Номер провадження 22-ц/821/36/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/1371/17 Категорія: 301030200 Годік Л. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
12 лютого 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії
суддів: Новіков О. М., Карпенко О. В.,Фетісової Т. Л.,
за участі секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гребенюка Сергія Анатолійовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Уманської міської ради, відділу житлового господарства Уманської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Уманської міської ради та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Уманської міської ради, відділу житлового господарства Уманської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Уманської міської ради та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
В позовній заяві просила суд:
-визнати незаконним рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 27 жовтня 2011 року № 459 «Про оформлення права власності на квартири» в частині оформлення права власності ОСОБА_1 на частини кооперативної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,2 кв.м. та житловою площею 30,4 кв.м. в м. Умань Черкаської обл.;
-скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 17 листопада 2011 року, видане відділом житлового господарства Уманської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді частини паєнакопичення квартири АДРЕСА_2 .
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 стали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Подавши заяву про включення в число спадкоємців, ОСОБА_1 свою частку у спадщині у вигляді паєнакопичення не прийняв і лише через 20 років звернувся до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .
26 березня 2010 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину у вигляді частини паєнакопичення квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 також отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на частину паєнакопичення у спірній квартирі.
Оскільки позивач проживала в квартирі з батьками та після смерті своєї матері успадкувала частину квартири, тому стала власницею частин спірної квартири, де й проживає на даний час.
ОСОБА_1 свою частку у вигляді паєнакопичення квартири протягом 3-х років не витребував, а отримавши через 20 років свідоцтво про право на спадщину, ввівши в оману управління ЖБК № 15, був прийнятий рішенням ЖБК в члени кооперативу, хоча правом на вступ в ЖБК не був наділений, оскільки не проживав в кооперативній квартирі разом із спадкодавцем. ОСОБА_1 мав лише право на паєнакопичення.
Незважаючи на незаконність рішення ЖБК № 15 від 20 травня 2010 року про прийняття ОСОБА_1 в члени кооперативу, виконком Уманської міської ради 27 жовтня 2011 року своїм рішенням оформив право власності ОСОБА_1 на частину кооперативної квартири АДРЕСА_1 та затвердив рішення загальних зборів ЖБК № 15 про прийняття ОСОБА_1 в члени ЖБК. На підставі вищезазначеного, ОСОБА_1 17 листопада 2011 року відділом житлового господарства Уманської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 червня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року рішення загальних зборів членів ЖБК № 15 м. Умань від 20 травня 2010 року про прийняття в члени ЖБК № 15 м. Умань ОСОБА_1 визнане незаконним.
У зв'язку з цим рішення виконавчого комітету Уманської міської ради про оформлення права власності на частину квартири АДРЕСА_1 , як таке, що обґрунтоване лише рішенням загальних зборів членів ЖБК від 20 травня 2010 року підлягає визнанню незаконним відповідно до ст. 393 ЦК України, оскільки порушує право позивача на кооперативну квартиру.
ОСОБА_1 надіслано до суду письмові пояснення, в яких він просить суд застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що позивач дізналася про оскаржуване рішення виконавчого комітету Уманської міської ради в 2012 році, проте, не скористалася своїм правом на звернення до суду в межах строків позовної давності, звернувшись з позовом лише в березні 2017 року.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 27 жовтня 2011 року № 459 «Про оформлення права власності на квартири» в частині оформлення права власності ОСОБА_1 на частину кооперативної квартири АДРЕСА_3 .
Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 17 листопада 2011 року, видане відділом житлового господарства Уманської міської ради.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що підставами для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів сторони у справі. Підставою прийняття виконавчим комітетом Уманської міської ради оскаржуваного рішення про оформлення на ОСОБА_1 права власності на частину кооперативної квартири АДРЕСА_1 була заява ОСОБА_1 як члена кооперативу. Оскільки рішенням суду було визнано незаконним рішення загальних зборів членів ЖБК № 15 м. Умань від 20 травня 2010 року в частині прийняття в члени ЖБК ОСОБА_1 , тому рішення виконавчого комітету Уманської міської ради про оформлення права власності на частину кооперативної квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 є незаконним та, у зв'язку з цим, підлягає скасуванню свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 17 листопада 2011 року, видане відділом житлового господарства Уманської міської ради.
Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо пропуску строків позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що підстава для звернення до суду з відповідним позовом в ОСОБА_2 виникла у 2015 році. З моменту визнання апеляційним судом Черкаської області незаконним рішення загальних зборів ЖБК, з позовною заявою остання звернулася до суду в 2017 році, тобто з дотриманням визначеного чинним законодавством строку позовної давності.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гребенюк С.А. просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Вказано, що суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував лише рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 червня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2015 року, якими було визнано незаконним рішення загальних зборів членів ЖБК № 15 м. Умань від 20 травня 2010 року в частині прийняття в члени ЖБК ОСОБА_1 .
Разом з тим, судом не було взято до уваги рішення апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2013 року у справі № 22-ц/793/684/2013 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: будівельний кооператив № 15 м. Умань Черкаської обл. про визнання за ОСОБА_2 права власності на частини квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю, скасування рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 459 від 27 жовтня 2011 року, рішення загальних зборів ЖБК № 15 від 20 травня 2010 року та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2011 року та технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі. Вищевказаним судовим рішенням вже було вирішено спір між тими самими сторонами та щодо тих самих позовних вимог.
Крім того вказано, що висновок суду в частині незастосування строків позовної давності є необґрунтованим, судом неправильно враховано ту обставину, що строк позовної давності повинен рахуватися з 23 червня 2015 року (з моменту ухвалення рішення апеляційним судом), оскільки позивачу стало відомо про існування рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 459 від 27 жовтня 2011 року та про існування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2011 року ще 17 квітня 2012 року, тому строк позовної давності закінчився 18 квітня 2015 року.
У відзиві, що надійшов від ОСОБА_2 вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для скасування рішення суду.
Зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити в них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Однак, рішення органу місцевого самоврядування у випадку встановлення його незаконності може бути скасоване у судовому порядку, тому оскарження такого рішення особою, права якої порушені, передбачене законом та відповідає речово-правовому способу захисту права.
ОСОБА_2 вказує, що рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 27 жовтня 2011 року № 459 суперечить вимогам ч. 2 ст. 145 ЖК України та ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), тому підлягає скасуванню.
Крім того, зазначено, що оскільки ОСОБА_1 мав право лише на частку паєнакопичення після смерті батька, тому визнання за ним права власності на частину квартири суперечить вимогам Закону, що є підставою для скасування рішення виконавчого комітету Уманської міської ради.
Також вказано, що доводи апеляційної скарги про застосування строків позовної давності є безпідставними. Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки позивач про своє порушене право дізналася в 2015 році після ухвалення апеляційним судом рішення, а до суду з відповідним позовом вона звернулася в 2017 році, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Від позивача ОСОБА_2 до Черкаського апеляційного суду надійшла заява, в якій вона просить проводити судове засідання у її відсутність, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з наступних підстав.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ізст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді частини паєнакопичення квартири АДРЕСА_2 .
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 стали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Подавши заяву про включення в число спадкоємців, ОСОБА_1 свою частку у спадщині у вигляді паєнакопичення вчасно не прийняв і лише через 20 років звернувся до нотаріальної контори про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 .
26 березня 2010 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину у вигляді паєнакопичення квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 проживала у квартирі АДРЕСА_1 з батьками, та після смерті матері успадкувала частину квартири. На частину паєнакопичення вона також отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , у зв?язку з чим вона стала власником частин вказаної квартири, в якій вона проживає по даний час.
ОСОБА_1 свою частку у вигляді паєнакопичення квартири протягом 3-х років не витребував, а отримавши свідоцтво про паво на спадщину через 20 років, був прийнятий рішенням ЖБК №15 в члени ЖБК.
Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради № 459 від 27 жовтня 2011 року «Про оформлення права власності на квартири» (а.с. 9), оформлено право власності на ім?я ОСОБА_1 на частину кооперативної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 45,2 кв.м. та житловою 30,4 кв.м. Також вказаним рішенням зобов?язано відділ житлового господарства Уманської міської ради видати свідоцтва про право власності згідно з пунктом 1 цього рішення. Уманському відділку комунального підприємства Черкаського обласного об?єднаного бюро технічної інвентаризації доручено оформити свідоцтва про право власності на вище згадані квартири.
Підставою прийняття вказаного рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 459 від 27 жовтня 2011 року зазначено розгляд заяв членів житлово-будівельних кооперативів.
ОСОБА_1 було прийнято в члени ЖБК № 15 м. Умань рішенням загальних зборів ЖБК №15 від 29 травня 2010 року.
На підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 459 від 27 жовтня 2011 року «Про оформлення права власності на квартири» ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 17 листопада 2011 року, видане відділом житлового господарства Уманської міської ради (а.с. 12).
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 червня 2015 року визнано незаконним рішення загальних зборів членів ЖБК №15 м. Умань від 20 травня 2010 року в частині прийняття в члени житлово-будівельного кооперативу ОСОБА_1 (а.с. 3-5).
Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 червня 2015 року залишено без змін (а.с. 6-8).
Звертаючись до суду з позовними вимогами, ОСОБА_2 визначила в статусі відповідачів Виконавчий комітет Уманської міської ради та відділ житлового господарства Уманської міської ради. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог визначено ОСОБА_1 .
При цьому, вимогами позовної заяви є визнання незаконним рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 27 жовтня 2011 року № 459 «Про оформлення права власності на квартири» в частині оформлення права власності ОСОБА_1 на часину кооперативної квартири АДРЕСА_1 та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 17 листопада 2011 року, видане ОСОБА_1 на частину квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 459 від 27 жовтня 2011 року.
Позовні вимоги про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 27 жовтня 2011 року № 459 «Про оформлення права власності на квартири» в частині оформлення права власності ОСОБА_1 на часину кооперативної квартири АДРЕСА_1 та скасування свідоцтва про право власності на частину квартири, виданого на підставі вказаного рішення виконавчого комітету безпосередньо стосується прав та обов'язків власника цієї частини ОСОБА_1 , оскільки це припиняє його законне право володіти, користуватися та розпоряджатися відповідною частиною квартири.
Отже, крім органу, що видав рішення, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідачем у справі має також бути особа, чиїх прав стосуються позовні вимоги.
Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЦПК України позов може бути пред'явлено спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в процесуальному процесі самостійно.
Частиною 2 ст. 50 ЦПК України передбачено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:
1)предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;
2)права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
3)предметом спору є однорідні права та обов'язки.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18, пункт 41), визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Верховний Суд під час розгляду справи № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
Клопотань про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_1 чи заміну первісних відповідачів на іншого позивачем ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялось.
Вимоги позовної заяви про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 27 жовтня 2011 року № 459 «Про оформлення права власності на квартири» в частині оформлення права власності ОСОБА_1 на часину кооперативної квартири АДРЕСА_1 та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 17 листопада 2011 року, а саме на частину квартири АДРЕСА_1 , що видане ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 459 від 27 жовтня 2011 року безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_1 , який не залучений у справі в якості відповідача, тому такі вимоги не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд в змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Так як ОСОБА_1 не був залучений до участі у справі в якості відповідача, тому заявлений позивачем спір вирішити за даного суб'єктного складу є неможливим, а наведені позивачем доводи не мають правового значення для правильного вирішення спору.
Оскільки суд першої інстанції залишив цю обставину поза увагою, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних можливостей усунути вказане порушення, тому оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, що водночас не позбавляє позивача права звернутися до суду із новим позовом, визначивши належний склад відповідачів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, які складаються із судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 816 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гребенюка Сергія Анатолійовича задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до виконавчого комітету Уманської міської ради, відділу житлового господарства Уманської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Уманської міської ради та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 816 грн. 80 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 лютого 2026 року.
Судді