Справа № 136/1753/25
провадження № 2/136/648/25
17 лютого 2026 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дітей та стягнення аліментів на утримання дружини,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просила:
- розірвати шлюб, який укладений між позивачем та відповідачем, що зареєстрований виконкомом Струтинської сільської ради Липовецького району Вінницької області 10.03.2013, актовий запис №2;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову - 12.09.2025 і до досягнення дітьми повноліття;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у зв'язку з проживанням з нею спільної малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/8 частини від доходу (заробітку) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову - 12.09.2025 і до досягнення дитиною трирічного віку.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
10.03.2013 між сторонами було укладено шлюб, який був зареєстрований виконкомом Струтинської сільської ради Липовецького району Вінницької області, актовий запис №2. Від шлюбу у сторін є спільні діти - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак, сімейне життя у сторін спору не складається через відсутність взаєморозуміння, утрати почуття поваги та любові один до одного та різні погляди на життя. Як виявилось після проживання у шлюбі, вони різні за характером, в зв'язку з чим між ними постійно виникають сварки та суперечки. Таким чином подальше спільне життя з відповідачем однією сім'єю і збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам. Неодноразові спроби зберегти сім'ю не мали успіху, а тому проти призначення строку для примирення позивач заперечує. Діти проживають з позивачем та перебувають на її утриманні. Позивачка сама не може забезпечити у повній мірі потреби дітей та потребує матеріальної підтримки від відповідача, який зобов'язаний нарівні із нею утримувати їх неповнолітніх дітей. Крім того, позивачка має право на утримання від відповідача до досягнення меншою дитиною трирічного віку. Відповідач є особою працездатного віку без вад здоров'я, тому може сплачувати аліменти як на дітей так і на її утримання, що стало приводом для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 26.09.2025 призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.
Як вбачається з позовної заяви, сторони між собою уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , шлюб зареєстровано виконкомом Струтинської сільської ради Липовецького району Вінницької області 10.03.2013, актовий запис №2 (а.с. 5).
Від шлюбу у сторін є спільні діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем та перебувають на її утриманні. Позивач стверджує, що через різні погляди на шлюб та сімейне життя між сторонами втратилось почуття взаєморозуміння та любові, фактично шлюбних відносин сторони не підтримують. Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії свідоцтв про народження дітей сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6, 7)
Судом встановлено, що діти сторін проживають спільно з матір'ю за однією адресою, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с.10). Позивач стверджує, що вона не в змозі самостійно забезпечувати дітей всім необхідним. На даний час перебуває у відпустці по догляду за молодшою дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується довідкою КНП «Липовецький міський центр ПМСД» (а.с.11). Наявність угоди про добровільну сплату відповідачем аліментів на утримання дітей не встановлено. Відповідач не спростував своєї спроможності сплачувати аліменти у заявлених позивачкою розмірах.
Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено в ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд, аналізуючи вищевказані норми СК України зауважує, що в Україні гарантується право подружжя на припинення шлюбу шляхом його розірвання у будь-який момент існування шлюбу. Існують випадки, коли рішення щодо розірвання шлюбу позитивно сприймається лише одним із подружжя у той час, як інший прагне зберегти шлюбні відносини та сім'ю. Відсутність вільної згоди на розірвання шлюбу іншим з подружжя не є перепоною. В Україні регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння. Держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що позивач стверджує, що збереження шлюбу з відповідачем суперечитиме її інтересам, а примирення та подальше спільне життя подружжя неможливе.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про розірвання шлюбу між сторонами, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Як визначено в ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 2 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.09.2019 у справі №711/8561/16, відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Зміст зазначених норм матеріального права та правових висновків Верховного Суду свідчить про те, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той з батьків, з яким проживає дитина. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком, особистим та індивідуальним, як матері так і батька.
Судом встановлено, що діти сторін проживають спільно з матір'ю позивачем за однією адресою та перебувають на її утриманні.
В силу вимог ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідач не спростовував доводи позивача і не надав підтвердження своєї непрацездатності, поганого стану здоров'я чи перебування у нього утриманців.
Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач і які не оспорює відповідач, а на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.
Враховуючи те, що позивач має право на отримання аліментів на утримання проживаючих з нею неповнолітніх дітей, а тому суд визначаючи їх розмір керується ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з якою передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд вважає, що відповідач спроможний виплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення аліментів на дітей, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме фінансовим можливостям та обов'язку батька забезпечити умови життя та розвитку його неповнолітніх дітей, а також визначеному законодавцем способу, який обрала позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 та ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину та дружину за рішенням суду присуджуються від дня пред'явлення позову.
Згідно правил ст. 180 СК України строк сплати аліментів визначений законодавцем на дитину - до досягнення дитиною повноліття.
Також суд вважає, що відповідач спроможний надавати утримання позивачеві як дружині з якою проживає їх спільна дитина, що не досягла 3-х річного віку, у розмірі 1/8 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, виходячи з наступних міркувань.
За твердженням позивача, діти проживають разом із нею та перебувають на її утриманні.
Відповідно до ч. 4 ст. 84 Сімейного кодексу України, право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина до 3-х річного віку, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Водночас суд звертає увагу, що ст. 84 СК України закріплює право на одержання матеріальної допомоги до досягнення дитиною трирічного віку саме за дружиною, жінкою, а не за одним з батьків, з яким залишилась проживати дитина.
На переконання суду, таке рішення законодавця пояснюється тим, що до досягнення дитиною трирічного віку саме жінка, як матір, перебуває у більш слабкому, більш уразливому становищі, що покладає на батька дитини додатковий обов'язок щодо надання такій жінці матеріальної допомоги.
Відтак, у ст. 84 СК України фактично закріплена презумпція можливості батька дитини надавати матеріальну допомогу матері дитини, спростування якої покладається саме на батька. Тобто саме на батька покладається тягар доказування відсутності у нього можливості надавати таку допомогу.
Як було встановлено вище судом, відповідач не надав належних та допустимих доказів щодо матеріальної неспроможності та неможливості нести аліментний обов'язок по відношенню до дружини, з якою проживає дитина, тому суд виходить з доведеності того факту, що відповідач працює та отримує дохід, відтак може надавати матеріальну допомогу позивачу як матері своєї дитини.
Вирішуючи питання про розмір допомоги, суд виходить з того, що заявлений позивачем розмір аліментів не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає вимогам розумності та справедливості та сукупний розмір аліментів не буде перевищувати половини доходу відповідача, при цьому, 13.12.2027 спільній дитині сторін має виповнитись три роки, що є наслідком припинення такого зобов'язання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору за позовну вимогу щодо розірвання шлюбу керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а тому з огляду на те, що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
При цьому позивачка звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу щодо стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Враховуючи те, що позов задоволено, а при пред'явлені його до суду позивач була звільнена від сплати судового збору в частині стягнення аліментів, суд вважає, що його слід стягнути із відповідача в дохід держави.
Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 264, ч. 1 п. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення сум платежу за один місяць з метою забезпечення інтересів дітей.
Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП-невідомо) про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дітей та стягнення аліментів на утримання дружини - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований 10.03.2013 виконкомом Струтинської сільської ради Липовецького району Вінницької області, актовий запис №2 - розірвати.
У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову - 12.09.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову - 12.09.2025 і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Д. Іванець