вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" лютого 2026 р. Справа№ 910/5781/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Тищенко А.І.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" та Приватного виробничо-комерційного підприємства "Огрант"
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025
у справі № 910/5781/25 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Огрант"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
про стягнення 173 391,54 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У травні 2025 року Приватне виробничо-комерційне підприємство "Огрант" (далі - ПВКП "Огрант", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "СГ "ТАС", відповідач) про стягнення нарахованих 3 % річних, інфляційних втрат та пені в загальному розмірі 173 391,54 грн за невиконання відповідачем зобов'язань за рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.07.2024 у справі №712/538/23.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що відповідачем безпідставно не здійснено виплату суми страхового відшкодування, що спричинило прострочення виконання грошового зобов'язання та стало підставою для нарахування пені в розмірі 130 737,77грн, 3 % річних в розмірі 10826,00грн, інфляційних втрат у розмірі 31 830,77грн за період з 09.11.2022 по 17.03.2025.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5781/25 позов ПВПК "Огрант" задоволено частково.
Присуджено до стягнення з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь ПВКП "Огрант" пеню - 48 413,93 грн, 3 % річних - 10 658,64 грн, інфляційні втрати - 35 575,86 грн та судовий збір - 1 652,88 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано застосуванням до спірних правовідносин приписів частини 4 статті 75 ГПК України та посиланням на обставини, встановлені рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.07.2024 у справі 712/538/23, яким з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь ПВКП "Огрант" стягнуто 153 341,77 грн не сплаченого страхового відшкодування за завдану шкоду в результаті дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав технічних ушкоджень.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення пені, суд першої інстанції визнав, що правомірним є нарахування пені, зважаючи на положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та пункту 7 розділу Прикінцеві положення ГК України, за такі періоди і виходячи із таких розмірів: на суму 150 909,77 грн з 09.11.2022 (з наступного дня з дати відмови відповідача у задоволенні вимоги позивача) по 30.06.2023 (дата закінчення карантину), а на суму 2 432 грн з 26.02.2025 (дата фактичного підтвердження законності сплати вказаної суми) по 17.03.2025 (дата закінчення періоду прострочення за розрахунком позивача), що за підрахунком суду першої інстанції становить 48 413,93грн.
Вказані періоди також застосовані судом першої інстанції в частині нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, однак без обмеження шестимісячним строком. Перевіривши розрахунки позивача щодо вказаних нарахувань, суд першої інстанції визначив, що стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до вимог частини 2 статті 625 ЦК України підлягають суми 3% річних у розмірі 10 658,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 31 830,77 грн з урахуванням неможливості суду виходити за межі заявлених позовних вимог.
При цьому суд першої інстанції визнав відсутніми підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання на підставі частини 1 статті 617 ЦК України, оскільки відповідачем не надано доказів наявності у нього форс-мажорних обставин та не обґрунтовано яким саме чином такі обставини (введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022) вплинули на виконання ним грошового зобов'язання перед позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги ПрАТ "СГ "ТАС" та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПрАТ "СГ "ТАС" 08.08.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/5781/25 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; судові витрати відповідача стягнути з позивача.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, грубо порушує норми матеріального і процесуального права.
Так, за доводами відповідача, судом першої інстанції залишено поза увагою його твердження щодо таких обставин:
-позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат без врахування факту перерахування відповідачем 25.04.2023 на банківський рахунок позивача 7 899,67 грн простроченої заборгованості, тобто позивачем неправильно визначено як суму простроченої заборгованості, так і кількість прострочених днів;
-у відповідності до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та частини 6 статті 232 ГК України позивачем може нараховуватися лише пеня і в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано;
-відповідно до частини 2 пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань;
-згідно з довідкою ТПП України від 28.02.2022 засвідчено форс-мажорні обставини з 24.02.2022.
Отже, за аргументами відповідача, виходячи з наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат повністю та пені за період після 23.02.2022 є безпідставними та необґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги ПВКП "Огрант" та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПВКП "Огрант" 18.08.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням заяви про виправлення орфографічної помилки від 27.10.2025), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5781/25 та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі припустився порушення норм матеріального права, що полягає у неправомірному наданні перевазі статті 232 ГК України над пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тобто надав перевагу загальній нормі над спеціальною. При цьому, на думку позивача, суд першої інстанції неправильно застосував і саму норму частини 6 статті 232 ГК України, оскільки в ній визначено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців, якщо інше не встановлено законом або договором. Саме згідно з нормою спеціального закону передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, без припинення нарахування через 6 місяців.
Крім того, посилаючись на те, що страховик (відповідач) взагалі відмовив потерпілому (позивачу) у виплаті страхового відшкодування, позивач вважає, що правильним періодом прострочення зобов'язання у даних спірних правовідносинах є: з 09.11.2022 (наступний день після відмови) по 17.03.2025 (дата складання позову) на суму 153 341,00 грн, що судом першої інстанції помилкового не враховано.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 апеляційну скаргу ПрАТ "СГ "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5781/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5781/25; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ПрАТ "СГ "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5781/25 до надходження до суду матеріалів справи.
Згідно з Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.08.2025 апеляційну скаргу ПВКП "Огрант" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5781/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5781/25; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ПВКП "Огрант" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5781/25 до надходження до суду матеріалів оскарження.
28.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5781/25.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 01.09.2025 по 14.09.2025 включно, судді Коробенка Г.П. у відпустці з 06.10.2025 по 09.10.2025 включно, надмірним навантаженням, процесуальні дії у справі не здійснювались.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "СГ "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5781/25; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії у встановлені судом апеляційної інстанції строки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 апеляційну скаргу ПВКП "Огрант" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5781/25 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
16.10.2025 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 16.10.2025 по 22.10.2025 включно, процесуальні дії у справі не здійснювались.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПВКП "Огрант" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5781/25; об'єднано апеляційні скарги ПВКП "Огрант" та ПрАТ "СГ "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 в одне провадження для спільного розгляду у справі № 910/5781/25; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії у встановлені судом строки.
Позиція ПВКП "Огрант" щодо апеляційної скарги ПрАТ "СГ "ТАС".
16.10.2025 ПВКП "Огрант" надало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ПрАТ "СГ "ТАС", у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача в повному обсязі.
Узагальнені доводи позивача проти апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:
-безпідставним є посилання відповідача на необхідність врахування під час здійснення розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат сплату ним страхового відшкодування в розмірі 7 899,67 грн, оскільки зазначена сума була повернута позивачем страховику з причини неповідомлення позивача про прийняте рішення щодо визнання події страховим випадком та про розмір страхової виплати, без пояснення призначення цього платежу, що давало підстави позивачу вважати ці кошти безпідставно перерахованими і такими, що підлягають поверненню. Крім того, позивач категорично не погоджувався із розміром такого відшкодування;
- необґрунтованим є посилання відповідача на вимоги частини 6 статті 232 ГК України, так як до спірних правовідносин слід застосовувати приписи спеціальної норми - пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";
-не заслуговують на увагу посилання скаржника на положення пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 з огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.02.2021 у справі №760/5686/17, відповідно до якого зобов'язання з відшкодування шкоди є грошовим, а так як воно грошове, то і на нього можна нараховувати платежі за прострочення виконання зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат;
-посилання на наявність форс-мажорних обставин конкретно у даному випадку є спробою апелянта уникнути відповідальності за власні цілеспрямовані та усвідомлені незаконні дії, спрямовані на безпідставне позбавлення позивача права на отримання страхового відшкодування, що і стало причиною порушення зобов'язання.
Позиція ПрАТ "СГ "ТАС" щодо апеляційної скарги ПВКП "Огрант".
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на подану позивачем апеляційну скаргу в установлених порядку та строк, однак зазначене не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.07.2024 у справі №712/538/23 задоволено позов ПВКП "Огрант" та стягнуто з ПрАТ "СГ "ТАС" не сплачене страхове відшкодування в розмірі 153 341, 77 грн та 2481 грн судового збору, а всього 155 832, 77 грн.
Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.07.2024 у справі №712/538/23, залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 26.02.2025 та відповідно набрало законної сили 26.02.2025.
Як убачається зі змісту рішення від 22.07.2024, при розгляді справи №712/538/23 Соснівським районним судом міста Черкаси встановлено такі обставини.
24.08.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) на перехресті вулиці О. Дашкевича та бульвару Шевченка в м. Черкаси за участю транспортного засобу Suzuki SX4, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу OPEL Astra, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого належний ПВКП "Огрант" автомобіль Suzuki SX4, д.н.з. НОМЕР_1 зазнав технічних ушкоджень.
Згідно постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.09.2022 (справа №712/6723/22) винним в ДТП визнано ОСОБА_2 .
Відповідальність водія OPEL Astra, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/2576003 в AT "СГ "ТАС".
06.09.2021 між ПВКП "Огрант" та ПрАТ СК "Арсенал страхування" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, а саме: автомобіля Suzuki SX4, д.н.з. НОМЕР_1 № 1145/21-Т/Ц5, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать Закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням даним транспортним засобом.
27.09.2022, керуючись статтями 33 та 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від ПВКП "Огрант" на адресу ПрAT "СГ "ТАС" було направлено повідомлення про ДТП від 27.09.2022, заяву про виплату страхового відшкодування, копію договору добровільного страхування наземного транспорту №1145/21-Т/Ц5 від 06.09.2021, копію свідоцтва про реєстрацію Т/З, поліс ОСЦПВВНТЗ № 205763616, копію посвідчення водія серії НОМЕР_3 , витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.07.2022 для проведення виплати належного страхового відшкодування.
ПрАТ СК "Арсенал страхування" здійснило виплату страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 11455/21-Т/Ц5, в розмірі 202 100,33 грн на банківський рахунок ТОВ "КОЛОС-АВТО" (СТО).
Розрахунок страхового відшкодування був здійснений ПрАТ "СК "Арсенал страхування" на підставі рахунку № СТ000013818 від 31.08.22, що наданий ТОВ "КОЛОС-АВТО", та звіту № А09-10 від 22.09.2022, що складений СОД Старинець М. В. на замовлення ПВКП "Огрант".
07.11.2022 позивач звернувся до AT "СГ "ТАС" із письмовою заявою, в якій просив сплатити страхове відшкодування на користь ПВКП "Огрант" з урахуванням наступного: 353 010,10 грн (мат. збиток) - 202100,33 грн (страх. відшкодування від ПАТ "СК "Арсенал страхування") = 150 909,77 грн (різниця).
У відповідності до листа-відповіді від 08.11.2022 №15105/9122, що був наданий AT "СГ "ТАС", останні повідомляють, що ними прийнято рішення про відмову в сплаті належного страхового відшкодування, оскільки AT "СГ "ТАС" виконали грошову претензію від ПрАТ "СК "Арсенал страхування" вих. №03112022 - 1229/р від 03.11.2022 з вимогою про сплату страхового відшкодування в порядку регресу.
03.10.2022 позивач письмово звернувся до ПрАТ СК "Арсенал страхування" з вимогою про перегляд страхової справи та здійснення перерахунку страхового відшкодування, на підставі звіту № А09-10 від 22.09.2022, що складений СОД Старинець М. В. на замовлення ПВКП "Огрант".
У вище вказаній вимозі було зазначено та повідомлено ПрАТ "СК "Арсенал страхування", що 27.09.2022 було надано повний пакет документів необхідних для отримання страхового відшкодування до AT "СГ "ТАС" як страховика винуватця події, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/2576003, і в разі недостатньої виплати по договору добровільного страхування наземного транспорту, будуть звертатись до АТ "СГ "ТАС", з метою отримання страхового відшкодування.
У відповіді на вимогу, ПрАТ "СК "Арсенал страхування" надало лист за вих. № 281022-5085/К від 28.10.2022, в якому повідомило, що ними було взято до уваги наданий звіт, та здійснено перерахунок страхового відшкодування, що складає: 202 100,33 грн, при цьому жодних зазначень чи заперечень стосовно повідомлення про намір на звернення до АТ "СГ "ТАС", останнім зазначено не було.
В силу зазначеного, розмір страхового відшкодування, що стягнуто з AT "СГ "ТАС" на користь ПВКП "Огрант" на підставі звіту № А09-10 від 22.09.2022, що складений СОД Старинець М. В. на замовлення ПВКП "Огрант", склав 153 341,77 грн (355 442,10 грн - 202 100,33 грн).
Судом апеляційної інстанції підтверджено законність прийнятого Соснівським районним судом міста Черкаси рішення та правомірність стягнення з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь ПВКП "Огрант" страхового відшкодування в розмірі 153 341, 77 грн.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначив про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з виплати суми страхового відшкодування в розмірі 153 341, 77 грн та, посилаючись на положення статті 625 ЦК України та частини 5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", нарахування ним на суму простроченої заборгованості (153 341,77 грн) пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 09.11.2022 по 17.03.2025, які просив стягнути з відповідача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
У справі, що розглядається, спір виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виплати страховиком винуватця події (страхового випадку) потерпілій особі страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Судом першої інстанції правомірно до спірних правовідносин застосовано норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), який був чинним на момент їх виникнення і втратив чинність 01.01.2025, та регулював відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до статті 35 Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Вказана стаття також закріплює вимоги до такої заяви.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним при вирішенні даного спору врахування судом першої інстанції обставин, встановлених рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.07.2024 у справі № 712/538/23, яке набрало законної сили 26.02.2025, як таких, що у відповідності до вимог частини 4 статті 75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, як встановлено рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.07.2024 у справі №712/538/23, позивач 07.11.2022 звернувся до відповідача із заявою про виплату суми страхового відшкодування у розмірі 150 909, 77 грн, у відповідь на яку 08.11.2022 відповідачем прийнято рішення про відмову у здійсненні такої виплати.
Ухвалюючи рішення у справі №712/538/23 Соснівський районний суд міста Черкаси стягнув з відповідача на користь позивача 153 341,77 грн страхового відшкодування.
Таким чином, відмова відповідача, оформлена листом 08.11.2022 №15105/9122, фактично є неправомірною, оскільки станом на дату звернення позивача вказана ним у заяві сума 150 909,77 грн підлягала виплаті, чого відповідачем в добровільному порядку не здійснено, що свідчить про прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання саме у вказаній сумі з моменту прийняття відповідачем рішення про відмову у її виплаті.
Доказів подання позивачем відповідачу разом з заявою про сплату суми страхового відшкодування у розмірі 150 909,77 грн документів, якими б підтверджувався матеріальний збиток у більшому розмірі, ніж зазначено у його заяві, - 353 010,10 грн, позивач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою не подав.
Отже, суд першої інстанції правомірно визнав, що прострочення виконання грошового зобов'язання в межах суми 2 432,00 грн (різниця між стягнутою за рішенням суду сумою страхового відшкодування і сумою страхового відшкодування, заявленою позивачем відповідачу, за якою останнім прийнято рішення про відмову у виплаті) слід рахувати з 26.02.2025, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача безпосередньо до відповідача з вимогою про відшкодування суми 153 341, 77 грн, тобто з урахуванням 2 432,00 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (стаття 992 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 ЦК України).
Відповідно до пункту 36.5 статті 35 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Частиною 8 статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21.05.2024 №3720-ІХ (набрав чинності з 01.01.2025) передбачено, що у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.
На момент виникнення спірних правовідносин та на дату вирішення даного спору чинним був Господарський кодекс України, на що правомірно звернув увагу суд першої інстанції.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором", яке містить частина 6 статті 232 ГК України, потрібно розуміти так, що допускається існування іншого припису в законі, яке регулює відповідні відносини, або іншої умови договору, що регулює конкретні відносини сторін, які виконують функцію спеціальної норми стосовно загальної норми частини 6 статті 232 ГК України.
Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду із застосування частини 6 статті 232 ГК України у подібних правовідносинах, цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакціях, чинних до 01.01.2025 і після цієї дати) щодо сплати страховиком пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування не може розцінюватися як установлення іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Викладеним спростовуються доводи позивача про надання судом першої інстанції переваги загальній нормі (частина 6 статті 232 ГК України) над спеціальною (пункт 36.5 статті 36 Закону) та неправильне застосування самої норми частини 6 статті 232 ГК України.
Поряд з цим, при застосуванні норми частини 6 статті 232 ГК України у спірних правовідносинах підлягають врахуванню положення пункту 7 розділу Прикінцеві положення ГК України, відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин діяв на всій території України з 12.03.2020 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" по 30.06.2023 включно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (з урахуванням внесених до неї змін).
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним визначення судом першої інстанції періодів нарахування пені, виходячи із встановлених розмірів прострочених сум страхового відшкодування, а саме: на суму 150 909,77 грн з 09.11.2022 (з наступного дня з дати відмови відповідача у задоволенні вимоги позивача) по 30.06.2023 (дата закінчення карантину), а на суму 2 432 грн з 26.02.2025 (дата фактичного підтвердження законності сплати вказаної суми) по 17.03.2025 (дата закінчення періоду прострочення за розрахунком позивача).
Отже, оскільки відповідач свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, суд першої інстанції у відповідності до вимог статей 549, 992 ЦК України, пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частини 6 статті 232 ГК України дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, в розмірі 48 413,93 грн, в решті позовних вимог про стягнення пені відмовив, як безпідставно заявлених.
Щодо заперечень відповідача про те, що положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на положення статей 11, 509 ЦК України грошові зобов'язання можуть виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду до спірних правовідносин застосовує сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц правовий висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах про те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК України, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 10 658,64 грн та втрат від інфляції у розмірі 31 830,77 грн правомірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідно заперечення відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 ЦК України судом апеляційної інстанції відхиляються.
Стосовно посилань відповідача на частину 2 пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", то колегія суддів зазначає, що за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, натомість така постанова не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні вказаної правової норми.
Аргументи відповідача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції звільнення його від відповідальності, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин - військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними з огляду на таке.
В обґрунтування вказаних обставин в апеляційній скарзі посилається на наявний в матеріалах справи лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №202402.0-7.1.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.
Загальним офіційним листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, підтверджено, що обставини з 24 лютого 2022 року (військова агресія Російської Федерації проти України) до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Цей перелік не є вичерпним, отже, суб'єкт господарювання, який не може виконати свого зобов'язання за договором чи законом, вправі доводити існування відповідних обставин в загальному порядку.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання відповідних сертифікатів.
Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Стверджуючи про неможливість належним чином виконати зобов'язання в частині повної виплати страхового відшкодування у зв'язку із веденням воєнного стану в Україні, відповідач не надав доказів повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з підтвердженням їх настання сертифікатом Торгово-промислової палати України чи її регіонального відділення.
Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Проте, запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від виконання зобов'язань. Даний лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та не є беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання відповідних зобов'язань.
Відповідно до положень статті 617 ЦК України обставини щодо наявності непоборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду також зважає на таке.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Таким чином, в даному конкретному випадку, надання доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ПрАТ "СГ "ТАС" за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливлює виконання ним зобов'язань за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АТ/2576003 і, відповідно, звільнення від відповідальності за невиконання цих зобов'язань, шляхом видачі відповідного сертифіката, є обов'язковим.
Крім посилання на загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресований всім, кого це стосується, відповідачем до матеріалів справи не надано належним чином оформленого відповідного сертифікату щодо неможливості виконання грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування за вказаним полісом у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, відповідачем не доведено, що введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ним своїх зобов'язань з повної виплати позивачу страхового відшкодування у встановленому законом порядку і строк, в силу чого підстави для звільнення відповідача від відповідальності відсутні.
Необґрунтованими також є доводи відповідача про те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не взято до уваги неправильне визначення позивачем при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних втрат як суми простроченої заборгованості, так і кількості прострочених днів, оскільки позивач не врахував факт перерахування відповідачем 25.04.2023 на банківський рахунок позивача 7 899,67 грн простроченої заборгованості.
Як свідчать матеріали справи, позивачем зазначена сума коштів була повернута відповідачу платіжною інструкцією №9726 від 25.04.2023 як помилково перераховані кошти за платіжним дорученням №332858 від 25.04.2023. Зазначених обставин відповідач не спростував.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.
Таким чином, доводи апеляційних скарг про неправильне застосування і порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційних скаргах учасників справи, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі та, відповідно, не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" та Приватного виробничо-комерційного підприємства "Огрант" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/5781/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/5781/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5781/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді А.І. Тищенко
Г.П. Коробенко