Справа № 154/314/26 Провадження №11-сс/802/70/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
10 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 02 лютого 2026 року (кримінальне провадження №12026030510000048 від 23.01.2026),
Ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 02 лютого 2026 року частково задоволено клопотання слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №12026030510000048 від 23.01.2026, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 146, ст. 195 КК України.
Відповідно до вказаної вище ухвали слідчого судді накладено арешт на речові докази, які були вилучені в ході проведення огляду місця 23.01.2026 в приміщенні КНП «Локачинська лікарня Локачинської селищної ради», розташованого за адресою: Волинська область Володимирський район селища Локачі вул. Івана Франка, 19, а саме: каністру металеву бордового кольору із бензином, з котрої в подальшому було зроблено змиви, запальничку білого кольору, шапку чорного кольору із візерунками, запальничку синього кольору, куртка чорного кольору, із забороною його відчуження, розпорядження та користування.
В іншій частині клопотання відмовлено. Сумку чорного кольору із таблетками, ноутбук, зарядний пристрій до ноутбука, копії документів на ОСОБА_10 , мобільний телефон марки «Айфон» в чохлі темного кольору - визначено повернути власнику.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді в частині відмови в задоволенні клопотання слідчого та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити повністю та накласти арешт на мобільний телефон «Айфон», ноутбук.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що мобільний телефон та ноутбук є технічними засобами, що можуть містити дані, які мають доказове значення для кримінального провадження, зокрема переписку щодо вчинення протиправних дій стосовно потерпілої ОСОБА_11 , яку, як вбачається з повідомлення про підозру, ОСОБА_10 позбавив волі. На думку прокурора, вилучені у підозрюваного ноутбук і мобільний телефон «Айфон» мають суттєве значення для справи в якості речових доказів.
У запереченні на апеляційну скаргу представник власника майна ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 зазначає про необґрунтованість апеляційних вимог прокурора. Прокурором не наведено жодних обставин, які б вказували на те, що зазначені електронні пристрої були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ у цьому кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримав, представника власника майна, який вказав про безпідставність апеляційних вимог та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Арештом майна згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку згідно із ч. 3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
З аналізу положень вказаних вище процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст. 170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду поданого слідчим клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого та законного висновку про доведеність сукупності розумних підозр та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом для накладення арешту на майно, проте не на усе майно вказане в клопотанні слідчого.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030510000048, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 146, ст. 195 КК України.
23.01.2026 в ході проведення огляду місця події в приміщенні КНП «Локачинська лікарня Локачинської селищної ради», розташованого за адресою: Волинська область Володимирський район селища Локачі вул. Івана Франка, 19, було вилучено: каністру металеву бордового кольору із бензином, з котрої в подальшому було зроблено змиви, запальничку білого кольору, шапку чорного кольору із візерунками, запальничку синього кольору, сумку чорного кольору із таблетками, ноутбуком, зарядним пристроєм до ноутбука, копії документи на ОСОБА_10 , мобільний телефон марки «Айфон» в чохлі темного кольору, куртка чорного кольору.
Слідчий доводячи підставність поданого клопотання про накладення арешту на майно зазначав про те, що на його думку існує сукупність розумних підозр, що таке майно є доказами злочину, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), у кримінальному провадженні №12026030510000048, а тому саме з метою збереження цього майна, просив накласти арешт.
Проте, на час розгляду клопотання, органом досудового розслідування доведено обґрунтування досягнення конкретних завдань шляхом арешту майна лише щодо частини майна, зазначеного у клопотанні слідчого.
Слідчий суддя вирішив, що вилучені 23.01.2026 в ході проведення огляду місця події в приміщенні КНП «Локачинська лікарня Локачинської селищної ради» каністра металева бордового кольору із бензином, з котрої в подальшому було зроблено змиви, запальничка білого кольору, запальничка синього кольору, шапка чорного кольору із візерунками,куртка чорного кольору, підлягають арешту із забороною користування, розпорядження та відчуження, оскільки мають значення речових доказів і на даний час у провадженні є необхідність у проведенні за їх участю ряду слідчих дій, що дозволить об'єктивно встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.
Для накладення арешту на вилучені 23.01.2026 в ході проведення огляду місця події сумку чорного кольору із таблетками, ноутбук, зарядний пристрій до ноутбука, копії документів на ОСОБА_10 , мобільний телефон марки «Айфон» в чохлі темного кольору, слідчий суддя обґрунтованих підстав чи розумних підозр не знайшов, враховуючи кваліфікацію інкримінованих ОСОБА_10 кримінальних правопорушень та викладені слідчою обставини щодо їх вчинення.
Проаналізувавши викладене вище та дослідивши матеріали провадження колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про часткове задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
На думку колегії суддів в апеляційній скарзі прокурора не наведено достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого в повному обсязі, не наведені такі доводи і під час апеляційного розгляду.
Отже, відсутні підстави стверджувати про можливість втрати слідів кримінального правопорушення, при тому, що ні слідчим, ні прокурором в судовому засіданні не обґрунтовано, які саме сліди кримінального правопорушення можуть бути втрачені, які негативні наслідки настануть для встановлення обставин у кримінальному провадженні у разі, коли на сумку чорного кольору із таблетками, ноутбук, зарядний пристрій до ноутбука, копії документів на ОСОБА_10 , мобільний телефон марки «Айфон» в чохлі темного кольору не буде накладений арешт, за умови, що його огляд вже проведений, відомості відображені у протоколі огляду місця події.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не бере до уваги доводи прокурора про необхідність накладення арешту на усе майно зазначене в клопотанні слідчого та погоджується із висновком слідчого судді, який належним чином мотивований.
Відтак, проаналізувавши викладене вище та дослідивши матеріали провадження в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про достатність законних підстав, передбачених кримінально процесуальним законом, для накладення арешту на майно в межах визначених слідчим суддею, є цілком правильним.
При апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень норм КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційної скарги.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарг прокурора з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 405, 407, 412, 415, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 02 лютого 2026 року - без зміни.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: