Справа № 170/574/25 Провадження №33/802/161/26 Головуючий у 1 інстанції:Жевнєрова Н. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
16 лютого 2026 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Рущака Володимира Михайловича в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 23 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,
Постановою судді Шацького районного суду Волинської області від 23.01.2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок).
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.07.2025 року о 22:37 годині по вулиці Степана Бандери в селищі Шацьк Ковельського району Волинської області, керував транспортним засобом марки "Nissan", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.69).
Не погоджуючись із постановою судді захисник Рущак В.М. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою.
Вказує на те, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що він має ознаки алкогольного сп'яніння, хоча останній був тверезий і відсутні були будь-які ознаки алкогольного чи наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, хотів пройти огляд в медичному закладі, однак просив зачекати поки приїде його дружина. Через декілька хвилин приїхала дружина ОСОБА_1 , він сказав, що готовий пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, однак працівники поліції відмовили йому в цьому, сказали, що вже запізно, тим самим, на його думку, ввели його довірителя в оману.
ОСОБА_1 не заперечує факт керування транспорним засобом, однак, вважає, що дії працівників поліції порушили його процесуальні права та обов'язки, а також вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженої постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103.
Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.73-35).
В судове засідання особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисник Рущак В.М., будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи (а.с.78) не з'явилися. Від захисника на електронну адресу апеляційного суду 16.02.2026 року, безпосередньо в день призначеного судового засідання, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що його підзахисний не може прибути на розгляд справи, так як перебуває у відрядженні, але має бажання надати пояснення з приводу вчиненого адміністративного правопорушення (а.с.79).
Жодних доказів, які б свідчили про поважність причин неможливості прибуття в судове засідання, суду надано не було. При цьому судом береться до уваги, що захисник в судове засідання також не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив. Суд не вважає зазначені в клопотанні обставини неявки учасників поважними та такими, що дають підстави для задоволення клопотання про відкладення.
За таких обставин суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженої постанови, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників справи на доступ до правосуддя.
В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Рущака В.М.відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.
Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №392793 від 15.07.2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1);
- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в якому зазначені такі ознаки сп'яніння, як зіниці очей не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці, а також відмова особи від проходження огляду від 15.07.2025 року щодо ОСОБА_1 (а.с.2);
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 (а.с.3);
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5232741 щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України (а.с.4);
- відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції та відеореєстратора з автомобіля працівників поліції (а.с.7).
-зобов'язанням до протоколу серії ЕПР1 №392793 від 15.07.2025 року щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортними засобами (а.с.8).
Згідно довідки, складеної старшим інспектором сектору адміністративної практики Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Заяць А., вбачається, що згідно бази даних ІТС ІПНП у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявне посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 від 02.08.2023 року (категорія В, С) (а.с.5).
Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.
Апеляційним судом встановлено, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Працівники поліції при зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.
Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.
Не заслуговують на увагу суду доводи апелянта про те, що у працівників поліції не було підстав для вимоги у проходженні ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння через відсутність в останнього ознак алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що виявлення таких ознак покладається на працівника поліції та відбувається за суб'єктивною оцінкою поліцейського під час спілкування з водієм. Суд не уповноважений переоцінювати зовнішні ознаки особи лише за матеріалами відеофіксації. Спростувати підозру поліцейського про перебування водія в стані наркотичного чи алкогольно сп'яніння можливо у встановленому законом порядку, пройшовши відповідний медичний огляд в закладі охорони здоров'я. Окрім цього, незгода водія із ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення та незгода із виявленими ознаками сп'яніння не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння та не впливає на причину зупинки, тощо.
Таким чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу захисника Рущака Володимира Михайловича в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 23 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.