Справа № 11-сс/824/1141/2026 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Унікальний № 752/19461/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 193 ч. 6 КПК
04 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчої СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги вказує на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Вважає повідомлену підозру необґрунтованою, оскільки надані матеріали характеризують лише виконання службовими особами, в тому числі і ОСОБА_8 своїх посадових обов'язків, визначених локальними нормативними актами Федерації футболу України. Матеріали клопотання не визначають, які саме дії ОСОБА_8 орган досудового розслідування вважає кримінальним правопорушенням.
Крім того, відсутній і цивільний позов, що у свою чергу прямо вказує на відсутність завданих будь-кому збитків.
Наявність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, також не доведено.
Зокрема, ризик переховування спростовується матеріалами кримінального провадження, у якому містяться документи, які підтверджують місцезнаходження підозрюваного.
Так, відповідно до консультативного заключення від 27.11.2024 ОСОБА_8 показано до обстеження в університетській клініці м. Берлін з проведенням ПЕТ КТ серця для верифікації хронічного коронарного синдрому, внутрішньо судинної коронарної візуалізації для уточнення характеру ураження коронарних артерій, оскільки дана технологія недоступна в Україні.
Відтак ОСОБА_8 проживає в м. Берлін, про що неодноразово повідомлявся орган досудового розслідування.
Крім того, в іншому кримінальному провадженні слідчі дії з ОСОБА_8 проводяться за кордоном.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчим управління ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000795 від 19.06.2025року за ознаками злочинів, передбаченихч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
03.10.2025 старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , складено відносно ОСОБА_8 письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Постановами слідчого СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 від 05.11.2025 ОСОБА_8 оголошено у державний та міжнародний розшук.
05.11.2025 слідча СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , звернулась до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України про обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, наявності підстав, передбачених частиною першою статтею 177 КПК України, за умов перебування особи у міжнародному розшуку.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року клопотання органу досудового розслідування було задоволено та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Крім того, у відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
У зв'язку з чим обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Як вважає колегія суддів, наданих до суду апеляційної інстанції доказів, які пов'язують підозрюваного з кримінальними правопорушеннями, достатньо аби виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Таким чином, твердження апелянта про необґрунтованість повідомленої підозри, із врахуванням наведених вище обставин, є безпідставними.
Щодо доводів сторони захисту відсутності в матеріалах справи заявленого цивільного позову, а тому начебто і відсутності заподіяних кримінальними правопорушеннями збитків, то, на думку колегії суддів, ці доводи теж не заслуговують на увагу, так як відповідно до положень ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відтак відсутність у матеріалах заявленого цивільного позову не може свідчити про відсутність спричинення збитків потерпілій стороні.
Перевіряючи доводи клопотання органу досудового розслідування на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчинених злочинах, а також з огляду на характер і ступінь суспільної небезпечності самих злочинів, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися і фактично переховується від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується відомостями наданими ДПСУ, згідно яких ОСОБА_8 04.12.2024 07:37:52 перетнув кордон України в пункті пропуску Порубне на транспортному засобі н.з. НОМЕР_1 . Дані про його в'їзд на територію України відсутні, а також відомостями відображеними і в постанові слідчого від 05.11.2025 про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук з огляду на те, що останній за місцем проживання не мешкає, на неодноразові виклики до слідчого не з'являвся, про причини свого неприбуття не повідомляв, місце його перебування невідоме.
Тому, посилання захисника про відсутність у провадженні ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, є також тих обставин, що орган досудового розслідування був належним чином поінформований про проходження ОСОБА_8 лікування за кордоном, є непереконливими та такими, які не підтверджуються наданими матеріалами справи.
З огляду до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Обов'язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачено нормою національного законодавства, а саме статтею 575 КПК України, згідно якої видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.
Разом з цим, зазначена вимога міститься і у ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, відповідно до якої до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
Згідно Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону, Державної митної служби України від 09.01.1997 року №3/1/2/5/2/2, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу надісланий до НЦБ. НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни. Про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов'язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном.
Частина 6 статті 193 КПК України містить імперативну норму, з якої слідує, що слідчий суддя, суд обирає запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статей Конвенції випадків до процедури, встановленої законом.
Статтею 575 Кримінального процесуального кодексу України чітко передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.
Підсумовуючи викладені обставини, апеляційний суд приходить до об'єктивного висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, як наслідком чого існує необхідність залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - без задоволення.
Також колегія суддів звертає увагу і на те, що з огляду на положення ст. 193 КПК України, зміст якої наведено вище, обраний відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є остаточним, а рішення про застосування того чи іншого запобіжного заходу буде прийматись в подальшому слідчим суддею за умови затримання підозрюваного та доставки його до приміщення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177- 179, 183, 193, 194, 309, 376, 404, 407, 422 КПК України колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання слідчої СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін,а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4