11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 757/63332/18-ц
провадження № 61-12184св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,
Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - Дочірнє підприємство «Ефорт-Гарант-17»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні технології безпеки», Приватне підприємство «Аресконт-Інвест», Приватне підприємство «Аресконт», Приватне підприємство «Агентство журналістських розслідувань»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» і ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року Дочірнє підприємство «Ефорт-Гарант-17» (далі - ДП «Ефорт-Гарант-17») звернулось з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку України), ОСОБА_1 про визнання недійсним патенту України на корисну модель та зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що 07 червня 2017 року ОСОБА_1 подав до Мінекономрозвитку України заявку № u20105624 на реєстрацію корисної моделі, об'єктом якої була «ІНФОРМАЦІЯ_1».
10 серпня 2017 року на підставі наданих відповідачем заявки та документів, Мінекономрозвитку України видано патент № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1». Таким чином, відповідач Мінекономрозвитку України здійснив державну реєстрацію патенту № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 . Зазначені обставини призвели до отримання ОСОБА_1 виключних прав на використання вказаної корисної моделі на свій розсуд.
На думку позивача, видача Мінекономрозвитку України і отримання ОСОБА_1 патенту України на корисну модель № НОМЕР_1 здійснені з порушенням норм законодавства. Так, патент на корисну модель виданий за результатами проведення лише формальної експертизи заявки, а корисна модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» не відповідає умовам патентоздатності (не є новою).
На обґрунтування цієї обставини позивач посилався на експертні висновки, якими підтверджується невідповідність корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_2 умові патентоздатності «новизна», а саме: висновок судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 4795 судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 08 листопада 2018 року; висновок експертизи Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 22 червня 2018 року № 16825/ЗУ/18 за результатами проведеної кваліфікаційної експертизи корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_2 щодо умов патентоздатності; висновок експертизи Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 11 липня 2018 року № 19523/ЗУ/18 за результатами проведеної кваліфікаційної експертизи корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом від 10 серпня 2017 року України НОМЕР_4 щодо умов патентоздатності.
Існування деклараційного патенту України № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» порушує охоронюваний законом інтерес ДП «Ефорт-Гарант-17». Так, позивач здійснює господарську діяльність із надання охоронних послуг на підставі ліцензії Міністерства внутрішніх справ України від 16 квітня 2015 року серії НОМЕР_5. У своїй господарській діяльності позивач використовує охоронну систему, тобто автоматизований комплекс скомбінованих пристроїв сигналізації та відеоспостереження з охорони різних об'єктів майна (в тому числі житлових чи нежитлових приміщень, прилеглих територій, окремих приміщень, автомобілів тощо), яка сформована на основі «Відомчих будівельних норм України «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи сигналізації охоронного призначення» ВБН В.2.5-78.01-2003, введених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 квітня 2003 року № 361 в дію 01 липня 2003 року, і яка є загальновідомою у світі.
Охоронюваний законом інтерес, за захистом якого позивач звертається до суду, полягає в тому, що корисна модель за оспорюваним деклараційним патентом на корисну модель № НОМЕР_1 не є новою, адже сукупність її суттєвих ознак стала загальновідомою у світі до подання заявки відповідачем ОСОБА_1 . Тому позивач має законні сподівання і прагнення вільно здійснювати своє суб'єктивне право користуватися охоронною системою, яку запатентував відповідач і яка не є новою.
ОСОБА_1 як власник оспорюваного патенту, звинувачуючи позивача у порушенні його прав як власника патенту шляхом використання без його дозволу корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1», неодноразово звертаючись у зв'язку з цим до державних, в тому числі й правоохоронних, органів, створює позивачу перешкоди у здійсненні ним своєї законної діяльності.
З огляду на викладене ДП «Ефорт-Гарант-17» просило:
визнати недійсним патент України № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 ;
зобов'язати Мінекономрозвитку України внести зміни до Державного реєстру патентів на корисні моделі щодо визнання повністю недійсним патент України № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 ;
зобов'язати Мінекономрозвитку України опублікувати відомості про визнання недійсним патенту України № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 , в офіційному бюлетені «Промислова власність».
У клопотаннях про заміну шляхом правонаступництва відповідача Мінекономрозвитку України на Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - ДП «Укрпатент»), яке було задоволено протокольною ухвалою суду від 31 серпня 2021 року, а надалі - ДП «Укрпатент» на Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - УКРНОІВІ), яке було задоволено ухвалою апеляційного суду від від 15 березня 2023 року, позивач просив вважати позовні вимоги до первісного відповідача такими, що пред'явлені до його правонаступника, зокрема УКРНОІВІ.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року до участі у справі як третіх осіб залучено Приватне підприємство «Аресконт-Інвест» (далі - ПП «Аресконт-Інвест»), Приватне підприємство «Аресконт» (далі - ПП «Аресконт»), Приватне підприємство «Агентство журналістських розслідувань» (далі - ПП «Агентство журналістських розслідувань»).
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року до участі у справі як третю особу залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні технології безпеки» (далі - ТОВ «Інвестиційні технології безпеки»).
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року замінено шляхом правонаступництва відповідача Мінекономрозвитку України на ДП «Укрпатент».
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року позов ДП «Ефорт-Гарант-17» залишено без задоволення.
Стягнено з ДП «Ефорт-Гарант-17» на користь ОСОБА_1 39 225,60 грн понесених витрат за проведення судової експертизи.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач посилається на наявну невідповідність корисної моделі за патентом України № НОМЕР_1 такій умові патентоздатності як новизна, адже сукупність її суттєвих ознак стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки відповідачем. Отже, з урахуванням матеріально-правового обґрунтування цього позову, необхідно встановити чи відповідає корисна модель за патентом України № НОМЕР_1 такій умові патентоздатності як новизна. Це питання належать до предмету доказування у справі, а для встановлення новизни корисної моделі необхідні спеціальні знання.
До початку розгляду справи по суті на належній стадії позивач надав висновок судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 08 листопада 2018 року № 4795 судової експертизи у сфері інтелектуальної власності; висновок експертизи ДП «Укрпатент» від 22 червня 2018 року № 16825/ЗУ/18 за результатами проведеної кваліфікаційної експертизи корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 щодо умов патентоздатності; висновок експертизи ДП «Укрпатент» від 11 липня 2018 року № 19523/ЗУ/18 за результатами проведеної кваліфікаційної експертизи корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 щодо умов патентоздатності.
Під час підготовчого засідання позивач додатково отримав і надав суду висновок експерта від 07 жовтня 2019 року № 15/13.3/127, складений експертом Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Жирко В. В., за результатами проведення експертизи корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1; висновок експерта від 06 листопада 2019 року № 223/19 за результатами експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності, складеного експертом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Фоя О. А. та висновок експерта за результатами проведення експертизи в сфері інтелектуальної власності від 13 лютого 2020 року № 249/20-27 Кропивницького відділення київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Разом з цим ОСОБА_1 надав висновок експерта від 30 серпня 2018 року № 1223 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності судового експерта Науково - дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Дорошенка О. Ф. та висновок експерта від 15 березня 2019 року № 1257 за результатами судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Жихарева О. С.
Оскільки висновки, які були надані сторонами підготовлені працівниками однієї і тієї ж установи та є різними за своїм змістом, що породжує обґрунтовані сумніви у їх об'єктивності, неупередженості та незалежності один від одного, судом задоволено клопотанням відповідача ОСОБА_1 та призначено незалежну судову експертизу. За результатами проведення цієї експертизи суду було надано висновок експерта від 21 травня 2021 року № 214/20, складеного експертом Томачинським С. М. за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.
Експерт дійшов висновку, що технічним результатом корисної моделі за патентом України № НОМЕР_1 є «підвищення ефективності та надійності охоронної системи, розширення її функціональних можливостей, прямий доступ користувачів системи до наданих про стан охоронюваних об'єктів із пришвидшенням реагування на тривожні події, зменшення витрат на технічне обслуговування та програмне забезпечення системи та, відповідно зниження вартості обслуговування системи. Таким чином, відповідно до матеріалів справи № 757/63332/18-ц, корисна модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_3 відповідає умові патентоздатності «новизна».
Зі змісту наданого висновку також вбачається, що експертизу проведено Томачинським С. М. - судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, який має базову вищу природничу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст) та вищу технічну освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень -спеціаліст) та вищу освіту у сфері інтелектуальної власності (освітньо-кваліфікаційний - спеціаліст) і є атестованим судовим експертом з правом проведення експертиз у сфері інтелектуальної власності за спеціальністю 13.3 «Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями». Стаж експертної роботи з 2020 року. Стаж роботи в сфері інтелектуальної власності з 2006 року. Про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за статтями 384, 385 КК України експерт попереджений. Таким чином, наданий позивачем висновок експерта у повній мірі відповідає вимогам процесуального закону.
Вказаний висновок є повним, належним чином обґрунтованим, під час проведення експертного дослідження експертом застосовано достатній обсяг нормативних актів та науково-практичної літератури. Вказаний висновок узгоджується з іншими матеріалами справи. При цьому суд не знайшов обставин, які б давали підстави стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи. За таких обставин він є належним та допустимим доказом у справі.
З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин та враховуючи, що суд встановив відповідність спірної корисної моделі за патентом України умовам патентоздатності «новизна», позов в частині вимог про визнання патенту недійсним задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача внести до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання недійсним патенту України № НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність», суд зазначив, що ці вимоги також не можуть бути задоволені, адже вони є похідними від основної вимоги про визнання патенту недійсним.
Суд першої інстанції вказав, що відповідачем ОСОБА_1 під час розгляду справи сплачено 39 225,60 грн за проведення судової експертизи, тому ця сума підлягає стягненню з позивача.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року замінено у справі первісного відповідача ДП «Укрпатент» належним відповідачем -УКРНОІВІ.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 09 жовтня 2024 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ДП «Ефорт-Гарант-17» задоволено.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року скасовано з ухваленням нового судового рішення, яким позов ДП «Ефорт-Гарант-17» задоволено.
Визнано повністю недійсним патент України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано УКРНОІВІ внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі щодо визнання повністю недійсним патенту України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрованого на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано УКРНОІВІ опублікувати відомості про визнання повністю недійсним патенту України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрованого на ім'я ОСОБА_1 у офіційному бюлетені «Промислова власність».
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ДП «Ефорт-Гарант-17» судовий збір у розмірі 2 643,00 грн за подання позовної заяви та у розмірі 3 964,50 грн за подання апеляційної скарги, витрати за проведення експертиз у розмірі 53 052,60 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 48 007,00 грн.
Стягнено з УКРНОІВІ на користь ДП «Ефорт-Гарант-17» судовий збір у розмірі 2 643,00 грн за подання позовної заяви та у розмірі 3 964,50 грн за подання апеляційної скарги, витрати за проведення експертиз у розмірі 53 052,60 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 48 007,00 грн.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в основу оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції покладено висновок експерта від 21 травня 2021 року № 214/20 Науково-дослідного центра судової експертизи з питань інтелектуальної власності за результатами проведення судової експертизи, що призначена судом першої інстанції у цій справі, в якому вказано, що корисна модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» за деклараційним патентом України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 згідно з наданих документів відповідала умові патентоздатності «новизна» на момент подання заявки.
Водночас, переглядаючи судове рішення в апеляційному провадженні, апеляційний суд встановив, що позивач надав до матеріалів справи дев'ять експертних висновків, в яких зазначено, що корисна модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» за деклараційним патентом України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 згідно з наданих документів не відповідала умові патентоздатності «новизна» на момент подання заявки.
Отже, суд першої інстанції не врахував, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду (частина шоста статті 106 ЦПК України); висновки експертів надані до матеріалів справи з дотриманням вимог статей 102, 104, 106, 107 ЦПК України, не мають заздалегідь встановленої сили та оцінюються судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.
При цьому суд першої інстанції не навів мотивів відхилення по суті дев'яти висновків експертів, складених на замовлення позивача, не оцінив їх на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності.
Тому обґрунтованими є доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що при вирішенні цієї справи суд першої інстанції не дотримався норм процесуального права щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Оцінивши наявні висновки експертів на предмет дотримання вимог статті 106, частин першої, другої статті 107 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не прийняв у якості належних та допустимих доказів з таких причин: експерт склав висновок за зверненням не учасника справи; у висновку експерта не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду і що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок наступні висновки експертів: висновок експертизи щодо умов патентоздатності ДП «Укрпатент» від 22 червня 2018 року № 16825/ЗУ/18, експерт Вихованець І. В.; висновок експертизи щодо умов патентоздатності ДП «Укрпатент» від 11 липня 2018 року № 19523/ЗУ/18, експерт Вихованець І. В. (т. 1, а. с. 18-20); висновок експерта від 30 серпня 2018 року № 1223 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, судовий експерт Дорошенко О. Ф.; висновок експерта від 15 березня 2019 року № 1257 за результатами судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, судовий експерт Жихарев О. С.
Також апеляційний суд, надавши оцінку висновкам експертів на предмет дотримання вимог статей 102, 104, 107 ЦПК України, не прийняв у якості належних та допустимих доказів такі висновки експертів: висновок експерта від 03 січня 2020 року № 227/19 ч.1 за результатами проведення експертизи в сфері інтелектуальної власності Науково-дослідного центра судової експертизи з питань інтелектуальної власності, складений експертом Чабанець Т. М.; висновок експерта від 21 травня 2021 року № 214/20 Науково-дослідного центра судової експертизи з питань інтелектуальної власності, складений судовим експертом Томачинським С. М. за результатами проведення судової експертизи призначеної судом першої інстанції.
Щодо інших висновків експертів, які надані до матеріалів справи з дотриманням положень статей 102, 104, 106, 107 ЦПК України, то апеляційний суд врахував те, що вони не мають заздалегідь встановленої сили та оцінюються апеляційним судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України, а саме: висновок судового експерта від 08 листопада 2018 року № 4795 судової експертизи у сфері інтелектуальної власності Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, судові експерти Захарець Д. В. та Струк І. О.; висновок експерта від 07 жовтня 2019 року № 15/13.3/127 Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, складений судовим експертом Жирко В. В. за результатами проведення експертизи корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1; висновок експерта від 06 листопада 2019 року № 223/19 за результатами експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, складений судовим експертом Фоя О. А.; висновок експерта за результатами проведення експертизи в сфері інтелектуальної власності від 13 лютого 2020 року № 249/20-27 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. (Кропивницького відділення), складений судовим експертом Давидченко В. В.; висновок експерта за результатами проведення експертизи в сфері інтелектуальної власності і телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 03 червня 2021 року № 1761/1762, складений судовими експертами Лушниковою Т. М., Питель О. Б.
З урахуванням принципу змагальності цивільного судочинства апеляційний суд оцінив в сукупності як вказані висновки експертів, так і рецензії на вказані висновки, що надані представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Герелюком Т.Б., а саме: рецензії від 03 лютого 2020 року, які підготовлені патентним повіреним України, кандидатом юридичних наук Прохоровим-Лукіним Г. В.
З огляду на те, що висновки експертизи щодо умов патентоздатності ДП «Укрпатент» від 22 червня 2018 року №16825/ЗУ/18 та від 11 липня 2018 року № 19523/ЗУ/18, експерт Вихованець І. В., визнані апеляційним судом неналежними доказами та не досліджуються в межах цієї справи, то і рецензії на вказані експертні висновки не досліджувались судом в межах цієї справи.
Дослідивши зміст вказаних експертних висновків на дотримання здійсненої перевірки формули винаходу при вирішенні питання щодо наявності/відсутності новизни корисної моделі, - визначеному порядку та Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», разом з рецензіями на них, та враховуючи пояснення допитаних експертів, апеляційний суд вказав, що у цій справі об'єктом винаходу (корисної моделі) є пристрій, а саме «ІНФОРМАЦІЯ_1» за деклараційним патентом України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1.
Апеляційний суд виходив з того, що перевірка новизни корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснювалася експертами через порівняння сукупності її ознак із сукупністю ознак об'єктів, вказаних позивачем і які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки на вказану корисну модель.
Здійснивши перевірку новизни корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом порівняння сукупності її ознак із сукупністю ознак найбільш близького аналогу (прототипу) судовими експертами Захарець Д. В. та Струк І. О. , Жирко В. В. , Фоя О. А. , Давидченко В. В. , Лушниковою Т. М. та Питель О. Б. зроблено висновок про невідповідність рішення критерію патентоздатності «новизна» на момент подання заявки №u201705624 від 07 червня 2017 року.
При оцінці рецензій на висновки експертів, апеляційний суд вказав, що рецензія на висновок експерта по своїй суті не є повторною чи додатковою експертизою, у ній не оцінюються докази. Експерт, який надає рецензію, оцінює, зокрема, методи і повноту дослідження, логіку висновку. Тому апеляційний суд не застосовував до рецензії на висновок експерта ті вимоги, які передбачені ЦПК України для висновку експерта (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 922/2216/18).
Відповідачами заява про те, що додані до матеріалів справи висновки судових експертів від 08 листопада 2018 року № 4795, судові експерти Захарець Д. В. та Струк І. О., від 07 жовтня 2019 року № 15/13.3/127, судовий експерт Жирко В. В.; від 06 листопада 2019 року № 223/19, судовий експерт Фоя О. А. викликають сумніви у відповідачів з приводу їх достовірності, враховуючи недоліки наведені у рецензіях від 03 лютого 2020 року, не подавалася.
Таким чином, у апеляційного суду відсутні підстави не враховувати вказані висновки у якості доказів при ухвалені судового рішення. Оцінивши додані позивачем висновки експертів, апеляційний суд встановив невідповідність корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 умовам патентоздатності «новизна» на момент подання заявки №u201705624 від 07 червня 2017 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач довів наявність порушення його прав у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 як власник оспорюваного патенту, звинувачуючи позивача у порушенні його прав як власника патенту шляхом використання без його дозволу корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1», неодноразово звертався у зв'язку із цим до правоохоронних органів, що створює позивачу перешкоди у здійсненні ним своєї законної діяльності.
Отже, існують підстави для задоволення позовних вимог про визнання патенту недійсним.
Стосовно вимоги про зобов'язання внести зміни до Державного реєстру патентів на корисні моделі щодо визнання повністю недійсним вказаного патенту та опублікувати в Офіційному бюлетені «Промислова власність» відомості про визнання недійсним патенту України № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» від дати публікації відомостей про його видачу, апеляційний суд врахував, що на цей час органом, відповідальним за опублікування офіційних відомостей про патенти у Офіційному бюлетені, є УКРНОІВІ.
Тому апеляційний суд вважав обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню зазначену позовну вимогу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У вересні 2024 року УКРНОІВІ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду для вирішення питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга УКРНОІВІ мотивована тим, що:
у восьмому абзаці резолютивної частини постанови апеляційного суду зазначено про стягнення з УКРНОІВІ на користь позивача судового збору в розмірі 2 643,00 грн за подання позовної заяви та у розмірі 3 964,50 грн за подання апеляційної скарги, витрат за проведення експертиз у розмірі 53 052,60 грн і витрат на правову допомогу у розмірі 48 007,00 грн. З наведеним УКРНОІВІ не погоджується;
суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, апеляційний суд не дослідив як доказ заяву позивача від 30 листопада 2021 року про приєднання остаточного розрахунку суми судових витрат, які він поніс у зв'язку з розглядом справи, та доказів понесених позивачем судових витрат. У вказаній заяві позивач просив: приєднати до матеріалів справи остаточний розрахунок та усі докази понесених витрат, брати до уваги остаточний розрахунок та усі докази понесених витрат під час розгляду справи, ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на його користь судові витрати, які він поніс у зв'язку з розглядом справи;
апеляційний суд не врахував волевиявлення позивача на стягнення понесених ним витрат лише із ОСОБА_1 , а на власний розсуд, без відповідної аргументації, стягнув судові витрати з відповідачів у справі в рівних частинах;
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 141 ЦПК України у спорах, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності, зокрема щодо скасування/визнання недійсними охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності, з приводу можливості покладення судових витрат на Національний орган інтелектуальної власності як співвідповідача (завжди лише за похідною вимогою) за відсутності його вини у порушеннях прав, свобод чи інтересів позивача як підстави виникнення судового спору та звернення до суду за захистом;
позовні вимоги, пред'явлені позивачем до УКРНОІВІ, які були задоволені апеляційним судом, є похідними вимогами від вимоги позивача до ОСОБА_1 про визнання повністю недійсним патенту. Тому у зв'язку із задоволенням основної вимоги позивача судове рішення вплинуло на функціональний обов'язок УКРНОІВІ щодо відновлення порушеного права позивача;
позов мотивований порушенням охоронюваного законом інтересу позивача невідповідністю оспорюваного патенту, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_1 , умовам патентоздатності, що було встановлено постановою апеляційного суду. При цьому позивач посилався на те, що оспорюваний патент був виданий за результатами лише формальної експертизи, тобто сам позивач не вважає дії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності -Мінекономрозвитку України, який видав оспорюваний патент, неправомірними чи такими, що виходили за межі та способи, передбачені Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Згідно з матеріалами справи суд апеляційної інстанції не встановив порушень вимог законодавства України під час видачі оспорюваного патенту;
у разі задоволення позову про визнання патенту недійсним суд не має права покладати судовий збір та інші судові витрати на національний орган з питань інтелектуальної власності, якщо його було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, а видачу відповідного патенту здійснено ним згідно з чинним законодавством.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що:
суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що зі змісту висновку експерта № 214/200 від 21 травня 2021 року вбачається, що судовим експертом Томачинським С. М. самостійно вибрані вихідні дані для проведення судової експертизи, адже перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, їх коротке найменування та основні характеристики, в ухвалі суду першої інстанції не визначено, тому і висновок експертизи не може братися до уваги як доказ. У цій справі експертиза призначалась у сфері інтелектуальної власності стосовно питання: «Чи відповідає корисна модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 умові патентоздатності «новизна» відповідно до матеріалів справи № 757/63332/18-ц?». У тексті відповідної ухвали вказано, що саме потрібно дослідити і в рамках яких матеріалів працювати. Тобто об'єктом дослідження являється саме корисна модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 . Експерт, в залежності від його досвіду, обирає спосіб та метод проведення дослідження, в залежності від наявності/відсутності методик проведення судових експертиз. При цьому ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи була постановлена з дотриманням порядку, визначеного в статті 104 ЦПК України, що підтвердив й апеляційний суд під час апеляційного перегляду зазначеної ухвали. Схоже судове рішення було ухвалене при призначені експертизи у сфері інтелектуальної власності, зокрема в справі № 757/18348/23-ц;
необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що документи, які містять описані технічні рішення на корисну модель із метою виявлення серед них патенту на корисну модель аналогічну тій, що охороняється патентом України № НОМЕР_1 , в матеріалах справи відсутні. Відповідно до висновку експерта Томачинського С. М. не співпадіння всіх суттєвих ознак з досліджуваними моделями технічним результатом корисної моделі за патентом України НОМЕР_6 є «підвищення ефективності та надійності охоронної системи, розширення її функціональних можливостей, прямий доступ користувачів системи до наданих про стан охоронюваних об'єктів із пришвидшенням реагування на тривожні події, зменшення витрат на технічне обслуговування та програмне забезпечення системи та, відповідно зниження вартості обслуговування системи, і корисна модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_3 відповідає умові патентоздатності «новизна». Рішення суду першої інстанції ґрунтувалось, крім іншого, і на цьому висновку. Схожого висновку щодо повноти і правильності прийняття рішення судом щодо спору у сфері інтелектуальної власності дійшов Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2020 року в справі № 910/13287/17;
суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку, що суд першої інстанції не зазначив мотивів відхилення дев'яти висновків експертів, складених на замовлення позивача, і що суд першої інстанції вказані експертні висновки не оцінив на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Як в ухвалі суду першої інстанції про призначення судової експертизи, так і у рішенні суд зазначив, що наявні у матеріалах справи протилежні висновки експертів підготовлені працівниками однієї і тієї ж установи, що породило обґрунтовані сумніви у їх об'єктивності, неупередженості та незалежності один від одного. З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції в постанові від 05 жовтня 2020 року під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу про призначення судової експертизи у справі;
вирішуючи клопотання про виклик для допиту експертів, суд апеляційної інстанції не надав обґрунтованого пояснення в своїх ухвалах, чому для надання усних пояснень експертів «зі сторони» позивача було викликано три особи, а «зі сторони» відповідача жодного, крім експерта, який виконав експертизу на підставі ухвали суду, хоча в клопотанні позивача було вказано три експерти. Таке рішення суду є упередженим і цим рішенням порушено принцип рівності сторін в процесі;
суд апеляційної інстанції ухвалив рішення у справі, крім іншого, на підставі наданих відповідей експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Давидченка В. В. та експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Струка І. О., які підтримали кожен свій висновок. Проте експерт Томачинський С. М. в силу об'єктивних причин (служба у Збройних Силах України) не мав змоги відповісти на запитання і підтримати свій висновок. Вказані обставини свідчать про порушення судом принципу змагальності сторін у справі;
принцип змагальності передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають однакову можливість повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду відповідні докази, що підтверджують або спростовують певні факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на досягнення позитивного для себе рішення. Під час апеляційного розгляду не було реалізовано право відповідача спростувати певні факти, адже не був опитаний жоден експерт, який у своєму дослідження дійшов висновку, що корисна модель відповідає умові патентоздатності «новизна». Водночас принцип змагальності разом із принципом рівності є основними елементами права на справедливий суд, що гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Суд апеляційної інстанції не вказав, чому немає потреби заслухати усні пояснення будь-якого з експертів, які зробили висновок про те, що корисна модель відповідає умові патентоздатності «новизна», чим порушив принципи процесуального права.
Короткий зміст відзивів на касаційні скарги
У жовтні 2024 року від ДП «Ефорт-Гарант-17» надійшов відзив, який підписаний представником Мілян Р. З. Просить касаційну скаргу УКРНОІВІ залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині стягнення судових витрат - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
з метою виконання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України позивач до закінчення судових дебатів подав до суду першої інстанції заяву про приєднання остаточного розрахунку суми судових витрат, які поніс позивач у зв'язку із розглядом справи та доказів понесених позивачем судових витрат. Разом із заявою позивач подав усі належні, допустимі та достовірні докази, якими підтверджується розмір понесених позивачем у зв'язку із розглядом справи судових витрат, а саме судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (витрат на збір доказів, витрат, пов'язаних із проведенням експертиз, витрат на професійну правничу допомогу);
під час розгляду справи УКРНОІВІ не було подано жодних заперечень щодо належності, допустимості та достовірності поданих позивачем на підтвердження понесених судових витрат доказів;
при задоволенні апеляційної скарги позивача та скасуванні рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у цій справі, суд апеляційної інстанції у резолютивній частині постанови зазначив новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначений в оскаржуваній постанові розподіл судових витрат здійснено судом з урахуванням остаточного розрахунку суми судових витрат, які поніс позивач у зв'язку із розглядом справи, та усіх поданих позивачем доказів, якими підтверджується розмір понесених позивачем судових витрат. Таким чином, суд апеляційної інстанції з урахуванням норм цивільного процесуального законодавства дослідив заяву та остаточний розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач у зв'язку із розглядом справи, а також усі подані позивачем докази, якими підтверджується розмір понесених ним судових витрат. Отже, твердження УКРНОІВІ про недослідження судом апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів на підтвердження судових витрат є безпідставними та необґрунтованими;
у касаційній скарзі УКРНОІВІ також зазначало про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини дев'ятої статті 141 ЦПК України стосовно наявного у суду права покласти на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір щодо скасування/визнання недійсним охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності, та до якої заявлено основну позовну вимогу, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Проте аналіз судової практики Верховного Суду дає підстави для висновку, що незалежно від результатів вирішення спору, суд має право, а не обов'язок покласти судові витрати повністю або частково на сторону саме у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим. Водночас процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони;
суд апеляційної інстанції не дійшов і не міг дійти висновку про те, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій ОСОБА_1 у розумінні частини дев'ятої статті 141 ЦПК України;
навіть у разі, якщо суд апеляційної інстанції дійшов би висновку, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій сторони, то відповідно до частини дев'ятої статті 141 ЦПК України суд має право, а не обов'язок, покласти судові витрати повністю або частково на відповідну сторону, незалежно від результатів вирішення спору. Отже, покладення судових витрат повністю або частково може застосовуватись як санкція саме щодо позивача у випадку задоволення позову, якщо дії позивача щодо пред'явлення позову визнано судом неправильними. Крім того, ЦПК України не містить жодної норми, згідно з якою з відповідача, до якого пред'явлено похідні позовні вимоги, у разі задоволення похідних позовних вимог не підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати (аналогічно до того як позивач не звільнений від обов'язку сплачувати судовий збір за звернення до суду із похідними позовними вимогами);
таким чином, апеляційний суд правильно здійснив розподіл судових витрат за результатами розгляду справи. Твердження скаржника про необхідність надання Верховним Судом висновку щодо застосування частини дев'ятої статті 141 ЦПК України є безпідставними.
У листопаді 2024 року від УКРНОІВІ надійшов відзив, в якому відповідач просить проводити розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду без участі її представника та з урахуванням позиції, викладеної у відзиві на касаційну скаргу.
У відзиві на касаційну скаргу зазначено, що:
Мінекономрозвитку України, приймаючи рішення про видачу вказаного патенту, не порушило жодної з вимог законодавства України та діяло відповідно до норм Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Правил, та принципів, встановлених у статті 19 Конституції України, а саме: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені зазначеним;
УКРНОІВІ як новостворена державна некомерційна організація, якій з 08 листопада 2022 року передані функції Національного органу інтелектуальної власності, не є правонаступником прав та обов'язків Мінекономрозвитку України, ДП «Укрпатент» та не несе жодної майнової (компенсаторної) відповідальності за їх зобов'язаннями, у тому числі цивільно-правової відповідальності за дії, бездіяльність чи рішення цієї державної інституції;
позовні вимоги, пред'явлені до УКРНОІВІ, які були задоволені судом апеляційної інстанції, є похідними вимогами від основної вимоги позивача до ОСОБА_1 . Тому в зв'язку із задоволенням основної вимоги судове рішення суду вплинуло на функціональний обов'язок УКРНОІВІ з відновлення порушеного права позивача, а саме: внесення відповідних відомостей до Державного реєстру патентів України на корисні моделі та здійснення публікації про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»;
всі понесені судові витрати позивача, пов'язані із судовим розглядом справи, мають прямий зв'язок з діями відповідача ОСОБА_1 відносно зареєстрованої на його ім'я корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» та повинні стягуватися лише з нього.
У листопаді 2024 року від ДП «Ефорт-Гарант-17» надійшов відзив, який підписаний представником Мілян Р. З. Просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що:
постанова апеляційного суду є законною, обґрунтованою, мотивованою та такою, що ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права. Як зазначено у постанові апеляційного суду, основу рішення суду першої інстанції покладено висновок експерта від 21 травня 2021 року № 214/20 Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, що складений судовим експертом Томачинським С. М. за результатами проведення судової експертизи, що призначена судом першої інстанції у цій справі. Водночас мотивів відхилення по суті висновків експертів, складених на замовлення позивача, суд першої інстанції не зазначив та вказані експертні висновки не оцінювалися судом на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні цієї справи суд першої інстанції не дотримався вимог щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи оцінив всі наявні в матеріалах справи експертні висновки на предмет дотримання вимог статті 102, 104, 106, 107 ЦПК України та навів у постанові мотиви прийняття та відхилення всіх експертних висновків, що містяться в матеріалах справи;
касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду є безпідставною, необґрунтованою, немотивованою і такою, що не відповідає вимогам ЦПК України, тому не підлягає задоволенню. Всупереч вимог статті 392 ЦПК України скаржник не зазначив підставу (підстави), на якій (яких) подана касаційна скарга на постанову із визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав); із змісту касаційної скарги не зрозуміло, в чому саме, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та які саме норми матеріального права неправильно застосував суд апеляційної інстанції;
висновки Верховного Суду, на які посилається особа, яка подала касаційну скаргу, зроблені за інших фактичних обставин справи, а тому не можуть бути застосовані під час вирішення спору в справі, що переглядається;
у касаційній скарзі зазначено про помилковість висновку апеляційного суду щодо неналежності та недопустимості висновку експерта від 21 травня 2021 року № 214/20 Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, складеного судовим експертом Томачинським С.М. за результатами проведення судової експертизи. Проте із висновку експерта № 214/20 не зрозуміло, матеріали якого саме провадження надійшли до Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України для проведення експертизи. Як зазначено у висновку експерта № 214/20, разом із листом надійшли матеріали кримінального провадження в 4-ох томах, а не матеріали цивільної справи № 757/63332/18-ц. Тому не зрозуміло, в межах яких саме матеріалів було проведено зазначену експертизу. До того ж висновок експерта № 214/20 містить численні неточності та помилки (зокрема, в номері патенту, в датах судових рішень), допущені експертом під час проведення експертизи, що ставить під сумнів достовірність та правильність висновку експерта № 214/20 в цілому. Крім того, охоронні документи, що містять описані технічні рішення на корисну модель з метою виявлення серед них патенту на корисну модель аналогічну тій, що охороняється патентом України № НОМЕР_1 , в матеріалах справи відсутні, а експерт Томачинський С. М. із клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків для проведення експертизи корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 до суду не звертався;
згідно з частиною п'ятою статті 102 ЦПК України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. Так, ухвалою Київського апеляційного суду від 19 липня 2023 року клопотання позивача про виклик у судове засідання експертів задоволено. Викликано у судове засідання апеляційного суду у цій справі експертів Струка І. О., Захарця Д. В., Давидченка В. В., Томачинського С. М. для надання усних пояснень щодо складених ними висновків. При цьому судового експерта Томачинського С. М., який проводив експертизу корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 на підставі ухвали суду першої інстанції та за результатами проведеної експертизи склав висновок експерта від 21 травня 2021 року № 214/20, суд апеляційної інстанції викликав у судове засідання двічі (ухвали від 17 травня 2023 року та від 19 липня 2023 року). На переконання скаржника, присутність на засіданні суду при опитуванні експерта, який в своєму дослідженні дійшов висновку, що корисна модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом № НОМЕР_1 відповідає умові патентоздатності «новизна», була важливою. Проте ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, скаржник не звертався до суду із відповідною заявою про виклик експертів для надання усних пояснень щодо їх висновків. Тому, зі змісту касаційної скарги в цілому не зрозуміло, в чому саме, на думку скаржника, полягає упередженість суду апеляційної інстанції та в чому саме полягає порушення принципу рівності сторін в процесі. Отже, доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про відсутність обґрунтованого пояснення того, чому для надання усних пояснень експертів «зі сторони» позивача було викликано три особи, а «зі сторони» відповідача жодного, крім експерта, який виконав експертизу на виконання ухвали суду, хоча в клопотанні позивача було вказано три експерти, що свідчить про упередженість апеляційного суду, а також порушення принципу рівності сторін в процесі, є необґрунтованими.
У грудні 2024 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ДП «Ефорт-Гарант-17», в якому просить постанову апеляційного суду скасувати.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/63332/18-ц та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою в задоволенні клопотання УКРНОІВІ про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 24 вересня 2024 року указані в ухвалі суду недоліки було усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 757/63332/18-ц. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови апеляційного суду відмовлено.
У листопаді 2024 року матеріали справи № 757/63332/18-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2026 року в задоволенні клопотання УКРНОІВІ про розгляд справи за участі представника відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 вересня 2024 року зазначено, що касаційна скарга УКРНОІВІ містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 26 листопада 2020 року в справі № 910/2318/16; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року вказано, що касаційна скарга ОСОБА_1 містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 910/13287/17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 07 червня 2017 року ОСОБА_1 подав до Мінекономрозвитку України заявку № u20105624 на реєстрацію корисної моделі, об'єктом якої була «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Відповідно до висновку ДП «Укрпатент» про видачу деклараційного патенту на корисну модель за результатами формальної експертизи від 03 липня 2017 року № 16313/ЗУ/17, затвердженого Мінекономрозвитку України 03 липня 2017 року, за результатами формальної експертизи, проведеної відділом ДП «Укрпатент» відповідно до частини 8 статті 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» встановлено, що заявка відповідає вимогам статті 12 цього Закону. Обсяг правової охорони визначається формулою корисної моделі.
На підставі наданих відповідачем заявки та інших документів Мінекономрозвитку України видано патент № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1».
ДП «Ефорт-Гарант-17» здійснює господарську діяльність з надання охоронних послуг на підставі ліцензії Міністерства внутрішніх справ України від 16 квітня 2015 року серії АЕ № 642187, в якій використовує діяльності охоронну систему, - автоматизований комплекс скомбінованих пристроїв сигналізації та відео спостереження з охорони різних об'єктів (в тому числі житлових чи нежитлових приміщень, прилеглих територій, окремих приміщень, автомобілів тощо).
У кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140130001787 від 04 жовтня 2017 року, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 176 КК України директору позивача ДП «Ефорт-Гарант-17» вручено повістку для участі у допиті.
Відповідач ОСОБА_1 як власник оспорюваного патенту звернувся до Управління ліцензування МВС України зі скаргою від 26 січня 2018 року на порушення позивачем ДП «Ефорт-Гарант-17» ліцензійних умов за патентом України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1.
МВС України за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охоронної діяльності, що підлягає ліцензуванню, складено акт від 06 березня 2018 року № 24/3-241 щодо позивача ДП «Ефорт-Гарант-17», в якому встановлено порушення підпункту 8 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України № 960 у частині: вчиняти дії, що посягають на права та власність фізичних осіб, а саме використання кожної ознаки незалежного пункту формули корисної моделі за патентом України № НОМЕР_1 або ознаки еквівалентної їй, без дозволу на використання моделі власника патенту ОСОБА_1 .
Розпорядженням МВС України від 14 березня 2018 року №3350/07/24-2018 вирішено у строк до 13 квітня 2018 року усунути зазначене порушення ліцензійних умов та подати в цей самий строк у письмовій формі інформацію про його усунення.
Матеріали справи свідчать, що питання: «Чи відповідає корисна модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 умові патентоздатності «новизна» було постановлено на розгляд експертних установ України учасниками справи та судом першої інстанції й отримано наступні висновки:
1) висновок експертизи щодо умов патентоздатності ДП «Укрпатент» від 22 червня 2018 року № 16825/ЗУ/18, експерт Вихованець І. В.;
2) висновок експертизи щодо умов патентоздатності ДП «Укрпатент» від 11 липня 2018 року № 19523/ЗУ/18, експерт Вихованець І. В.;
3) висновок експерта від 30 серпня 2018 року № 1223 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, судовий експерт Дорошенко О. Ф.;
4) висновок судового експерта від 08 листопада 2018 року № 4795 судової експертизи у сфері інтелектуальної власності Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, судові експерти Захарець Д. В. та Струк І. О.;
5) висновок експерта від 15 березня 2019 року № 1257 за результатами судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, судовий експерт Жихарев О. С.;
6) висновок експерта від 07 жовтня 2019 року № 15/13.3/127, складений судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Жирко В. В. за результатами проведення експертизи корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1;
7) висновок експерта від 06 листопада 2019 року № 223/19 за результатами експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності, складений судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Фоя О. А.;
8) висновок експерта від 03 січня 2020 року № 227/19 ч.1 за результатами проведення експертизи в сфері інтелектуальної власності Науково-дослідного центра судової експертизи з питань інтелектуальної власності, складений експертом Чабанець Т. М.;
9) висновок експерта за результатами проведення експертизи в сфері інтелектуальної власності від 13 лютого 2020 року № 249/20-27 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. (Кропивницького відділення), складений судовим експертом Давидченко В. В.;
10) висновок експерта від 21 травня 2021 року № 214/20 Науково-дослідного центра судової експертизи з питань інтелектуальної власності, складений судовим експертом Томачинським С. М. за результатами проведення судової експертизи призначеної судом першої інстанції;
11) висновок експерта за результатами проведення експертизи в сфері інтелектуальної власності і телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 03 червня 2021 року № 1761/1762, складений судовими експертами Лушниковою Т. М., Питель О. Б.
Позиція Верховного Суду
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини першої статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, винаходи, корисні моделі та промислові зразки (частина перша статті 420 ЦК України).
Згідно з абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології.
Корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Об'єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (частини перша, друга статті 460 ЦК України).
Відповідно до статті 462 ЦК України право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок підлягає державній реєстрації, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Набуття права інтелектуальної власності на винахід і корисну модель засвідчується патентом, на промисловий зразок - свідоцтвом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, зображенням промислового зразка. Умови та порядок державної реєстрації права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, а також умови та порядок видачі патенту, свідоцтва встановлюються законом.
Права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (стаття 469 ЦК України).
Згідно з абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології.
Правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. Об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу. Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень. Дія патенту (деклараційного патенту), виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом (частини перша, друга, п'ята, шоста статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одночасно з державною реєстрацією патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного патенту на корисну модель Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені в установленому порядку відомості про видачу патенту (деклараційного патенту).
При цьому згідно з статтею 1 наведеного Закону термін «Установа» вживається у значенні центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі, для чого забезпечує опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі (стаття 3 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин))
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації Національного органу інтелектуальної власності» від 28 жовтня 2022 року № 943-р УКРНОІВІ виконує функції Національного органу інтелектуальної власності з 08 листопада 2022 року.
Згідно з частиною першою, абзацом першим частини другої, частини п'ятої статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу. Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) права на винахід (корисну модель) можуть бути визнані в судовому порядку недійсними повністю або частково у разі: а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону; б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці; в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону; г) державної реєстрації винаходу (корисної моделі) внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. З метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка особа може подати до Установи клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу (корисної моделі) на відповідність умовам патентоздатності. За подання клопотання сплачується збір. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Позов про визнання патенту недійсним може подати будь-яка особа, яка вважає, що відповідний патент порушує її права та охоронювані законом інтереси (див. постанову Верховного Суду від 29 квітня 2022 року в справі № 760/3580/17-ц (провадження № 61-2907св20)).
З метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка особа може подати до установи клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу (корисної моделі) на відповідність умовам патентоздатності. За подання клопотання сплачується збір. У разі визнання патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту. Тлумачення статті 33 Закону № 3687-XII свідчить, що суб'єктом, який може звертатися із позовом про визнання недійсним патенту, може бути будь-яка заінтересована особа, оскільки цією правовою нормою не передбачено певних кваліфікуючих вимог до особи, що звертається із відповідною вимогою (див. постанову Верховного Суду від 04 листопада 2019 року в справі № 760/6508/16 (провадження
№ 61-21899св18)).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 (провадження
№ 14-400цс19)).
У справі, що переглядається:
при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним патенту України на корисну модель та зобов'язання вчинити дії ДП «Ефорт-Гарант-17» зазначало, що отримання ОСОБА_1 патенту України на корисну модель № НОМЕР_1 здійснене з суттєвим порушенням норм законодавства. Вказаний патент виданий за результатами проведення лише формальної експертизи заявки, а корисна модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» не відповідає умовам патентоздатності (не є новою). На обґрунтування цієї обставини позивач посилався на експертні висновки, якими підтверджується невідповідність корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_2 умові патентоздатності «новизна». Наявність у ОСОБА_1 деклараційного патенту України № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» порушує охоронюваний законом інтерес ДП «Ефорт-Гарант-17», адже позивач здійснює господарську діяльність із надання охоронних послуг. Крім того, ОСОБА_1 як власник оспорюваного патенту, звинувачуючи позивача у порушенні його прав як власника патенту шляхом використання без його дозволу корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1», неодноразово звертаючись у зв'язку з цим до державних, в тому числі й правоохоронних, органів, створює позивачу перешкоди у здійсненні ним своєї законної діяльності;
суд першої інстанції вважав, що висновки, які були надані сторонами підготовлені працівниками однієї і тієї ж установи та є різними за своїм змістом, що породжує обґрунтовані сумніви у їх об'єктивності, неупередженості та незалежності один від одного, тому задовольнив клопотанням ОСОБА_1 і призначив незалежну судову експертизу. За результатами проведення вказаної експертизи до суду було направлено висновок експерта від 21 травня 2021 року № 214/20, складений експертом Томачинським С. М. за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності. Як вбачається зі змісту висновку, корисна модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідає умові патентоздатності «новизна». Отже, із урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню;
апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції не навів мотивів відхилення по суті дев'яти висновків експертів, складених на замовлення позивача, не зазначив та вказані експертні висновки не оцінив на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції здійснив оцінку усіх одинадцятьох висновків експертів, які наявні у матеріалах справи, зокрема: десяти висновків експертів, які надані сторонами (дев'ять - позивачем ДП «Ефорт-Гарант-17», одного - відповідачем ОСОБА_1 ), та висновку експертизи, яка проведена на підставі ухвали суду першої інстанції за клопотанням відповідача ОСОБА_1 , а також п'яти рецензій на висновки експертів, які надані відповідачем ОСОБА_1 . З огляду на проведену оцінку апеляційний суд дійшов висновку, що сукупність суттєвих ознак корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за патентом України № НОМЕР_1 стала загальнодоступною у світі до дати подання ОСОБА_1 заявки від 07 червня 2017 року № u201705624 на вказану корисну модель за деклараційним патентом України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1, тобто не відповідала умові патентоздатності «новизна» на момент подання заявки. Крім того, суд вважав, що позивач довів наявність порушення його прав у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 як власник оспорюваного патенту, звинувачуючи позивача у порушенні його прав як власника патенту шляхом використання без його дозволу корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1», неодноразово звертався у зв'язку із цим до правоохоронних органів, що створює позивачу перешкоди у здійсненні ним своєї законної діяльності. Тому суд апеляційної інстанції зазначив про існування підстав для задоволення позовних вимог ДП «Ефорт-Гарант-17» про визнання недійсним патенту України на корисну модель та зобов'язання вчинити дії;
проте при розгляді справи суди належним чином не врахували, що як наявність підстав для визнання недійсним патенту на корисну модель, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент видачі патенту. Водночас суди не з'ясували, чи були порушені права позивача саме на момент видачі патенту.
За таких обставин судові рішення слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення і оцінки обставин щодо порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу ДП «Ефорт-Гарант-17» саме на момент видачі деклараційного патенту України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
З огляду на результат розгляду справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 (скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції), а також враховуючи, що УКРНОІВІ оскаржує в касаційному порядку постанову апеляційного суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, касаційний суд задовольняє касаційну скаргу УКРНОІВІ частково, а доводи вказаної касаційної скарги не аналізує.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. Тому касаційні скарги УКРНОІВІ та ОСОБА_1 слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Касаційну скаргу Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко