17 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 638/4424/25
провадження № 22-ц/818/915/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Яцини В.Б.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом позовом Акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсалбанк», в особі представника Македона Олександра Андрійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2025 року, постановлене суддею Подус Г.С.,-
У березні 2025 Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося з позовом до Шевченківського районного суду м. Харкова, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «УніверсалБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 17.09.2020 року, яка станом на 20.11.2024 року становить 17790,03 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.
Так, 17.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 40000,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, зі сплатою відсотків згідно з Тарифами.
Станом на 12.11.2022 року у відповідача прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
На повідомлення позивача про необхідність погасити суму заборгованості відповідач не вчинив жодної дії на погашення заборгованості. На залишок простроченої заборгованості позивачем було нарахованого неустойку, передбачену тарифами.
У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 17.09.2020 року, яка станом на 20.11.2024 року становить 17790,03 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розподілити судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості послуг, Паспортом споживчого кредиту. Вважає, що невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення положення про обов'язковість договору. Зазначає, що у підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Вказує, що доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволеннювиходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять, тому не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів. З огляду на наведене позов задоволенню не підлягає.
Такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Підписавши 17.09.2020 року анкету-заяву, відповідач висловив згоду на отримання банківських послуг, а саме просив відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору. З наданої позивачем довідки про розмір встановленого ліміту від 20.11.2024 року вбачається, що 31.12.2021 року кредитний ліміт було зменшено до 13500 грн. Яким чином лімит було встановлено вище ніж 13500,00 грн. суду не надано. Заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 17.09.2020 року, яка станом на 20.11.2024 року становить 17790,03 грн.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зазначене вище дає підстави дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2020 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, якою було визначено, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
В п. 3 вказаної Анкети-заяви зазначено, що пільговий період користування кредитом становить 62 дні, у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць(а.с. 15).
Таким чином, сторонами було погоджено розмір процентів за користування кредитом.
АТ «Універсал Банк» на підтвердження позовних вимог надано розрахунок заборгованості.
Також, до позовної заяви АТ «Універсал Банк» надало виписку з рахунку ОСОБА_1 за період з 17.09.2020 року по 01.11.2022 року, з якої вбачається надання відповідачу кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, факт користування ним карткою, рух коштів по рахунку та наявність заборгованості (а.с. 11).
При цьому виписка з рахунку є первинним бухгалтерським документом відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Надана АТ «Універсал Банк» виписка з рахунку ОСОБА_1 відповідає наданому ним розрахунку заборгованості.
В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості та виписку з рахунку відповідача.
Враховуючи викладене, оскільки всупереч вимог ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним доказам, які у сукупності підтверджують, що обставини, на які позивач покликався як на підставу своїх вимог скоріше мали місце, ніж ні.
Відповідно до наданої позивачем виписки про рух коштів на рахунку кредитний ліміт боржника складає 40000 грн.
Згідно Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, яку Банк додав до позову, підписанням договору Боржник беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку баланс складає (мінус) - -22209.97 грн.
Таким чином заборгованість відповідача дійсно складає 17790.03 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного Боржником кредитного ліміту у сумі 40000 гри. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) -22209.97 грн.
Банк зазначив, що овердрафт - (мінус) -22209.97 грн. виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.
Відповідно до пункту 5.20 розділу 2 доданих до позову Умов обслуговування рахунків фізичної особи в AT "УНІВЕРСАЛ БАНК» термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом З0 днів з моменту виникнення овердрафту.
У зв'язку з тим, що Відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла заборгованість.
Вказані доводи позову узгоджуються з наданими позивачем вищевказаними доказами, які відповідач не спростував.
Тому колегія суддів вважає, що позивач відповідно до стандарту більшої вірогідності довів свій позов, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору.
Відповідно до п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову АТ «Універсал Банк».
Згідно з ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню 3028 грн. судового збору за подання позовної заяви та 4542 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 17790,03 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 3028 грн. судового збору за подання позовної заяви та 4542 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складений 17 лютого 2026 року.
Головуючий В.Б. Яцина
Судді О.Ю. Тичкова
О. В. Маміна