17 лютого 2026 року
м. Київ
справа №480/6307/25
адміністративне провадження №К/990/6762/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №480/6307/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №315437-24/18-20 від 04.09.2023 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 54829,73грн; 2) поновити строк звернення до суду з цим позовом.
12.08.2025 ухвалою Сумський окружний адміністративний суд: визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом та поновив пропущений строк; прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №480/6307/25.
Головне управління ДПС у Сумській області 22.08.2025 звернулося до суду з клопотанням про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропуску позивачем строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 07.11.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, задовольнив клопотання Головного управління ДПС у Сумській області та залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у справі №480/6307/25.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 , 10.02.2026 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, а справу №480/6307/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Законом України від 29.06.2023 №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» внесено зміни, зокрема, до КАС України, які набрали чинності 18.10.2023.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За змістом частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з огляду на наступне.
Частинами четвертою та п'ятою статті 330 КАС України унормовано, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Проте, всупереч вищенаведеним вимогам процесуального закону, скаржником до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у визначеному законом порядку та розмірі, натомість заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від такої сплати у зв'язку з незадовільним майновим станом.
У якості доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем до касаційної скарги додано: відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за 2025 рік, скріншот з електронного кабінету платника податків - ОСОБА_1 про стан розрахунків з бюджетом та суму наявного боргу, копію постанови про арешт майна та коштів боржника - ОСОБА_1 у ВП НОМЕР_1 від 05.12.2024.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) : «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір» .
Статтею 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
Наведені положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Суд враховує, що Закон України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява №73547/01).
З огляду на зазначене вище, Верховний Суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів, які б достовірно свідчили про його скрутний матеріальний стан, а долучені до матеріалів касаційної скарги документи не містять достатньої інформації, яка повністю відображає розмір річного доходу ОСОБА_1 , зокрема, наявність або відсутність пенсійних виплат, отриманих ним у 2025 році, в контексті дотримання вимог пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Належним доказом може слугувати довідка з пенсійного органу за 2025 рік в сукупності із вже наданими скаржником відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за 2025 рік.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Як зазначено вище, статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Натомість, скаржником не надано суду жодних доказів, які б підтверджували сукупність будь-яких дій спрямованих на дотримання ним вимог процесуального закону стосовно форми й змісту касаційної скарги, зокрема, щодо сплати судового збору у цій справі.
Отже, на підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви скаржника про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить - один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3328,00грн.
Отже, судовий збір, який скаржник повинен сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 3328,00грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача - 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Призначення платежу - *;101;22030102 (код класифікації доходів) ___________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом ______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Вказане свідчить про недотримання скаржником положень частини четвертої статті 330 КАС України та є недоліком касаційної скарги.
За змістом частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху встановивши строк, впродовж якого скаржник має право усунути виявлені судом недоліки касаційної скарги та надати до суду документ про сплату судового збору в сумі 3328,00грн за подання касаційної скарги у цій справі.
Як убачається з матеріалів касаційного провадження, позивачем порушено питання про вжиття заходів забезпечення позову у справі №480/6307/25 шляхом зупинення стягнення у ВП НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа виданого на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/5401/24 про стягнення з ОСОБА_1 податкового бору в розмірі 54829,73грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №315437-24/18-20 від 04.09.2023, законність якого є предметом оскарження у цій справі.
Повноваження судді-доповідача під час підготовки справи до касаційного розгляду, а також повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги чітко визначені параграфом 3 глави 2 Розділу ІІІ КАС України. До їх числа не належить повноваження щодо вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частин першої та третьої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
За таких обставин суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо вжиття заходів забезпечення позову у будь-який спосіб, а тому вказана заява є очевидно безпідставною та необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 167 КАС України, якщо заява (клопотання, заперечення) є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Ураховуючи викладене, клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №480/6307/25 слід повернути без розгляду.
Керуючись статтями 167, 169, 248, 327, 329, 332, 359 КАС України, Суд -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №480/6307/25.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №480/6307/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху.
У разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №480/6307/25 повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова