16 лютого 2026 року м. Київ справа №320/11938/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до стажу його служби в поліції має бути зарахований період його попередньої служби у податковій міліції на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» як такий, що за суттю прирівнюється законодавцем до служби в органах внутрішніх справ України. Однак, відповідач не зарахував йому попередню службу в органах податкової міліції до стажу служби в поліції, чим порушив права на отримання надбавки за вислугу років і додаткової оплачуваної відпустки.
Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що при вирішенні питання стосовно обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, слід застосовувати виключно приписи ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачено вичерпний перелік складових такого стажу служби в поліції. Відповідач зауважив, що стаж служби в податковій міліції та стаж служби в органах внутрішніх справ не є тотожними. Органи внутрішніх справ та органи податкової міліції, є зовсім різними органами виконавчої влади, які мають вiдмiннi, незалежні одна від іншої функції, мають різну вертикаль підпорядкування та сфери впливу. Крім того, зазначив, що служба в податковій міліції може зараховуватися до стажу служби для призначення пенсії при звільненні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) від 08.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
30.09.2024 на підставі перебування головуючого судді у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Лисенко В.І.
Ухвалою суду справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Згідно листа Департаменту кадрового забезпечення НПУ від 15.04.2024 №СЕД-32983-2024 наказом НПУ від 07.11.2015 № 66 о/с позивача призначено до апарату центрального органу управління поліції з 07.11.2015, як такого що прибув з Міністерства внутрішніх справ України.
За матеріалами особової справи ОСОБА_1 , наказом НПУ від 10.12.2015 № 269 о/с позивачу встановлено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 07.11.2015 - 14 років 05 місяців 22 дні.
Наказами НПУ від 13.07.2016 № 503 о/с, від 29.12.217 № 1107 о/с, від 27.07.2018 №687 о/с, від 07.09.2018 № 834 о/с, від 27.12.2019 № 1576 о/с, від 19.08.2022 № 1118 о/с та від 12.09.2022 № 1200 о/с здійснювалось переміщення ОСОБА_1 в межах апарату центрального органу управління поліції.
Наказом НПУ від 12.01.2023 № 46 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади в апараті центрального органу управління поліції та призначено начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області, з 12.01.2023.
Наказом НПУ від 07.02.2023 № 149 о/с ОСОБА_1 відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 12.01.2023 - 21 рік 07 місяців 27 днів.
Наказом НПУ від 11.01.2024 № 54 о/с ОСОБА_1 призначено до апарату центрального органу управління поліції з 11.01.2024 та встановлено йому відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 11.01.2024 - 22 роки 07 місяців 28 днів.
Наказом НПУ від 29.02.2024 № 350 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади в апараті центрального органу управління поліції та направлено на навчання до Національної академії внутрішніх справ у зв'язку із зарахуванням здобувачем вищої освіти ступеня доктора наук денної форми навчання за державним замовленням, з 01.03.2024.
Не погоджуючись із встановленим відповідачем стажем служби в поліції, позивач звернувся до НПУ із рапортом, в якому просив зарахувати останньому період служби в податковій міліції до стажу служби в поліції, а також визначити тривалість додаткової оплачуваної відпустки.
Департаментом кадрового забезпечення НПУ надана відповідь, оформлена листом від 19.01.2024 вих. № 11987-2024, яким позивача повідомлено про те, що відповідно до положень частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» служба в податковій міліції не відносить до переліку періодів, які зараховуються до стажу служби в поліції, у зв'язку
з чим відсутні підстави для зарахування періоду проходження служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Не погодившись із не зарахуванням до вислуги років у поліції, наявної на момент переходу на службу у Національну поліцію України, вислуги років у податковій міліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015р. № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно зі ст. 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в України" № 508-VI від 05.07.2012 р. внесено зміни до Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 353.1 ст. 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Згідно з п. 356.1. ст. 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Зазначені норми кореспондуються із нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII, який регулював правовий статус податкової міліції.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Відповідно до ст. 24, 26 Закону № 509-XII особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію".
Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу незарахування стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Як установлено судом, позивач із 18.08.2010 по 03.06.2015 проходив службу в податковій міліції, йому були присвоєні спеціальні звання начальницького складу податкової міліції: підполковник податкової міліції.
Згідно із пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Водночас приписами статей 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Те, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ також передбачалось приписами частини першої статті 24 Закону №509-XII.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Таким чином неспроможними є доводи відповідача про неможливість зарахування при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки з огляду на відсутність служби в органах податкової міліції у переліку, визначеному статтею 78 Закону №580-VIII, оскільки чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
При цьому, посилання представника Національної поліції України у відзиві на позовну заяву постанову Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19 є необґрунтованим, оскільки предметом спору у цій справі є врахування до стажу служби в поліції часу навчання особи у вищому навчальному закладі. Отже, правовідносини у справі, що розглядаються у даній справі та у справі №520/903/19 не є подібними.
А відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій щодо неврахування до стажу служби у поліції, наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції вислуги років позивача у податковій поліції.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є відповідними його вимогам та приписам, а тому підлягають задоволенню.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У постанові від 05.05.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд зробив висновок, що суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відтак, для належного захисту порушеного права позивача в цій частині слід зобов'язати Національну поліцію України зарахувати позивачу до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції та зобов'язати Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції, та здійснити перерахунок додаткових днів оплачуваної відпустки за стаж служби у поліції ОСОБА_1 за весь час служби в Національній поліції України по дату прийняття рішення у справі.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. з бюджетних асигнувань Національної поліції України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2.Визнати протиправними дії Національної поліції України (01601, вул. Академіка Богомольця 10, місто Київ, код ЄДРПОУ 40108578) щодо не зарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації України з 20.08.2010 по 02.06.2015.
3. Зобов'язати Національну поліцію України (01601, вул. Академіка Богомольця 10, місто Київ, код ЄДРПОУ 40108578) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації України з 20.08.2010 по 02.06.2015 та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж роботи в поліції починаючи з 03.06.2015, з врахуванням раніше виплачених сум.
4.Присудити з бюджетних асигнувань Національної поліції України (01601, вул. Академіка Богомольця 10, місто Київ, код ЄДРПОУ 40108578) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.