Житомирський апеляційний суд
Справа №295/17187/25 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.
Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.
16 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/17187/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кузнєцова Д.В. в м. Житомирі,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати незаконними рішення, дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при складанні проєкту рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, а також стягнути із відповідача на свою користь 250 000,00 грн. моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послалася на двадцять один випадок порушень вимог законодавства Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, що призвело до порушень цивільних прав ОСОБА_1 . Позивач вказує, що такі незаконні рішення, дії відповідача заподіяли їй душевних страждань, які полягали у розчаруванні, відчутті несправедливості та інших негативних переживаннях, погіршенні здоров'я. Унаслідок цього позивач була позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки законодавство України не містить чітко визначених критеріїв для розрахунку розміру моральної шкоди, ОСОБА_1 розмір моральної шкоди визначила на свій розсуд з урахуванням характеру порушень законодавства, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини відповідача та інших обставин, які мають істотне значення.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження по даній цивільній справі. Роз'яснено позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Богунського районного суду м. Житомира.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції незаконно змінив суть її позовної заяви. Також зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, незаконно відмовив у розгляді вимог позовної заяви за правилами цивільного судочинства, не надав правової оцінки порушенням, допущеним відповідачем, не вірно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які вона посилалась у позовній заяві, не встановив суть правовідносин, які склалися між сторонами, а саме спір носить приватно правовий характер, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а також незаконній відмові у доступі до правосуддя. Вважає, що її позовна заява відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.
Законодавець у ч. 1ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Так, частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач оскаржує рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а тому правовідносини, які виникли між сторонами, є адміністративно-правовими.
Як встановлено зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її клопотання від 05 лютого 2015 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України.
Вбачається, що 27 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулась до голови Житомирської міської ради із клопотанням про надання їй безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
До клопотання було додано: викопіювання зі схеми м. Житомира, викопіювання з Генерального плану, акт обстеження від 30.04.2013 року, фотокартки забудови, лист міської ради, висновок № 72/2013.
Листом виконавчого комітету Житомирської міської ради від 28.03.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №296/10606/16-а її заяву від 27.11.2015 року про надання дозволу на складення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд буде винесено на розгляд постійних комісій та сесії Житомирської міської ради у встановленому чинним законодавством порядку. Про розгляд питання сесією міської ради заявника буде проінформовано додатково.
Рішенням Житомирської міської ради від 20.06.2019 року №1501 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Витяг із рішення є додатком до позову.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказує на 21 порушення відповідача, що дає підстави для висновку, що остання оскаржує незаконні дії (бездіяльність, рішення) суб'єкта владних повноважень - Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради під час розгляду її клопотання від 27.11.2015 року щодо відведення земельної ділянки, за результатом розгляду якого компетентний орган відмовив їй у задоволенні відповідного клопотання, внаслідок чого не тільки порушені її права та інтереси, а і завдано їй моральну шкоду.
Законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року у справі №295/5101/21 (провадження №61-16527св21) та від 25 січня 2023 року у справі №295/6697/22.
Таким чином, між сторонами речові приватноправові відносини не виникли.
При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 17 лютого 2026 року.
Головуючий Т.М. Павицька
Судді О.Б. Талько
А.М. Шевчук