Справа № 344/6072/14-к
Провадження № 11-кп/4808/113/26
Категорія ст. 459 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
17 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши в порядку письмового апеляційного провадження справу за апеляційною скаргою з доповненням засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2025 року, якою повернуто його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Івано-Франківського міського суду від 19.02.2015 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області 18.06.2015 року, -
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2025 року повернуто заяву ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2015 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2015 року.
Суд своє рішення мотивував тим, що відповідно до заяви ОСОБА_6 обставини, які останній вважає нововиявленими були відомі йому ще під час розгляду справи відносно в нього в суді першої та апеляційної інстанції, а тому на момент подання заяви пропущено тримісячний строк, а клопотань про поновлення цього строку із наведенням причин його пропуску (враховуючи положення п. 5-2 ч. 2 ст. 462 КПК України) суду не надано.
В апеляційній скарзі з доповненням засуджений ОСОБА_6 вважає оскаржувану ухвалу незаконною, надмірно формалістичною та такою, що грубо порушує його право на перегляд вироку за нововиявленими обставинами та право на справедливий суд, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Зазначає, що суд першої інстанції спотворив зміст поданої ним заяви, неправильно застосував положення ч.1 ст. 461 КПК України, штучно прив'язав початок тримісячного строку до 2015 року, хоча на той момент не існувало сформованої практики Верховного суду щодо обов'язковості наявності й дослідження ухвал на НСРД, як умови допустимості доказів, сторона захисту не мала доступу до ухвал слідчого судді, а отже не могла знати про їх відсутність у матеріалах провадження.
Лише у 2025 році, після появи та аналізу актуальної практики Верховного суду та ЄСПЛ щодо НСРД та повторної оцінки матеріалів провадження крізь призму цієї практики, у нього вперше з'явились обґрунтовані підстави вважати, що ухвали слідчого судді на НСРД у справі відсутні або були приховані від сторони захисту, а не просто процитовані у вироку.
Суд першої інстанції проігнорував фактично наведені ним пояснення щодо причин неможливості встановити ці обставини раніше і формально констатував відсутність клопотання про поновлення строку, а також ухилився від оцінки суті нововиявлених обставин.
Вказує, що судом неправильно визначено момент, з якого обчислюється строк за ч.1 ст. 461 КПК України.
Звертає увагу, що по суті клопотання про поновлення строку вже міститься в заяві у вигляді детального опису причин неможливості звернення раніше, проте, суд знехтувавши цим змістом і обмежився формулюванням про те, що клопотань про поновлення строку не надано.
Крім цього, судом порушено його право на справедливий суд і доступ до перегляду вироку (ст. 6 Конвенції).
Зазначає, що сукупність двох письмових відповідей, а саме: Івано-Франківського міського суду та Івано-Франківської обласної прокуратури дає чітку картину, зокрема суд офіційно підтвердив, що немає, і ніколи не мав у своєму розпорядженні ухвал слідчого судді щодо НСРД у справі, тобто будь-які судові рішення про дозвіл на такі дії відсутні; прокуратура фактично визнала, що вказані докази здобувались як ОРД в порядку, передбаченому КПК 1960 року та ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», без звернення до слідчого судді і без ухвал у порядку КПК 2012 року, який діяв на момент постановлення вироку 19.02.2015 року.
До отримання вказаних письмових відповідей у 2025 році апелянт об'єктивно не міг знати, що жодних ухвал слідчого судді на НСРД у справі не існувало, ані в суду, а ні в органів досудового розслідування, і при цьому органи досудового розслідування взагалі не зверталися до слідчого судді за санкціонуванням таких дій, а діяли виключно в режимі ОРД за старим законодавством.
Сам по собі факт того, що у тексті вироку 2015 року не процитовано ухвали слідчого судді, не дозволяло зробити висновок, що таких ухвал не існувало взагалі.
Отже зазначені документи підтверджують наявність нововиявлених обставин у розумінні ст. 459 КПК України та визначають момент, з якого може і має обчислюватися тримісячний строк, передбачений ст. 461 цього Кодексу, а саме з моменту отримання вказаних відповідей та їх юридичної оцінки у 2025 році, а не з дати проголошення вироку у 2015 році.
Тому висновок суду першої інстанції про нібито пропущення строку є передчасним.
Просить ухвалу Івано-Франківського міського суду від 05.12.2025 року скасувати, а матеріали направити до суду першої інстанції для відкриття провадження, витребування від органів досудового розслідування всіх процесуальних документів щодо надання дозволу на проведення НСРД, перевірки комплексної допустимості доказів та законності використання матеріалів НСРД з урахуванням викладеної в заяві практики Верховного суду України та ЄСПЛ, подальшого вирішення питання про скасування вироку від 19.02.2015 року та ухвали апеляційного суду від 18.06.2015 року.
У разі, якщо апеляційний суд вважатиме за неможливе самостійно вирішити питання поновлення строку, то в такому випадку просить повернути матеріали до суду першої інстанції з обов'язковими вказівками: належно з'ясувати момент, коли заявнику стали відомі обставини, на які він посилається, як нововиявлені; розглянути питання про поновлення строку з урахуванням вимог ст. 461 КПК України, принципу верховенства права та практики ЄСПЛ.
Також просить долучити до матеріалів апеляційного провадження, як письмові докази, а саме копію листа Івано-Франківського міського суду від 02.12.2025 року та копію листа Івано-Франківської обласної прокуратури від 05.12.2025 року
Скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 05.12.2025 року та направити матеріали до суду першої інстанції для відкриття провадження за нововиявленими обставинами і розгляду заяви по суті.
До початку апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_6 подав пояснення, в якому вказує, що перевірка ухвали суду першої інстанції потребує оцінки не лише формального дотримання процесуальних вимог, але й відповідності дій суду стандартам доступу до правосуддя, пропорційності застосованих процесуальних наслідків та з урахуванням наслідків такого обмеження для реалізації права на судовий захист.
До початку апеляційного розгляду від прокурора надійшла заява, в якій зазначає, що подана апеляційна скарга ОСОБА_6 є безпідставною та такою, яка не підлягає задоволенню. Просить розгляд апеляційної скарги ОСОБА_6 проводити у письмовому проваджені.
В судове засідання 17.02.2026 року засуджений ОСОБА_6 не з'явився, хоча про дату та час апеляційного розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням, яке відправлено на його електронну пошту, зазначену в поданій апеляційній скарзі. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення судового розгляду за відсутності засудженого та прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 406 КПК України апеляційний розгляд проведено в письмовому провадженні за відсутності учасників провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки учасники судового провадження до апеляційного суду не з'явилися.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу з доповненням ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався.
З матеріалів провадження вбачається, що вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2015 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.3 ст.368 КК України (в редакції Закону України від 07 квітня 2011 року) та призначено покарання за ч.2 ст.190 КК України - у виді обмеження волі на строк три роки, за ч.3 ст.368 КК України - у виді позбавлення волі на строк п'ять років, з позбавленням права обіймати виборчі посади в органах місцевого самоврядування та посади пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на три роки з конфіскацією належного йому на праві власності майна. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначено шляхом часткового складання призначених покарань - позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців з позбавленням права обіймати виборчі посади в органах місцевого самоврядування та посади пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на три роки з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-франківської області від 18 червня 2015 року вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2015 року відносно ОСОБА_6 змінено та призначено покарання за ч.2 ст.190 КК України - у виді обмеження волі на строк два роки, за ч.3 ст.368 КК України із застосуванням ст.69 КК України - у виді обмеження волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати виборчі посади в органах місцевого самоврядування та посади пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на три роки з конфіскацією належного йому на праві власності майна. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання - чотири роки обмеження волі з позбавленням права обіймати виборчі посади в органах місцевого самоврядування та посади пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на три роки з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Так, відповідно до ч.1 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Згідно з ст. 460 КПК України учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
За приписами ч. 3 ст. 464 КПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 429 КПК України скарга повертається, якщо:
1) особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк;
2) її подала особа, яка не має права подавати касаційну скаргу;
3) вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Колегія суддів погоджується із висновком викладеним в оскаржуваній ухвалі про те, що відповідно до заяви ОСОБА_6 , обставини, які останній вважає нововиявленими були відомі йому ще під час розгляду справи відносно в нього в суді першої та апеляційної інстанції, а тому на момент подання заяви пропущено тримісячний строк, а клопотань про поновлення цього строку із наведенням причин його пропуску (враховуючи положення п. 5-2 ч. 2 ст. 462 КПК України) суду не надано.
А тому враховуючи те, що заявник звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 461 КПК України, клопотання про поновлення цього строку не подавав, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно повернути особі, яка її подала.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги поданої засудженим повністю спростовуються висновками, викладеними в ухвалі суду першої інстанції, які є обґрунтованими та належним чином мотивованими, а тому відсутні законні та обґрунтовані підстави для скасування оскаржуваної ухвали.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є законним, а тому апеляційна скарга засудженого ОСОБА_6 з доповненням задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 459-467 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу з доповненням засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2025 року, якою повернуто заяву ОСОБА_6 про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5