04 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 922/2714/23 (752/8912/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 04.02.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2025
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2025
у справі №922/2714/23 (752/8912/19)
за позовом ОСОБА_1
до 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3
про стягнення коштів,
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи
1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі №922/2714/23 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражну керуючу Єрьоміну Ольгу Юріївну (свідоцтво №125 від 06.02.2013)
1.2. 23.10.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх.№28751) з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_2 в розмірі 31 357 881,10 грн та судового збору в сумі 5 368,00 грн.
1.3. В обґрунтування цих вимог ОСОБА_1 посилалася що 01.02.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого відповідачі отримали в позику 860282 доларів США, що еквівалентно 23829811,40 грн, які вони зобов'язались повернути до 10.02.2019 солідарно та зазначала, що ці вимоги підтверджені рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.07.2023 у справі №752/8912/19.
1.4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 вх.№28751 від 23.10.2023 з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_2 відмовлено. Вимоги ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_2 в розмірі 31 357 881,10 грн основного боргу та 5 368,00 грн судового збору відхилено.
1.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 вказана ухвала Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/2714/23 за заявою ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх.№28751 від 23.10.2023) залишена без змін.
1.6. Постанова Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 та ухвала Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі №922/2714/23 залишені без змін постановою Верховного Суду від 22.08.2024.
1.7. Ухвалою від 13.03.2024 у справі №922/2714/23 судом було затверджено Мирову угоду по справі №922/2714/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ), укладену 12.03.2024 між кредитором - фізичною особою підприємцем Красніковим Павлом Івановичем та боржником - фізичною особою ОСОБА_2 . Закрито провадження у справі №922/2714/23 за заявою боржника - фізичної особи ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі №922/2714/23. Припинено повноваження керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 - арбітражної керуючої Єрьоміної Ольги Юріївни (свідоцтво №125 від 06.02.2013).
2. Разом з тим, судами встановлено, що у травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором.
2.1. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 лютого 2019 року між нею та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого відповідачі отримали від неї в борг 860 282 доларів США, що еквівалентно 23 829 811,40 грн, та зобов'язалися повернути їй таку ж суму коштів до 10 лютого 2019 року солідарно. В зазначений строк відповідачі позику не повернули та ухиляються від виконання зобов'язання.
2.2. Враховуючи викладене, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 860 282 доларів США, що за курсом Національного Банку України (далі - НБУ) еквівалентно сумі у розмірі 23 829 811,40 грн, та судові витрати.
2.3. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року у складі судді Колдіної О. О. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 860 282 доларів США, що на момент звернення до суду еквівалентно 23 829 811,40 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
2.4. Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року апеляційну скаргу боржника ОСОБА_2 , до якої приєднався відповідач ОСОБА_3 , задоволено частково. Апеляційну скаргу арбітражної керуючої Єрьоміної О. Ю. задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року скасовано, а матеріали справи № 752/8912/19 передано до Господарського суду Харківської області, на розгляді якого перебуває справа № 922/2714/23 про банкрутство ОСОБА_2 .
Короткий зміст оскаржуваних рішень
3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.05.2025, яку залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2025, позов ОСОБА_1 у справі №922/2714/23 (752/8912/19) до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики від 01.02.2019 року солідарно залишено без розгляду, з огляду на те, що кредитор вже звернувся із грошовими вимогами в межах справи про банкрутство, відтак позов, який підлягав розгляду в порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, залишається без розгляду
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 у справі №922/2714/23 (752/8912/19), а матеріали справи направити до Господарського суду Харківської області для вирішення питання про передачу справи за підсудністю.
4.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що під час постановлення оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права та застосували в оскаржуваних судових рішеннях норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- порушили вимоги щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. ст. 7, ч. 5 ст. 236 ГПК України, ч. 4 ст. 238 ГПК України) та не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №914/870/17, від 17 жовтня 2024 року у справі № 910/17506/23, від 04 березня 2025 року у справі № 910/17727/23, від 22 квітня 2025 року у справі № 910/5296/24, від 16 січня 2025 року у справі № 908/1931/22 (908/3376/23);
- застосували положення ст. ст. 31, ч. 4 ст. 236 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2024 року у справі № 916/3006/23 та 20 січня 2021 року у справі № 5017/2833/2012, що відповідно до ст. 311 ГПК Україні є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Скаржниця вказує, що суди також неправильно застосували ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
5. ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Провадження у Верховному Суді
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2714/23 (752/8912/19) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025.
7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.12.2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 у справі №922/2714/23 (752/8912/19) та призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на 04 лютого 2026 року о 12:20 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
8. Заслухавши суддю-доповідача, відповідачів, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
9. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
10. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 щодо стягнення відповідної грошової суми визначеної як суми позики на підставі договору позики від 01.02.2019 року, що укладений між нею та відповідачем боржником ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 .
11. Аналізуючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, оцінивши доводи касаційної скарги та позиції учасників справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
12. Стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник та передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність).
13. Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. 15.04.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2971-IX від 20.03.2023, яким статтю 7 Кодексу України з процедур банкрутства доповнено частиною четвертою такого змісту: « 4. У разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду».
15. Суди попередніх інстанцій встановили, що скаржниця реалізувала своє право та заявила грошові вимоги у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , а грошові вимоги ОСОБА_1 ґрунтувались саме на договорі позики від 01.02.2019, укладеному між ОСОБА_1 (позикодавець), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (позичальники), за умовами якого позикодавець передає у власність позичальникам гроші в сумі 860282 доларів США, що еквівалентно 23829811,11 грн, а позичальники зобов'язуються повернути позикодавцеві таку ж суму грошей до 10.02.2019 солідарно (пункт 1 Договору позики).
16. Отже, встановивши, що в межах справи № 922/2714/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 позивачка, як кредитор подавши заяву заявила грошові вимоги до боржника (відповідача), які виникли на підставі договору позики і повністю включають у себе заборгованість, яка є предметом позову у справі №922/2714/23 (752/8912/19), суд першої інстанції правильно застосував положення частини четвертої статті 7 КУзПБ та залишив позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості без розгляду.
17. Суд касаційної інстанції зазначає, що частина четверта статті 7 Кодексу з процедур банкрутство прямо передбачає, якщо кредитор вже подав вимоги в межах справи про банкрутство, то його окремий позов залишається без розгляду, тобто законодавцем передбачена спеціальна норма, яка має пріоритет в даному випадку, у зв'язку з чим суд першої інстанції правильно застосував саме її.
18. Викладений в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19 висновок щодо застосування статей 7, 45 КУзПБ, суть якого полягає у тому, що якщо заяву з кредиторськими вимогами подано позивачем до завершення розгляду позовних вимог, то господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, має зупинити провадження у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача; за відсутності такого звернення та прийняття його до розгляду суд не має підстав для зупинення позовного провадження; після постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду цих вимог позовне провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство, підлягає закриттю повністю або в частині заявлених кредитором вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у випадку тотожності суб'єктного складу, предмета і підстав позову, був актуальним та застосовним до спірних правовідносин, що виникали під час нормативного регулювання проваджень у справах про банкрутство у відповідній редакції КУзПБ (до внесених змін Законом № 2971-IX від 20.03.2023).
19. Водночас, Законом України № 2971-IX від 20.03.2023, яким зокрема доповнено статтю 7 КУзПБ частиною четвертою, законодавець конкретизував дії господарського суду щодо порядку розгляду позову про стягнення з боржника грошових коштів, у випадку подання позивачем заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 922/1302/22 (369/11910/21).
20. Отже висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний господарський суд, є таким, що узгоджується із обставинами справи та нормами чинного законодавства, у зв'язку із чим доводи скаржниці в цій частині підлягають відхиленню, оскільки станом на теперішній час ОСОБА_1 реалізувала своє право та звернулась до одного з, на думку скаржниці, боржників з заявою про визнання її грошових вимог у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
21. Доводи скаржниці про те, що умовою для застосування ч. 4 ст. 7 КУзПБ є одночасне перебування в провадженні господарського суду заяви кредитора з грошовими вимогами та позову того ж кредитора про стягнення з боржника грошових коштів, є суб'єктивною думкою скаржниці, що ґрунтується на довільному тлумаченні відповідної норми, а інші заперечувані скаржницею обставини, в цій частині, спростовуються встановленими судами обставинами та доказами у справі, яким суди надалі оцінку.
22. Крім того, в касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на необхідність направлення справи для передачі її за підсудністю та зазначає про пропуск значного часу з моменту закриття провадження у справі про банкрутство.
23. У контексті наведених доводів, суд касаційної інстанції зазначає таке.
24. Згідно ч. 3 ст. 7 КУзПБ - матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
25. Отже, вказаними нормами врегульовано, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
26. У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України та частині другій і третій статті 7 КУПБ законодавчо закріплено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі спори, стороною в яких є боржник, що є цілком логічним, унеможливлює будь-який вплив у процедурі банкрутства та забезпечує реалізацію основоположних принципів судочинства.
27. Тобто, такі спори належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та їх розгляд здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство, без порушення нових справ.
28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 в справі №916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зазначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
29. Як вже зазначалось вище, постановою Київського апеляційного суду від 26.02.2024, залишеною в силі Верховним Судом, справу передано саме до Господарського суду Харківської області.
30. Разом з тим, ухвалою від 13.03.2024 у справі №922/2714/23 судом було затверджено Мирову угоду по справі №922/2714/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ), укладену 12.03.2024 між кредитором - фізичною особою підприємцем Красніковим Павлом Івановичем та боржником - фізичною особою ОСОБА_2 . Закрито провадження у справі №922/2714/23 за заявою боржника - фізичної особи ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі №922/2714/23. Припинено повноваження керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 - арбітражної керуючої Єрьоміної Ольги Юріївни (свідоцтво №125 від 06.02.2013)
31. Водночас суд звертає увагу, що припинення/закриття провадження у справі про банкрутство не припиняє прав та обов'язків учасників справи, які виникли в цих процедурах, та не призведе до унеможливлення вжиття заходів для повернення майна з огляду на те, що судовий захист порушеного права особи не обмежується лише розглядом справи про банкрутство та спорів, стороною в яких є боржник, в межах справи про банкрутство. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства. У разі закриття/припинення провадження в справі про банкрутство, розгляд спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом "незмінності складу суду", задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту упродовж розумного строку.
32. Вказані висновки відповідають положенням частини другої статті 31 ГПК України, відповідно до якої, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду (аналогічний висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012).
33. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції діяв у межах наданих повноважень, прийнявши справу до розгляду та постановивши ухвалу від 23.05.2025 про залишення позову ОСОБА_1 у справі №922/2714/23 (752/8912/19) без розгляду на підставі ч. 4 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки позивачем було подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами.
34. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судом судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим Суд не вбачає підстав для задоволення скарги.
35. Посилання скаржниці на неправильне застосування норм права у зв'язку з неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених у перелічених у касаційних скаргах постановах, не знайшли свого підтвердження, адже відмінність прийнятих по суті судових рішень за результатами вирішення відповідних спорів порівняно з цією справою зумовлена різними фактичними обставинами та змістом відповідних правовідносин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
37. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
38. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржниця не довела неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
39. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду.
Розподіл судових витрат
40. Понесені скаржницею у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на останню, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.05.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 у справі №922/2714/23 (752/8912/19) залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік