ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5131/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
від ОСОБА_1 - адвокат Поплавський Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025
по справі №916/5131/24
за заявою боржника: ОСОБА_2
про неплатоспроможність
суддя суду першої інстанції - Деркач Т.Г.
місце винесення постанови: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст постанови складено та підписано: 30.09.2025 року
У листопаді 2024 року фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 ; керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича.
03.03.2025 за вх.№3-169/25 до суду надійшла заява Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про визнання грошових вимог в розмірі 125 762, 90 грн, заяву до розгляду суд ухвалою призначив у попередньому судовому засіданні.
14.03.2025 за вх № 8514/25 до суду надійшов звіт від керуючого реструктуризацією майна - арбітражного керуючого Багінського А. О. про перевірку майнового стану боржника та поданих декларацій про майновий стан боржника за період із 2021 по 2024 роки.
17.03.2025 за вх. № 8673/25 боржник подав до суду виправлені декларації про майновий стан боржника за 2021, 2022, 2023 та 01.10.2024 року, з урахуванням зауважень арбітражного керуючого.
На виконання вимог ухвали суду від 14.03.2025 Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надіслав запитувану інформацію 02.04.2025 за вх. № 10571.
Окрім того, на виконання вимог ухвали 07.04.2025 за вх. № 11063/25 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надіслало відповідну інформацію.
07.04.2025 господарський суд постановив ухвалу, якою відхилив повністю грошові вимоги Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_2 в сумі 125 762,90 грн, а також вимоги щодо судового збору, сплаченого за подання даної заяви кредитора у розмірі 6056 грн.
17.04.2025 за вх.№3-300/25 господарський суд одержав заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 2 059 254,99 грн, заяву до розгляду суд ухвалою призначив у попередньому судовому засіданні.
Ухвалою попереднього судового засідання від 07.05.2025 господарський суд визнав вимоги ОСОБА_1 до Щокіна Тараса Миколайовича у розмірі 2 059 254, 99 грн, у такій черговості: 1 868 809, 21 грн (1 714 873,00 (основа сума) + 21 476,71 (3% річних) + 132 459,50 (інфляційні)) - друга черга задоволення вимог кредиторів; 190 445,78 (пеня) - третя черга задоволення вимог кредиторів.
03.07.2025 за вх. № 3-564/25 до суду надійшов Звіт керуючого реструктуризацією щодо здійснення процедури реструктуризації боргів у справі № 916/5131/24 Щокіна Т. М., у якому Багінський А. О. просить суд прийняти рішення про визнання боржника Щокіна Тараса Миколайовича банкрутом і відкрити процедуру погашення боргів боржника.
Постановою Господарського суду Одеської області від 29.09.2025, зокрема, задоволено клопотання арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) Багінського Артема Олександровича від 03.07.2025 № 3-564/25 про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника.
Припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи Щокіна Тараса Миколайовича та повноваження керуючого реструктуризацією Багінського Артема Олександровича.
Визнано фізичну особу Щокіна Тараса Миколайовича банкрутом.
Введено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_2 строком на дванадцять місяців.
Призначено керуючим реалізацією майна арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича (свідоцтво № 1871 від 20.12.2018 року, адреса: 29018, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 5/3, офіс 312).
Обґрунтування судового рішення.
В мотивах прийнятого рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи Щокіна Тараса Миколайовича, припинення повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника, визнання банкрутом фізичної особи Щокіна Тараса Миколайовича, введення процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією майна банкрута фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Багінського А. І.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 у справі №916/5131/24 - скасувати та закрити провадження у справі №№916/5131/24.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано під час винесення оскаржуваної постанови суду те, що відсутність плану реструктуризації боргів боржника та недобросовісності ОСОБА_2 є належною та достатньою підставою для закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність, оскільки боржник не повідомив про причини своєї неплатоспроможності та не надав інформації про витрати отриманих від кредитора ОСОБА_1 грошових коштів, натомість приховує відомості щодо своїх доходів та майнового стану членів своєї сім'ї, а також не демонструє дієвого прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргу і не бажає здійснювати погашення заборгованості, бажаючи домогтися лише її списання.
Також, судом першої інстанції на думку скаржника, не було враховано приписи статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено, що лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
У зв'язку з чим скаржник вважає, що оскаржувана постанова Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/5131/24 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
22.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
20.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/5131/24.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/5131/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5131/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/5131/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
04.11.2025 матеріали справи №916/5131/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/5131/24 - залишено без руху.
Встановлено ОСОБА_1 строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками боржнику у справі ОСОБА_2 разом з листом опису вкладення про направлення апеляційної скарги з зазначенням номеру поштового відправлення - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
25.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/5131/24.
Призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/5131/24 на 27.01.2026 о 15:30 год.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 27.01.2026 оголошено перерву до 10.02.2026 о 16:00 год.
В судовому засіданні 10.02.2026 представник ОСОБА_1 доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлялися належним чином.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закону про банкрутство).
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
Згідно з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру, виписки з реєстру Одеської територіальної громади, боржник - фізична особа ОСОБА_2 до 30.09.2020 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з доданою довідкою 13.06.2025 боржник влаштувався на роботу на посаду фахівця 1 категорії відділу організації роботи керівництва адміністративно-господарської служби регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» з посадовим окладом 18 550 грн.
ОСОБА_2 додав до матеріалів справи також наказ (розпорядження) № 580/ос від 11.06.2025 про прийняття на роботу на вказану посаду до регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» з посадовим окладом 18 550 грн.
Окрім того, відповідно до матеріалів справи боржник у 2018 році переніс інфаркт та стентування.
З метою з'ясування та підтвердження інформації про майнові активи боржника та членів його сім'ї, керуючий реструктуризацією надіслав відповідні запити та отримав відповіді:
1. Згідно з відповіддю Державної авіаційної служби України за ОСОБА_2 та членами його сім'ї повітряні судна не зареєстровані.
2. Згідно з відповіддю Державної інспекції архітектури та містобудування України повідомлено, що інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання станом на дату станом на дату надання відповіді не виявлено.
3. Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції відповіді на запит не надало.
4. Згідно з інформацією про власників цінних паперів акціонерних товариств результатів щодо ОСОБА_2 не знайдено. Пошук здійснювався на порталі за веб адресою https://www.nssmc.gov.ua/for-market-participants/services/open-data/ОСОБА_1 надала декларації про майновий стан боржника за період 2021-2024 рік разом із заявою про відкриття провадження.
5. Згідно з відповіддю Державної митної служби України станом на 13.02.2025, не знайдено інформацію щодо фактів декларування при переміщенні через митний кордон України товарів, майна у період з 01.01.2021 до 13.02.2025 боржником та членами його сім'ї.
6. Згідно з відповіддю ГУ Держгеокадастру у Одеській області земельні ділянки за ОСОБА_2 та членами його сім'ї не зареєстровано.
7. Згідно з відповідями Південно-Західного, Центрально-Західного, Західного, Центрального, Східного, Північно-Східного, Південного міжрегіональних правлінь Державної служби з питань праці за ОСОБА_2 та членами його сім'ї великовантажні та інші технологічні т/з, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування не реєструвались.
8. Згідно з відповіддю Держпродспоживслужби трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньобудівельні і меліоративні машини, с/г техніка та інші механізми за ОСОБА_2 не зареєстровані.
9. Згідно з відповіддю ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області, Одеській державній податковій інспекції, як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності та має обліковий стан «припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)», дата проведення державної реєстрації припинення - 13.12.2019 р. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не перебувають на податковому обліку, як фізичні особи - підприємці в ГУ ДПС в Одеській області. Також, згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС станом на 18.02.2025 по платнику податків Щокіну Тарасу Миколайовичу рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: зі сплати єдиного внеску нарахованого роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за договром ЦПХ (КБК 71010000) у розмірі 13 094,6 грн; зі сплати єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (КБК 71040000) у розмірі 12 870,44 грн. За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС по платнику податків Щокіній Тамарі Альбертівні станом на 18.02.2025 рахується заборгованість по податку на нерухоме майно сплачуваний фізичним особам, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у сумі 352,61 грн.
10. Згідно відповіді Державної служби геології та надр України інформація щодо наявності у Щокіна Т.М. та членів його сім'ї спеціальних дозволів на користування надрами відсутня.
11. Згідно з відповіддю Державної служби морського та річкового транспорту України відсутні відомості щодо зареєстрованих суден, власниками або судновласниками яких є/були боржник та члени його сім'ї.
12. Згідно з відповіддю ГУ ДМС в Одеській області для перевірки актуальності інформації про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання необхідно звертатися до органу реєстрації (відповідного реєстру територіальної громади).
13. Згідно з відповіддю Одеської міської ради станом на 14.02.2025 місце проживання Щокіна Тараса Миколайовича зареєстрованим по м. Одесі не значиться; щодо членів сім'ї боржника Одеська міська рада зауважила про неможливість надати таку інформацію.
14. Згідно з відповіддю ПАТ «МТБ Банк» боржник та члени його сім'ї відсутні на обслуговувані.
15. Згідно з відповіддю Державна служба України з надзвичайних ситуацій боржник та члени його сім'ї ДСНС не отримувала і не реєструвала його у Реєстрі, відповідно виключення об'єктів підвищеної небезпеки з Реєстру не здійснювались.
16. Згідно з відповіддю АТ КБ «Приват Банк» у боржника Щокіна Т. М. наявні наступні банківські рахунки: НОМЕР_1 (дата відкриття НОМЕР_2 ) - залишок 200,05 грн; НОМЕР_3 (дата відкриття 07-12-2019) - залишок 0 грн; · НОМЕР_4 (дата відкриття 02-05-2019) - залишок 0 доларів США;
17. Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України боржником та членами його сім'ї здійснено такі перетини кордону: Щокін Тарас: Виїзд 02.09.2022 на пункті пропуску Старокозаче; В'їзд 03.09.2022 на пункті пропуску Старокозаче; Виїзд 19.09.2022 на пункті пропуску Рені; В'їзд 21.09.2022 на пункті пропуску Маяки-Удобне; Щокіна Тамара: Виїзд 28.03.2022 на пункті пропуску Виноградівка; В'їзд 22.04.2022 на пункті пропуску Орлівка; Виїзд 23.07.2022 на пункті Старокозаче; Щокін Степан: Виїзд 28.03.2022 на пункті пропуску Виноградівка; В'їзд 22.04.2022 на пункті пропуску Орлівка; Виїзд 23.07.2022 на пункті пропуску Старокозаче.
18. Згідно з відповіддю Національної поліції України для отримання інформації щодо перебування у розшуку майна боржника, необхідно зазначити перелік майна з урахуванням ідентифікуючих ознак.
19. Згідно відповіді ГУ ПФУ в Одеській області надана інформація з Реєстру застрахованих осіб у вигляді довідки за формою ОК-5.
20. Згідно з відповіддю АТ «СЕНС БАНК» у боржника наявні наступні банківські рахунки: НОМЕР_5 - валюта гривня; НОМЕР_6 - валюта гривня; НОМЕР_7 - валюта гривня; НОМЕР_8 - валюта гривня.
21. Згідно з відповіддю РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області за боржником та членами його сім'ї відсутні зареєстровані транспортні засоби.
22. Згідно відповіді ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК боржник Щокін Т.М. не є клієнтом банку.
23. Згідно з відповіді УКРНОІВІ станом на 20.02.2025 відомостей про об'єкти інтелектуальної власності, що зареєстровані за боржником не виявлено.
24. Згідно з відповіддю АТ «Універсалбанк» у банку обліковуються наступні банківські рахунки на ім'я фізичної особи Щокіна Тараса Миколайовича: НОМЕР_9 - залишок 1038,45 грн.; НОМЕР_10 - залишок 0 грн.; НОМЕР_11 - залишок 0 грн.
25. Хаджибейський ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції України відповіді на запит не надав.
26. Згідно з даними https://clarity-project.info/edrs боржник немає жодних корпоративних прав у будь-якій юридичній особі.
27. Згідно з витягом з Державного реєстру санкцій інформації щодо накладених санкцій на ОСОБА_2 не знайдено.
28. Згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлена наявність у боржника та членів її сім'ї наступного майна:
- ОСОБА_2 (боржник) - права власності, інші речові права відсутні. Наявний арешт усього рухомого майна;
- ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 (мати боржника) - наявна у власності квартира за адресою АДРЕСА_2 , - ОСОБА_5 (син боржника) - права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження відсутні;
- ОСОБА_3 (колишня дружина боржника) - наявна у власності частка у квартирі за адресою АДРЕСА_3 . Наявний арешт усього нерухомого майна.
За результатами перевірки декларації про майновий стан боржника за період із 2021 по 2024 роки керуючий реструктуризацію виявив таке:
- відомості за 2021 щодо відсутності будь-якого доходу є достовірними;
- відомості за 2022 щодо доходу у вигляді додаткового блага у сумі 419,29 грн є достовірними;
- відомості за 2023-2024 щодо відсутності будь-якого доходу є достовірними;
- відомості щодо відсутності доходів члена сім'ї ОСОБА_3 є недостовірними, оскільки її доходи становили - за 2021 рік - 62,11 грн (інші доходи, які включаються до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу), 53 801,3 грн (заробітна плата; за 2022 рік - 13 122,08 грн (заробітна плата);
- відомості про заробітну плату та пенсію члена сім'ї боржника - ОСОБА_4 неможливо перевірити, оскільки ГУ ДПС в Одеській області та ГУ ПФУ в Одеській області не надали відомостей про її доходи;
- відомості щодо наявності у боржника права користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 відомостями з державних реєстрів не підтверджується;
- відомості щодо наявності у власності у ОСОБА_4 квартири за адресою АДРЕСА_2 є достовірними;
- відомості щодо наявності у спільній частковій власності у ОСОБА_3 кквартири за адресою АДРЕСА_3 є достовірними;
- відомості щодо наявності у ОСОБА_4 гаража за адресою АДРЕСА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не містяться;
- відомості щодо відсутності у боржника та членів його сім'ї автомобільного транспорту є достовірними.
Згідно з матеріалами справи, 17.03.2025 за вх. № 8673/25 боржник подав до суду виправлені декларації про майновий стан боржника за 2021, 2022, 2023 та 01.10.2024 року, з урахуванням зауважень арбітражного керуючого.
Згідно з матеріалами справи, арбітражним керуючим було здійснено чотири спроби скликання та проведення зборів кредиторів.
Перші збори, призначені на 29 травня 2025 року, про що кредитора було повідомлено листом № 01-20/916/5131/24/3648 від 21 травня 2025 року, не відбулися через неявку учасників, про що складено відповідний акт.
Повторні збори, скликані на 06 червня 2025 року згідно з повідомленням № 01-20/916/5131/24/3697 від 02 червня 2025 року, також не відбулися з аналогічної причини, що підтверджується актом від 06.06.2025.
Збори кредиторів, скликані на 20 червня 2025 року, відбулися за особистої участі боржника та його представника. Єдиний кредитор у справі, ОСОБА_1 , на засідання не з'явився, проте надіслав результати заочного голосування, де висловив незгоду та проголосував “проти» схвалення запропонованого плану реструктуризації (що передбачає прощення боргу у 62,2%).
На збори кредиторів 30 червня 2025 року, про що кредитора було повідомлено листом № 01-20/916/5131/24/3835 від 24 червня 2025 року кредитор не з'явився.
На виконання вимог суду та приписів закону керуючим реструктуризацією було належним чином здійснено заходи щодо проведення зборів кредиторів, на яких рішення про затвердження плану реструктуризації боргів боржника прийнято не було, що підтверджується протоколами № ЗК-1 від 20.06.2025, № ЗК-2 від 30.06.2025.
У зв'язку з наведеними обставинами, беручи до уваги те, що встановлений частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ тримісячний строк для подання плану реструктуризації сплив, арбітражний керуючий звернувся до суду з заявою про прийняття рішення щодо визнання боржника ОСОБА_2 банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника.
Позиція апеляційного господарського суду у справі
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУЗБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).
Як убачається з пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
У преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Таким чином, КУзПБ запроваджено «добровільне банкрутство» боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постановах від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 та від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Подібну позицію розділяє й суд апеляційної інстанції, адже за такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
В плані реструктуризації боржник запропонував щомісячне погашення вимог в сумі 778 320 грн (12 972 грн протягом 60 місяців) та списання суми в розмірі 1 280 934,99 грн (62,2 % суми вимог), тобто запропоновано щомісячний платіж з урахування мінімально допустимих витрат на проживання.
На розмір суми, яка була виділена боржником для погашення кредиторських вимог вплинуло те, що боржник нещодавно влаштувався на роботу, посадовий оклад згідно довідки становить 18 000,00 грн. Окрім того, згідно з наданою інформацією боржник після перенесеного інфаркту встановлено стент у серці.
Розмір суми, яку боржник планував витрачати на задоволення побутових потреб - 3 028 грн.
Водночас з повідомлення від 19.06.2025 щодо заочного голосування кредитора, ОСОБА_1 не погодився із сумою боргу, яка прощається; зазначив про необхідність звернутися до відповідного органу: з запитом про розшук майна, визначення місця реєстрації боржника; для отримання інформації про перетин боржником державного кордону. Зауважив також про необхідність проведення відчуження боржником майна (рухомого та нерухомого) протягом 2021-2025 років.
Місцевий господарський суд дослідив, що план реструктуризації поданий керуючим реструктуризацією та схвалений боржником містить усі необхідні вимоги: обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; інформацію про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; інформацію про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); інформацію про всі доходи боржника; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
Відсутність згоди кредитора на затвердження плану реструктуризації не може бути безумовною підставою для визнання дій боржника недобросовісними.
Наведені обставини за висновком суду першої інстанції у сукупності підтверджують послідовну та добросовісну поведінку боржника щодо визнання стану неплатоспроможності, розкриття усієї інформації про власний майновий стан та члені сім'ї, намагання частково погасити вимоги кредитора.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду відповідно до наступного.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Колегія суддів звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.
Відповідно до пункту 9 Примітки до Наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 «Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність» боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Отримання інформації щодо членів сім'ї може здійснюватися боржником альтернативним способом, як безпосередньо від членів сім'ї так і з офіційних джерел. Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 904/1454/20 (п. 28.1, 28.2).
Колегія суддів також зауважує, що інформація, яка міститься в державних реєстрах прав на нерухоме майно, рухоме майно тощо має офіційний характер, тож з метою забезпечення повноти та достовірності відомостей та усунення сумнівів у наявності прихованих активів, така інформація має бути отримана боржником та відображена в декларації про майновий стан, а в подальшому належно перевірена керуючим реструктуризацією задля складання звіту про результати перевірки декларації боржника (постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 916/1482/21 (п. 76)).
Колегія суддів також звертається до позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 щодо того, що нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
Колегія суддів наголошує на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні. Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 та від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.
Судом апеляційної інстанції досліджено подані боржником пояснення, що боржник нещодавно влаштувався на роботу, посадовий оклад згідно довідки становить 18 000,00 грн. Інших відомостей щодо доходів, наявності рухомого та/або не рухомого майна боржником у поданих до суду деклараціях не вказано.
Колегія суддів враховує, що 02.12.2018 року кредитор ОСОБА_1 та боржник ОСОБА_2 уклали договорів про спільну діяльність АДРЕСА_5 , згідно з яким домовилися про організацію спільної діяльності у сфері організації реалізації товарів та послуг для домашніх тварин; грумінг; хендлінг; фітнес для тварин тощо.
Пізніше 01.04.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, згідно з яким перший передав останньому 52 000 дол. США.
Спільну діяльність за вказаним договором боржник та кредитор ОСОБА_1 надалі припинили.
Ухвалою попереднього судового засідання від 07.05.2025 господарський суд визнав вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у розмірі 2 059 254, 99 грн.
На вимогу суду щодо перетину кордону та перебування за межами України (Старокозаче 02-09-2022 21:34 Виїзд; Старокозаче 03-09-2022 08:31 В'їзд; Рені 19-09-2022 22:53 Виїзд; Маяки-Удобне 21-09-2022 03:36 В'їзд) боржник надав копії сторінок закордонного паспорта та такі пояснення:
- перетин кордону в напрямку Молдови здійснив у зв'язку з прагненням влаштуватися на роботу водієм для пасажирських перевезень, поїздка була в межах випробувального терміну, тому будь-які офіційні документи, що підтверджують мету поїздки, відсутні;
- перетин кордону в напрямку Румунії здійснив з метою оформлення візи до Канади за програмою CUAET, проте надалі боржник рішення змінив; у 2022 році боржник пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК), на момент перетину кордону у мене не було жодних питань чи обмежень від ІНФОРМАЦІЯ_1 (ТЦК).
Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували мету даних поїздок за поясненнями боржника, які безумовно потребують витрат.
Тобто, маючи борг перед кредитором у розмірі 52 000 дол. США станом на 2022 рік боржник не маючи джерела доходу перетинав кордон та не надав пояснень з яких фінансових джерел здійснював фінансування поїздок.
Крім того, боржник не має місця реєстрації
В плані реструктуризації боржник запропонував щомісячне погашення вимог в сумі 778 320 грн (12 972 грн протягом 60 місяців) та списання суми в розмірі 1 280 934,99 грн (62,2 % суми вимог).
На розмір суми, яка була виділена боржником для погашення кредиторських вимог вплинуло те, що боржник нещодавно влаштувався на роботу, посадовий оклад згідно довідки становить 18 000,00 грн.
Розмір суми, яку боржник планував витрачати на задоволення побутових потреб - 3 028 грн.
Так, боржник, пропонуючи виділяти щомісяця 12 972 грн для погашення існуючих боргів у запропонованому проекті плану реструктуризації, зазначаючи джерело походу таких грошових коштів лише заробітну плату у розмірі 18 000,00 грн., а також залишаючи 3 028 грн на задоволення побутових потреб, наведене викликає у колегії суддів обґрунтовані сумніви з приводу зазначених боржником відомостей.
З огляду на наведені обставини, боржником подано завідомо невиконуваний план реструктуризації, який не відповідає вимогам статті 124 КУзПБ, що фактично призвело до його відхилення кредиторами у рішенні зборів кредиторів.
Судом апеляційної інстанції також враховується, що боржник не надав обґрунтованих пояснень чому маючи борг з 2019 року він не мав змоги працювати та отримувати дохід, зокрема й задля погашення власних боргів.
Суд відзначає, що частинами першою, другою статті 124 КУзПБ (в редакції на момент подання боржником плану реструктуризації) визначено, що план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
Відповідно до ч. 2 статті 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються:
1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника;
2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення;
3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації);
4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів;
5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів;
6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів;
7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
Окрім того, положення частини третьої вказаної статті передбачають, що план реструктуризації боргів боржника може містити положення про:
1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації;
2) зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів;
3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини;
4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством;
5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За змістом цієї норми:
- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;
- обов'язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;
- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;
- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Враховуючи наведене, колегія суддів зауважує, що приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
Отже, враховуючи ненадання боржником повних і достовірних відомостей щодо майна, доходів та його витрат, доказів сумлінного виконання обов'язків боржника, свідчить про недобросовісну поведінку боржника, колегія суддів дійшла висновку суду про достатність підстав для закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність відповідно до положень частини одинадцятою статті 126 КУзПБ.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про можливість застосування до боржника наступної судової процедури, зокрема визнання його банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника, оскільки це призводить до недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Висновки апеляційного господарського суду:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/5131/24 скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 по справі №916/5131/24 - скасувати.
Провадження у справі №916/5131/24 за заявою боржника ОСОБА_2 про неплатоспроможність - закрити.
Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.02.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.