16 лютого 2026 рокусправа № 380/19121/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення незаконно утриманих коштів,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 . Позивач просить суд:
-визнати незаконною діяльність військової частини НОМЕР_1 , а саме розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) №41 від 21.01.2025 “Про стягнення з особового складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та осіб, що були виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , надміру виплачених сум додаткової винагороди», згідно якого з 21.01.2025 по 18.03.2025 з грошового забезпечення ОСОБА_1 утримано 55 375 (п'ятдесят п'ять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 85 коп. та нараховано 1,5% військового збору у розмірі 2 778,44 грн.
-стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 незаконно утриманих коштів із грошового забезпечення військовослужбовця в сумі 58 153,44 (п'ятдесят вісім тисяч сто п'ятдесят три 44 коп.) гривні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 15.03.2022 по 18.03.2025. У період з 01.09.2023 по 31.12.2023 особовий склад військової частини НОМЕР_2 виконував бойові завдання в районах ведення бойових дій. На підставі бойових наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) здійснювалася виплата додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн. особовому складу, який залучався до участі в бойових діях в районах їх ведення. За результатами аудиту встановлено, що у період з 27.08.2023 по 25.12.2023 військовою частиною НОМЕР_2 безпідставно виплачено винагороду з розрахунку 100 тис. грн у місяць. Розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_1 №1626/589/ОКП від 17.01.2025 (вх. №449 від 17.01.2025) зобов'язано командира Військової частини НОМЕР_2 невідкладно організувати та вжити заходи щодо прийняття управлінського рішення щодо повернення в бюджет України збитків (втрат) для держави через безпідставно виплачені суми додаткової винагороди у період дії воєнного стану військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 , які не набули права на винагороду з розрахунку 100 тис. грн у місяць. На виконання розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 видано наказ (з основної діяльності) №41 від 21.01.2025 “Про стягнення з особового складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та осіб, що були виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , надміру виплачених сум додаткової винагороди». За період з 21.01.2025 по 18.03.2025 з грошового забезпечення ОСОБА_1 утримано 55 375 (п'ятдесят п'ять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 85 коп. та нараховано 1,5% військового збору у розмірі 2 778,44 грн. Позивач не погоджується з таким наказом та вважає його протиправним. Так, позивач вказує, що вхзодячи з приписів Порядку №260, підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира військової частини, який видається на підставі рапорту (донесення) командира підрозділу, бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій. Нарахування додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 ОСОБА_1 здійснювалося на підставі документів, які останній самостійно не видавав й не подава для проведення виплат, а які приймались його безпосереднім і прямим керівництвом. Таким чином, жодні накази військової частини чи внутрішні розпорядження не можуть нівелювати конституційні гарантії позивача. Крім того, Військова частина НОМЕР_2 не повідомляла ОСОБА_1 про зайво виплачені кошти й не пропонувала їх добровільно повернути, Позивач не складав/ писав/підписував будь яких заяв чи згод щодо повернення виплаченої додаткової винагороди у більшому розмірі. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 20.10.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядковувалася та перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . На підставі рішення Міністра оборони України від 05.07.2024 № 3982/уд та аудиторського звіту №526/24 від 10.10.2024, проведеного Територіальним управлінням внутрішнього аудиту МОУ, встановлено факт безпідставного нарахування військовослужбовцям ввійськової частини НОМЕР_2 (у тому числі ОСОБА_1 ) додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць за період з 27.08.2023 по 25.12.2023, попри відсутність документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях, як цього вимагає постанова КМУ № 168 та порядок, затверджений наказом МОУ №260 від 07.06.2018. На виконання вимог Аудиту, командиром військової частини НОМЕР_1 видано розпорядження №1626/589/ОКП від 17.01.2025, яким військову частину НОМЕР_2 зобов'язано організувати повернення надміру виплачених сум. На підставі цього розпорядження видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 №41 від 21.01.2025, яким здійснено перерахунок додаткової винагороди, зокрема й позивачу, надмірно нарахованої та виплаченої у сумі 100 000 грн. з розрахунку на місяць на 30 000 грн. з розрахунку на місяць, оскільки такі виплати були здійснені з порушенням нормативних актів. Пункт 2 розділу XXXIV Порядку №260 прямо передбачає, що додаткова винагорода 100 000 грн виплачується лише тим, хто безпосередньо бере участь у бойових діях або виконує спеціальні завдання у районах ведення бойових дій. Аудит встановив відсутність таких підтверджень у позивача. Отже, виплати були безпідставними, а утримання з грошового забезпечення здійснювалось на законних підставах. Військова частина діяла в межах своїх повноважень, адже розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2025 видане на виконання вимог Аудиту, що підтверджує правомірність вжитих заходів. Таким чином, дії відповідача були спрямовані на усунення порушень бюджетного законодавства, виявлених під час аудиту, а не на порушення прав позивача.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що розпорядження командування, видані за результатами аудиту, не можуть суперечити трудовому і цивільному законодавству. Аудит не надає права автоматично утримувати раніше виплачені кошти без згоди військовослужбовця чи рішення суду. Дії Відповідача, навіть мотивовані аудитом, мають відповідати закону - чого в даному випадку дотримано не було. Порядок №260 та постанова №168 встановлюють умови виплати 100 000 грн, але оцінка виконання цих умов має бути змістовною, а не суто формальною. Позивач отримав цю виплату за наказами командирів, тобто на той момент частина сама визнала його право. У будь-якому разі, навіть якщо виплата була надміру нарахована, це не дає Відповідачу права на її самовільне вилучення - слід зважати на норми закону про порядок повернення таких сум. Позивач діяв сумлінно і не повинен нести матеріальні втрати через помилку військової частини. Закон захищає такого добросовісного набувача від стягнення виплачених йому сум. Утримання суми 58 153,44 грн із виплат Позивача є незаконним, бо здійснене без правової підстави.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.03.2022 №6, молодшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію», прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та призначено на посаду офіцера групи логістики військової частини НОМЕР_2 з 15.03.2022, вважати, що з 15.03.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №973 від 05.10.2023 “Про виплату додаткової винагороди за вересень 2023 року» ОСОБА_1 за період: з 01.09.2023 по 08.09.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 26 666 (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп.; з 26.09.2023 по 30.09.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 16 666 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №1001 від 05.11.2023 “Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2023 року» ОСОБА_1 за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №1070 від 05.12.2023 “Про виплату додаткової винагороди за листопад 2023 року» ОСОБА_1 за період: з 01.11.2023 по 27.11.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп.; з 29.11.2023 по 30.11.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 6 666 (шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №9 від 05.01.2024 “Про виплату додаткової винагороди за грудень 2023 року ОСОБА_1 за період: з 01.12.2023 по 23.12.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 74 193 (сімдесят чотири тисячі сто дев'яносто три) грн. 55 коп.; з 29.12.2023 по 31.12.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 9 677 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 42 коп.
На підставі рішення Міністра оборони України від 05.07.2024 № 3982/уд, звернення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.03.2024 № 116/4/48553 та Програми позапланового аудиту військової частини НОМЕР_1 , затвердженої начальником 5 територіального управління внутрішнього аудиту, в період з 26 серпня 2024 року по 10 жовтня 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01 липня 2022 року по 31 липня 2024 року (аудиторський звіт від 10.10.2024 №526/24).
За результатами аудиту встановлено що у період з 27.08.2023 по 25.12.2023 особовий склад військової частини НОМЕР_2 (крім окремих підрозділів та військовослужбовців, які за окремими бойовими розпорядженнями залучалися для виконання бойових завдань, за виконання яких передбачена додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн у місяць) дислокувався та виконував завдання у АДРЕСА_1 та наближених населених пунктах, що не знаходилися у той час безпосередньо на лінії бойового зіткнення.
За період з 27.08.2023 по 25.12.2023 особовий склад частини, який виконував завдання, за виконання яких не передбачена додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн у місяць, в порушення вимог пункту 2 розділу XXXIV Порядку 260 було включено до наказів командира військової частини НОМЕР_2 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн на місяць, що призвело до безпідставної виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 на загальну суму 48 252 864,47 грн.
Відповідно до проведеного Аналізу неналежних виплат додаткової винагороди на період дії воєнного стану з розрахунку 100 тис. грн у місяць військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , що не набули права на винагороду у зазначеному розмірі (додаток до Аудиторського звіту від 10.10.2024 № 526/24) сума переплати ОСОБА_1 за період з 01.09.2023 по 08.09.2023 становить 18 666 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп., з 26.09.2023 по 30.09.2023 становить 11 666 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп., з 01.10.2023 по 31.10.2023 становить 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., з 01.11.2023 по 27.11.2023 становить 63 000 (шістдесят три тисячі) грн. 00 коп., з 29.11.2023 по 30.11.2023 становить 4 666 (чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп., з 01.12.2023 по 23.12.2023 становить 51 935 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 48 коп.
Службовими розслідуваннями у військових частинах НОМЕР_3 та НОМЕР_1 проведеними за наслідками аудиторської перевірки встановлено неправомірність нарахування та виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 гривень та розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 №1626/589/ОКП від 17.01.2025 (вх. № 449 від 17.01.2025) зобов'язано командира військової частини НОМЕР_2 невідкладно організувати та вжити заходи щодо прийняття управлінського рішення щодо повернення в бюджет України збитків (втрат) для держави через безпідставно виплачені суми додаткової винагороди у період дії воєнного стану військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які не набули права на винагороду з розрахунку 100 тис. грн. у місяць. Також даним розпорядження дано вказівку командиру військової частини НОМЕР_2 організувати претензійно-позовну роботу у випадках, якщо окремі військовослужбовці вже вибули з особового складу військової частини
На виконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1626/589/ОКП від 17.01.2025 (вх. № 449 від 17.01.2025), командир ВЧ НОМЕР_2 видав наказ (з основної діяльності) № 41 від 21.01.2025 “Про внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди».
За період з 21.01.2025 по 18.03.2025 з грошового забезпечення ОСОБА_1 утримано в дохід держави 55 375 (п'ятдесят п'ять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 85 коп. Окрім цього, у відповідності до норм чинного податкового законодавства нараховано 1,5% військового збору у розмірі 2 778,44 грн.
18 березня 2025 року, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №77, капітана ОСОБА_1 , командира мінометної батьареї, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 05.03.2025 на посаду старшого помічника начальника відділення об'єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
Позивач, з бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 , а саме з розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2025 та наказом №41 від 21.01.2025 про стягнення надміро виплачених сум додаткової винагороди не погоджується, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168) передбачено виплату на період дії воєнного стану додаткової винагороди вказаним у ній категоріям осіб за певних умов до 100 тис. Грн.
Процедура виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260.
Пункт 2 цього розділу Порядку №260 визначає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
За змістом пунктів 3-4 розділі XXXIV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до пункту 6 розділі XXXIV про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
За нормами пунктів 9-10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Виходячи з наведених приписів Порядку №260, підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира військової частини, який, у свою чергу, видається на підставі рапорту (донесення) командира підрозділу, бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Суд зазначає, що помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) можуть виникати з різних причин: похибки в математичних розрахунках (арифметичні); неправильне застосування чинного законодавства (методологічні); неуважність (емоціональні); помилки при перерахуванні заробітної плати на рахунки працівників в банках (технічні) тощо.
Отже помилка - це ненавмисне перекручення даних щодо нарахованої та виплаченої працівникам заробітної плати в результаті арифметичних або логічних похибок.
Наслідки помилок при нарахуванні заробітної плати (грошового забезпечення) працівникам можуть наступними: заробітну плату нараховано у більшому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством; заробітну плату нараховано у меншому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством.
Аналогічно при виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) також можуть бути помилки, що призведуть до наступних наслідків: працівникові виплатили заробітну плату, яка перевищує нараховану суму; працівникові виплатили заробітну плату, яка менше нарахованої суми.
Виправлення помилок, пов'язаних з нарахуванням заробітної плати (грошового забезпечення), залежить від характеру помилки і виправляється шляхом донарахування або сторнування помилкових сум.
Водночас, помилки, внаслідок якої працівник отримав зарплату у більшому розмірі, умовно поділяють на дві групи: лічильні та не лічильні.
У цьому випадку спеціальним законодавством про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям не передбачено порядку повернення зайво виплачених коштів, а тому суд застосовує загальні положення Кодексу законів про працю.
Статтею 127 Кодексу законів про працю України встановлені обмеження відрахувань із заробітної плати.
Так, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Отже, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, керівник зобов'язаний видати наказ (розпорядження), але при одночасному дотриманні двох умов: не сплинув один місяць із дня виплати неправильно обчисленої суми; працівник не оспорює підстави та розміри відрахувань, тобто він згоден на таке відрахування або повернення коштів. Такий працівник ставить підпис на самому наказі (розпорядженні) або він пише заяву, в якій підтверджує свій намір повернути надміру виплачені кошти.
Суд зазначає, що згідно з матеріалів справи, у тому числі зібраних під час проведення аудиторського звіту, не вбачається, що виплата надмірно нарахованої грошової допомоги виникла через недобросовісні дії позивача. Така допущена через дії інших посадових осіб, які готували рапорти, проекти наказів, підписували накази про виплату військовослужбовцям, у тому числі позивача, грошової допомоги, передбаченої Постановою №168, із зазначенням розміру такої допомоги.
Водночас незнання відповідними посадовими особами, в тому числі особами кадрового і бухгалтерського забезпечення військової частини, вимог чинного законодавства в частині підстав та порядку нарахування додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168, та регламентованої у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом міністерства оборони України 07.06.2018 №260, не свідчить про недобросовісність позивача чи його вину.
При цьому суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про недобросовісність позивача, як і його обов'язку повідомляти про наявність чи відсутність у права на отримання тих чи інших виплат.
При цьому суд зазначає, що посадові особи, які відповідальні за правильність нарахування та оформлення кадрових та фінансових документів, враховуючи їх посадові інструкції і матеріальну відповідальність, зобов'язані бути обізнаними та повідомити командира про порядок та умови нарахування й виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).
Згідно частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи вказані норми, суд, з метою захисту порушених прав позивача вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування наказу №41 від 21.01.2025 в частині, що стосується позивача, оскільки позовні вимоги, вказані позивачем у п. 3 прохальної частини позову відображено у оскаржуваному наказі та стягнення з військової частину НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 58 153,44 грн безпідставно утриманого грошового забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
За таких встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №41 від 21.01.2025 в частині що стосується ОСОБА_1 .
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 58 153,44 грн безпідставно утриманого грошового забезпечення.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна