Дата документу 18.02.2026 Справа № 337/4076/25
Єдиний унікальний № 337/4076/25
Провадження №22-ц/807/473/26
Головуючий в 1-й інстанції - Калугіна Г.Б.
18 лютого 2026 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 66760,48 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 17.04.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4563688 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 7000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 350 днів: з 17.04.2024 року по 02.04.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. На пільговий строк 25 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,875 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 7000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «ТАСКОМБАНК», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав і за даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4563688 від 17.04.2024 року у період з 17.04.2024 року по 25.11.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 37535,52 грн. Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Первісним кредитором, 25.11.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача. До Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 25.11.2024 року №25/11/2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4563688 від 17.04.2024 року загальна сума заборгованості склала 48035,51 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 6999,99 грн, заборгованості за процентами - 37535,52 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 3500 грн. Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.11.2024 року № 45621, строк дії Договору № 4563688 від 17.04.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 26.11.2024 року донараховано відсотки за (127 календарних днів). 6999,99 грн * 2,5 % = 174,99975 грн* 127 календарних дні = 22224,96825 грн. відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Позивач просив суд, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 66760,48 грн, з яких 6999,99 грн сума заборгованості за основним боргом, 37535,52 - відсотки нараховані первісним кредитором; 22224,96825 грн відсотки нараховані позивачем, а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору, витрати на правову допомогу та в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, суму заборгованості в розмірі 66760,48 грн (шістдесят шість тисяч сімсот шістдесят гривень 48 копійок), яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 6999,99 грн, суми заборгованості за процентами у розмірі 59760,49 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що матеріалами справи не підтверджено право позивача на стягнення заборгованості, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги. Розмір заборгованості по відсотках є необґрунтовано завищеним у порівняння із сумою заборгованості за кредитом. Розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним з наданими послугами адвоката.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн. (3328,00 грн. Х 30 = 99840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4563688 в електронній формі з використанням електронного підпису - 83483. Відповідно до умов договору відповідачу надано п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 7000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 350 днів: з 17.04.2024 року по 02.04.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. На пільговий строк 25 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,875 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору (арк. 101-112).
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 7000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «ТАСКОМБАНК», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».
25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 25/11.2024, згідно якому останнє товариство набула право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 4563688 від 17.04.2025, що був укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .
Відповідач користувався коштами, проте всупереч умов договору свої зобов'язання з повернення кредиту не виконав, внаслідок чого станом на день відступлення права вимоги мав заборгованість на загальну суму 48035,51 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 6999,99 грн, заборгованості за процентами - 37535,52 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 3500,00 грн.
Згідно відповіді АТ «Таскомбанк» від 05.11.2025, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , було видано миттєву банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , яка є неперсоніфікованою міжнародною платіжною карткою. Підтверджено зарахування 17.04.2024 о 12:19:25 год. на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 у гривнях, на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , грошових коштів в сумі 7000,00 грн. Зазначено, що АТ «Таскомбанк не володіє інформацією про відправника платежу та не може підтвердити, що дана сума була перерахована за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» (арк. 161-162).
Згідно Розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором № 4563688 про надання споживчого кредиту від 17.04.2024 року за 127 календарних днів (26.11.2024 - 01.04.2025) заборгованість за відсотками відповідача становить 22224,97 грн. (96-97).
Позовні вимоги становлять 66760,48 грн, та складаються з: суми заборгованості за основним боргом 6999,99 грн та процентів за користування кредитом, нарахованих первісним кредитором в розмірі 37535,52 грн, та процентів за користування кредитом, нарахованих позивачем у справі в розмірі 22224,97 грн.
Згідно повідомлення ТОВ «Лінеура України» на адресу ТОВ «Українські Фінансові Операції» від 26.11.2024 було повідомлено Боржників в їх особистих кабінетах, що права вимоги за кредитним договором передані новому кредитору відповідно до договору факторингу та реєстру боржників 26.11.2024 о 11:29 з розміщенням інформації про нового кредитора ТОВ «Українські Фінансові Операції», зазначена його адреса та реквізити. (арк. 81).
Заборгованість відповідачем добровільно на час розгляду справи в суді не погашена.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ТОВ «Українські фінансові операції» слід задовольнити та стягнути з відповідача вказану заборгованість за договором. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені, суд присудив позивачу з відповідача стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Що стосується вимоги в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України щодо зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦКУ починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення суду, то у відповідності до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) передбачених ст. 625 ЦКУ інфляційних втрат і 3% річних на час введення в країні військового стану.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується частково.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
17.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4563688 в електронній формі з використанням електронного підпису - 83483.
Відповідно до умов договору відповідачу надано п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 7000 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 350 днів: з 17.04.2024 року по 02.04.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. На пільговий строк 25 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,875 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору (арк. 101-112).
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, колегія суддів приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Перерахування коштів підтверджується, довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 19.12.2024 відповідно до якої було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 17.04.2024 12:19:24 на суму 7000,00 грн, на номер картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі іРау.ua - 375602696, призначення платежу: зарахування 7000,00 грн на карту НОМЕР_1 (арк. 118).
Крім того, згідно відповіді АТ «Таскомбанк» від 05.11.2025, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , було видано миттєву банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , яка є неперсоніфікованою міжнародною платіжною карткою. Підтверджено зарахування 17.04.2024 о 12:19:25 год. на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 у гривнях, на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , грошових коштів в сумі 7000,00 грн. (арк. 161-162).
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.
Колегія суддів вважає, що матеріалами справи в повній мірі підтверджено, а відповідачем не спростовано, що свої зобов'язання з надання кредитних коштів ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало. При цьому відповідач суму позики у встановлений договором строк не повернув.
За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 25/11.2024, згідно якому останнє товариство набула право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 4563688 від 17.04.2025, що був укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .
Станом на день відступлення права вимоги відповідач мав заборгованість на загальну суму 48035,51 грн, з якої заборгованість по тілу кредиту - 6999,99 грн, заборгованості за процентами - 37535,52 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 3500,00 грн.
Договір факторингу містить всі необхідні істотні умови, які свідчать про чинність даного договору та про належне відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами. Договір факторингу є дійсним та в судовому порядку не оскаржувався.
Отже, факт переходу до ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги первісного кредитора до ОСОБА_1 за Кредитним договором є доведеним.
Доводи відповідача щодо недоведеності позивачем права вимог є безпідставними, оскільки засновані лише на відсутності повідомлення про відступлення права вимоги, між тим підтверджень сплати заборгованості первісному кредитору відповідачем не надано.
Згідно Розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором № 4563688 про надання споживчого кредиту від 17.04.2024 року за 127 календарних днів (26.11.2024 - 01.04.2025) в межах строку кредитування нарахувало відповідачу заборгованість по відсоткам у розмірі 22224,97 грн. (96-97).
Колегія суддів погоджується із обґрунтованістю вимог позову щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 6999,99 грн., оскільки матеріалами справи доведено вказані обставини і відсутні докази існування заборгованості по тілу кредиту у іншому розмірі.
Що стосується суми нарахованих відсотків, то слід зазначити наступне.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 350 днів: з 17.04.2024 року по 02.04.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. На пільговий строк 25 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,875 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.
Відповідно до п.п. 1.5.1, 1.5.2. Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору за стандартною ставкою складає 133839,05% річних; за зниженою процентною ставкою - 78046,00%
Станом на день відступлення права вимоги відповідач мав заборгованість за процентами - 37535,52 грн. Крім того, позивачем у справі за 127 календарних днів (26.11.2024 - 01.04.2025) в межах строку кредитування нараховано відповідачу заборгованість по процентам у розмірі 22224,97 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості по процентам складає 59760,49 грн.
Нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
Нараховані та пред'явлені до стягнення проценти з користування кредитом - 59760,49 грн., в 8,5 разів перевищують розмір заборгованості за основною сумою кредиту - 6999,99 грн.
Колегія суддів вважає, що умова договору щодо нарахування процентів в такому розмірі є непропорційно високою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» про стягнення з відповідача процентів у відповідності до умов Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 6999,99 грн. Вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу.
Що стосується вимоги в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України щодо зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦКУ починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення суду, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу безпідставності таких вимог.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову.
Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з нормами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи те, що вимоги позову підлягають задоволенню частково у загальній сумі 13999,98 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору сплачена за подання позову у розмірі 507,99грн.
Враховуючи те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судового збору сплачена за подання апеляційної скарги у розмірі 3589,52грн.
Судом встановлено, що позивачем заявлено стягнення з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.
Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У матеріалах справи міститься копія договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А, укладеного 01.08.2024 між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Євгеном Олександровичем, акт прийому-передачі наданих послуг № 4563688 від 11.12.2024, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. За таких обставин, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. є доведеними належними доказами. Враховуючи часткове задоволення вимог позову вказані витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, підлягають пропорційному зменшення, з урахування задоволених вимог позову, до суми 2097,05 грн.
З огляду на зазначене, у відповідності до вимог ч.10 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат у розмірі 984,48 грн. (3589,52-507,99-2097,05) судового збору у розмірі 3182,43 грн.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2025 року у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, суму заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4563688 від 17.04.2024 року в розмірі 13999,98 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 6999,99 грн, суми заборгованості за процентами у розмірі 6999,99 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 судові витрати у розмірі 984,48 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 18 лютого 2026 року.
Головуючий, суддя-доповідач: С.В. Кухар
Судді: І.В. Кочеткова
Г.С. Подліянова