Справа № 541/498/26
Провадження № 1-кс/541/157/2026
17 лютого 2026 рокум. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миргород клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором та подане в кримінальному провадженні №12026170550000118 від 13.02.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Скотарське, Воловецького району, Закарпатської області, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, утриманців не маючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відносно якого на даний час перебувають на розгляді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальні провадження №12025071030001587 від 15.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (справа № 308/15878/25) та кримінальне провадження №12025078170000216 від 06.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.182,ч.4 ст. 190 КК України (справа № 308/61/25)
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Слідчий СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у процесуальному статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні №12025071030001587 від 15.08.2025 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та у кримінальному провадженні №12025078170000216 від 06.10.2025 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.182, ч.4 ст. 190 КК України, вчинив нове кримінальне правопорушення на території Миргородського району Полтавської області за наступних обставин:
Повторно, 12.02.2026 близько 10 год. 00 хв. (точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим) ОСОБА_5 , правомірно перебуваючи у якості пасажира у першому вагоні потягу №722К, сполученням «Київ-Харків», який прибув до залізничного вокзалу станції «Ромодан», що розташований по вул. Незалежності, 11 в смт Ромодан, Миргородського району, Полтавської області, де під час виходу із купе помітив, що пасажирка вагону - потерпіла ОСОБА_7 спочиває, тоді як сумка останньої перебуває без належного нагляду.
Після чого, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що на території України запроваджено воєнний стан, що введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та продовжено по теперішній час, під дією раптово виниклого умислу направленого на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, помітивши, що власник майна спочиває, тоді як інші сторонні особи за його діями не спостерігають, тобто діючи таємно, умисно, повторно, шляхом вільного доступу, викрав із жіночої сумки потерпілої ОСОБА_7 належний останній жіночий гаманець марки «Dior», синього кольору, всередині якого знаходилися грошові кошти в іноземній валюті в сумі 2 600 євро, грошові кошти в іноземній валюті в сумі 200 доларів США, грошові кошти в сумі 10 000 гривень та банківські картки АТ «Приватбанк» та АТ «ПУМБ».
У подальшому, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим повністю довів свій кримінально-протиправний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна до кінця, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_7 матеріальних збитків.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. ст. 185 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заява ОСОБА_7 ; протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілою ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_9 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_11 ; заявою ОСОБА_5 ; протоколом огляду речей від 15.02.2026; повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 17.02.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 17.02.2026.
Таким чином, у ході досудового розслідування кримінального провадження №12026170550000118 від 13.02.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбаченими п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідка та потерпілу у кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність, шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень.
Ураховуючи перелічені ризики, слідчий вважає, що лише запобіжний захід, що пов'язаний з ізоляцією від суспільства, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Прокурор у судовому засіданні клопотання слідчого підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, та просив слідчого суддю застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб без можливості внесення застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважали, що клопотання не є обґрунтованим, ризики формальні та не підтверджені. Крім того, захисник зазначив, що підозрюваний належним чином дотримується своїх процесуальних обов'язків, постійно являється на проведення всіх процесуальних дій, щиро кається, повністю визнає вину. Вважали достатнім запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Вислухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 17 лютого 2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно зі ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази, які додані до клопотання, у їх сукупності, дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності. Надаючи оцінку можливості підозрюваним вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_12 не має власної сім'ї, майна у значних розмірах або місця роботи, які б утримували його за місцем мешкання, джерело його доходів не відоме, так як на даний час ніде не працює, а тому в будь-який час може змінити постійне місце проживання, виїхавши за межі міста та району, на територію, яка знаходитися поза юрисдикцією органу досудового розслідування, без негативних наслідків для себе. При цьому, відносно ОСОБА_12 на даний час розглядаються обвинувальні акти в Ужгородському міськрайонного суду Закарпатської області за раніше скоєні аналогічного складу кримінальні правопорушення, але останній потворно вчинив тяжкий злочин, а тому усвідомлюючи те, що може бути позбавленим волі на тривалий строк, з метою переховування від органів досудового розслідування та уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, зможе залишити місце свого проживання, що підтверджує наявність вищевказаного ризику.
Також існує ризик , передбачений ч.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_12 через усвідомлення втратити свободу на тривалий строк у зв'язку з вчиненням ним тяжкого кримінального правопорушення зможе здійснити незаконний вплив у вигляді вмовлять та погроз стосовно потерпілої ОСОБА_7 та інших свідків у кримінальному провадженні, показання яких підлягають безпосередньому дослідженні у суді.
Крім того існує ризик передбаченй п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 потворно вчинив тяжкий злочин перебуваючи у процесуальному статусі обвинуваченого, оскільки стосовно останнього на розгляді в Ужгородському міськрайонного суду Закарпатської області перебувають кримінальні провадження у яких останній обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушення, що вказує на схильність до вчинення тяжких кримінальних правопорушень корисливої спрямованості.
Враховуючи зазначені вище ризики і наявність обґрунтованої підозри, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу - тримання під вартою є найбільш відповідним у даному випадку, а більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що існує ризик того, що ОСОБА_13 з метою уникнення покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки у останнього відсутні достатні стримуючі фактори, а також існує ризик того, що підозрюваний, будучи на волі, може незаконно впливати на свідка та потерпілу, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки він вже не вперше притягається до кримінальної відповідальності, а на даний час перебуває в статусі обвинуваченого у кримінальній справі, яка перебуває на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
За таких обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутої підозри та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде сприяти повному та об'єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку. Також, суд зазначає, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії російської федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду, вплив на свідків вчиненого правопорушення та вчинення іншого кримінального правопорушення підозрюваним значно збільшується, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити підозрюваному вчинити спроби ухилитися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Для запобігання переліченим ризикам, вважаю за необхідне, обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Розглядаючи можливість застосування альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів, ураховуючи тяжкість покарання та наявність ризиків вважаю, що виключно тримання під вартою зможе запобігти переліченим ризикам.
Слідчий суддя враховує доводи сторони захисту щодо обрання більш м'якого запобіжного заходу, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, тому у даному випадку такі доводи про обрання іншого запобіжного заходу ніж того, про який просить прокурор, не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у розумні строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у справі та запобігання процесуальних ризиків.
З вищевикладених підстав у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_5 відмовити.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.200, «Рохліна проти російської федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України суд визначає заставу 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133120 гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Застосовуючи до підозрюваного поряд із запобіжним заходом у виді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 177, 182, 183, 194, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Скотарське, Воловецького району, Закарпатської області, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, утриманців не маючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відносно якого на даний час перебувають на розгляді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальні провадження №12025071030001587 від 15.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (справа № 308/15878/25) та кримінальне провадження №12025078170000216 від 06.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.182,ч.4 ст. 190 КК України (справа № 308/61/25) - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 квітня 2026 року.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме у розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_5 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою суду протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Полтавській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Полтавської установи виконання покарань № 23».
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Полтавської установи виконання покарань № 23» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово Миргородську окружну прокуратуру Полтавської області, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Термін обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 17 квітня 2026 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.
Ухвала суду щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддяОСОБА_1