м. Вінниця
10 лютого 2026 р. Справа № 120/9944/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М.,
за участі секретаря судового засідання: Кравець О.П.,
представника відповідача: Дубінської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправним податкового повідомлення - рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами фактичної перевірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності: магазин «Мобілюкс» по АДРЕСА_1 , Головним управління ДПС у Вінницькій області складено Акт перевірки №14075/5/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 21.05.2025 та прийнято податкове повідомлення - рішення №0196500705 від 27.06.2025, яким до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 695 821, 50 грн. за порушення п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішення позивач посилається на те, що перевірку було здійснено без дотримання вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України в частині наявності підстав для проведення перевірки, передбачених пп. 80.2.2 п. 80.2 статті 80 ПК України. Зокрема, за доводами позивача, у наказі від 19.05.2025 № 2356к відсутні будь-які посилання на наявність відповідних підстав, у контексті вище окреслених законодавчих вимог, щодо призначення перевірки. Позивач наголошує, що посилання податкового органу лише на юридичну підставу п.п. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, та лише окреслення загальної мети здійснення контролюючих заходів, не є свідченням наявності законодавчо визначених підстав для прийняття наказу про проведення перевірки. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 23.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
08.08.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що винесене податкове повідомлення - рішення є правомірним та таким, що прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що на переконання податкового органу, у Податковому кодексі України не передбачено розкриття у наказі про призначення перевірки змісту інформації та фактів, які свідчать про порушення/ймовірне порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи орган. Разом з тим, у наказі про проведення перевірки зазначено мету та підстави проведення перевірки, а також усі реквізити, обов'язковість зазначення яких визначена у п.81.1 ст. 81 ПК України.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстави для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, яка порушується платником.
Таким чином, враховуючи, що у наказі на перевірку вказано як правову, так і фактичну підставу перевірки. Фактичну підставу деталізовано шляхом посилання на отриману інформацію щодо можливого порушення, зазначено сферу щодо якої її отримано, тобто має місце конкретизація фактичної підстави перевірки. Обсяг зазначеної в наказі інформації в повному обсязі відповідає вимогам абз. 3 п. 81.1 ст.81 ПК України, а тому підстави для скасування податкового повідомлення - рішення через неналежне оформлення наказу на перевірку відсутні.
Щодо порушень п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» представник відповідача зазначив, що 21.05.2025 близько 12:20 год., перед початком проведення фактичної перевірки магазину «Мобілюкс» за адресою: АДРЕСА_1 , посадовою особою контролюючого органу було здійснено контрольну розрахункову операцію з придбання «Apple ІPhone13Pro» на суму 27800 грн. за готівку, яку не проведено через програмний реєстратор розрахункових операцій, не надано відповідний розрахунковий документ, встановленої форми та змісту на суму проведеної операції. Даний факт було зафіксовано на відеокамеру, а також перепродавцем ОСОБА_2 було видано гарантійний талон №б/н від 21.05.2025. Близько 12:35 год. посадові особи контролюючого органу повернулися до магазину «Мобілюкс», пред'явили посвідчення, направлення та вручили копію наказу про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , про що останній власноруч зазначив у направленнях.
На вимогу перевіряючих, позивачем власноручно перераховані готівкові кошти, які знаходилися в місці проведення розрахунків. Сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції склала 39 865,00 грн., про що зафіксовано у п.п. 2.2.19 п.2.2 розділу 2 Акту фактичної перевірки №14075/5/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 21.05.2025.
Представник відповідача зазначив, що сума проведених готівкових коштів через РРО/ПРРО складає 12065,00 грн. Контролюючий орган також наголошує що станом на 21.05.2025 о 12:35 год. в магазині «Мобілюкс» не було наявних належним чином зареєстрованих та переведених в фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій/програмний реєстраторів розрахункових операцій.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 здійснюється реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, а саме підприємцем не забезпечено ведення за місцем здійснення діяльності форми ведення обліку товарних запасів, на час перевірки. Форму ведення обліку товарних запасів не надано у паперовому та/або електронному вигляді. Під час перевірки не надано документи, що підтверджують облік та походження товарів, відповідно п. 2 розділу І Порядку, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару.
08.08.2025 разом з відзивом представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
11.08.2025 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії постанови Бершадського районного суду від 14.07.2025.
19.08.2025 позивач скористався своїм правом та подав до суду відповідь на відзив, у якій просить суду позов задовольнити у повному обсязі, акцентуючи увагу суду на безпідставності проведення перевірки, що в свою чергу свідчить про протиправність прийнятого рішення.
Ухвалою від 11.11.2025 вирішено клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задовольнити. Розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначити підготовче засідання на 19.11.2025 о 10:30 год.
Протокольною ухвалою, із занесенням її до протоколу судового засідання, від 11.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до розгляду по суті на 04.12.2025.
25.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції .
Ухвалою від 27.11.2025 відповідну заяву задоволено судом.
04.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 04.12.2025 відповідна заява задоволена судом, розгляд справи відкладено на 12.01.2026.
07.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 08.01.2026 відповідну заяву задоволено судом.
12.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи
Ухвалою від 13.01.2026 відповідна заява задоволена судом, розгляд справи відкладено на 21.01.2026.
У судовому засіданні, 21.01.2026, представник позивача підтримала позовну заяву з підстав, наведених у такій, та наголосила, що у наказі про проведення перевірки не конкретизовано мету та підставу, що свідчить про протиправність такої перевірки та дає підставі для скасування її результатів. Крім того, представник зазначила, що придбаний контролюючим органом телефон, був одразу повернутий продавцю та кошти з каси також були повернуті, тому позивач і не провів відповідні кошти через РРО, що виключає відповідальність позивача. Інших доводів сторона позивача не зазначила.
В судовому засіданні через технічні проблеми зі зв'язком оголошено перерву до 28.01.2026.
28.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримує.
В судовому засіданні, 28.01.2026, представник відповідача проти задоволення позову заперечила та наголосила, що у наказі про проведення перевірки зазначено як підставу, так і мету проведення перевірки. Посилаючись на численну практику Верховного суду представник відповідача зауважила, що підстави для проведення перевірки зазначені відповідно до норм Податкового кодексу України. Щодо доводів представника позивача про повернення придбаного мобільного телефону одразу після його придбання, зазначила, що як придбання ТМЦ так і їх повернення має проходити через РРО. На момент придбання зарядного пристрою та мобільного телефону, РРО був відсутній, тому наявне порушення норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Щодо обліку ТМЦ, представник відповідача зауважила, що такий облік позивачем ведеться із порушенням норм чинного законодавства, на момент проведення перевірки були відсутні первинні документи на товар.
В судовому засіданні, 28.01.2026, суд перейшов до стадії прийняття рішення, судове засідання призначене на 10.02.2026.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
На підставі п.п. 80.2.2 пункту 80.2 ст. 80 глави 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» та керуючись ст. 20, 61, 62, пп. 75.1.3 п. 751 ст. 75, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.05.2025 №2356к, на підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.05.2025 №2967, №2966 - головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку магазину «Мобілюкс», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог Законів України: від 06.07.1995 №265/95/ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», (зі змінами та доповненнями), від 02.03.2015 №2222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (зі змінами та доповненнями), від 21.06.2012 №5007-VІ «Про ціни та ціноутворення» (зі змінами та доповненнями), Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VІІІ (зі змінами та доповненнями) та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС.
За результатами проведеної перевірки складено Акт фактичної перевірки №14075/5/02-32-0705/3128012817 від 21.05.2025, у якому зафіксовано наступне:
- 15.05.2025 при продажу «зарядний пристрій Avantis» на суму 390,00 грн. за готівку розрахункову операцію не проведено через РРО/ПРРО, відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту на суму проведеної операції не створено та не видано/ не надіслано;
- 21.05.2025 при продажу Apple IPhone 13Pro на суму 27800,00 грн. за готівку розрахункову операцію не проведено через РРО/ПРРО, відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту на суму проведеної операції не створено та не видано/не надіслано;
- на місці проведення розрахунків знаходяться готівкові кошти, отримані від реалізації товарів (надання послуг), в розмірі 39865,00 грн. (з урахуванням контрольних розрахункових операцій), які не проведено через РРО/ПРРО;
- в ході проведення фактичної перевірки виявлено одного найманого працівника, якого було допущено до виконання роботи (трудової функції) без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, а саме- продавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 21.05.2025 12:35 год. повідомлення про прийняття працівника на роботу до органу ДПС не подано в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- здійснюється торгівля складними побутовими товарами, які не обліковані у порядку, встановленому законодавством за місцем їх реалізації. На початок проведення фактичної перевірки не надано документи (у паперовій чи електронній формі), які підтверджують облік та походження товарних запасів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) на загальну суму - 636219,00 грн.
За результатами проведеної перевірки складено Акт фактичної перевірки №14075/5/02-32-0705/3128012817 від 21.05.2025, в якому зафіксовано наступні порушення:
- п. 1, 2, 12 статті 3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями);
- ст.21, 24 Кодексу законів про працю України (із змінами та доповненнями).
На підставі Акту фактичної перевірки Головним управління ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення - рішення №019500705 від 27.06.2025, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 695 821, 50 грн. за порушення пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, п. 1 ст. 17 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погодившись із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено ст.66 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом, що стосується і юридичних осіб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
У відповідності до п.61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. п.62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Підпунктом 20.1.4 п. 20.1. ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Абзацом 1 п.75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до п.80.1, п.80.2.2 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України).
З аналізу змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб'єкта господарювання. Єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на відповідний підпункт пункту 80.2.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у наказі Головного управління ДПС у Вінницькій області від 19.05.2025 №2356к зазначено, що відповідний прийнято на підставі п.п. 80.2,2 п. 80.2 ст.80 глави 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України, відповідно до доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області № 1847/02-32-07-05 від 15.05.2025 та з метою упередження порушень вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів, наявності свідоцтв, ліцензій у т.ч. про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
У свою чергу, відповідно до доповідної записки № 1847/02-32-07-05 від 15.05.2025, долученої до відзиву, на виконання вимог листа ДПС України № 2915/7/99-00-07-03-02-07 від 04.02.2025 з метою контролю вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки та порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій було здійснено аналіз діяльності магазинів (інтернет-магазинів) з продажу техніки та електроніки, у тому числі дороговартісної, та встановлено суб'єктів господарювання, які мають ризики непроведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО при продажу товарів, а саме: суб'єкт господарювання за місцем здійснення діяльності, магазин "Мобілюкс", вул. Я. Мудрого, 1, м. Бершадь, Вінницька область. Враховуючи вищевикладене, надати дозвіл на проведення фактичних перевірок вищезазначених суб'єктів господарювання та господарських одиниць з питань дотримання вимог порядку проведення розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Оцінюючи доводи сторін стосовно підставності/безпідставності прийняття наказу про проведення перевірки, суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Верховний Суд послідовно дотримується позиції про необхідність перевіряти у спорах цієї категорії як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Підпункт 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контролю, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації «яка свідчить про можливі порушення» дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Так, представник відповідача наголошує на наявності підстав для проведення перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну підставу для проведення перевірки, відтак зазначення в наказі лише цього пункту на думку відповідача є достатнім, відповідає вимогам встановлених податковим законодавством.
Більш того, представник відповідача окремо зауважила, що 15.05.2025 позивачем при продажу зарядного пристрою "Avantis" на суму 390,00 грн. відповідний товар не проведено через РРО та відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту не створено, не видано, що і стало передумовою для виникнення обґрунтованих припущень про порушення позивачем норм податкового законодавства, які підлягають перевірці.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Відтак, підсумовуючи зазначене та враховуючи численну та сталу практику Верховного суду у подібних правовідносинах, зокрема, висловлену у постановах від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, від 10.04.2025 у справі № 580/1158/23, суд вважає доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення перевірки та необґрунтованості винесеного наказу про проведення фактичної перевірки помилковими та безпідставними.
У свою чергу, надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, за результатами проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до приписів статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;
12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР визначено, що у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки; 3) невидача і відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.08.2025 у справі №280/6835/23, у якій також вказано, що предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Таке ж правозастосування наведене у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №500/6845/21.
Згідно зі статтею 2 Закону №265/95-ВР у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Щодо доводів представника позивача, що придбаний 21.05.2025 за готівку мобільний телефон Apple iPhone 13Pro на суму 27800,00 грн. одразу був повернутий покупцем продавцю, тому не проведений через РРО, то суд з такими категорично не погоджується та зауважує, що вищезазначені норми п. 1, 2 №265/95-ВР чітко зобов'язують платника податків проводити через РРО як продаж, так повернення придбаного товару, про що в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.
Натомість, позивачем при продажу вищезазначеного товару не проведено через РРО та видано розрахунковий документ, який не відповідає формі та змісту, та не містить обов'язкових реквізитів.
Окремо суд звертає увагу позивача, який у позовній заяві зазначив, що РРО в місці продажу товарів ФОП ОСОБА_1 на даний час є належно зареєстрованим та фіскальним, та зауважує, що відповідна інформація вкотре підтверджує, що на момент проведення перевірки РРО був відсутній, а після проведення перевірки платником податків вжито заходів щодо усунення виявлених порушень.
Щодо доводів позивача про присутність під час проведення перевірки гр. ОСОБА_2 , який фактично не працював, а ознайомлювався із своїми майбутніми трудовими обов'язками, то суд також такі до уваги не приймає та зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, у позовній заяві позивач зазначив та надав відповідні докази, що ним 23.05.2025 до органів ДПС подано повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_2 , у якому зазначена дата початку роботи - 26.05.2025 і такий фактично приступив до роботи 26.05.2025, однак такі доводи, на думку суду, свідчать не на користь позивача, а підтверджують, що позивачем станом на момент проведення перевірки, 21.05.2025, допущено найманого працівника до виконання роботи без укладання трудового договору. При цьому, суд зауважує, що продаж Apple iPhone 13Pro на суму 27800,00 грн. здійснено саме ОСОБА_2 , що підтверджує висновки, викладені у акті перевірки.
Щодо встановленого порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР суд виходить з наступного.
Згідно із пунктом 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;
Згідно із пунктом 12 статті 3 цього ж Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно із абз. 1 ст. 15 цього ж Закону, контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно із ст. 20 цього ж Закону, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
На виконання вимог статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, розробленим (далі - Порядок № 496).
Згідно із ч. 2 розділу 1 Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП; місце продажу (господарський об'єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг); товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Розділом 2 цього ж Порядку передбачено порядок ведення обліку товарних запасів.
Згідно із пунктом 1 розділу 2 цього ж Порядку, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Згідно із пунктом 2 розділу 2 цього ж Порядку, форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Згідно із пунктом 11 розділу 2 цього ж Порядку, форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 за № 261 затверджено Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення (далі - Наказ № 261)
Згідно із п. 1 Наказу № 261 фізичні особи-підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі самозайняті особи), зобов'язані вести облік доходів і витрат. На підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Абзацом 2 п. 1 розділу І Наказу № 261 визначено, що на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
В силу правових вимог пунктів 2-4 Наказу № 261 облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством.
Належне ведення Типової форми дає змогу щоденно відобразити придбання товарів та послуг, відповідно обліковувати товарні запаси на підставі записів до Типової форми, а також відповідних документів, які підтверджують придбання.
Згідно з підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Аналіз наведених вище приписів Закону № 265/95-ВР, Порядку № 496 та Наказу № 261 дає підстави для висновку, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік товарних запасів, доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару, що утримується ФОП для подальшого продажу, за кожним окремим місцем продажу. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Отже, вищенаведеними нормативними актами визначений обов'язок ФОП надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Суд звертає увагу на правовий висновок, сформований Верховним Судом саме щодо правомірності застосування штрафних санкцій за ненадання суб'єктами господарювання документів які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) саме на початок проведення фактичної перевірки.
Так, у постанові від 11.01.2024 у справі № 420/12275/23 Верховний Суд вказав: …..таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Так, контролюючим органом в ході проведення фактичної перевірки позивача виявлено порушення встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не ведення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходилися у місці продажу на загальну суму 636219,00 грн.
При цьому, як встановлено судом та підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, під час проведення фактичної перевірки позивачем власноручно сформовано перелік ТМЦ, які виявлені під час перевірки на місці проведення розрахунків та не обліковані у встановленому порядку за місцем їх реалізації та зберігання, за цінами реалізації, що є додатком до акту фактичної перевірки від 21.05.2025.
Водночас до матеріалів справи, на підтвердження своїх доводів, позивачем надано копію форми ведення обліку товарних запасів магазину "MobiLUX" ФОП ОСОБА_1 , додаток до Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, та первинні документи, які зокрема надавались до заперечення до акту перевірку. Водночас такі докази судом до уваги не приймаються, оскільки саме така форма обліку мала б бути у позивача на момент проведення перевірки, натомість під час проведення перевірки така форма була відсутня, тому позивачем власноручно сформовано перелік ТМЦ та долучено, як додаток до акту фактичної перевірки.
Відтак, у даних спірних правовідносинах позивачем не доведено наявності документів, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та надання таких документів контролюючому органу, які згідно пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» мали бути надані контролюючому органу на початок проведення перевірки документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, контролюючим органом правомірно зроблено висновок про не ведення обліку товарних запасів, установленому законодавством порядку, в порушення вимог п.12 статті 3 Закону України №265/95-ВР.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відтак, решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовну.
В силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).
Повний текст судового рішення складено та підписано 16.02.2026.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна