17.12.10р.Справа № 8/5-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" (м. Дніпропетровськ)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Октава-Трейд" (м.Дніпропетровськ)
про стягнення матеріальних збитків у сумі 692 583,18 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Ковтун С.М. - представник (дов. б/№ від 28.05.10р.)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" (далі-позивач) звернулося до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі-відповідач); за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава-Трейд" (далі-третя особа) про стягнення матеріальних збитків у розмірі 692 583,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
12.07.2006 року між позивачем та третьою особою укладено Договір оренди № 12/07-06-3, згідно умов якого позивач орендував приміщення, а саме: частину будівлі Торгівельного центру "Новий континент" (далі за текстом - ТЦ), розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 86а, загальною площею 387,81 кв. м.
В орендованому приміщенні позивачем розміщено магазин "ЄВА", в якому здійснювалася роздрібна торгівля товарами побутового призначення. Товари, а також предмети, необхідні для здійснення зазначеної господарської діяльності, зберігалися в орендованому приміщенні, що підтверджується накладними, які знаходяться в матеріалах справи.
10.06.2008 року близько 14 г. 10 хв. у приміщенні ТЦ сталася пожежа, внаслідок якої знищено майно, в тому числі майно позивача, чим йому спричинено матеріальні збитки на загальну суму 692 583,18 грн. Факт знищення майна підтверджується інвентаризаційним описом, а також висновком про дослідження пожежі, що знаходиться у відмовному матеріалі №2819-2008 Жовтневого РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області.
Згідно з Висновком про дослідження пожежі від 19.06.2008 року, виданим комісією СДПЧ-1 м. Дніпропетровська, пожежа у ТЦ виникла на торгівельній площі відповідача. Причиною пожежі є перенапруга у тимчасовій електромережі, виконаній шляхом послідовного підключення двох електроподовжувачів, розташованих на торгівельній площі відповідача.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку", забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
Відповідач орендує займане приміщення згідно з Договором оренди № 16-04 від 16.04.2007 року, укладеним з третьою особою, і, відповідно до п. 7.3 даного Договору, прийняла на себе зобов'язання з дотримання та забезпечення протипожежного режиму на об'єкті оренди.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку", власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду.
Наказом МНС України від 19.10.2004 N 126 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні. Відповідно до розділу 1 Правил, вони є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.
У пункті 5.1.29 Правил встановлено, що користування пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами не допускається. Відповідно до пункту 5.1.33. Правил - несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормований нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідовуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.
У своїх поясненнях 17.06.2008 року, що знаходяться у відмовному матеріалі №2819-2008 Жовтневого РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області, відповідач зазначив, що розетка, біля якої зайнявся вогонь, знаходилася за шафою та доступу до неї ніхто не мав. Крім того, розетку відповідач використовував для зарядки свого мобільного телефону. Дана шафа була власністю відповідача і поставлена на тому місці як експонат. Наявність у місці займання тимчасової електромережі у вигляді послідовно поєднаних електроподовжувачів підтверджується вищевказаним Висновком про дослідження пожежі з доданими до нього фототаблицями.
Відповідно до п. 6.4.8 Правил будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою тощо, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.
У вищевказаному відмовному матеріалі є пояснення осіб, які з метою локалізації і ліквідації пожежі були змушені шукати засоби пожежогасіння у інших приміщеннях.
Таким чином, відповідач не виконав своїх обов'язків щодо забезпечення пожежної безпеки, передбачених Законом та Правилами. Своїми недбалими діями відповідач допустив користування несправними електровиробами та позбавила себе та інших осіб можливості вчасно відключити пошкоджену електромережу до приведення її в пожежобезпечний стан, а також локалізувати та ліквідувати пожежу, що призвело до знищення майна. Тим самим було порушено право власності позивача, адже в результаті пожежі воно не має можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у зв'язку з його знищенням та пошкодженням.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Згідно з положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Під порушенням цивільного права в даному випадку слід розуміти порушення права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, передбаченого ч. 1 ст. 319 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В даному випадку неправомірність дій відповідача полягає у недотриманні вищевказаних норм, передбачених Правилами пожежної безпеки в Україні, Законом України "Про пожежну безпеку", відповідальність за дотримання яких покладено на відповідача Договором №16-04 від 16.04.2007 року.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись у відзиві на позов на наступне.
Так, на підставі договору від 16.04.2007 рок, укладеного між відповідачем з Приватним підприємцем ОСОБА_5 позивач отримав в оренду торгову площу, яка знаходиться у торгівельному залі розташованому на галереї між першим та другим поверхами. На цьому орендованому місці знаходився магазин з продажу меблів "Очаг", де позивач здійснював свою підприємницьку діяльність .
Так, 10.06.2007 року близько 14.00 годин у торгівельному центрі "Новий Континент" відбувся довільний спалах ізоляції електропроводки, осередок якого знаходився на зазначеній вище орендованій торговій площі. По даному факту співробітниками Жовтневого РВ УМВС України в Дніпропетровській області був зібраний матеріал дослідчої перевірки, який став підставою ухвалення рішення в порядку ст. 97 КПК України.
Ці матеріали дослідчої перевірки, крім пояснень свідків і протоколів огляду місця містили ще акт про пожежу і висновки дослідницько-іспитової лабораторії ДУ МНО України в Дніпропетровській області №70/21/08 від 25.06.2008 року. Останні з вище перерахованих документів використовуються позивачем, як основний доказ вини відповідача у завданні збитків позивачу.
Відповідач також зазначає, що таке твердження позивача є необґрунтованим, оскільки орган дізнання неодноразово виносив постанову про відмову у порушенні кримінальної справи і таке рішення дізнання не безпідставне.
Крім того, на думку відповідача, позивачем у позовній заяві не зазначено наступних фактів.
При виконанні своїх наглядових функцій Прокуратура Жовтневого району м.Дніпропетровська з різних причин, двічі відміняла ухвалу органу дізнання про відмову у порушенні кримінальної справи, але навіть після усунення недоліків переднього слідства, а також вивчення і залучення до матеріалів справи Висновків-досліджень рішення органу дізнання залишилося тим же і 09.09.2008 року було винесено остаточну ухвалу про відмову у порушенні з підстав відсутності складу злочину передбаченого ст. 97 ч. 1 (умисне пошкодження або знищення майна), ч. 1 ст. 270 УК України (порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки).
Всі факти і обставини справи досліджені органом дізнання в сукупності всіх наявних у справі документів у тому числі і Висновку-дослідження.
Відповідач вказує на відсутність необхідності у повторному їх дослідженні господарським судом з метою перевірки правильності ухваленого рішення, оскільки це не входить до повноважень та завдань суду.
З приводу вказаної ухвали про відмову у порушенні кримінальної справи, відповідач зазначає наступне.
По-перше, висновок-дослідження ґрунтується на документах, які знаходяться у відмовному матеріалі, а саме: до уваги бралися пояснення свідків даної події, фотографії з місця події і інші докази. Що стосується свідчень свідків, то має місце їх спотворення, шляхом замовчування істотних фактів . А саме, при переказі свідчень гр. ОСОБА_6 навмисно упущене, що при спробі самостійного гасіння вогнища спалаху вода в пожежних кранах була відсутня, а вогнегасники були не справні, крім того, під час пожежі будівля не була знеструмлена повністю, що вказує на несправність протипожежної системи.
По-друге, ніяких подовжувачів з місця події органами дізнання вилучено не було, про факт їх використання відповідачем у його поясненнях нічого не сказано. У своїх поясненнях відповідач звертає увагу лише на факт використання розеток з метою підключення підзарядного пристрою мобільного телефону і освітлення виставкової шафи-купе, обидва ці предмету мають заводські сертифікати, які є підтвердженням їх справності і заводського виготовлення.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що у Висновках-дослідженнях були вивчені не всі документи, які могли б бути використані як доказ вини відповідача, на підтвердження чого відповідачем зазначено наступне.
У своєму позові позивач посилається на порушення відповідачем Правил пожежної безпеки в Україні, які затверджені Наказом МНС України від 19.10.2004 №126, в той час, як існує інший документ який визначає також правила пожежної безпеки, але тільки на ринках. Їх вузька дія та направленість, на думку відповідача, більше підходить до даної ситуації, тобто забезпечення пожежної безпеки в ТЦ "Новий Континент" повинно було здійснено згідно Правил пожежної безпеки на ринках (Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 17.01.2005р. N 30).
Цей документ враховує особливості ринків і на підставі цього документу повинна забезпечуватися Пожежна безпека на ринках, шляхом здійснення організаційних, технічних заходів, спрямованих на запобігання пожежам, загибелі відвідувачів та працівників ринків, а також зниження майнових утрат, створення умов для швидкого виклику пожежної охорони та успішного гасіння пожеж.
Так п. 2.3. вище зазначених Правил, забезпечення пожежної безпеки на ринках покладається на їх директорів (керівників) або осіб, що виконують його обов'язки, а виконання вимог цих Правил на відведених торгових місцях покладається на власників, орендарів торгових місць (на підставі укладених договорів), учасників торгівлі. Пунктом 2.4. зазначено, що під час оренди ринку (частково або повністю) обов'язки сторін щодо забезпечення його пожежної безпеки встановлюються відповідно до договору оренди. У разі, якщо в договорі це питання не обумовлено, забезпечення пожежної безпеки покладається на орендодавця в частині оснащення об'єкта оренди засобами протипожежного захисту, забезпечення його евакуаційними шляхами та іншими протипожежними заходами, а на орендаря - у частині дотримання протипожежного режиму, утримання у справному стані наявних засобів виявлення та гасіння пожеж.
Крім цього, виконуючи вимоги п.2.8. Директор (керівник) ринку або персона, що виконує його обов'язки, своїм наказом чи розпорядженням (для працівників ринку) має визначити відповідальних осіб за забезпечення пожежної безпеки окремих ділянок території, будинків інших споруд, приміщень ринку, а також інженерного обладнання (за його наявності). Відповідальні особини за пожежну безпеку зобов'язані вживати такі протипожежні заходи: роз'яснювати працівникам вимоги правил пожежної безпеки; слідкувати за дотриманням протипожежного режиму в закріплених приміщеннях та на території ринку; контролювати справність приладів опалення, електрообладнання, систем автоматичного протипожежного захисту і оповіщення про пожежу та вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків; після закінчення роботи перевіряти, чи прибрані робочі місця та закріплена територія, а також відключення електроустановок; забезпечувати справне утримання наявних первинних засобів пожежогасіння; розробляти інструкції про заходи пожежної безпеки.
Такою відповідальною особою за забезпечення пожежної безпеки в ТЦ "Новий континент" був Сесін В.І. Він щоденно обходив торгівельні місця та контролював справність приладів опалення, електрообладнання, які використовувались орендарями, але ніяких пошкоджених приладів він у відповідача не виявив, а шафа, яка була включена має сертифікат відповідності.
Ухвалою суду від 03.02.09р. строк вирішення спору було продовжено за клопотання сторін по 06.03.09р. включно.
Ухвалою голови господарського суду від 05.03.09р. строк вирішення спору було продовжено по 10.04.09р. включно.
Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 05.03.09р. було оголошено перерву по 19.03.09р.
Ухвалою суду від 10.04.09р. строк вирішення спору було продовжено за клопотання сторін по 11.05.09р. включно, а також, з метою перевірки факту спричинення позивачу матеріальних збитків, по справі призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз 28.09.2010р. було повернуто справу № 8/5-09 без висновку, а також повідомлено про те, що станом на 18.08.2010р. оплату вартості робіт по виконанню експертизи позивачем не здійснено.
Ухвалою суду від 10.04.09р. оплату за проведення експертизи покладено на позивача, зобов'язано його, у разі надходження рахунку експертної установи, перерахувати вартість експертизи.
Ухвалою суду від 29.09.10р. було зобов'язано позивача здійснити оплату за експертне дослідження у справі № 8/5-09 за реквізитами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, надавши суду докази такої оплати.
Від позивача 29.09.2010р. надійшло клопотання, в якому він повідомляв про неможливість оплати вартості експертизи через відсутність фінансової можливості, та просив суд поновити провадження у справі, розглянувши справу на підставі наявних доказів.
Ухвалою суду від 09.11.10р. справу призначено до розгляду в засіданні на 25.11.10р.
Ухвалою суду від 25.11.10р. провадження справі було поновлено.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача, відповідача та третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
12.07.2006 року між позивачем та третьою особою укладено Договір оренди № 12/07-06-3, згідно умов якого позивач орендував приміщення, а саме: частину будівлі Торгівельного центру "Новий континент", розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 86а, загальною площею 387,81 кв. м.
В орендованому приміщенні позивачем розміщено магазин "ЄВА", в якому здійснювалася роздрібна торгівля товарами побутового призначення. Товари, а також предмети, необхідні для здійснення зазначеної господарської діяльності, зберігалися в орендованому приміщенні, що підтверджується накладними, які знаходяться в матеріалах справи.
10.06.2008 року близько 14 г. 10 хв. у приміщенні торгового центру сталася пожежа, внаслідок якої знищено майно, в тому числі майно позивача, чим йому спричинено матеріальні збитки на загальну суму 692 583,18 грн.
Як на доказ, що підтверджує факт знищення майна, позивач посилається на інвентаризаційний опис, а також на висновок про дослідження пожежі, що знаходяться у відмовному матеріалі № 2819-2008 Жовтневого РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області.
Згідно з Висновком про дослідження пожежі від 19.06.2008 року, виданим комісією СДПЧ-1 м. Дніпропетровська, пожежа у торгівельному центрі виникла на торгівельній площі відповідача. Причиною пожежі є перенапруга у тимчасовій електромережі, виконаній шляхом послідовного підключення двох електроподовжувачів, розташованих на торгівельній площі відповідача.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку", забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
На підставі договору від 16.04.2007 року, укладеного між відповідачем з Приватним підприємцем ОСОБА_5, позивач отримав в оренду торгову площу, яка знаходиться у торгівельному залі розташованому на галереї між першим та другим поверхами. На цьому орендованому місці знаходився магазин з продажу меблів "Очаг", де позивач здійснював свою підприємницьку діяльність .
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку", власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду.
Наказом МНС України від 19.10.2004 N 126 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні. Відповідно до розділу 1 Правил, вони є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.
У пункті 5.1.29 Правил встановлено, що користування пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами не допускається. Відповідно до пункту 5.1.33. Правил - несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормований нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідовуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.
Відповідно до п. 6.4.8 Правил будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою тощо, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.
Господарським судом також встановлено.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазначала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все з'ясовує правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарський суд відрізняє обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди . Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди суд виходить з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).
З метою встановлення факту спричинення позивачу матеріальних збитків та у разі їх наявності - розміру збитків, по справі призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення вказаної експертизи судом були поставлені такі питання: чи підтверджується документально знищення товарно-матеріальних цінностей позивача внаслідок пожежі? в якій сумі обчислюється розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пожежі?
Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз 28.09.2010р. було повернуто справу № 8/5-09 без висновку, а також повідомлено про те, що станом на 18.08.2010р. оплату вартості робіт по виконанню експертизи позивачем не здійснено.
Ухвалою суду від 10.04.09р. оплату за проведення експертизи покладено на позивача, зобов'язано його, у разі надходження рахунку експертної установи, перерахувати вартість експертизи.
Ухвалою суду від 29.09.10р. було зобов'язано позивача здійснити оплату за експертне дослідження у справі № 8/5-09 за реквізитами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, надавши суду докази такої оплати.
Від позивача 29.09.2010р. надійшло клопотання, в якому він повідомляв про неможливість оплати вартості експертизи через відсутність фінансової можливості, та просив суд поновити провадження у справі, розглянувши справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як на підтвердження факту знищення майна позивача, а також розміру понесеної матеріальної шкоди, позивач посилається на інвентаризаційний опис, а також висновок про дослідження пожежі, що знаходиться у відмовному матеріалі №2819-2008 Жовтневого РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області.
Господарський суд вважає, що вказані документи не є належним доказом понесених позивачем матеріальних збитків у розмірі 692 583,18 грн., у зв'язку з чим по справі було призначено судову експертизу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
При викладених обставинах слід прийти до висновку про те, що позивачем не доведено факт нанесення матеріальних збитків у розмірі 692 583,18 грн., а отже, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача вказаних збитків.
Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову у повному обсязі. Судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін