вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" січня 2026 р. Справа№ 910/6399/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: Гуменюк Г.В.;
від відповідача за первісним позовом: Алфімов В.В.;
при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025, повний текст рішення складено 01.10.2025
у справі № 910/6399/24 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М»
про стягнення заборгованості у розмірі 157 524,90 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс»
про витребування транспортного засобу із чужого незаконного володіння
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» про стягнення боргу у розмірі 157 524,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» вказує, що ним були виконані роботи з ремонту належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» автомобіля Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , та здійснено поставку запасних частин із подальшим їх встановленням на автотранспортний засіб в процесі ремонту загальною вартістю 157 524,90 грн, в той час як відповідачем не виконано свого обов'язку з оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим в останнього виник борг перед позивачем у вказаній сумі.
05.06.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» сформовано в системі «Електронний суд» зустрічну позовну заяву (зареєстрована в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» 06.06.2024), в якій просить суд витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» транспортний засіб (спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е) Scania R400, VIN-код НОМЕР_2 , 2011 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» вказує, що не укладало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» договорів, додаткових угод, будь яких інших документів на виконання технічного обслуговування чи ремонту транспортного засобу Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , а його директором також в усній формі не узгоджувалось виконання з боку ТОВ «Сарни Трак Сервіс» будь яких ремонтних робіт з транспортним засобом. Відтак, позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідач незаконно, без відповідних правових підстав, заволодів належним ТОВ Антарес Інвест М» транспортним засобом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/6399/24 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» борг у розмірі 157 524 грн 90 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» про витребування транспортного засобу із чужого незаконного володіння відмовлено повністю. Судовий збір, який сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» до господарського суду із зустрічним позовом, покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М».
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/6399/24, Товариство з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/6399/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» про стягнення боргу за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів відмовити у зв'язку з її незаконністю та необґрунтованістю. Витребувати транспортний засіб (спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е) SCANIA R400, VIN НОМЕР_2 , 2011 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М».
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
На думку скаржника, Господарським судом міста Києва не надано належної правової оцінки тому факту, що між сторонами не було погоджено ні переліку робіт, ні їх вартості, ні переліку складових частин (матеріалів), які будуть використані виконавцем, внаслідок чого постановив оскаржуване рішення з грубим порушенням вимог ст.ст. 11, 626, 837 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 25-27 Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом міністерства інфраструктури України № 615 від 28.11.2014. Під час розгляду справи ТОВ «Антарес Інвест М» також було заявлено клопотання про витребування у ТОВ «Сарни Трак Сервіс» оригінал договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 19.08.2022 року. Однак, позивачем було знову надано копію вищезазначеного договору з посиланням на те, що він був укладений шляхом обміну електронними листами. Видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підписані (виконані) в односторонньому порядку та не підтверджують факту наявності заборгованості ТОВ «Антрес Інвест М» перед ТОВ «Сарни Трак Сервіс» та правової підстави її виникнення. Також, на підтвердження позовних вимог, ТОВ «Сарни Трак Сервіс» додало до позову незрозумілі скріншоти переписок, які не є належними та допустимими доказами.
Скаржник вважає, що посилання ТОВ «Сарни Трак Сервіс», що весь процес надання послуг ремонту автотранспортного засобу узгоджувався менеджером із директором ТОВ «Антарес Інвест М» та представником Віталієм, як в частині надання переліку послуг, так і їх вартості, у усній формі та шляхом письмової переписки, що підтверджується роздруківкою із месенджеру Viber, є вочевидь безпідставними, необґрунтованими та незаконними. Крім того, з наданих скріншотів переписки не можливо встановити, хто є відправником повідомлень, не видно також і номеру телефону отримувача, а тільки зазначено «Віталій Антарес Інвест» та «Антарес».
Скаржник вказує на те, що ТОВ «Антарес Інвест М» жодних довіреностей та ім'я Віталія, як уповноваженого представника підприємства не видавало. Матеріали справи також таких документів не містять, а суми, які відображені у скріншоті переписки є відмінними від суми, які відображені у актах виконаних робіт та, яку позивач просить стягнути, що вкотре свідчить про необґрунтованість та незаконність оскаржуваного рішення.
Скаржник зазначає про те, що оскільки договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, наряди-замовлення, акти виконаних робіт укладаються в письмовій формі та підписуються уповноваженими на це особами, показання свідків є неналежними доказами в даній справі та не можуть братися до уваги при винесення рішення у справі.
Щодо зустрічного позову скаржник зазначає, що ТОВ «Сарни Трак Сервіс» незаконно, без відповідних правових підстав, заволоділо належним ТОВ «Антарес Інвест М» транспортним засобом (спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е) SCANIA R400, VIN НОМЕР_2 , 2011 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що в суді першої інстанції було досліджено копію договору № 2022-855СТС від 19.08.2022 і даний договір укладений шляхом обміну електронними листами та сканованими документами з допомогою засобів електронного зв'язку за електронними адресами, визначеними у тексті договору. Також скаржник зазначає про те, що в серпні 2022р. згідно із замовленням відповідача позивач виконував ремонт транспортного засобу, днз НОМЕР_3 і рахунки на оплату послуг ремонту оплачені відповідачем, що свідчить про досягнення згоди із усіх істотних умов договору та встановлення взаємних прав та обов'язків за ним.
Позивач за первісним позовом вказує на те, що після доставки автомобіля Scania R400 на станцію технічного обслуговування позивача, сторонами погоджено попередній перелік ремонтних робіт та їх середню вартість, а більш конкретний перелік робіт і їх вартість узгоджувався сторонами в телефонному режимі та шляхом переписки в месенджері Viber за номером телефону НОМЕР_4 із менеджером зі збуту відповідача Віталієм Бабіним (копія наказу про його призначення на цю посаду є наявна в матеріалах справи), а також під час зустрічей представників сторін. Скриншоти переписки із месенджеру наявні в матеріалах справи та досліджувались судом першої інстанції. Також на адресу відповідача неодноразово надсилались акти виконаних робіт та видаткових накладних.
Позивач за первісним позовом вважає, що підтвердження із сторони відповідача сум податкового кредиту згідно із зареєстрованих податкових накладних безумовно підтверджу, що акти виконаних робіт та накладні є достовірними, тобто господарські операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце, оскільки підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
На думку позивача, спір фактично виник після завершення робіт у зв'язку із незгодою відповідача із їх вартістю, що представник відповідача підтвердив у судовому засіданні 18.07.2024, визнавши факт виконання позивачем послуг ремонту транспортного засобу .
Позивач вказує на те, що висновком експерта про проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля, підтверджено виконання робіт, зазначених в актах виконаних робіт. При цьому, підстави відмови відповідача від підписання актів виконаних робіт, видаткових накладних, є необґрунтованими, при тому, що факт їх виконання та обсяг їх вартості доведено судової експертизою.
Щодо зустрічного позову, позивач за первісним позовом зазначає, що п. 4.8 договору встановлено умову про те, що сторонами за взаємною згодою погоджено право позивача на при тримання автотранспортного засобу відповідача на території сервісного центру позивача, який був переданий для ремонту та технічного обслуговування, в якості забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань за цим договором у разі наявності заборгованості за надані послуги. Факт надсилання письмового повідомлення про притримання автотранспортного засобу підтверджується фіскальним чеком № 204 та описом вкладень у конверт.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 910/6399/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/6399/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 10 924,69 грн.
16.10.2025 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 25271 від 15.10.2025, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 10 924,69 грн.
Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/6399/24. Призначено справу № 910/6399/24 до розгляду у судовому засіданні 25.11.2025.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025, у зв'язку з перебування судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025, для розгляду справи № 910/6399/24 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 прийнято справу № 910/6399/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 20.01.2026.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026, у зв'язку з перебування судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026, для розгляду справи № 910/6399/24 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 прийнято справу № 910/6399/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/6399/24 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 20.01.2026 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/6399/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 20.01.2026 скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/6399/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісної позовної заяви про стягнення боргу за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів відмовити у зв'язку з її незаконністю та необґрунтованістю. Витребувати транспортний засіб (спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е) SCANIA R400, VIN НОМЕР_2 , 2011 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 із чужого незаконного володіння відповідача за зустрічним позовом у власність позивача за зустрічним позовом.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, у травні 2023 року представник (водій) відповідача за первісним позовом доставив до станції технічного обслуговування позивача за первісним позовом автомобіль Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , який мав технічні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Так, позивач за первісним позовом стверджує про те, що в рамках укладеного сторонами договору на технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів та продаж запасних запчастин №2022-55СТС від 19.08.2022 виконаний відновлювальний ремонт автомобіля Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , перелік робіт та їх вартість погоджувалась із представниками відповідача за первісним позовом, зокрема із Віталієм (особою, яка доставила авто на СТО) у телефонному режимі (в тому числі у месенджері Viber).
Позивач вказує, що після того як 09.05.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» доставив до станції технічного обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» автомобіль Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , позивачем за первісним позовом було проведено попередній обрахунок вартості ремонтних робіт та погоджено перелік робіт із відповідачем за первісним позовом.
Так, із долученої позивачем за первісним позовом переписки у месенджері Viber вбачається, що представником позивача за первісним позовом 15.05.2023 було надіслано контакту «Антарес» повідомлення про готовність попереднього обрахунку та зазначено, що підготовка і рихтування кабіни 62 000, ґрунтовка та фарбування: капот - 5 700, боковини на капот 3 100 х 2 = 6 200 грн, праві двері - 5 700 грн, права сторона - 9 500, передня вузька решітка - 750, зняття та установка кабіни - 12 000.
Тобто, фактично позивачем за первісним позовом було надіслано контакту «Антарес» перелік і вартість робіт з відновлювального ремонту автомобіля, орієнтовна вартість яких складала 101 856 грн.
20.07.2023 позивачем за первісним позовом надіслано контакту «Антарес» фотографії із виконаними ремонтними роботами по рихтуванню та фарбуванню кабіни автомобіля.
04.08.2023 позивачем за первісним позовом надіслано контакту «Антарес» креслення та вказано, що заміна коштуватиме якщо готівкою 1 700 грн, а з ПДВ 2 000 грн, вітрове скло коштуватиме 5 100 грн, але тільки готівка, або «поперерахунку без ПДВ від підприємця», а 19.08.2023 надіслано контакту «Антарес» фото запчастини із ціною 2 000 грн і отримано відповідь «Ставте».
В подальшому, позивачем за первісним позовом 08.09.2023 надіслано контакту «Антарес» акти виконаних робіт та попередні накладні, на що контакт «Антарес» відповів: «Не сходиться». На запитання представника позивача за первісним позовом «Що саме?» контакт «Антарес» відповів: «Я з вашим директор спілкувався, в понеділок ми приїдемо порахуємо. Максимум вівторок».
21.10.2023 позивачем за первісним позовом надіслано контакту «Антарес» наступне повідомлення: «передайте люк щоб ми поставили, бо з понеділка виженем її на вулицю», на що контакт «Антарес» відповів: «Він в Сарнах, попрошу щоб в понеділок підвезли». Однак 01.11.2023 позивачем за первісним позовом надіслано контакту «Антарес» наступні повідомлення: «Доброго вечора. Так Ви люк і не передали. Ми машину вигнали і накрили брезентом. З сьогоднішнього дня будемо рахувати Вам стоянку 90грн/доба». На дані повідомлення контакт «Антарес» відповів: «Рахунок переробляйте клоуни. Бо я то машину приїду забери, а гроші будете роками чекать поки суди йтимуть. Платити за те що ми не домовлялися або не обговорювали ніхто НЕ БУДЕ!!!».
Позивач за первісним позовом стверджує, що в січні 2024 року представники відповідача за первісним позовом прибули до станції технічного обслуговування, однак сторонами не було досягнуто згоди щодо вартості робіт.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за первісним позовом не заперечує прибуття своїх представників в січні 2024 року до станції технічного обслуговування, однак наполягає, що сторонами не укладався договір на виконання ремонту автомобіля Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також, що оскільки сторонами не було досягнуто домовленості щодо виконання будь-яких робіт з транспортним засобом, директор ТОВ «Антарес Інвест М» невідкладно доручив водію забрати автомобіль із стоянки відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом вказує, що ним були виконані роботи з ремонту належного відповідачу за первісним позовом автомобіля Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , та здійснено поставку запасних частин із подальшим їх встановленням на автотранспортний засіб в процесі ремонту загальною вартістю 157 524,90 грн, в той час як відповідачем не виконано свого обов'язку з оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим в останнього виник борг перед позивачем у вказаній сумі.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом заперечує як укладення договору на технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів та продаж запасних запчастин №2022-55СТС від 19.08.2022 з позивачем за первісним позовом, так і погодження сторонами переліку і вартості робіт, а відтак і наявність у нього обов'язку з їх оплати. При цьому відповідач за первісним позовом стверджує, що відповідач за зустрічним позовом незаконно, без відповідних правових підстав утримує належний позивачу за зустрічним позовом автомобіль Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , у зв'язку з чим просить витребувати із чужого незаконного володіння відповідача за зустрічним позовом даний автомобіль.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частині 1 статті 181 ГК України (який був чинним станом на дату виникнення спірних правовідносин) зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, що констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та небезумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти.
Так, позивачем за первісним позовом, на підтвердження обставин укладення сторонами договору на технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів та продаж запасних запчастин №2022-55СТС від 19.08.2022 надано скан-копію цього договору, з якої вбачається проставлення від імені директора відповідача за первісним позовом підпису скріпленого печаткою товариства, а також копію електронного листа, надісланого із електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 (дана адреса також вказана відповідачем за первісним позовом як його електронна адреса у відзиві на первісний позов).
При цьому відповідач за первісним позовом не заперечував факт направлення скан-копії спірного договору, проте стверджувало, що такий договір не укладався у письмовій формі, в той час як ні скан-копія договору №2022-55СТС від 19.08.2022, ні в електронній формі такий договір не скріплювались сторонами електронним підписом, тобто відповідач за первісним позовом заперечує факт укладення договору.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України).
Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах.
У постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що із електронного листа вбачається, що відповідач за первісним позовом із своєї електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено на електронну адресу позивача за первісним позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 підписаний керівником відповідача за первісним позовом та скріплений печаткою товариства примірник Договору №2022-55СТС від 19.08.2022.
Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що в серпні 2022 року на замовлення відповідача позивачем за первісним позовом виконувався ремонт належного відповідачу за первісним позовом транспортного засобу OVA.380K911F, державний номерний знак НОМЕР_3 . При цьому, за наслідками виконання цього ремонту позивачем за первісним позовом виставлено рахунки, в яких містилось посилання на договір №2022-55СТС від 19.08.2022, в той час як відповідачем за первісним позовом повністю оплачені такі рахунки без зауважень, тобто відповідачем за первісним позовом виконувався договір №2022-55СТС від 19.08.2022, що не спростовано останнім
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок першої інстанції про те, що між позивачем та відповідачем за первісним позовом укладено у спрощений спосіб договір на технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів та продаж запасних запчастин №2022-55СТС від 19.08.2022.
Доводи відповідача за первісним позовом про те, що договір у письмовій формі не укладався, є безпідставними, оскільки згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Так, предметом укладеного договору є виконання позивачем за первісним позовом, за договором виконавцем, на замовлення відповідача за первісним позовом, за договором замовника, ремонту технічного обслуговування наданих замовником автомобілів, а також здійснення поставки запасних частин, однак такі роботи іменуються у договорі як послуги.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до договору про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.
Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об'єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №761/16124/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №914/2654/20.
Відповідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Необхідність виконання певних робіт для ремонту (покращення характеристик) об'єкта на замовлення та за завданням одержувача є притаманною рисою підряду та дозволяє відрізнити такий правочин від правочину про надання послуг.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами було погоджено виконання позивачем переліку робіт, внаслідок яких об'єкт (автомобіль) набував покращених характеристик (внаслідок заміни старих деталей), та визначальним для сторін є досягнення результату виконаних робіт (відновленого ремонтом автомобіля), а не процес їх виконання, у зв'язку із чим, між сторонами склалися правовідносини підряду.
Також господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що з аналізу умов договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови, та при цьому погодження істотних умов (перелік робіт, їх вартість тощо) кожного окремого зобов'язання погоджується сторонами, зокрема в електронному листуванні, переписці у месенджері Viber, рахунках-фактури, актах виконаних робіт та видаткових накладних, зокрема, відповідачем за первісним позовом не спростовано тієї обставини, що саме таким чином відбувалась комунікація сторін при виконанні ремонту належного останньому транспортного засобу OVA.380K911F, державний номерний знак НОМЕР_3 , у 2022 році.
Частинами 1 та 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Так, позивач за первісним позовом вказує на обставини, які свідчать про правовідносини щодо ремонту автомобіля Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме:
1) вантажний автомобіль був пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді та доставлений до станції технічного обслуговування очевидно, що з метою виконання ремонтних робіт. Вкрай складно собі уявити, що відповідач за первісним позовом впродовж 8 місяців не було обізнане (не цікавилось) вартістю (хоча б попередньою) ремонту свого автомобіля, а отже комунікація між сторонами відбувалась. Відповідно у разі відмови від виконання ремонту за запропонованими позивачем за первісним позовом цінами, відповідач за первісним позовом забрав би свій автомобіль із СТО позивача за первісним позовом, в той час як у останнього не було жодних підстав для безкоштовного надання відповідачу за первісним позовом місця стоянки на території свого СТО протягом 8 місяців;
2) позивач за первісним позовом вже виконував на замовлення відповідача за первісним позовом ремонт належного відповідачу за первісним позовом самоскиду напівпричепу в рамках цього ж договору (укладення якого в межах цього судового процесу оспорюється відповідачем за первісним позовом) та такі роботи були прийняті та оплачені останнім;
3) відповідач за первісним позовом впродовж 8 місяців не вживав жодних заходів для забирання автомобіля Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , із СТО позивача за первісним позовом;
4) позивачем за первісним позовом складались акти виконаних робіт та видаткові накладні поетапно, зокрема складено акт виконаних робіт № 2304203 від 30.06.2023 на суму 59 061,01 грн, акт виконаних робіт № 2306169 від 31.07.2023 на суму 47 855,82 грн, акт виконаних робіт № 2307200 від 16.01.2024 на суму 38 640,00 грн, акт виконаних робіт № 2307417 від 16.01.2024 на суму 7 648,00 грн, видаткову накладну № 2312254 від 31.10.2023 на суму 2 045,99 грн, видаткову накладну №2312255 від 31.10.2023 на суму 2 274,08 грн. За наслідками складення даних первинних документів позивач за первісним позовом протягом липня 2023 року - лютого 2024 року своєчасно реєструвались податкові накладні, які безумовно відображались в електронному кабінеті відповідача за первісним позовом в податковій службі, водночас відповідачем за первісним позовом жодного разу не було відхилено дані податкові накладні (всі вони пройшли реєстрацію). Відповідно відповідач за первісним позовом був обізнаним з липня 2023 року про початок виконання позивачем за первісним позовом робіт з ремонту автомобіля Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , проте матеріали справи не містять доказів висловлення відповідачем за первісним позовом заперечень щодо виконання позивачем за первісним позовом таких робіт аж до січня 2024 року (коли представники відповідача за первісним позовом прибули на СТО і намагались забрати спірний автомобіль без проведення оплати ремонту);
5) висновком експерта № 255.24СЕУ судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Scania R400, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 02.06.2025 підтверджено виконання робіт, зазначених в акті виконаних робіт № 2304203 від 30.06.2023, акті виконаних робіт № 2306169 від 31.07.2023, акті виконаних робіт № 2307200 від 16.01.2024, акті виконаних робіт № 2307417 від 16.01.2024 та використання матеріалів, запасних частин зазначених в видатковій накладній № 2312254 від 31.10.2023, видатковій накладній № 2312255 від 31.10.2023 щодо ремонту транспортного засобу Scania R400, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 . При цьому експертом встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Scania R400, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 16.10.2024 на підставі, зазначених у цьому питанні актів виконаних робіт та видаткових накладних, становить 176 416,89 грн.
6) листом вих. №10-ю від 03.02.2024 (тобто складеним вже після зустрічі представників сторін на станції технічного обслуговування позивача за первісним позовом у січні 2024 року) позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом всі акти, видаткові накладні та рахунки на оплату на адресу місцезнаходження відповідача за первісним позовом, який був отриманий останнім 13.02.2024, що підтверджується описом вкладення від 05.02.2024, накладною відділення поштового зв'язку № 3450307628640 та даних трекінгу, що отриманий з офіційного сайту АТ «Укрпошта». У відповідь на вказаний лист відповідач за первісним позовом листом вих. № 24/24 від 20.02.2024 вказав, що жодних договорів із позивачем за первісним позовом не укладав, жодних робіт з ремонту автомобіля не замовляв та просив невідкладно повернути автомобіль.
Відповідачем за первісним позовом зазначених позивачем за первісним позовом обставин не спростовано.
За змістом ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем за первісним позовом передано автомобіль для проведення позивачем за первісним позовом його ремонту, позивачем за первісним позовом проведено такий ремонт (при цьому ремонт тривав кілька місяців, а не днів), протягом яких відповідач за первісним позовом не заперечував/не відмовлявся від виконання такого ремонту. Фактично спір виник після завершення робіт у зв'язку з незгодою відповідача за первісним позовом із вартістю такого ремонту, хоча його вартість відповідає ринковій (не є завищеною).
Також, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що автомобіль був доставлений до СТО позивача за первісним позовом 09.05.2023, а в матеріалах справи відсутні докази вжиття відповідачем за первісним позовом будь-яких заходів для забирання автомобіля Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , до січня 2024 року, тобто протягом 8 місяців.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за первісним позовом вказував на відсутність підписаного сторонами договору (шляхом відтворення власноручного підпису чи накладення КЕП) та непогодження переліку робіт/їх вартості, так у відзиві на первісний позов відповідач вказав на відсутність доказів в підтвердження передавання-приймання ТЗ (хоча формально факт передання уповноваженою особою цього авто позивачу за первісним позовом не заперечував), проте після подання позивачем доказів, відповідач повідомив, що авто було доставлено на СТО його водієм. В подальшому, відповідач за первісним позовом вказував на відсутність погодженого сторонами переліку робіт та їх вартості, проте не заперечував факт виконання таких робіт.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідач за первісним позовом, отримавши відновлювальний ремонт свого автомобіля після ДТП, який перебував на СТО позивача протягом більш як 8 місяців (строк обраховується судом до повідомлення позивачем за первісним позовом про притримання такого авто як виду забезпечення виконання зобов'язання) та вважав, що жодні кошти (хоча б частково) за такий ремонт не підлягають сплаті, при цьому, враховуючи, що погодження виконання тих чи інших робіт на СТО (а особливо додаткових після початку виконання ремонту авто після ДТП) усно у телефонному режимі чи у месенджерах є усталеною практикою у даній сфері правовідносин (звичаєм ділового обороту) навіть на рівні дилерських центрів, тому сам по собі факт непідписання окремого складеного документу із замовленням робіт (нараду-замовлення) не може безумовно звільняти замовника робіт від оплати виконаних робіт.
Таким чином, поведінка відповідача за первісним позовом у взаємовідносинах із позивачем за первісним позовом є недобросовісною і в частині виконання своїх процесуальних обов'язків, зокрема щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а також щодо надання суду повних і достовірних пояснень з питань, які виникли у процесі розгляду справи, у зв'язку із чим, доводи відповідача за первісним позовом про непогодження ним переліку ремонтних робіт, є безпідставними, водночас, матеріалами справи підтверджується те, що перелік ремонтних робіт погоджувався сторонами засобами телефонного зв'язку та у месенджері Viber (що є усталеною практикою у сфері виконання ремонтних робіт транспортних засобів), в той час як в силу приписів ч. 2 ст. 843 ЦК України погодження (чіткої) ціни робіт у правовідносинах підряду не є істотною умовою договору, оскільки якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
При цьому, висновком експерта №255.24СЕУ від 02.06.2025 підтверджено виконання робіт, зазначених в наданих позивачем за первісним позовом актах виконаних робіт та використання матеріалів, запасних частин зазначених в наданих позивачем за первісним позовом видаткових накладних.
Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання відповідачем робіт.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13.09.2017 у справі №922/4783/16, від 23.02.2015 у справі №910/7686/13, від 11.05.2012 у справі №21/5005/14068/2011 та в п. 6 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)», а також у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №910/21067/17, від 03.02.2020 у справі №910/23734/17, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, тобто є усталеною судовою практикою.
Враховуючи, що акти виконаних робіт та видаткові накладні за спірним договором направлялись відповідачу за первісним позовом як в месенджері, так і засобами поштового зв'язку разом, з огляду на те, що відповідно до норм законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника (до підписання акта виконаних робіт), а має лише констатувати факт відмови від підписання акта, в той час як підстави відмови відповідача за первісним позовом від підписання первинних документів, викладені у листі вих. №24/24 від 20.02.2024, є необґрунтованими, а також зважаючи на підтвердження судовим експертом обсягу та вартості виконаних позивачем за первісним позовом та відображених у первинних документах робіт, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що спірні підрядні роботи на суму у розмірі 157 524,90 грн є такими, що прийняті відповідачем за первісним позовом
Частиною 1 ст. 854 ЦК України унормовано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Сторонами у п. 4.2 договору погоджено умову про те, що відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за первісним позовом вартість визначених послуг, запасних частин, паливо-мастильних матеріалів протягом 3 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку-фактури, а позивач за первісним позовом зобов'язаний видати відповідачу за первісним позовом податкову накладну.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою (лист вих. №10-ю від 03.02.2024), в якій вимагав оплатити виконанні в автомобілі Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , ремонтні роботи вартістю 157 524,90 грн з ПДВ та 13.02.2024 поштове відправлення №3450307628640 було вручене відповідачу за первісним позовом.
Таким чином, з огляду на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач за первісним позовом повинен був оплатити виконані позивачем за первісним позовом підрядні роботи до 20.02.2024, включно, однак доказів оплати виконаних позивачем за первісним позовом робіт на суму 157 524,90 грн станом на дату розгляду даної справи відповідачем за первісним позовом не надано.
Щодо позовних вимог за зустрічним позовом.
За приписами ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 856 ЦК України передбачено, що якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника
Пунктом 4.8 договору, сторони погодили умову про те, що відповідач за зустрічним позовом має право, в якості забезпечення виконання позивачем за зустрічним позовом грошових зобов'язань за цим договором утримувати автомобіль позивача за зустрічним позовом на території сервісного центру відповідача за зустрічним позовом у разі наявності заборгованості за надані послуги, до моменту повної оплати позивачем за зустрічним позовом наданих відповідачем за зустрічним позовом послуг, в порядку передбаченому ст. 594-597 Цивільного кодексу України. Автомобіль передається позивачу за зустрічним позовом тільки після надходження коштів за надані послуги на поточних рахунок відповідача за зустрічним позовом.
Згідно із листом вих. №19-ю від 20.02.2024 (трек-номер 3450307647857), отриманим відповідачем за первісним позовом 27.02.2024, позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про притримання автомобіля Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , в якості забезпечення виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості виконаних ремонтних робіт у розмірі 157 524,90 грн, які є доведеними та такими, що підлягають стягненню на користь позивача за первісним позовом, тобто, позивач за первісним позовом правомірно реалізував своє право на притримання відремонтованого останнім автомобіля Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , у зв'язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог зустрічного позову про витребування автомобіля Scania R400, державний номерний знак НОМЕР_1 , з володіння позивача за первісного позову.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог первісного позову та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованості у розмірі 157 524,90 грн, водночас про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/6399/24, відсутні.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/6399/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/6399/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/6399/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/6399/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Інвест М» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/6399/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/6399/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 910/6399/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 18.02.2026, зокрема, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О. та перебуванням судді Суліма В.В. на навчанні.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім