16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 753/15345/25
провадження № 61-1240ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольги Борисівни, боржник: ОСОБА_2 ,
1. У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольги Борисівни.
2. Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 22 липня 2025 року скаргу повернув заявнику без розгляду.
3. Київський апеляційний суд постановою від 25 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року змінив виклавши її мотивувальну частину
у редакції постанови. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
4. 28 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду
міста Києва від 22 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 25 грудня 2025 року.
5. У касаційній скарзі заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права: неправильно застосували положення статті 183, 458, 452 ЦПК України, оскільки помилково повернули подану заявником скаргу, чим порушено право заявника на справедливий суд. Крім того, боржник не є протилежною стороною до заявника у цій справі, а тому апеляційний суд неправомірно стягнув із заявника на користь боржника у виконавчому провадження витрати на професійну правничу допомогу.
6. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
7. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 389 ЦПК України Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду першої інстанції повернення заяви позивачеві (заявникові), після її перегляду в апеляційному порядку.
8. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
9. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
10. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
11. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
12. Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» надано право сторонам виконавчого провадження на звернення до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
13. Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
14. Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
15. Згідно з частинами першою, другою статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу
як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою,
якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
16. За правилами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги (частини перша, четверта
статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
17. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 448 ЦПК України скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.
18. До скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень
статті 43 цього Кодексу (частина четверта статті 448 ЦПК України).
19. У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (частина сьома статті 43 ЦПК України).
20. Суди попередніх інстанції встановили, що ОСОБА_1 в порушення пункту 2 частини четвертої статті 448 ЦПК України до поданої ним скарги не додано належних доказів направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (листом з описом вкладення).
21. Відповідно до частини п'ятої статті 448 ЦПК України суд, встановивши,
що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
22. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для повернення скарги без розгляду, проте помилився щодо підстави для такого повернення, зазначивши такою підставою частину четверту статті 183 ЦПК України, яка не регулює правовідносини у цій справі. Водночас суд апеляційної інстанції переглядаючи ухвалу суду першої інстанції обґрунтовано змінив судове рішення зазначивши підставою для повернення скарги частину п'яту статті 448 ЦПК України.
23. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
24. Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
25. Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
26. За статтею 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
27. Положеннями статті 452 ЦПК України не врегульоване питання щодо стягнення з заявника на користь заінтересованої особи судових витрат у випадку повернення скарги на бездіяльність державного виконавця за умови, коли така заінтересована особа під час судового розгляду проти повернення скарги не заперечувала.
28. Разом з тим подібні за змістом відносини врегульовані частинами другою та дванадцятою статті 141 ЦПК України, відповідно до яких інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
29. А тому, у частині, яка не врегульована статтею 452 ЦПК України, розподіл витрат, пов'язаних з провадженням у справах за скаргою на рішення, дії або бездіяльність виконавця, здійснюється з урахуванням статті 141 ЦПК України.
30. До схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня
2021 року у справі № 645/9227/15-ц та постанові від 23 вересня 2024 року
у справі № 642/1390/22.
31. Так, боржник є безпосереднім учасником цієї судової справи, і в такому випадку має права передбачені процесуальним законодавством для учасників справи, зокрема, право на отримання професійної правової допомоги.
32. Боржник під час апеляційного провадження у цій справі реалізував право на звернення за професійною правовою допомогою з метою захисту свого інтересу, яке б не було реалізоване за відсутності апеляційної скарги стягувача. Оскільки судове рішення апеляційної інстанції ухвалено не на користь стягувача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення
зі стягувача на користь боржника витрат на професійну правничу допомогу.
33. Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги щодо помилкового стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, касаційний суд відхиляє.
34. Доводи касаційної скарги про те, що внаслідок повернення без розгляду скарги порушено право заявника на доступ до правосуддя не заслуговують на увагу, оскільки заявник має право повторно звернутися із скаргою на дії державного виконавця після її оформлення відповідно до вимог ЦПК України.
35. Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на суб'єктивному тлумаченні заявником норм процесуального та матеріального права, є незгодою заявника зі змістом оскаржуваних судових рішень та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував.
36. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у цій справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин.
37. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права»,
що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
38. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
39. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
40. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
41. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається,
що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.
42. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 25 грудня 2025 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк