Справа №619/7730/24 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/590//26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 240 КК України
Іменем України
11 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого -ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадженняапеляційними скаргами захисника, прокурора на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 12.11.2025 року стосовно ОСОБА_8 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Золочів, Золочівського району, Харківської області, громадянин України, з середньою освітою, тимчасово не працюючий, не одружений, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 240 КК України до 2 (років) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього зобов'язання з іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Крім того, цим же рішенням суду розв'язаний цивільний позов, вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, ОСОБА_8 , 01.09.2023, знаючи, що на відкритій ділянці місцевості між селами Чепели та Мала Рогозянка Золочівської ОТГ Богодухівського району Харківської області за координатами GPS: «50.128118, 35.945018» на поверхні землі знаходяться родовища корисних копалин, а саме кварцовий олігоміктовий пісок з середнім та високим вмістом пилуватих і глинистих часток, видобування яких на даний час ніким не проводиться, після чого у нього виник злочинний умисел направлений на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення (піску) з зазначеної ділянки місцевості.
01.09.2023 близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_8 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме кварцових олігоміктових пісків з середнім та високим вмістом пилуватих і глинистих часток, діючи умисно, з корисливих мотивів, на автомобілі «Камаз» державний номерний знак НОМЕР_1 , маючи до цього на визначеному місці екскаватор самохідний марки «Atlas», модель «1304», без номерного знаку, яким фактично користувався ОСОБА_8 , заздалегідь підготовленим ним для незаконного видобування піску, прибув на ділянку зазначеної місцевості, що знаходиться між селами Чепели та Мала Рогозянка Золочівської ОТГ Богодухівського району Харківської області за координатами GPS: «50.128118, 35.945018», де усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про відсутність у нього необхідного для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу (ліцензії), здійснив видобуток піску шляхом копання, загальною вагою 7, 350 кілограмів та завантажив його у «Камаз» державний номерний знак НОМЕР_1 , після чого протиправну діяльність ОСОБА_8 було зупинено працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_8 , 01.09.2023 у період часу з 10 години 00 хвилин по 11 годину 00 хвилин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про відсутність у нього дозвільних документів на видобування корисних копалин загальнодержавного значення та повноважень на проведення таких робіт, без оформлення у встановленому порядку документів, що засвідчує право власності на земельну ділянку, в порушення вимог ст. 13 Конституції України, ст.ст. 14, 15, 16, 18, 18-1, 19, 24, 56 Кодексу України Про надра, ст. 4,5 Закону України «Про Охорону навколишнього природного середовища», ст. 66, 116, 123,124, 125, 126 Земельного кодексу України, за допомогою заздалегідь підготованого екскаватора самохідного, марки «Atlas», модель «1304», без номерного знаку та автомобіль «Камаз» державний номерний знак НОМЕР_1 , вчинив незаконне видобування кварцового олігоміктового піску з середнім та високим вмістом пилуватих і глинистих часток шляхом копання, загальною вагою 7, 350 кілограмів та відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 23.05.2024 №СЕ-19/121-24/12077-ЕК, заподіяв державі збиток на загальну суму 51 707 гривень 25 копійок.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Оскільки вважає, що при ухваленні вироку суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону: справа була розглянута неповно, не досліджено всі обставини, які мають значення для справи; висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам кримінального провадження, які були встановлені під час судового розгляду; суд першої інстанції неправильно застосував норми Кримінального кодексу України; призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_8 внаслідок м'якості. Постановити свій вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання: - за ч. 1 ст. 240 КК України - 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та застосуванням ст. 76 КК України. Відповідно до ст. ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до екскаватору самохідному марки «Atlas», модель «1304», без номерного знаку та відповідної державної реєстрації, яким фактично користувався ОСОБА_8 . В іншій частині залишити вирок без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисту та заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинувачення, прокурора, який просив задовільнити апеляційну скаргу обвинувачення та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла наступного.
Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, якщо не доведено, що обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Аналізуючи вищезазначені положення чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повністю дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За змістом положень статей 84, 85, 86, 87 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
На переконання колегії суддів, вирок районного суду відповідає в достатній мірі вищевказаним вимогам закону.
Дії ОСОБА_8 судом вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 240 КК України, а саме порушення охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин.
Обвинувачений ОСОБА_8 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав частково, а саме в частині незаконного видобутку піску, але категорично не визнав в тій частині, що пісок був кварцовий, який дорожче від будівельного.
Як вбачається із змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, оцінив кожний із доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому порядку і безпосередньо досліджених судом, яким дана належна оцінка, зокрема: показаннями представника потерпілого, Державної екологічної інспекції у Харківській області, ОСОБА_9 та представника потерпілого, Золочівської селищної ради, ОСОБА_10 ; свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які є логічними, послідовними та повністю узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, а тому у колегії суддів не має підстав для сумніву в їх достовірності.
Крім того ці фактичні дані, підтверджуються інформацією яка міститься в наступних документах:
- заяві ОСОБА_8 від 01.09.2023 про надання дозволу працівникам поліції провести огляд належних йому транспортних засобів, а саме екскаватора «ATLAS», вантажного автомобіля «КАМАЗ» номерний знак НОМЕР_1 ;
- свідоцтві про реєстрацію серія НОМЕР_2 транспортного засобу КАМАЗ 5511, номерний знак НОМЕР_1 згідно якого власником транспортного засобу є ОСОБА_13 ;
- свідоцтві про реєстрацію технологічного транспортного засобу серія НОМЕР_3 , згідно якого екскаватор ATLAS1304 знятий з обліку 03.07.2020;
- постанові про визнання і приєднання до справи речових доказів від 02.09.2023;
- протоколі огляду місця події від 21.09.2023;
- ухвалі слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 11.09.2023, про накладення арешту на тимчасове вилучене майно;
- ухвалі слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 18.04.2024;
- довідки державного інспектора з охорони навколишнього середовища Харківської області ОСОБА_14 від 28.02.2024;
- висновку експерта від 04.10.2023 №СЕ-19/121-23/21477-ФХД;
- акту зважування від 18.10.2023;
- постанові про визнання і приєднання до справи речових доказів від 10.10.2023;
- висновку експерта від 23.05.2024 №СЕ-19/121-24/12077-ЕК.
Отже всі вищенаведені докази не тільки не суперечать один одному, а навпаки доповнюють один одного.
Як вбачається з висновків експертів всі вони зроблені на підставі ретельно досліджених матеріалів та зразків, які направлені на дослідження та мають відповіді на всі питання поставлені перед експертами.
Звідси, оскільки судом досліджувався висновок експерта проте, що цей пісок є саме кварцовий, а в апеляційній скарзі не наведені підстави ставити його під сумнів то апеляційний суд вважає апеляційні доводи з цього приводу безпідставними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив та дослідив всі надані докази по справі і наведені у вироку, які не викликають сумніву у тому, що висновки суду підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Виходячи з вищезазначених фактичних обставин, а також приймаючи і погоджуючись з аргументацією суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки наведені у вироку докази узгоджуються між собою і не суперечать один одному то суд першої інстанції правильно надав їм оцінку.
Апеляційні доводи прокурора про необхідність застосування спеціальної конфіскації до екскаватора самохідного марки «Atlas», модель «1304», без номерного знаку та відповідної державної реєстрації, яким фактично користувався ОСОБА_8 , є непереконливими.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого обов'язково зазначається рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.
Згідно п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 11.09.2023 накладено арешт на майно, а саме: екскаватор самохідний марки «Atlas», модель «1304», без номерного знаку, який знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_8 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно свідоцтва про реєстрацію технологічного транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; - вантажний автомобіль марки «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов якого повністю заповнений піском, який відповідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_13 , проживаючій: АДРЕСА_2 , фактично знаходиться у користуванні ОСОБА_8 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо речових доказів скасував вищевказану ухвалу та повернув під розписку власнику самохідний екскаватор марки «Atlas» модель 1304 та вантажний автомобіль марки «Камаз» д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми спеціальна конфіскація може бути застосована до майна обвинуваченого чи у передбачених КК України у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.
За змістом ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».
Стаття 240 КК України передбачає відповідальність за незаконне видобування надр та корисних копалин загальнодержавного значення. Спеціальна конфіскація, як захід кримінальної відповідальності, може бути застосована у цьому випадку до знаряддя вчинення злочину (наприклад, до техніки, яка використовувалася для видобутку), а також до майна, отриманого в результаті злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 240 КК України, спеціальна конфіскація може бути застосована, але на переконання колегії суддів слід враховувати розмір завданої майнової шкоди оскільки суспільна небезпека незаконного видобування корисних копалин залежить не від виду мінеральної сировини, що незаконно вилучається винуватим, не від того, до якого з переліків КМУ віднесе ту чи іншу корисну копалину, а саме від вартості незаконно видобутого тобто від розміру завданої майнової шкоди.
Також зазначено, що відповідно до ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, передбачених Особливою частиною кримінального кодексу, а оскільки злочин вчинений ОСОБА_8 є нетяжким, та не належить до злочинів проти основ національної безпеки, конфіскація транспортного засобу не є обов'язковою.
Колегія суддів також звертає увагу на кількість видобутого піску, яка є незначною, і як наслідок визначене покарання та подальші негативні наслідки у виді судимості та обов'язку відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням буде достатнім для досягнення мети покарання і запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, а додаткове застосування конфіскації транспортного засобу може негативно вплинути на виправлення засудженого та буде суперечить основним принципам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов проти російської федерації».
Таким чином, положення статей 96-1, 96-2 КК України не можуть застосовуватися в тих випадках, коли це становитиме порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Отже, застосовуючи спеціальну конфіскацію, у кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК України, але й переконатися, що її застосування не порушуватиме «справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».
Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши обставини справи, особу обвинуваченого, розмір завданої шкоди та відсутність тяжких наслідків злочину, вірно прийняв рішення про повернення транспортних засобів власнику і володільцю, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дотримався вимог процесуального і матеріального права, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Підстав для скасування судового рішення у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам, виходячи з положення ст. 410, 411 КПК України, колегію суддів, не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення оскільки жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами зазначеними в апеляційній скарзі не встановлено, тож вирок суду залишається без змін.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 12.11.2025 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді