17 лютого 2026 року
м. Київ
справа №440/36/25
адміністративне провадження № К/990/6085/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №440/36/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 30 червня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 30 червня 2023 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020-2023 роки при звільненні з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період за 2020-2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору у справі №440/36/25. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №440/36/25 залишено без руху. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги тривалістю 10 календарних днів з дня отримання копії ухвали шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду: платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 1816 грн 80 коп. Роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 440/36/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
11 лютого 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №440/36/25. Заявник просить скасувати оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити судове рішення щодо направлення справи на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Щодо ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року, Суд зазначає таке.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлений вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
Як вбачається із касаційної скарги, скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та про залишення апеляційної скарги без руху.
Згідно із частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Отже, серед переліку ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, відсутня ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року слід відмовити.
Щодо оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року, Суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №440/36/25 без руху суд апеляційної інстанції зазначив про ненадання до апеляційної скарги документу про сплату судового збору. Судом встановлено, що копію зазначеної ухвали відповідач отримав в електронному кабінеті користувача підсистеми «Електронний суд» 22 грудня 2025 року о 22:48 год.
У встановлений судом строк, особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги, заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем не надано.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, апеляційний суд на підставі частини другої статі 298 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України повернув апеляційну скаргу відповідачу.
Так, Верховний Суду наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків.
Суд також зазначає, чинне законодавство передбачає обов'язок учасників справи вчинити процесуальні дії у відповідь на ухвалу про без руху.
Проте військовою частиною НОМЕР_1 у строк, наданий апеляційним судом, не вчинено жодної процесуальної дії на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 22 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, що свідчить про невиконання відповідачем своїх процесуальних обов'язків.
Отже, Суд вважає, що повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, апеляційним судом вірно застосовано положення частини другої статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №440/36/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко