про повернення заяви про забезпечення позову
18 лютого 2026 року Справа № 915/165/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви
до особи, що визначена заявником як відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 44907200)
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 16.02.2026 (вх. № 2122/26 від 17.02.2026) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 44907200) в особі Миколаївської філії вчиняти дії щодо припинення (обмеження) газопостачання ФОП Анварову Мустафі Лачиновичу за адресою об'єкта: АДРЕСА_2 на підставі Повідомлення № МКЛ000018 від 30.01.2026 р. до набрання рішенням суду законної сили.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про повернення вказаної заяви заявнику, з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, що не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За правилами ч. ч. 1, 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Судом встановлено, що заява б/н від 16.02.2026 (вх. № 2122/26 від 17.02.2026) про забезпечення позову не відповідає вимогам, встановленим статтею 139 Господарського процесуального кодексу України, за такими підставами:
По-перше, подана заява про забезпечення позову в розумінні ч. 1 ст. 139 ГПК України не може вважатися такою, що належним чином підписана заявником.
Так, заяву б/н від 16.02.2026 (вх. № 2122/26 від 17.02.2026) про забезпечення позову, подану від імені Анварова Мустафи Лачиновича, у даній справі було сформовано та підписано в системі «Електронний суд» Поручником Юрієм Анатолійовичем (який в заяві поіменований представником заявника).
Суд зауважує, що приписами ч. 1 ст. 56 ГПК України унормовано, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особи, які можуть бути представниками, визначені ч. 1 ст. 58 ГПК України, а саме представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Судом враховано, що відповідно до ст. 57 ГПК України законні представники представляють у суді інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, недієздатних фізичних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, а отже за відсутності в матеріалах заяви відповідних доказів, слід вважати, що підстави для представництва інтересів заявника законними представником відсутні.
Судом також взято до уваги, що за приписами ч. 2 ст. 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. Разом із тим, зі змісту заяви б/н від 16.02.2026 (вх. № 2122/26 від 17.02.2026) вбачається, що позов, який готується заявником та на забезпечення якого подана відповідна заява не може бути віднесеним до малозначних в силу закону (ч. 5 ст. 12 ГПК України), а, отже приписи ч. 2 ст. 58 ГПК України у даному випадку також не підлягають застосуванню.
Таким чином, з урахуванням комплексного аналізу відповідних норм слід виснувати про те, що представником заявника у спірних правовідносинах може бути адвокат.
Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
До заяви про забезпечення позову надано копію довіреності від 09.10.2025 (бланк НТА 491532, посвідчена приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Гоцуляком С.С. та зареєстрована в реєстрі за № 494), відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує Пооручника Юрія Анатолійовича бути представником, зокрема, в усіх судових установах України з усіма правами, які надані законом позивачу, а також представляти інтереси довірителя при вирішенні усіх без винятку питань, що стосуються довірителя як зареєстрованої фізичної особи-підприємця в його господарській діяльності.
Разом із тим, суд зауважує, що хоча довіреність може виступати документом, який підтверджує повноваження адвоката як представника, однак матеріали справи не містять доказів щодо наявності у Поручника Юрія Анатолійовича статусу адвоката.
Судом здійснено перевірку відповідної обставини за даними Єдиного реєстру адвокатів України та встановлено, що такий реєстр містить відомості про Поручника Юрія Анатолійовича, як про адвоката (суд зауважує, що адреса робочого місця адвоката за даними Реєстру співпадає з зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 , вказаним в довіреності від 09.10.2025). Разом із тим, в Реєстрі також наявна інформація про припинення з 25.02.2021 права на зайняття адвокатською діяльністю вказаної особи.
Вказане свідчить, що заява про забезпечення позову не могла бути підписана ОСОБА_2 як адвокатом.
При цьому, як уже було наведено вище, з огляду на описаний в заяві предмет позову, на забезпечення якого подана заява, представником заявника у спірних правовідносинах може бути лише адвокат.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що заява б/н від 16.02.2026 (вх. № 2122/26 від 17.02.2026) про забезпечення позову не підписана у визначений законом спосіб.
По-друге, до заяви про забезпечення позову всупереч вимогам ч. 5 ст. 139 ГПК України, не надано належних доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Так, до заяви про забезпечення позову заявником долучено два документи, які в переліку додатків поіменовані: « 2. ОСОБА_1 _Квитанція Судовий збір.pdf.» та « 8. ОСОБА_1 _Квитанція Судовий збір.pdf.». Суд зауважує, що вказані документи є ідентичними за змістом.
Водночас, судом встановлено, що з наданих документів неможливо встановити ні платника, ні одержувача грошових коштів, ні призначення платежу; такі документи містять дані щодо суми платежу (1693,95 грн), частково відомості щодо номеру картки з якої проведено платіж, інформацію про дату платежу (04.02.2026), код авторизації та номер чеку, що виключає можливість констатувати оплату відповідних коштів саме заявником та саме на рахунок Господарського суду Миколаївської області, призначений для сплати судового збору.
Отже, надані до заяви документи не є належними доказами що підтверджують сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про застосування наслідків, встановлених частиною 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України - повернення заяви про забезпечення позову заявнику.
При цьому, у зв'язку із поданням ОСОБА_1 заяви б/н від 16.02.2026 (вх. № 2122/26 від 17.02.2026) про забезпечення позову до подачі позовної заяви через систему «Електронний суд», суд не здійснює її фактичне повернення заявнику.
Керуючись ст.ст. 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд -
Заяву ОСОБА_1 б/н від 16.02.2026 (вх. № 2122/26 від 17.02.2026) про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі № 915/165/26 повернути заявнику.
Ухвала суду у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Ухвала господарського суду, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О.Семенчук