Справа № 158/483/26 Провадження №11-сс/802/77/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
16 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
власника майна - ОСОБА_8 ,
представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12026030590000059 від 01 лютого 2026 року, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_9 в інтересах власника майна ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської областівід 06 лютого 2026 року про накладення арешту на майно,
До Ківерцівського районного суду Волинської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 , погоджене прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_12 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026030590000059 від 01.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
Клопотання мотивував тим, що 31.01.2026 року близько 13:30 години на автодорозі між населеними пунктами Цумань - Кадище, було зупинено транспортний засіб марки "ЗІЛ" д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перевозив та зберігав деревину породи "Граб" в кількості: близько 30 кубів, без відповідних документів.
В подальшому, 31.01.2026 року на підставі повідомлення на лінію 102 було проведено огляд місця події поблизу знаку селища Цумань, Луцького району, Волинської області, та виявлено та вилучено транспортний засіб марки "ЗИЛ" д.н.з. НОМЕР_1 , деревину породи «граб» об'ємом близько 25-35 кубічних метрів, товаро - транспортні накладні ЛАК №721324 від 22.12.2025 року; ЛАК № 721326 від 22.12.2025 року; ЛАЛ №150755 від 22.12.2025 року; ЛАЛ № 060733 від 05.12.2025 року; ЛАЛ № 50735 від 19.12.2025 року; ЛАЛ № 150684 від 15.12.2025 року; ЛАЛ № 150684 від 15.12.2025 року; ЛАЛ № 150735 від 19.12.2025 року. Під час огляду місця події встановлено невідповідність лісової продукції відповідно до наданих документів, а саме визначення класу деревини. Постановою слідчого від 01.02.2026 року вищевказані речі та транспортний засіб визнано речовими доказами, так як вони відповідають критерієм, визначеним у ст.98 КПК України. Посилаючись на дані обставини слідчий просив наклади арешт на майно зазначене в клопотанні.
Ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської областівід 06.02.2026 року частково задоволено клопотання.
Накладено арешт на майно, яке вилучене 31.01.2026 року, та являється речовими доказами у кримінальному провадженні №12026030590000059 від 01.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, а саме на:
- автомобіль марки «ЗиЛ» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТзОВ «ВДТ-К», користувачем якого є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово позбавивши можливості відчужувати та розпоряджатися, дозволивши користування ним до прийняття кінцевого рішення у вказаному кримінальному провадженні;
- деревину породи «граб» об'ємом близько 25-35 кубічних метрів, товаро - транспортні накладні ЛАК №721324 від 22.12.2025 року; ЛАК № 721326 від 22.12.2025 року; ЛАЛ №150755 від 22.12.2025 року; ЛАЛ № 060733 від 05.12.2025 року; ЛАЛ № 50735 від 19.12.2025 року; ЛАЛ № 150684 від 15.12.2025 року; ЛАЛ № 150684 від 15.12.2025 року; ЛАЛ № 150735 від 19.12.2025 року, тимчасово позбавивши можливості відчужувати, користуватися та розпоряджатися ними до прийняття кінцевого рішення у вказаному кримінальному провадженні.
В поданій апеляційній скарзі представник власника майна вважає, оскаржувану ухвалу недостатньо обґрунтованою, постановленою без врахування всіх обставин скоєного злочину та такою, що підлягає до скасування.
Вказує на те, що розглянуте судом клопотання не містить жодного доказу на доведення елементів об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, що вилучене майно є предметом та об'єктом злочинного посягання за умови, що вказана деревина наготовлялась підприємцем ОСОБА_8 , не збувалась ним за кошти і його дії не спричинили жодної, в тому числі істотної шкоди, що є обов'язковим для кваліфікації дій за вказаною нормою.
Просить ухвалу слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.02.2026 рокупро накладення арешту на майно ОСОБА_8 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
В судове засідання не з'явивсяпредставник власника майна (ТзОВ «ВДТ-К»), хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Учасники, які з'явилися в судове засідання не заперечували щодо слухання справи у відсутності представника власника майна, а тому апеляційний суд вирішує розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши доповідача, який виклав суть та доводи апеляційної скарги; думку власника майна ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який доводи апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; пояснення слідчого; перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судове рішення, відповідно до ст.370 КПК України, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна згідно з ч.2 ст.170 КПК України допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.
Як передбачено ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Дані вимоги закону слідчим суддею при винесенні ухвали про накладення арешту на майно, були в повній мірі дотримані.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що стороною обвинувачення доведено наявність причин для накладення арешту на вилучене майно, оскільки воно має доказове значення у справі, є речовими доказами та предметами вчинення кримінального правопорушення, є необхідним для подальшого дослідження органами досудового розслідування, що доведено матеріалами кримінального провадження, а тому, з метою збереження речових доказів, оскільки майно, у вигляді вказаних речей, відповідає критеріям, визначеним ст.98, ч.2 ст.167 КПК України, тому на автомобіль слід накласти арешт, з забороною відчужувати та розпоряджатися ним, а на деревину і товаро-транспортні накладі - з забороною відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним до прийняття кінцевого рішення у даному кримінальному провадженні.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.131-132, 170-173 КПК України наклав арешт на майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження такого майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту у даному кримінальному провадженні.
Доводи, що викладені в апеляційній скарзі висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.
При апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень норм КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційних скарг.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому апеляційні скарги з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_9 в інтересах власника майна ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської областівід 06 лютого 2026 року про накладення арешту на майно, залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий:
Судді: