Справа №615/1181/23 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/583/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.186, ч.4 ст.187 КК України
Іменем України
09 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харків в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника, прокурора зі зміненими доводами на вирок Харківського районного суду Харківської області від 18.11.2025 року стосовно ОСОБА_8 , -
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Сніжків, Богодухівського району, Харківської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, не працюючий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засуджений:
- 30.11.2022 Валківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин;
- 26.04.2023 Валківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді 3 місяців 19 днів арешту,
засуджений за:
- за ч. 4 ст. 186 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 187 КК України до 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначено покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за даним вироком покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Валківського районного суду Харківської області від 26.04.2023, та остаточно призначено покарання у виді 10 (десяти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» продовжено строк дії воєнного стану в України з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення корисливих злочинів, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та поєднаним з проникненням на територію домоволодіння, переслідуючи корисливий мотив, 16.05.2023 приблизно о 09.00 годині прибув до домоволодіння ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Після цього, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, реалізуючи свій злочинний намір, діючи повторно, незаконно, тобто без дозволу власника, через хвіртку, проник до території приватного домоволодіння АДРЕСА_3 , в якому перебував його власник ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою похилого віку та в силу своїх фізичних даних не міг протистояти грабіжнику.
Перебуваючи на подвір'ї вказаного приватного домоволодіння, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_9 , та розпочав висловлювати погрози в його бік щодо фізичної розправи, погрожуючи при цьому потерпілому заподіянням тілесних ушкоджень, та вимагаючи у ОСОБА_9 віддати йому майно, а саме мобільний телефон «Samsung gt-c3530».
Отримавши від ОСОБА_9 відмову віддати мобільний телефон, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій умисел на відкрите викрадення чужого майна поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та поєднаним з проникненням на територію домоволодіння, переслідуючи корисливий мотив, заподіяв ОСОБА_9 кілька ударів (не менше двох) руками по обличчю та ребрам, вихопив з його рук мобільний телефон, вибіг на вулицю з домоволодіння, та зник з місця вчинення злочину, розпорядившись отриманим у результаті грабежу мобільним телефоном на свій розсуд.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати, та закрити кримінальне провадження. Оскільки вважає, що вирок є не законним через те, що немає жодного доказу до причетності до даного кримінального провадження саме ОСОБА_8 , тому, що потерпілий його оговорив.
В апеляційній скарзі прокурор зі зміненими доводами просить вирок в частині призначення покарання та застосування ст. 71 КК України - змінити, у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням закону, який не підлягає застосуванню. Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на застосування положень ст. 71 КК України . Вважати ОСОБА_8 засудженим за: ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі; ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і призначити ОСОБА_8 покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого. В іншій частині вирок Харківського районного суду Харківської області від 18.11.2025 залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисту та заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинувачення, прокурора, який просив задовільнити апеляційну скаргу обвинувачення та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла наступного.
Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано у певному обсязі.
Дії ОСОБА_8 суд правильно кваліфікував за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, поєднаний з проникненням у сховище, вчинений в умовах воєнного стану, вчинене повторно; та за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану.
Як вбачається з вироку суду (т. 4 а. с. 180 - 188) обвинувачений в суді першої інстанції свою вину у вчиненні інкримінуємих йому злочинах не визнав.
Проте, не дивлячись на раніше зазначену позицію обвинуваченого його вина у вчинені цих кримінальних правопорушеннях повністю підтверджується дослідженими в суді та наведеними у вироку доказами.
Так, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому порядку і безпосередньо досліджених судом, яким дана належна оцінка, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_9 ,свідків ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які допитані в суді першої інстанції і їх свідчення не суперечать один однму.
Крім того, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини підтверджується наступними даними, отриманими:
- відеозапису до протоколу огляду місця події від 17.05.2023;
- рапорту ІКС ІПНП ЄО помічника чергового ВП № 1 Богодухівського РУП ГУНП в Харківській області;
- протоколу прийняття заяви ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 17.05.2023;
- протоколу огляду місяця події від 17.05.2023;
- протоколу затримання ОСОБА_8 від 17.05.2023;
- висновку експерта № 12-14/31-Важ/23 від 18.05.2023;
- протоколу огляду місця події від 17.05.2023 з відеозаписом до нього;
- протоколу огляду місця події від 17.05.2023;
- висновку експерта № 19729 від 02.06.2023;
- висновку експерта № 569М від 26.05.2023;
- протоколів пред'явлення речей для впізнання від 29.05.2023;
- протоколу проведення слідчого експерименту від 30.05.2023 за участі потерпілого ОСОБА_9 ;
- протоколу огляду предметів від 30.05.2023 з відеофайлами;
- протоколу огляду предметів від 07.06.2023;
- протоколу проведення слідчого експерименту від 07.06.2023 за участі ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_14 з відеозаписом до нього;
- висновку експерта № 12-36/35/31-Важ/23 від 15.06.2023;
- висновку судово-психіатричної експертизи № 319 КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня».
Пояснення свідків та потерпілого є логічними, послідовними та підтверджують правдивість інформації, яка повністю узгоджується з рештою матеріалами кримінального провадження, а тому у колегії суддів не має підстав для сумніву в їх достовірності.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив та дослідив всі надані докази по справі і наведені у вироку, які не викликають сумніву у тому, що висновки суду підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що не визнання обвинуваченим своєї вини, у вчиненні ним кримінального злочину - це спроба ввести суд в оману та в подальшому уникнути справедливого покарання за вчинене.
Виходячи з вищезазначених фактичних обставин, а також приймаючи і погоджуючись з аргументацією суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки наведені у вироку докази узгоджуються між собою і не суперечать один одному то суд першої інстанції правильно надав їм оцінку.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про застосування закону, який не підлягає застосуванню, а саме положення ст. 71 КК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Відповідно до ст. 51 КК України до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі види покарань, зокрема: - арешт; - обмеження волі;
Таким чином, обмеження волі за видом покарання є більш суворим ніж арешт.
Встановлено, що вироком Валківського районного суду Харківської області від 26.04.2023 ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді 3 місяців 19 днів арешту.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що вказаний вирок районного суду набрав законної сили 27.05.2023, таким чином два роки передбачені чинним законом сплинули 27.05.2025 року.
Оскільки в нашому провадженні ОСОБА_8 затримали в порядку ст. 208 КПК України 17.05.2023, після чого він утримувався в умовах СІЗО то покарання у виді арешту за попереднім вироком Валківського Харківської області від 26.04.2023 він не відбував.
Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного вироку Валківського районного суду Харківської області від 18.11.2025 у суду не було правових підстав до застосування положень ст. 71 КК України при призначенні покарання з урахуванням вироку Валківського районного суду Харківської області від 26.04.2023 оскільки закінчився строк давності виконання останнього обвинувального вироку.
Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За наведеного, вирок суду підлягає зміні в частині призначеного покарання, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника залишення без задоволення.
Керуючись ст. 405, 407, 408, 409, 414, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 18.11.2025 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначення покарання змінити.
Виключити з вироку посилання на застосування на ст. 71 КК України.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за:
- ч. 4 ст. 186 КК України до 8 років позбавлення волі;
- ч. 4 ст. 187 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і призначити ОСОБА_8 покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді