Справа № 500/6744/25
16 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, у якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову ОПШ 081465 від 04.11.2025, винесену управлінням державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 51000,00 грн.
Позивач в обґрунтування позову зазначає про те, що спірною постановою за порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» та п. 22.5 Правил дорожнього руху №1306 (перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення) до позивача застосовано штраф у розмірі 51000,00 грн. Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що акт проведення перевірки від 18.09.2025 №ОАП 068366, який слугував підставою для складення оскаржуваної постанови, складено виключно на підставі товарно-транспортної накладної від 17.09.2025, яка в розумінні ст. 70 КАС України не може бути належним та допустимим доказом у справі, відтак підлягає скасуванню.
Ухвалою від 02.12.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
16.12.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень проти задоволення позову вказав на те, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку №002620 від 12.09.2025.
18.09.2025 на автомобільній дорозі 0230308 (дорога місцевого значення Хмельницької області) при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевірено транспортний засіб марки MAN, н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво реєстрації CТО № НОМЕР_3 з напівпричепом марки STAS, н.з. НОМЕР_4 , свідоцтво реєстрації НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_6 центр ДАІ 6105 від 13.06.2015.
Водієм для перевірки пред'явлено товарно-транспортну накладну №475811 від 17.09.2025, на підставі якої здійснювалось перевезення вантажу (горох урожаю 2025 року), в якій автомобільним перевізником у відповідній графі зазначено: “ФОП ОСОБА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ».
Перевіркою зафіксовано перевищення вагових параметрів транспортного засобу позивача шляхом проведення документального вагового контролю відповідно до вимог підпункту 5-1 пункту 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007.
Як слідує зі змісту підпункту 5-1 пункту 2 даного Порядку, документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Під час проведення документального габаритно-вагового контролю встановлено, що маса транспортного засобу з вантажем становить 39,72 т, що перевищує на 65,5% нормативно визначені для доріг місцевого значення 24 т.
Зважаючи на виявлене порушення, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом ОАР №068366 від 18.09.2025. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив від 22.12.2025 позивач не погоджується із доводами відповідача, наполягаючи на задоволення позовних вимог.
У запереченні від 06.01.2026 відповідач стверджує про правомірність прийнятого рішення.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
З матеріалів справи встановлено, відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області здійснювалась рейдова перевірка (перевірка на дорозі) на підставі направлення на рейдову перевірку №002620 від 12.09.2025.
18.09.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на автомобільній дорозі 0230308 (дорога місцевого значення Хмельницької області) при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки MAN, н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво реєстрації CТО № НОМЕР_3 з напівпричепом марки STAS, н.з. НОМЕР_4 , свідоцтво реєстрації НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_6 Центр ДАІ 6105 від 13.06.2015, перевізником вантажу, що перевозився, згідно ТТН №475811 від 17.09.2025 був ФОП ОСОБА_1 .
Відповідачем здійснено документальний габаритно-ваговий контроль вказаного транспортного засобу, за результатами якого були складені наступні документи:
- акт №005602 від 18.09.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, за змістом якого повна маса нормативно допустима 24 т, фактична - 39,72 т;
- акт №068366 від 18.09.2025 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, за змістом якого встановлено порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена вимогами абз. 17 ч. 1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, що становив 65,5% (39,72 т при допустимих 24 т). Водій від надання пояснень відмовився, про що свідчить напис “відмовився» в актах від 18.09.2025 №068366 та №005602.
В акті зафіксовано порушення вимог п.22.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини 1 статі 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Листом відповідача .№85043/39/24-25 від 26.09.2025 ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи щодо порушення закону про автомобільний транспорт. Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно акту ОАР №068366 від 18.09.2025 призначено на 04.11.2025. Згідно відомостей про відстеження поштових відправлень Укрпошти №0601197501778 лист вручений адресату 03.10.2025.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі наведених актів перевірки, 04.11.2025 прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №081465, згідно якої ФОП ОСОБА_1 допущено порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн.
Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом із наведеними позовними вимогами до відповідача.
Отже, у даній справі предметом спору є постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №081465 від 04.11.2025.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України “Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-Ш (далі - Закон №2344-Ш), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Щодо наявності у відповідача повноважень на проведення перевірок на транспорті, суд зазначає таке.
Статтею 6 Закону №2344-Ш передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, у тому числі, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільним перевізником вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-Ш встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланової і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно приписів наведеного Порядку №1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспорті засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103.
Згідно п. 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, із наведених приписів чинного законодавства у сфері державного контролю на автомобільному транспорті видно, що відповідачу, його територіальним органам, а відповідно, і їх посадовим особам надані повноваження на проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Як слідує з наявного в матеріалах справи направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 12.09.2025 №002620, таке видане старшим державним інспекторам Гречанику О.В., Герасимчуку Д.О., Курбачу О.Г, Майстришину О.К., Панчуку С.В., Сиваку А.М., Таєнчуку Д.В., Товстизі Р.І., Тужанському І.М. для проведення рейдової перевірки транспортних засобів (перевірки на дорозі) транспортних засобів на період з 15.09.2025 по 21.09.2025.
Суд зауважує, що з акту перевірки від 18.09.2025 №005602, №068366 слідує, що така перевірка проведена 18.09.2025, тобто в межах визначеного направленням періоду, та за участі посадової особи відповідача Сивака А.М., який входить до переліку старших державних інспекторів, яким видане вищевказане направлення від 12.09.2025 №002620.
Щодо виявлених у ході проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт позивачем, яке мало місце 18.09.2025, зокрема, з приводу виявленого факту незабезпечення перевізником безпеки дорожнього руху, а саме: перевищення автомобільним перевізником (позивачем) встановлених законодавством габаритно-вагових норм на дорозі місцевого значення, яке склало 65,5%, а саме 39,72 тонн при перевезенні подільного вантажу згідно ТТН №475811 від 17.09.2025, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 48 №2344-III встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частина 4 статті 48 Закону №2344-III визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх складу у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
За приписами абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку №879 передбачено, що документальний габаритно-ваговий контроль визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Згідно пункту 6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
З аналізу наведених норм чинного законодавства у сфері транспорту слідує, що законодавцем передбачено два види габаритно-вагового контролю, а саме: документальний та точний контроль. При цьому, при документальному габаритно-ваговому контролі визначення маси транспортного засобу здійснюється на підставі документів шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний ваговий контроль здійснюється за допомогою спеціально обладнаного пункту вагового контролю.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується представниками сторін, що у цих правовідносинах посадовими особами відповідача здійснено документальний габаритно-ваговий контроль, а тому, перевищення вагових обмежень повинно підтверджуватись документально.
Частиною 1 ст. 48 Закону №2344-III установлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: 1) для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; 2) для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно пункту 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Відповідно до наявної у справі копії товарно-транспортної накладної №475811 від 17.09.2025, на підставі якої здійснювалося перевезення подільного вантажу (горох урожаю 2025) слідує, що маса вантажу становить 25570,0 кг (25,57 т), при цьому повна маса брутто 39720,0 кг (39,72 т), при допустимій масі навантаження транспортного засобу на дорозі місцевого значення у 24 тони. Тобто, наданою до перевірки товарно-транспортною накладною №475311 від 17.09.2025 підтверджується факт здійснення перевезення позивачем з перевищенням встановленого нормативу у 24 тони, що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», через що правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у адміністративного суду відсутні.
При цьому суд зауважує, що законодавство покладає на водія транспортного засобу обов'язок дотримуватися Правил дорожнього руху, вимог безпеки руху, а також Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363, зі змінами та доповненнями).
Так, відповідно до п. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.
Згідно з п. 2.4-1 ПДР у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.
За змістом положень Глави 8 Правил № 363 виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України (п. 8.21). Вантажовідправник на вимогу водія зобов'язаний усунути виявлені недоліки в укладанні вантажу (п. 8.22).
Отже, водій (перевізник) особисто несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, здійснюючи перевезення вантажу, зобов'язаний дотримуватися максимально дозволеної фактичної маси транспортного засобу, враховуючи при цьому як специфіку вантажу, так і маршрут, за яким буде здійснюватися перевезення.
Щодо доводів позивача про недопустимість доказу товарно-транспортної накладної №475811 від 17.09.2025 через відсутність необхідних її реквізитів суд зазначає таке.
Відповідно до вимог статті 48 Закону N 2344-III документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є ТТН.
Згідно із пунктом 11.1 розділу 11 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Відповідно до абзацу 2 пункту 11.1. Глави 11 Правил № 363 товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Частиною третьою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає обов'язкові реквізити автомобільного перевізника та вантажоодержувача, зокрема, повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) та код платника податків згідно з ЄДРПОУ або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення.
Так, інформацію про перевізника та/або експедитора має бути зазначено в товарно-транспортній накладній. Проте загальними нормами Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника. Отже, чинним законодавством визначено істотні дані, що має містити ТТН, зокрема, найменування та код ЄДРПОУ автоперевізника та вантажоодержувача.
Таким чином, документи, які передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, є документами, які підтверджують факт передавання, перевезення придбаних та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Аналізуючи зміст наданої під час перевірки водієм ОСОБА_2 товарно-транспортної накладної №475811 від 17.09.2025, суд зазначає, що остання містить відомості про автомобільного перевізника - «ФОП ОСОБА_1 ЄДРПОУ 3418407339», замовника - «ТОВ «ФОРДО» код ЄДРПОУ 45999664», вантажовідправника - «ТОВ «ФОРДО» код ЄДРПОУ 45999664, юр. адреса 65000 Одеська обл, м. Одеса, вул. Артилерійська, 4, кім.1», вантажоодержувача - «Старокостянтинівський елеватор, ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО», 31000, Хмельницька обл, м. Старокостянтинів, вул. І. Франка, 67», автомобіль - «MAN, н.з. НОМЕР_2 », причіп/напівпричіп - «STAS, н.з. НОМЕР_4 », водія - « ОСОБА_2 ВХХ 807917», пункт навантаження - «Хмельницька обл., м. Полонне», пункт розвантаження - «Хмельницька обл., с. Чорний Острів», масу брутто - «тридцять девять тонн», найменування вантажу - «горох урожай 2025 р, Б - 39720 кг, Т - 14150 кг, М - 25570 кг».
Відповідно до пункту 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Пунктом 11.4 Правил № 363 регламентовано, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. Таким чином, водій після отримання вантажу перевіряє оформлення ТТН та підписує її.
Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна №475811 від 17.09.2025 містить печатку замовника і підпис водія, який прийняв вантаж.
Допустимість доказу - це відповідність процесуальному закону порядку отримання доказів, що є критерієм їх прийнятності судом. Відповідно до ст. 74 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, не приймаються, а обставини, що мають підтверджуватися певними засобами, не можуть доводитися іншими.
Зі змісту вказаної накладної та із заповнених її реквізитів достовірно можливо встановити автомобільного перевізника, замовника, вантажоодержувача, вантажовідправника пункти навантаження і розвантаження, найменування і вагу вантажу тощо. Зазначені відомості засвідчені печаткою вантажовідправника/замовника і скреплені підписом водія.
Щодо дати складення ТТН від 17.09.2025 така не свідчить про неможливість її використання під час перевірки 18.09.2025, зважаючи на її отримання відповідачем саме від водія з метою підтвердження обставин перевезення вантажу. Окрім того, позивачем інших доказів перевезення 18.09.2025 іншого вантажу чи цього ж вантажу іншою масою/вагою до суду, як і відповідачу під час розгляду справи 04.11.2025, не надано.
Разом з тим, основну інформацію для притягнення перевізника до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження дій Укртрансбезпеки, несуть документи, які водій ТЗ або інша компетентна особа автомобільного перевізника, подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання вказаного доказу не допустимим, адже не встановив істотних порушень вимог закону, які у силу ст. 74 КАС України перешкоджали встановленню обставин у цій справі, і така накладна була належною підставою здійснення документального габаритно-вагового контролю.
Не погоджується суд також із доводами позивача щодо відсутності в акті перевірки від 18.09.2025 посилання на порушення перевізником вимог законодавства, адже з його змісту слідує встановлення посадовою особою відповідача порушень вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1301 від 10.10.2001.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Проте, у ході судового розгляду цієї справи, протиправність оспорюваної постанови з урахуванням встановлених судом вище обставин та аналізу вищенаведеного чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин жодними належними, достатніми та достовірними доказами позивачем не доведена.
Також у ході судового розгляду справи судом не виявлено, а позивачем доказів, які б спростовували факти порушення перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, яке було зафіксовано та мало місце 18.09.2025, суду не надано.
Суд наголошує, що, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: “протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип “формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Суд наголошує, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах, а водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку, що при прийнятті вищевказаної постанови відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами порушення відповідачем прав та інтересів позивача при прийнятті оспорюваної постанови, а тому у адміністративного суду підстави для її визнання протиправною та скасування відсутні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. У той же час, ч. 1 ст. 77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов'язок довести ті обставини на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
З огляду на вказане, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами порушення відповідачем його прав та інтересів при прийнятті оспорюваної постанови, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню
У зв'язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб'єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.