справа № 760/10096/23
головуючий у суді І інстанції Лужецька О.Р.
провадження № 22-ц/824/1051/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
28 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Базика Олексія Павловича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, -
ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що в період з 21 листопада 2022 року по 29 листопада 2022 року ним було перераховано відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 183 700 грн. За рахунок вказаних коштів відповідач обіцяв позивачу здійснити поставку генераторів. Зазначає, що після перерахування коштів відповідач не здійснив поставку генераторів позивачу та не повернув отримані кошти, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 183 700 грн та судові витрати.
Рішенням Дарницькиого районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року задоволено позовну заяву ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 183 700 грн та судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1 837 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Базик О.П. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що до позовної заяви позивачем було долучено витяг з ЄРДР від 25 квітня 2023 року.
З вказаного витягу вбачається, що позивач 24 квітня 2023 року звернувся до органів поліції з заявою про злочин, а саме, що у листопаді 2022 року громадянин ОСОБА_1 , незаконно заволодів грошовими коштами у сумі 183 700 грн, що належали ОСОБА_2 .
Під час судового розгляду справи, відповідач повідомив суду про те що свою банківську картку віддав для користування ОСОБА_4 , та не знав, що він буде з нею робити. Вказав, що отримував смс повідомлення про користування його карткою. Згодом, він повідомив його, що закрив картку. Також, відповідач повідомив суду про те, що Дарницьким ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування за вказаними обставинами, що сам ОСОБА_1 проходить у вказаній справі як свідок, а ОСОБА_4 має статус підозрюваного.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, а позивач фактично ввів в оману суд, не повідомивши про те, що в рамках кримінального провадження 12023100020001571 від 25 квітня 2025 року він має статус потерпілого, а ОСОБА_4 статус підозрюваного, а потім обвинуваченого.
Посилається на те, що позивачем не було подано заяви про зупинення судового розгляду у справі № 760/10096/23, у зв'язку з об'єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства.
Зазначає, що судом першої інстанції взагалі не було прийнято до уваги те, що здійснюється кримінальне провадження по тим же обставинам, що зазначені в позовній заяві. Не було з'ясовано на якій стадії перебуває кримінальне провадження і не було вжито всіх необхідних дій для всебічного та повного розгляду справи.
На думку скаржника, суд першої інстанції мав би встановити особу, яка безпідставно заволоділа таким майном. Однак, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд не встановив таку особу і безпідставно стягнув кошти з особи, яка ці кошти не отримувала.
Крім цього, судом першої інстанції допущено, у якості представника позивача особу, яка не мала повноважень. А саме, в матеріалах справи знаходиться ордер від 03 грудня 2024 року (а.с. 48, 57), який виготовлений друкарським способом, на замовлення Ради адвокатів регіону.
Разом з тим, адвокати можуть використовувати ордери типової форми, які виготовлені друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону, до 01 січня 2022 року. Таким чином, вказаний ордер втратив свою чинність, а тому участь адвоката Руденко О.С. у судових засіданнях до 26 лютого 2025 року була неправомірною.
Позивач, повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив, у судове засідання не з'явився.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року зобов'язано АТ КБ «Приватбанк» надати інформацію щодо факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с.61,62 т. 1).
04 березня 2025 року від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла відповідь на ухвалу, відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) (а.с. 75 т. 1).
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у період з 21 листопада 2022 року по 29 листопада 2022 року ОСОБА_2 було перераховано на вказаний вище картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 183 700 грн, що підтверджується:
квитанцією monobank/Universal Bank (АТ «Універсал Банк») № М2С0-3РЕ3-РК7А-2Н82 від 21 листопада 2022 року на суму 33 000 грн;
платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» №Р24А528830475D32528 від 25 листопада 2022 року на суму 24 000 грн;
квитанцією monobank/Universal Bank (АТ «Універсал Банк») № РТ1Е-02НЕ-В04С-654К від 25 листопада 2022 року на суму 50 000 грн;
платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» №P24A539097176D94256 від 28 листопада 2022 року на суму 35 700 грн;
квитанцією monobank/Universal Bank (АТ «Універсал Банк») № PP9M-5X0E-PE15-C81T від 29 листопада 2022 року на суму 41 000 грн (а.с.9-14 т. 1).
Крім того, отримання відповідачем від позивача грошових коштів у розмірі 183 700 грн, підтверджується випискою по вказаній вище картці/рахунку, а саме: переказ коштів 21 листопада 2022 року на суму 33 000 грн; переказ коштів 25 листопада 2022 року на суму 24 000 грн; переказ коштів 25 листопада 2022 року на суму 50 000 грн; переказ коштів 28 листопада 2022 року на суму 35 700 грн; переказ коштів 29 листопада 2022 року на суму 41 000 грн (а.с. 77-82 т. 1).
Позивач послався на те, що перерахував кошти у розмірі 183 700 грн, на рахунок відповідача за поставку генераторів, однак поставку генераторів здійснено не було, а кошти позивачу не повернуті.
Позивач 24 квітня 2023 року звернувся до органів поліції з заявою про злочин, а саме, що у листопаді 2022 року громадянин ОСОБА_1 , незаконно заволодів грошовими коштами у сумі 183 700 грн, що належали ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25 квітня 2023 року номер кримінального провадження 12023100020001571 (а.с.8 т. 1).
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, провадження № 14-32цс19, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, провадження № 14-175цс21).
У особи виникає зобов'язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі статтею 1212 ЦПК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна.
Указані правові висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 495/2442/16-ц, провадження № 61-15428св19.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підсумовуючи, судом встановлені обставини про те, що грошові кошти у розмірі 183 700 грн без наявності правових підстав були перераховані позивачем на банківську картку, що належить відповідачу ОСОБА_1 (без зазначення призначення платежу), що свідчить про те, що перераховані кошти є безпідставно отриманими ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, оцінивши докази, подані сторонами, встановивши характер спірних правовідносин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 183 700 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на обставини, які відповідач повідомив суду під час судового розгляду, то апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідач був присутній у судовому засіданні 03 грудня 2024 року, проти позову заперечив. Під час судового розгляду справи, відповідач повідомив суду про те що свою банківську картку віддав для користування ОСОБА_4 , та не знав, що він буде з нею робити. Вказав, що отримував смс повідомлення про користування його карткою. Згодом, він повідомив його, що закрив картку. Також, відповідач повідомив суду про те, що Дарницьким ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування за вказаними обставинами, що сам ОСОБА_1 проходить у вказаній справі як свідок, а ОСОБА_4 має статус підозрюваного (а.с. 50-51 т. 1).
Під час судового розгляду відповідач у якості свідка не допитувався, будь яких доказів на підтвердження обставин, вказаних у судовому засіданні, до суду не надав, відзиву на позовну заяву також не подав, будь яких клопотань не заявляв.
Підсумовуючи вищевказане, пояснення відповідача у судовому засіданні не є належними та допустимими доказами у розумінні статті 76 ЦПК України та не повинні оцінюватися у якості доказів.
Та обставина, що суд першої інстанції помилково надав їм оцінку (відповідач повинен нести відповідальність за вказані дії, адже спірні платіжні операції були вчинені з фізичним використанням електронного платіжного засобу відповідача та з коректним використання ПІН-коду до картки, яка внаслідок дій відповідача вибула з його володіння. Без передачі картки та розголошення з боку відповідача ПІН-коду своєї картки іншій особі, остання, не змогла б ані зняти ані переказати кошти), не є підставою для скасування чи зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог з заявлених правових підстав.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції взагалі не було прийнято до уваги те, що здійснюється кримінальне провадження по тим же обставинам, що зазначені в позовній заяві, та не було з'ясовано на якій стадії перебуває кримінальне провадження і не було вжито всіх необхідних дій для всебічного та повного розгляду справи, то апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 5). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6).
Як було встановлено апеляційним судом під час судового розгляду відповідач будь яких клопотань не заявляв, а відповідно частини 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав би встановити особу, яка безпідставно заволоділа грошовими коштами, однак суд першої інстанції не встановив таку особу і безпідставно стягнув кошти з особи, яка ці кошти не отримувала, то апеляційний суд враховує таке.
Наданими АТ КБ «Приватбанк» на виконання вимог ухвали суду банківськими документами безперечно підтверджено, що позивач перерахував грошові кошти у розмірі 183 700 грн на рахунок відповідача та їх отримання відповідачем на власну картку, а те як в подальшому відповідач розпорядився отриманими грошовими коштами для вирішення спору про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - правового значення немає.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було допущено, у якості представника позивача особу, яка не мала повноважень, то апеляційний суд враховує, що право на судовий захист не може бути обмежене (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24 (провадження № 61-5803сво24)
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Базика Олексія Павловича залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 12 лютого 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська