Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 лютого 2026 року Справа№200/9545/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника, адвоката Отрох Аллу Володимирівну, яка діє на підставі ордеру Серії АМ №1172295 від 04 грудня 2025 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок грошової компенсації позивачу за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 86 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток - 86 днів не враховувалась додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Ухвалою суду від 08 грудня 2025 року встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 7 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду нової заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.
12 грудня 2025 року від представника позивача надійшла заява про поновлення строку на звернення до суду за адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за даним позовом; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); питання дотримання позивачем строку звернення до суду або наявності підстав для його поновлення вирішено розглянути в процесі розгляду справи.
26 грудня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов.
07 січня 2026 року від представника позивача надійшли письмові пояснення до позову.
У відзиві на позов Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
12.07.2024 року позивача відповідно до наказу від 11.07.2024 №379-ОС було виключено зі списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення.
В липні 2024 року позивачу додаткова винагорода, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не виплачувалась, що підтверджується доданою до позовної заяви архівною відомістю за 2024 рік.
В липні 2024 року було виплачене місячне грошове забезпечення, з якого і нараховувалась компенсація за дні невикористаної основної та додаткової відпустки у кількості 86 днів.
Також відповідач не погоджується з доводами позивача про те, що додаткова винагорода, яка передбачена Постановою КМУ № 168, входить до складу місячного грошового забезпечення. Зазначає, що додаткова винагорода є одноразовим видом грошового забезпечення і не входить до складу місячного (основного) грошового забезпечення, тому вважає, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані 86 дні основної та додаткової відпустки при звільненні діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У письмових поясненнях, поданих представником позивача зазначено, що додаткова винагорода є складової грошового забезпечення позивача та повинна була враховуватися відповідачем при обчисленні розміру компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23. У зв'язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України згідно з паспортом № НОМЕР_2 від 21.11.2022, який виданий органом №8024, відповідно довідки про внесення відомостей до Єдиного реєстру від 24.11.2022 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; відповідно зі копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 10 листопада 2022 року є учасником бойових дій.
Відповідач, Окремий контрольно-пропускний пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 , є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив службу у окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) та був звільнений 12 липня 2024 року.
Відповідно до витягу з наказу начальника окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ДПСУ від 11.07.2024 №379-ОС, ОСОБА_1 було звільнено в запас за підпунктом «д» (у зв'язку зі звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловити бажання продовжувати військову службу)) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 12 липня 2024 року. Позивачу було нараховано грошову компенсацію за: щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 30 днів за 2022 рік; щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 56 днів за 2021 - 2024 роки. Всього 86 діб.
Листом від 31.10.2025 (№09/19202-25-Вих), Військова частина НОМЕР_6 направила представнику позивача, адвокату Отрох А.В. довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2021 - 2023 роки.
Відповідно довідки №491 від 04 квітня 2025 року про грошове забезпечення та інші види винагород за 2022 рік ОСОБА_1 вбачається, що у березні, квітні, травні, червні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2022 року позивачу виплачувалась додаткова винагорода відповідно Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно довідки №492 від 04 квітня 2025 року про грошове забезпечення та інші види винагород за 2023 рік ОСОБА_1 вбачається, що у січні і лютому 2023 року позивачу виплачувалась додаткова винагорода відповідно Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Листом від 03.11.2025 (09/6560-25-Вих) Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України повідомив представника позивача, адвоката Отрох А.В. про те, що при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку позивача були враховані всі основні та додаткові види грошового забезпечення, які мають сталий характер та визначені наказом МВС ввід 25.06.2018 №558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам», як ті, що включені до складу грошового забезпечення. Також були направлені архівні відомості за період з січня по грудень 2023 року, з січня по грудень 2024 року.
Позивач, не погоджуючись з нарахуванням при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у зв'язку з невключенням до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», звернувся до суду із даним позовом.
Щодо строку звернення позивача до суду із даним позовом, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак підпунктом 18 п.1розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-IX (далі по тексту - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19 липня 2022 року, назву та ч. ч. 1, 2ст. 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».
Таким чином з 19 липня 2022 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати (грошового забезпечення) регламентується ст. 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач у позові зазначає, що відповідач не повідомляв його про нараховані і виплачені йому суми при звільненні, а також про складові таких виплат. З листа відповідача із доданими документами він дізнався про виплачені йому суми, які були нараховані та виплачені при звільненні позивачу у розумінні ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Судом встановлено, що позивач 11 липня 2024 року був звільнений з військової служби.
Про порушене право позивач дізнався з витребуваних представником позивача документів, у зв'язку з чим, 04 грудня 2025 року позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували доводи позивача щодо того факту, що він міг дізнатися про порушене право та, відповідно, мав можливість звернутися до суду у строки передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Отже, суд приходить висновку, що позивачем доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (пункт 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII). Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ (п. 3 постанови КМУ № 704).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306 (далі - Порядок № 558).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 558 грошове забезпечення включає: щомісячні додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії.
Відповідно до підпункт 6 пункту 1 розділу 8 Глави V Порядку № 588 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» передбачені також Порядком № 588, зокрема, розділами ІІІ, IV.
Підпункт 6 пункту 1 розділу 8 Глави V Порядку № 588 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Відповідно до пред'явлених довідок про грошове забезпечення позивача, військової частиною виплачувалася додаткова винагорода, яка входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог у повному обсязі.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Зобов'язати окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 86 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова