18 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 916/1116/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
прокурора - Пальонної О.О.,
представників:
позивача-1 - не з'явились,
позивача-2 - Єгояна А.А.,
відповідача-1 - Чернявської Г.А.,
відповідача-2 - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 (головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф.) та рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2024 (суддя Лічман Л.В.)
у справі №916/1116/23
за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури, м. Одеса в інтересах держави в особі:
1. Південного офісу Держаудитслужби,
2. Одеської обласної ради
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ",
2. Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я" Одеської обласної ради
про визнання додаткових угод недійсними та повернення надмірно сплачених коштів у сумі 309 567,18 грн,
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.03.2025 №32.2-01/377 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв'язку з відрядженням судді Кібенко О.Р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1116/23, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою (з урахуванням заяви про часткову зміну предмета позову та суб'єктного складу сторін у справі) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Одеської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" (далі також ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ") про визнання недійсними додаткових угод: від 16.03.2021 №2, від 17.08.2021 №4 до договору про постачання електричної енергії від 01.02.2021 №05/21, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я" Одеської обласної ради (далі також Комунальне підприємство) та ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ", а також про стягнення з ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" на користь Одеської обласної ради надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 309 567,18 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані додаткові угоди, якими безпідставно збільшено ціну товару, укладено з порушенням вимог законодавства, у тому числі Закону "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим їх необхідно визнати недійсними, оскільки підприємство мало сплатити ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" за фактично одержаний на підставі договору від 01.02.2021 №05/21 та додаткових угод до нього обсяг електричної енергії на суму у розмірі 2 427 117,27 грн, натомість сплатило 2 736 684,45 грн, а тому, переплачені кошти в розмірі 309 567,18 грн мають бути повернуті.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
3. 01.02.2021 між Комунальним підприємством та ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" було укладено договір №05/21 про постачання електричної енергії споживачу.
4. Постачальник зобов'язується поставити споживачу у терміни та на умовах, визначених договором, електричну енергію, код ДК 021:2015-09310000-5 "Електрична енергія", в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах, передбачених договором (пункт 2.1 договору).
5. Загальна ціна договору (джерело фінансування: місцевий бюджет, власний бюджет) становить 2 925 840,00 грн, в т.ч. ПДВ 487 640,00 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 1336000 кВт/год (пункт 5.1 договору).
6. Ціна за одиницю товару за 1 кВт/год електричної енергії розраховується відповідно до додатку №3 до договору та складає з ПДВ 2,19 грн (пункт 5.2 договору).
7. Ціна за одиницю товару за договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених частиною п'ятою статті 41 Закону "Про публічні закупівлі". Зміну ціни за одиницю товару сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка набуває чинності з дати її підписання, якщо інше не передбачено додатковою угодою, та є невід'ємною частиною договору (пункт 5.4 договору).
8. Ціна за одиницю товару може збільшуватись протягом дії договору до 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, не частіше, ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. У цьому випадку зміна ціни за одиницю товару здійснюється у такому порядку:
- зміна ціни за одиницю товару допускається за умови надання постачальником документального підтвердження факту коливання ціни такого товару на ринку, а саме у торговій зоні "Об'єднані енергетичні системи України";
- документальним підтвердженням факту коливання ціни товару на ринку може бути інформаційна довідка, висновок або інший документ Торгово-промислової палати України чи територіального відділення або скріншот зі сторінки офіційного сайту Національної комісії регулювання електроенергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП) або скріншот з вебсайту ДП "Оператор Ринку" (https://www.oree.com.ua).
Під коливанням ціни за одиницю товару на ринку слід розуміти будь-яку зміну ціни одиниці товару у наданих документах порівняно із ціною за одиницю товару, визначеною пунктом 5.2 договору. За такої умови ціна за одиницю товару збільшується пропорційно збільшенню середнього показника ціни у наданих документах відносно ціни за одиницю товару, визначеної у пункті 5.2 договору, але не більше, ніж на 10 відсотків (пункт 5.5 договору).
9. Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (пункт 5.10 договору).
10. Договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та набуває чинності з 2021 року і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 13.1 договору).
11. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" (пункт 13.2 договору).
12. В подальшому до договору укладено ряд додаткових угод, якими зменшено обсяги постачання електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни, зокрема:
додаткову угоду №2 від 16.03.2021 до договору (додаткова угода №2), на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію до 2,409 грн за кВт/год, а загальний обсяг постачання електричної енергії встановлено на рівні 1214545,45 кВт/год; ціна товару збільшена на 10% в порівнянні з ціною, яка встановлена договором; додаткова угода №4 від 17.08.2021 до договору (додаткова угода №4), на підставі якої з 09.08.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,64 грн за кВт/год, а загальний обсяг постачання електричної енергії встановлено на рівні 1108272,727 кВт/год; ціна товару збільшена на 20,55% в порівнянні з ціною, яка встановлена Договором, та на 9,59% у порівнянні з ціною, яка встановлена додатковою угодою №2.
13. Договір та додаткові угоди підписано повноважними представниками та скріплено печатками контрагентів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
14. Господарський суд Одеської області рішенням від 30.07.2024 у справі №916/1116/23, яке Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.11.2024 залишив без змін, позов задовольнив, визнав недійсними додаткові угоди до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника, стягнув з ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" на користь Одеської обласної ради 309 567,18 грн.
15. Суди зазначили, що оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника суперечать нормам Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Закону "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними, оскільки сторонами було збільшено ціну за одиницю електричної енергії більш ніж на 20,55% від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, що перевищує законодавчо визначене обмеження щодо можливості збільшення ціни не більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. З огляду на визнання додаткових угод недійними, суди дійшли висновку, що грошові кошти в сумі 309 567,18 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ", оскільки підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути Раді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони
16. ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2024 у справі №916/1116/23 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
17. Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.01.2022 у справі №917/2041/20, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17; від 25.06.2019 у справі №910/17792/17, від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, щодо способу захисту права.
18. Скаржник зазначає таке:
- зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Відтак, відповідач вважає, що Суворовська окружна прокуратура міста Одеси повинна була конкретизувати свої вимоги до обох відповідачів, викласти письмові вимоги разом із правовим обґрунтуванням та застосувати також розподіл позовних вимог майнового характеру між обома відповідачами, як сторонами господарських правовідносин;
- договір було виконано в межах коштів, які були виділені Комунальному підприємству на закупівлю електричної енергії у 2021 році. Отже, відповідач вважає, що матеріальної шкоди державі не нанесено, оскільки господарські зобов'язання були виконані в межах грошових призначень;
- Одеська обласна рада у зазначених правовідносинах не є належним позивачем. Водночас, повідомлення згідно зі статтею 23 Закону "Про прокуратуру" прокуратурою не направлялись на адресу Одеської районної військової адміністрації Одеської області, відповідно до статті 15 Закону "Про правовий режим воєнного стану";
- окрім спірних додаткових угод між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу було укладено: додаткові угоди, якими, зокрема, зменшено обсяг електричної енергії за договором та установлено її вартість у новому розмірі (більшому, аніж передбачено договором). Додаткова угода, якою сторони визначили остаточний обсяг та загальну вартість електричної енергії, є чинною, вимога про визнання її недійсною позивачем не заявлена, отже в силу статті 204 ЦК остання є обов'язковою до виконання сторонами, тобто наявна правова підстава для сплати грошових коштів за договором в редакції додаткової угоди. За наведених обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача-1 безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в порядку статті 1212 ЦК є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню;
- оцінюючи належність та ефективність позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод, без заявлення вимоги про визнання недійсною додаткової угоди, якою сторони визначили остаточний обсяг та загальну вартість електричної енергії, що є наслідком відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача-1 безпідставно одержаних бюджетних коштів, вважаємо, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки задоволення вимог про визнання недійсними додаткових угод, якими було збільшено ціну договору відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" без задоволення вимоги про стягнення безпідставно одержаних коштів не призведе до поновлення порушених прав позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі;
- під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
19. Прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому, зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Прокуратура зазначає таке:
- посилання на неврахування судами висновків Верховного Суду є безпідставними, оскільки предмет позову у справі №916/1116/23 не є подібний з тими, на які посилається скаржник;
- закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах;
- договір було виконано в межах коштів, які були виділені Комунальному підприємству на закупівлю електричної енергії у 2021 році, однак з порушенням вимог законодавства, що призвело до безпідставного перерахування частини бюджетних коштів;
- Одеська обласна рада є розпорядником бюджетними коштами вищого рівня, який виділяв кошти Комунальному підприємству для закупівлі електроенергії, є його засновником та суб'єктом владних повноважень, а отже, є належним позивачем у справі;
- касаційна скарга ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" не спростовує законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі №916/1116/23, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
20. 16.02.2026 від ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" надійшло клопотання про залишення позовної заяви у справі №916/1116/23 без розгляду, яке мотивоване ухваленням Конституційним судом України рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025.
21. Колегія суддів зазначає, що рішенням від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.
22. Однак відповідно до пункту 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
23. З огляду на викладене клопотання ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Щодо доводів про порушення норм процесуального права.
24. Як вбачається з матеріалів справи Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Одеської обласної ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (з урахуванням заяв про часткове залишення позову без розгляду та залучення співвідповідача) до ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" та Комунального підприємства, в якій просив:
- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 16.03.2021 до договору про постачання електричної енергії №05/21 від 01.02.2021, укладену між Комунальним підприємством та ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ";
- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 17.08.2021 до договору про постачання електричної енергії №05/21 від 01.02.2021, укладену між Комунальним підприємством та ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ";
- стягнути з ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" на користь Комунального підприємства надмірно сплачені кошти у сумі 309 567,18 грн за договором про постачання електричної енергії №05/21 від 01.02.2021.
У позовній заяві майнові вимоги прокурора про повернення безпідставно отриманих грошових коштів нормативно обґрунтовані посиланням на норму статті 670 ЦК.
25. 07.03.2024 прокурором подано заяву про часткову зміну предмета позову, в якій заявник просив стягнути 309 567,18 грн не на користь Комунального підприємства, а на користь Одеської обласної ради як розпорядника бюджетними коштами вищого рівня, який виділяв кошти Комунальному підприємству для закупівлі електроенергії, є його засновником та суб'єктом владних повноважень.
26. Крім того, посилаючись на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, прокурор змінив правове обґрунтування майнових вимог, зазначивши підставою позову норми статей 216, 1212 ЦК.
27. Господарський суд Одеської області протокольною ухвалою від 12.03.2024 на підставі статті 46 ГПК прийняв до розгляду заяву прокурора про часткову зміну предмета позову.
28. Колегія суддів вважає, що зміна прокурором суб'єктного складу сторін у справі та формулювання заявленої ним майнової вимоги (яка здійснена на підставі заяви, що мала назву уточнення предмету позову) відповідає нормам чинного законодавства України та по своїй суті є зміною предмету позову, а зміна правового обґрунтування позову (з норми статті 670 ЦК, на норми статей 216, 1212 ЦК) взагалі не є зміною ані предмету, ані підстави позовних вимог.
29. Отже, внаслідок зміни прокурором формулювання майнової вимоги не відбулося одночасної зміни предмету та підстав позову, про що помилково зазначає скаржник.
30. Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що оскільки в обґрунтування заявленого позову прокурор зазначав про безпідставне отримання грошових коштів ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ", здійснене ним формулювання позовних вимог про необхідність стягнення спірних сум саме з товариства, як особи, яка безпідставно збагатилася, є обґрунтованим. Водночас скаржник взагалі не мотивує доводи про необхідність розподілу позовних вимог майнового характеру між обома відповідачами.
31. З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про порушення вимог процесуального законодавства під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.
Щодо доводів про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Одеської обласної ради.
32. Згідно з інформацією з ЄДРПОУ засновником Комунального підприємства є Одеська обласна рада.
33. Статтею 4 Закону "Про місцеве самоврядування в України" одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.
34. Відповідно до статті 10 Закону "Про місцеве самоврядування в України" обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
35. Частиною першою статті 17 Закону "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
36. Отже Одеська обласна рада виступає як суб'єкт владних повноважень, який приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов'язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.
37. Крім того стаття 62 Закону "Про місцеве самоврядування в України" передбачає, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
38. Відповідно до положень статуту Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я" Одеської обласної ради, підприємство є комунальним унітарним неприбутковим закладом охорони здоров'я, що діє на основі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (пункт 1.1) та здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (пункт 1.8), а постійний контроль за виконанням статутних завдань підприємства здійснює Департамент охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації (пункт 1.3). Для досягнення статутних цілей підприємство має право укладати договори на надания послуг у відповідності до своїх цілей і завдань (пункт 4.1.6) та зобов'язане: дотримуватись законодавства України, положень статуту (пункт 4.2.1), здійснювати інші права, нести інші обов'язки на підставі і в порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 4.2.2), витрачати власні надходження виключно в інтересах підприємства (пункт 4.2.5).
39. Суди попередніх інстанцій установили, що у спірних правовідносинах Одеська обласна рада є розпорядником бюджетними коштами вищого рівня, який виділяв кошти Комунальному підприємству для закупівлі електроенергії, є його засновником та суб'єктом владних повноважень.
40. Про те, що закупівля електроенергії здійснювалася за рахунок бюджетних коштів свідчить як оголошення про проведення відкритих торгів, так і зміст договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод, які безпосередньо визначають джерело фінансування закупівлі.
41. З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що прокурор помилково визначив Одеську обласну раду позивачем у справі.
42. Суди установили, що на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону "Про прокуратуру" Суворовська окружна прокуратура м. Одеси на адресу позивачів спрямувала повідомлення про намір звернутися до господарського суду в їх інтересах із зазначеним позовом №№53-1972ВИХ-23, 53-1971ВИХ-23, 53-1970ВИХ-23 від 09.03.2023.
43. Відповідно, доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, щодо застосування статті 23 Закону "Про прокуратуру" , колегія суддів вважає безпідставними, адже у спірних правовідносинах прокурор дотримався прядку звернення до суду, визначеного вказаною нормою.
Щодо доводів про виконання договору в межах коштів, які були виділені Комунальному підприємству на закупівлю, та про неналежно обраний прокурором спосіб захисту
44. Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
45. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10 %.
46. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни необхідно враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (див. пункти 139, 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).
47. Також Велика Палата Верховного Суду у пунктах 206, 207 постанови від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказала, що зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 вказаного Закону стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
48. Отже, у постановах від 21.11.2025 у справі №920/19/24, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
49. Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 у справі №918/703/23, від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 у справі №917/1010/22).
50. Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:
(1) відбувається за згодою сторін, зокрема шляхом підписання додаткових угод до основного договору про закупівлю;
(2) збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
(3) коливання ціни такого товару на ринку має бути обґрунтоване і документально підтверджене постачальником;
(4) ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;
(5) така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
(6) загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
51. У розрізі наведеного колегія суддів відзначає, що метою Закону "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі №924/413/24, від 15.10.2024 у справі №918/18/24, від 08.10.2024 у справі №918/728/23).
52. Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
53. Колегія суддів ураховує, що застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
54. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону "Про публічні закупівлі".
55. Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
56. Як вбачається з матеріалів справи предметом укладеного між сторонами договору є закупівля електричної енергії у постачальника загальним обсягом 1336000кВт*год. за ціною 2,19 грн з ПДВ за 1 кВт*год, загальна вартість якої становить 2 925 840 грн.
57. Такий правочин укладено за наслідками розгляду тендерних пропозицій, переможцем яких визначено ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ", з остаточною ціновою пропозицією 2 925 840 грн з ПДВ.
58. Додатковою угодою №2 від 16.03.2021 до договору, було підвищено ціну на електричну енергію до 2,409 гривень за кВт*год, загальний обсяг постачання електричної енергії встановлений 1214 545,45 кВт*год, загальна вартість договору залишилась без змін. Отже, ціна на товар за даною додатковою угодою була збільшена на 10%, в порівнянні з ціною, яка була встановлена основним договором.
59. Додатковою угодою №4 від 17.08.2021 до договору, було підвищено ціну на електричну енергію до 2,64 гривень за кВт*год, загальний обсяг постачання електричної енергії встановлений 1108 272,727 кВт*год, загальна вартість договору залишилась без змін. Отже, ціна на товар за даною додатковою угодою була збільшена на 20,55%, в порівнянні з ціною, яка була встановлена основним договором, та на 9,59%, в порівнянні з ціною, яка була встановлена додатковою угодою №2 від 16.03.2021.
60. Крім цього, відповідно до додаткової угоди №6 від 28.12.2021, загальна вартість договору та очікуваний обсяг постачання електричної енергії до 31.12.2021 залишились без змін, а фінансування за кошти місцевого бюджету було визначено на суму 2 736 684,45 гривень.
61. Отже, внаслідок укладання споживачем та постачальником вищевказаних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії №05/21 від 01.02.2021 за рахунок зменшення обсягів поставки вартість одиниці електричної енергії загалом збільшилась на 20,55%, обсяг/кількість закупівлі зменшився на 17,05%.
62. Відповідно, оскільки виконання сторонами договору в редакції оспорюваних додаткових угод хоча й було здійснено у межах виділених бюджетних призначень, однак з істотним збільшенням ціни електроенергії та одночасним зменшенням обсягу її закупівлі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зміни в договір мали наслідком неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
63. У касаційній скарзі ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" зазначає, що окрім спірних додаткових угод між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу було укладено: додаткові угоди, якими, зокрема, зменшено обсяг електричної енергії за договором та установлено її вартість у новому розмірі (більшому, аніж передбачено договором). Скаржник вказує, що додаткова угода, якою сторони визначили остаточний обсяг та загальну вартість електричної енергії, є чинною, вимога про визнання її недійсною позивачем не заявлена, отже, в силу статті 204 ЦК остання є обов'язковою до виконання сторонами, тобто наявна правова підстава для сплати грошових коштів за договором в редакції додаткової угоди.
64. З огляду на викладене скаржник вказує, що без пред'явлення прокурором вимог про визнання указаних додаткових угод недійсними, обраний спосіб захисту є неефективним. У зв'язку з цими доводами скаржник посилається на неврахування судами таких висновків Верховного Суду:
- застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема, не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24);
- спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63);
- Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15- ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17);
- визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК (висновки сформульовано в пунктах 5.5-5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19);
- у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК) (в пункті 154 постанови Велика Палата Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц);
- позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова від 15.03.2024 у справі № 904/192/22).
65. Наведені доводи колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.
66. Суди попередніх інстанцій установили, що окрім оспорюваних додаткових угод №2 та №4, сторонами договору про закупівлю також було укладено, зокрема, додаткові угоди №5 від 21.10.2021 та №6 від 28.12.2021 до договору №05/21 від 01.02.2021 у змісті яких визначено, що обсяг постачання електричної енергії за договором на період до 31.12.2021 становив 1 108 272,727 кВт*год. Також вказаними додатковими угодами вносилися уточнення та корективи щодо порядку обліку та оплати електроенергії, пов'язані з розподілом загальної вартості договору на місцевий бюджет.
67. Отже додаткові угоди №5 та №6 не змінювали вартість 1 кВт*год електроенергії, а лише визначали обсяг постачання електроенергії.
68. Водночас, порушення інтересів держави у спірних правовідносинах прокурор пов'язував не з самим фактом отримання замовником меншого обсягу електроенергії, ніж було очікувано при проведенні закупівлі та укладенні договору, а з отриманням меншого обсягу електроенергії внаслідок неправомірного збільшення ціни 1 кВт*год електроенергії.
69. Саме ці обставини, за доводами прокурора, спотворювали результати торгів та нівелювали економію, яку було отримано під час підписання договору.
70. За таких обставин ефективним способом захисту інтересів держави у цьому спорі є стягнення різниці між сумою, яка мала бути сплачена за весь фактично отриманий обсяг електроенергії, виходячи із розрахунку вартості 1 кВт*год, що визначений в договорі, та сумою, яка сплачена за фактично отриману електроенергію, із розрахунку вартості 1 кВт*год, визначеного в оспорюваних додаткових угодах.
71. Водночас чинність зазначених додаткових угод №5 та №6 не впливає на можливість відновлення інтересів держави у спірних правовідносинах, не підтверджує, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту, а також не підтверджує доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду, наведених у пункті 66 цієї постанови.
72. Враховуючи, що первісна вартість 1 кВт*год електроенергії за договором становила 2,19 грн - сума, яку мало сплатити Комунальне підприємство за фактично отримані 1108272,727 кВт*год електроенергії становить 2 427 117,27 грн (1108272,727 кВт*год * 2,19 грн).
73. Разом з тим, за 1108272,727 кВт*год електроенергії Комунальне підприємство сплатило ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" 2 736 684,45 грн.
74. Відповідно, ТОВ "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" одержало на 309 567,18 грн більше, ніж мало одержати за ціною, передбаченою в договорі (2 736 684,45 - 2 427 117,27).
75. Відтак, доводи касаційної скарги про наявність підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови не підтвердились.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат
76. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
77. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).
78. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.
79. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" про залишення позовної заяви без розгляду.
2.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ" залишити без задоволення.
3.Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2024 у справі №916/1116/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді І.Д. Кондратова
В.І. Студенець