17 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 906/615/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція Оборонних закупівель"
на рішення Господарського суду Житомирської області
у складі судді Нестерчук С. С.
від 15.08.2025 та
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Петухов М. Г. - головуючий, Гудак А. В., Олексюк Г. Є.
від 13.01.2026
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція Оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія"
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 771 920,00 грн,
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція Оборонних закупівель" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" про стягнення пені в сумі 1 771 920,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань за Державним контрактом № 22/3-431-VDK-24 від 07.08.2024 щодо поставки товару.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.08.2025 у справі № 906/615/25 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція Оборонних закупівель" 1 571 616,00 грн пені та 18 859,39 грн судових витрат зі сплати судового збору. У задоволенні вимог в частині стягнення 200 304,00 грн пені відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок пені є неправильним і не відповідає вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки строк її нарахування обмежується шістьма місяцями з дня, наступного за днем, коли зобов'язання мало бути виконано, і інший порядок нарахування пені не був обумовлений сторонами, отже пеня могла нараховуватися лише за період з 16.08.2024 по 15.02.2025, а нарахування за період 16.02.2025 по 28.02.2025 є безпідставним. При цьому, суд врахував стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція Оборонних закупівель" пені за період з 16.08.2024 по 05.11.2024 за судовим рішенням у справі № 906/1145/24. У зв'язку з цим суд здійснив власний розрахунок пені за період з 06.11.2024 по 15.02.2025 та виснував про часткове задоволення позовних вимог.
Постановою від 13.01.2026 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 15.08.2025 у справі № 906/615/25.
04 лютого 2026 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція Оборонних закупівель" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.08.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі № 906/615/25. Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція Оборонних закупівель" зазначає, що суди зменшили розмір пені на 200 304,00 грн виходячи з положень статті 232 Господарського кодексу України і зауважує, що таке зменшення є порушенням балансу інтересів сторін, є порушенням норм матеріального права, що має наслідком скасування рішення у відповідній частині та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог повністю. При цьому підставою касаційного оскарження вказаних вище судових рішень скаржник визначає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: суди застосували частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 09.05.2024 у справі № 923/77/22.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Приписами пункту 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Наведена норма закону надає Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Судами попередніх інстанцій у справі № 906/615/25 встановлено, що в провадженні господарських судів перебувала справа № 906/1145/24 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" про стягнення 2 342 016,00 грн, з яких: 1 263 456,00 грн пені (за період з 16.08.2024 до 05.11.2024) та 1 078 560,00 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.01.2025 у справі № 906/1145/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025, позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 1 263 456,00 грн пені, 1 078 560,00 грн штрафу, 28 108,19 грн судового збору. Суди дійшли висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" не виконало умов Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/3-431-VDK-24 від 07.08.2024: не здійснило поставку товару у строк до 15.08.2024.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже прострочення зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" щодо поставки товару підтверджується рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, за участю тих самих сторін, а тому відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.
Однак, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" так і не виконано зобов'язання за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №22/3-431-VDK-24 від 07.08.2024, Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція Оборонних закупівель" нарахувало та заявило до стягнення пеню у розмірі 1 771 920,00 грн за період з 06.11.2024 до 28.02.2025 згідно із пунктом 7.2. вказаного Державного контракту.
Суди встановили, що пунктом 7.2 укладеного між сторонами Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/3-431-VDK-24 від 07.08.2024 передбачено, що у разі порушення строків поставки товару стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, щодо якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
У цій справі № 906/615/25 суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 7.2 контракту застосовано формулювання про сплату пені "за кожен день прострочення". При цьому судами встановлено, що умови контракту не містять будь-яких додаткових застережень, які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що загальний строк нарахування пені обмежується шестимісячним періодом, визначеним частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, тобто з 16.08.2024 по 15.02.2025 включно, а нарахування пені з 16.02.2025 по 28.02.2025, є таким, що виходить за межі шестимісячного періоду. Відтак, за період прострочення з 06.11.2024 по 15.02.2025 включно, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція Оборонних закупівель" підлягала пеня в сумі 1 571 616,00 грн.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення першої інстанції у справі № 906/615/25 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування частини 6 статті 232 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 906/615/25 за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція Оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.08.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 на підставі пункту 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому Суд не бере до уваги доводи Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція Оборонних закупівель" стосовно того, що суди застосували частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 09.05.2024 у справі № 923/77/22, оскільки суд не застосовував статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, а відмовив у задоволені позову в частині стягнення пені в сумі 200 304,00 грн, оскільки вона нарахована понад строк встановлений законом (за відсутності іншого в договорі), врахувавши положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.
Керуючись статтею 234, 235 пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 906/615/25 за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція Оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.08.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова