначив, що прибув на місце події зранку 21 січня 2017 року. Будинок позивачів був повністю зруйнований та не придатний для проживання. Їх родичі та сусіди вже розпочали роботи по розбиранню уламків зруйнованої споруди. На території працював невеликий екскаватор та був самоскид, що вивозив будівельне сміття. При цьому місце події не було огороджене. Нікого з працівників поліції чи ДНС не було. Оскільки в його присутності не було знайдено будь-яких хімічних чи вибухових речовин, що могли слугувати причиною вибуху, тому він і прийшов до висновку, що це міг бути лише вибух газу. Через десять днів члени комісії повторно виходили на місце вибуху, проте не було можливості встановити будь-які додаткові моменти, оскільки об'єкт повністю змінився внаслідок проведених робіт по демонтажу зруйнованого будинку.
В суді першої інстанції були допитані також як свідки працівники АТ «Львівгаз» ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , що виїжджали на місце вибуху будинку позивачів, проводили обстеження навколишньої території з метою виявлення витоку газу для забезпечення безпеки громадян. З їх показань вбачається, що ними не було встановлено витоку газу навколо території будинковолодіння позивачів. Причиною виникнення аварії вважають неналежне користування споживачами газовими приладами.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні повідомив, що був головою комісії розслідування причин виникнення аварії. 20 та 21 січня 2017 року виїжджав на місце вибуху у будинку позивачів. Все, що встановила комісія, зазначено у акті. На місці події також були невідомі йому люди, які спішно розбирали частини пошкодженого будинку. При цьому як він, так і інші працівники служб, які прибули на виклик, повідомляли, що це місце події, яке слід зберегти у первинному стані. Проте невідомі цьому не надавали значення і далі продовжували розбирати завали будівлі. У разі, якщо б місце події було збережене, органи поліції могли б провести відповідні експертизи та встановити істину у справі.
У висновку експертного дослідження № 3/3 від 13 лютого 2018 року, наданого експертом Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_7., зроблено висновок, що на марлевих тампонах зі змивами, які містяться в двох номерних пакетах (2991533, 2991518), слідів вибухових речовин (нафтопродуктів) та паливно-мастильних матеріалів не виявлено.
У висновку експертного дослідження № 2/1Д від 16 березня 2018 року, наданого експертами Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_5 та ОСОБА_16 , експерти дійшли наступних висновків: епіцентр вибуху, який стався 20 січня 2017 року в приватному будинку на АДРЕСА_1 , знаходився в кімнаті 1-5 (нумерація експерта) в районі електровимикача, причина події є утворення в житлових приміщеннях вибухонебезпечної газоповітряної суміші за рахунок природного газу, витік якого відбувся з пошкодженого газопроводу, внаслідок чого стався об'ємний хімічний вибух.
У висновках експертних досліджень № 3/3 від 13 лютого 2018 року, № 2/1Д від 16 березня 2018 року відсутні підписи експертів про попередження про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за статтями 384, 385 КК України.
Ухвалою від 29 листопада 2018 року слідчим суддею Сас С. С. у кримінальному провадженні № 12017140130000110 призначено судову вибухо-технічну експертизу.
На вирішення судової експертизи поставлено запитання: - де знаходиться епіцентр вибуху, що мав місце 20 січня 2017 року в житловому будинку АДРЕСА_1 ?; - яка причина вибуху, що мав місце 20 січня 2017 року в житловому будинку?
Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 28 січня 2019 року № 2/172Е на перше запитання, епіцентр вибуху знаходиться в одній із кімнат будинку, що розташований на АДРЕСА_1 , в місті розташування вмикача освітлення. Відповісти на друге запитання не представляється можливим у зв'язку з тим, що ініціатором проведення судової експертизи не надано експерту усіх вихідних даних для встановлення причини вибуху, що мав місце 20 січня 2017 року в житловому будинку, що унеможливлює надання відповіді на поставлене запитання.
При проведенні у межах кримінального провадження № 12017140130000110 судової вибухо-технічну експертизи судовий експерт ОСОБА_5 був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за статтями 384, 385 КК України, про що свідчить його підпис у висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 28 січня 2019 року № 2/172Е.
Відповідно до висновку Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 31 травня 2018 року № 9/43 розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику пошкодженого майна (таблиця 1, 2) внаслідок виникнення пожежі (вибуху), що мало місце 20 січня 2017 року, станом на момент проведення експертизи, а саме - 31 травня 2018 року, становить 275 987,86 грн.
Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 серпня 2018 року № 657 вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень житлового будинку, завданих внаслідок вибуху, а також вартість завданої матеріальної шкоди в цінах станом на час проведення експертизи, становить 1 279 028,00 грн.
Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за матеріалами кримінального провадження № 12017140130000110 ? підекспертні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_17 від 19 жовтня 2018 року № 633/649/650 аварія, пов'язана з використанням газу в побуті, яка сталась 20 січня 2017 року в житловому будинку на АДРЕСА_1 , є психотравмувальною для ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та внаслідок якої їм завдані психологічні страждання як основа правового поняття «моральної шкоди». Однак встановлення причинного зв'язку між моральними стражданнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і діями відповідача (відповідачів) неможливе через те, що першопочатково має бути встановлений факт вини особи в інкримінованому їм (їй) діянні. Орієнтовно-рекомендований розмір компенсації за завдані ОСОБА_3 психологічні та фізичні страждання (моральну шкоду) може бути більш точно визначений після встановлення механізму скоєного правопорушення та визначення ступеня вини сторін, і виходячи з кількісного еквіваленту мінімальних заробітних плат, може становити від 0 до 504 МЗП (розмір мінімальної заробітної плати в Україні на момент винесення рішення суду). Орієнтовно-рекомендований розмір компенсації за завдані ОСОБА_2 психологічні та фізичні страждання (моральну шкоду) може бути більш точно визначений після встановлення механізму скоєного правопорушення та визначення ступеня вини сторін, і виходячи з кількісного еквіваленту мінімальних заробітних плат, може становити від 0 до 918 МЗП (розмір мінімальної заробітної плати в Україні на момент винесення рішення суду). Орієнтовно-рекомендований розмір компенсації за завдані ОСОБА_1 психологічні та фізичні страждання (моральну шкоду) може бути більш точно визначений після встановлення механізму скоєного правопорушення та визначення ступеня вини сторін, і виходячи з кількісного еквіваленту мінімальних заробітних плат, може становити від 0 до 54 МЗП (розмір мінімальної заробітної плати в Україні на момент винесення рішення суду).
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Таким чином, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.
Для відшкодування шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки за правилами статті 1187 ЦК України визначальним є те, що відповідні потенційні шкідливі властивості такого джерела проявились і призвели до завдання шкоди іншим особам (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Шкода, завдана об'єкту і майну споживача, його життю та здоров'ю, підлягає відшкодуванню в повному обсязі Оператором ГРМ, якщо ця шкода стала наслідком порушення Оператором ГРМ вимог цього Кодексу, ПТЕСГ, умов договору розподілу природного газу та інших нормативно-правових актів, що регламентують відносини Оператора ГРМ і споживачів у сфері надання послуг з розподілу природного газу, якщо інше не передбачено (пункт 3 глави 6 розділу XI Кодексу газорозподільних систем).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «за обставин цієї справи моральну шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, зобов'язані відшкодувати всі особи, які на праві власності, оренди володіли об'єктами, використання, зберігання або утримання яких створює підвищену небезпеку, тобто нафтобазою та паливом. Таку шкоду вони зобов'язані відшкодувати незалежно від їхньої вини. Звільнення від обов'язку відшкодування можливе тільки за умови доведеного факту завдання шкоди внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 199/6521/19, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов'язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Подібні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 61/8496/15-ц, провадження № 14-154цс19».
Зобов'язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. … відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2022 року у справа № 520/16580/18, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «наданий позивачкою висновок експертного дослідження від 21 вересня 2018 року № 015/1/2018 складений відповідно до чинного на дату проведення законодавства, тому в апеляційного суду не було підстав визнавати його недопустимим доказом, та у зв'язку із цим також визнавати недопустимим доказом - висновок судової земельно-технічної експертизи від 20 травня 2019 року № 18-6361. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про недоведеність заявлених позовних вимог».
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Тлумачення статей 540 та 541 ЦК України дає підстави для висновку, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникають часткові зобов'язання. Тому стягувач у частковому зобов'язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов'язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов'язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Солідарне зобов'язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов'язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (див. наприклад постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс 18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386 цс 18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12) (провадження № 14-526 цс 18)).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному (касаційному) порядку та в яких межах (постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 757/42885/19-ц, постанова Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження
№ 61-3480сво21) вказано, що «у справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування.
Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417ЦПК України).
У справі, що переглядається:
звертаючись до суду позивачі посилалася на те, що розподільний газопровід низького тиску на АДРЕСА_1 відноситься до устаткування підвищеної небезпеки та відповідач не забезпечив його належне обслуговування, що стало причиною вибуху в будинку, тому просили стягнути з АТ «ОГС «Львівгаз» на підставі статті 1187 ЦК України майнову та моральну шкоду;
суди виходили з того, що внаслідок вибуху в будинку позивачам спричинено майнову та моральну шкоду. Проте висновок експертного дослідження № 3/3 від 13 лютого 2018 року, наданий експертом Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_7., та висновок експертного дослідження № 2/1Д від 16 березня 2018 року, наданий експертами Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_5, ОСОБА_16., є недопустимими доказами у розумінні статті 78 ЦПК України, оскільки не відповідають вимогам статті 106 ЦПК України, не містять вказівки на те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок;
Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду від 08 лютого 2023 року і направляючи справу на новий апеляційний розгляд, вказав, що відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/3 (в редакції станом на час складення висновку експерта), підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються (пункт 1.8). Експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз. Хід і результати таких досліджень викладаються у висновку експертного дослідження. Висновок експертного дослідження складається за структурою та змістом висновку експерта, за такими винятками: у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до експерта із замовленням про проведення дослідження; опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку (пункт 4.23). Надані позивачами висновки експертних досліджень № 3/3 від 13 лютого 2018 року, № 2/1Д від 16 березня 2018 року складені відповідно до чинного на дату проведення законодавства, тому у суду не було підстав визнавати їх недопустимими доказами. Крім того, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, експерт Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції в судовому засіданні надавав пояснення, зокрема щодо висновку експертного дослідження № 2/1Д від 16 березня 2018 року, але оцінки вказаним показам експерта суд апеляційної інстанції не надав;
при новому розгляді апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції, що оскільки у висновках від 13 лютого 2018 року та 16 березня 2018 року не зазначено, що експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що ці висновки підготовлено для подання до суду, то вони є недопустимими доказами у розумінні статті 78 ЦПК України, так як не відповідають вимогам статті 106 цього Кодексу. Зазначив, що допитаний у суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_5 не пояснив свій процесуальний статус при огляді місця події 21 червня 2017 року, ким такий огляд проводився і чому на конверті, у якому адвокатом Марусяком В. Я. надано разом із клопотанням про проведення експертизи об'єкти дослідження, - змиви з місця події, зазначено його як спеціаліста, та чому об'єкти дослідження знаходилися у представника позивачів, яким підписано конверт із наданими на дослідження об'єктами; ким він був уповноважений на відібрання будь-яких зразків та в яких умовах зберігались об'єкти дослідження у період з 21 червня 2017 року до часу проведення дослідження (13 лютого 2018 року). Також експерт ОСОБА_7 не пояснив при допиті в апеляційному суді чому в складеному ним досліджені не зазначено про його обізнаність щодо відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку. З огляду на те, що з моменту вибуху у будинку позивачів сплинув значний час, об'єкт дослідження не може бути відновлений до стану, який був після вибуху, проведення повторних експертиз на теперішній час є недоцільним. Учасники справи клопотань про проведення повторних експертиз не подавали. Тому позивачами не доведено заподіяння їм шкоди відповідачем як особою, яка здійснювала діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки;
касаційний суд враховує, що відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи (оператор ГРМ) є професійним суб'єктом господарювання на ринку розподілу природного газу, який відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані газорозподільної системи, якою він користується. Така діяльність є джерелом підвищеної небезпеки. У справах, в яких особі завдано шкоди і вона стверджує, що це є результатом діяльності, яка є джерелом підвищеної небезпеки, що здійснюється професійним суб'єктом, зокрема оператором ГРМ, позивачу, який не володіє спеціальними знаннями та відповідною інформацією щодо специфіки функціонування газорозподільних систем, достатньо надати пояснення та докази щодо обставин завдання шкоди. Далі тягар доказування покладається на оператора ГРМ, який має спростувати такий причинний зв'язок. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовує завдану шкоду якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого;
суди не звернули уваги, що: висновки експертних досліджень № 3/3 від 13 лютого 2018 року та № 2/1Д від 16 березня 2018 року, надані експертами Львівського НДЕКЦ МВС України, виконані на замовлення позивачів до звернення до суду у цій справі та не є висновками судового експерта згідно зі статтею 102, 106 ЦПК України. Ці дослідження складені відповідно до чинного на дату їх проведення законодавства, тому у суду не було підстав визнавати їх недопустимими доказами. В цій частині суд апеляційної інстанції не виконав вказівок постанови Верховного Суду від 11 жовтня 2023 рокута дійшов помилкового, внаслідок неправильного застосування норм процесуального права, висновку про недопустимість вказаних експертних досліджень як доказів. При новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_7, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, підтвердив свій висновок експертного дослідження № 3/3 від 13 лютого 2018 року (т. 7, а. с. 229), допитаний в суді апеляційної інстанції під присягою експерт ОСОБА_5 підтвердив висновок експертного дослідження №2/1 Д від 16 березня 2018 року (т. 7, а. с. 200). Тому вказані експертні дослідження є допустимими доказами та підлягали врахуванню судами за загальними правилами у сукупності з іншими доказами у справі;
апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції щодо оцінки вказаних експертних досліджень на предмет їх належності та достовірності, проте відповідної власної оцінки їм не надав; не врахував, що така оцінка суду першої інстанції ґрунтується на позиції відповідача та переважно має характер фахового рецензування цих досліджень з питань, які потребують спеціальних знань. При цьому відповідач аналогічних доказів (експертних досліджень, рецензування наданих позивачами досліджень тощо) не надав, проведення судової експертизи з цих питань не ініціював. Висновки суду першої інстанції щодо оцінки акта № 11 технічного розслідування причин виникнення аварії, пов'язаної з використанням газу у побуті від 19 травня 2017 року, про малу ймовірність того, що причиною вибуху у житловому будинку був вибух газоповітряної суміші, яка утворилася за рахунок газу, що витікав з вуличного газопроводу, не узгоджуються власне з висновком цього ж акта про вірогідність і цієї причини аварії. Тому касаційний суд вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що вказані експертні дослідження викликають сумніви в їх правильності та достовірності, суперечать іншим доказам у справі;
увисновку експертного дослідження № 3/3 від 13 лютого 2018 року, наданого експертом Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_7., зроблено висновок, що на марлевих тампонах зі змивами, які містяться в двох номерних пакетах (2991533, 2991518), слідів вибухових речовин (нафтопродуктів) та паливно-мастильних матеріалів не виявлено. Касаційний суд констатує, що відповідачем не надано будь-яких доказів, що причиною вибуху, який стався 20 січня 2017 року в будинку на АДРЕСА_1 , є зберігання у будинку хімічної вибухопожежонебезпечної речовини, яка визначена як одна з вірогідних причин аварії в акті № 11 технічного розслідування причин аварії, пов'язаної з використанням газу у побуті, складеного 19 травня 2017 року комісію ГУ Держпраці у Львівській області;
у висновку експертного дослідження № 2/1Д від 16 березня 2018 року, наданого експертами Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_5 та ОСОБА_16 , експерти дійшли висновку, що причиною вибуху, який стався 20 січня 2017 року, є утворення в житлових приміщеннях вибухонебезпечної газоповітряної суміші за рахунок природного газу, витік якого відбувся з пошкодженого газопроводу. Така причина вибуху також визначена як друга найвірогідніша причина аварії в акті № 11 технічного розслідування причин аварії від 19 травня 2017 року, а саме можливе потрапляння у будинок природного газу внаслідок утворення негерметичності (не провар. або тріщина) зварного шва на вуличному газопроводі низького тиску, на відстані приблизно 2 метри від місця врізки газопроводу - вводу (довжиною 4,5 метри) до вказаного будинку та концентрації його у в межах від 5 до 15 % до об'єму приміщення - епіцентру вибуху, який відбувся при контакті з іскрою внаслідок ввімкнення електровимикача освітлення. Негерметичність зварного шва на цьому газопроводі було виявлено на 52 день після наведеного вибуху;
в акті № 11 технічного розслідування причин аварії від 19 травня 2017 року також зазначено ряд організаційних та технічних причин аварії, пов'язаних з порушенням вимог Кодексу газорозподільних систем та Правил безпеки систем газопостачання» (НПАОП 0.00-1.76-15), як мешканцями житлового будинку АДРЕСА_1 , так і працівниками Стрийського відділення ПАТ «Львівгаз», якими неякісно проведено планове технічне обслуговування внутрібудинкової системи газопостачання будинку у березні 2016 року ? не проведено перевірку відповідності установки газових приладів та побудови приміщень вимогам проєкту і діючим нормативним актам;
за обставин цієї справи та оскільки відповідач, який відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» є професійним суб'єктом господарюванняна ринку розподілу природного газу (оператор ГРМ), не спростував, що причиною вибуху, який стався 20 січня 2017 року, є утворення в житлових приміщеннях вибухонебезпечної газоповітряної суміші за рахунок природного газу, витік якого відбувся з пошкодженого вуличного газопроводу низького тиску, яким він користується для розподілу природного газу, не довів ані впливу непереборної сили, яка стала причиною завдання шкоди, ані умислу позивачів, і судами таких обставин не встановлено, касаційний суд вважає наявними підстави для покладення завданої ОСОБА_3 майнової та моральної шкоди на відповідача як володільця вказаного джерела підвищеної небезпеки;
разом з тим, постанову Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, ухвалену за результатами нового апеляційного розгляду, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оскаржили, до касаційної скарги ОСОБА_3 не приєдналися. Аналіз аргументів касаційної скарги ОСОБА_3 свідчить, що вона не навела переконливих доводів, яким чином судові рішення порушують її права та інтереси в частині відмови у задоволенні позовних вимог про компенсацію майнової та моральної шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умови, що вони не оскаржили судові рішення, тобто погодилися з ними в цій частині. Тому оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «ОГС «Львівгаз» на її користь 225 342,00 грн моральної шкоди та ОСОБА_2 про стягнення з АТ «ОГС «Львівгаз» на його користь 3 830 814,00 грн моральної шкоди належить залишити без змін.
При вирішенні позовних вимог про стягнення з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 1 555 015,86 грн; на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ? в сумі 1 279 028,00 грн; на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ? в сумі 275 987,86 грн, касаційний суд враховує, що розмір майнової шкоди позивачі підтвердили: висновком Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 31 травня 2018 року № 9/43, згідно з яким розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику пошкодженого майна (таблиця 1, 2) внаслідок виникнення пожежі (вибуху), що мало місце 20 січня 2017 року, станом на момент проведення експертизи становить 275 987,86 грн; висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 серпня 2018 року № 657 згідно з яким вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень житлового будинку, завданих внаслідок вибуху, а також вартість завданої матеріальної шкоди в цінах станом на час проведення експертизи становить 1 279 028,00 грн.
Аналіз змісту заяви про уточнення позовних вимог від 11 березня 2020 року(т. 3 а. с. 183-184) свідчить, що заявлена до відшкодування майнова шкода в сумі 1 555 015,86 грн є загальною сумою шкоди, яка завдана пошкодженням житлового будинку (1 279 028,00 грн) та пошкодженням іншого майна внаслідок виникнення пожежі (275 987,86 грн), і така заява не містить будь-яких пояснень та підстав для її подвійного стягнення.
Позивачі пред'явили вказані вимоги солідарно як співвласники пошкодженого майна, проте не врахували, що солідарні зобов'язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства. Солідарності для вимоги про стягнення майнової шкоди, завданої пошкодженням спільного майна, законом не передбачено,а при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникають часткові зобов'язання. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові рішення в касаційному порядку не оскаржили, немає підстав для вирішення вимог про стягнення вказаної майнової шкоди на їх користь у відповідних частках.
Разом з тим, за встановлених обставин справи ОСОБА_3 є співвласником будинку АДРЕСА_1 та іншого майна, яке перебувало в будинку та знищене внаслідок вибуху і пожежі. Враховуючи, що право спільної власності здійснюється співвласниками спільно за їхньою згодою, тому кожен з них має право вимагати компенсації шкоди у зв'язку зі знищенням або пошкодженням спільного майна (речі) у повному обсязі. Спільне пред'явлення вказаної вимоги позивачами за обставинами цієї справи не свідчить, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували стягнення такої шкоди за вимогою одного зі співвласників ? ОСОБА_3 .
Зважаючи на те, що у справі в зазначеній частині не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, Верховний Суд судові рішення в цій частині скасовує та ухвалює нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог, стягує з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 1 555 015,86 грн.
При вирішенні позовних вимог про стягнення з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь ОСОБА_3 2 103 192,00 грн моральної шкоди, колегія суддів враховує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
ОСОБА_3 обґрунтувала цю вимогу тим, що одразу після вибуху її та її чоловіка ОСОБА_2 направили на лікування в опікове відділення 8-ої Міської клінічної лікарні м. Львова. Через вибух у будинку ОСОБА_2 втратив працездатність та є інвалідом. ОСОБА_3 також поступила в опікове відділення з термічними опіками близько 30 % поверхні тіла І-ІІ-ІІІ ступеня. Лише через місяць після вибуху вона почала ходити. Увесь цей час вона перебувала у постійному стресі та хвилюванні через пережите, втрату житла та усього нажитого майна, терпіла сильний фізичний біль, який підсилювався і моральними стражданнями. Позивачем витрачено значні кошти на лікування та відновлення здоров'я.
Касаційний суд також враховує інші обставини та причини завдання ОСОБА_3 шкоди, зокрема висновки акта № 11 технічного розслідування причин аварії від 19 травня 2017 року, згідно з яким аварія та відповідні тяжкі її наслідки стали можливими також через порушення вимог безпеки при встановленні та експлуатації внутрібудинкових систем газопостачання мешканцями житлового будинку (відсутність у газифікованих кімнатах житлового будинку вентиляційних каналів та сигналізаторів довибухових концентрацій газу метану).
Тому, з урахуванням розумності та справедливості, касаційний суд визначає розмір грошової компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 , в розмірі 500 000 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та про стягнення моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а в іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
При зверненні з касаційною скаргою у березні 2023 року ОСОБА_3 сплатила у 19 210,00 грн судового збору (т. 7, а. с. 117). При зверненні з касаційною скаргою у цьому касаційному провадженні ОСОБА_3 сплатила 19 210,00 грн судового збору. Оскільки її позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то на її користь слід стягнути частину витрат на сплату судового збору пропорційно задоволеним вимогам. Розмір заявлених ОСОБА_3 вимог - 5 213 223,72 грн (1 555 015,18 грн + 1 279 028,00 + 275 987,86 грн + 2 103 192,00 грн - 100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 2 055 015,86 грн (39,42 %).
Тому з відповідача на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 145,16 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та моральної шкоди скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у сумі 1 555 015,86 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_3 500 000,00 грн грошової компенсації моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_3 частину витрат на сплату судового збору у розмірі 15 145,16 грн.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року залишити без змін.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 грудня 2021 року та постанова Львівського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в скасованій частині втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко