11 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/2657/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 (колегія суддів: Мальченко А. О. - головуючий, Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 (суддя Мудрий С. М.)
за позовом керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави
до: 1) Київської міської ради;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Вангард?
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку,
за участю:
прокуратури: Савицька О. В. (посвідчення)
відповідача-1): Буханистий О. В. (самопредставництво)
відповідача-2): Гавриш І. А. (адвокат), Калько Д. О. (адвокат)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Заступник керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави звернувся до господарського суду з позовом до Київської міської ради (далі також - Рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вангард" (далі також - Товариство), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Ради від 02.11.2023 № 7239/7280 "Про передачу ТОВ "Вангард" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, на вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва" (вимога № 1);
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,8502 га (кадастровий номер 8000000000:78:027:0013), яка розташована на вулиці Автозаводській, 76 у Оболонському районі міста Києва, який було укладено 22.04.2024 між Радою та ТОВ "Вангард", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1391 (вимога № 2);
- зобов'язати ТОВ "Вангард" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Ради земельну ділянку площею 0,8502 га з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013, яка розташована на вулиці Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва (далі - земельна ділянка), у стані, придатному для її подальшого використання (вимога № 3).
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення Київська міська рада була достеменно обізнана та розуміла необхідність застосування статей 134, 135 Земельного кодексу (далі - ЗК) України при наданні спірної земельної ділянки, однак, незважаючи на це, не взявши до уваги неспівмірність площі земельної ділянки до площі майна, прийняла незаконне рішення про надання без аукціону земельної ділянки в оренду у розмірі, що майже в 6 раз перевищує площу нерухомого майна, розташованого на цій ділянці.
1.3 Оскільки це рішення прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, всупереч інтересам держави та територіальної громади, таке рішення Ради має бути визнано незаконним та скасовано. За таких обставин, укладений на виконання незаконного рішення суду договір оренди підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить статті 203 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. Тому є підстави для застосування наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України, шляхом повернення земельної ділянки територіальній громаді.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ "Вангард" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання. Стягнуто з ТОВ "Вангард" на користь Київської міської прокуратури 2422,40 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
2.2 Розглядаючи вимоги № 1,2 суд виходив з того, що на момент ухвалення спірного рішення Ради у попереднього власника майна (АТЗТ "Агро") було відсутнє належним чином оформлене право користування на умовах суборенди частини земельної ділянки кадастровий номер: 8000000000:78:027:0004. Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів щодо порушення положень статей 120, 124, 134 ЗК України, статті 377 ЦК України та відсутність правових підстав для отримання у користування на умовах оренди спірної земельної ділянки у позаконкурсний спосіб, а саме без проведення земельних торгів.
2.3 Разом з цим, суд, застосувавши правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 щодо вичерпання дії акта органу місцевого самоврядування його виконанням та від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 щодо неможливості визнання недійсним нікчемного договору, дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог № 1, 2, у зв'язку з обранням прокурором неефективного та неналежного способів захисту.
2.4 Вирішуючи спір щодо зобов'язання Товариства повернути спірну земельну ділянку (вимога № 3), суд задовольнив вимогу із застосуванням статті 216 ЦК України, з огляду на встановлену судом нікчемність договору оренди.
2.5 Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 заяву ТОВ "Вангард" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ТОВ "Вангард" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 333,33 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
2.6 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 рішення суду та додаткове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у позові та стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ТОВ "Вангард" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
2.7 Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення Київської міської ради є законним, прийнятим на підставі статей 9, 79-1, 83, 93, 116, 123, 124, частини 2 статті 134 ЗК України, що унеможливлює задоволення вимоги про визнання його незаконним та скасування. Оскільки вимоги № 2 та № 3 заявлені Прокурором як похідні від вимоги № 1, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні цих вимог також необхідно відмовити.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення в частині відмови у позові скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
3.2 Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) щодо:
- застосування статей 116, 120, 124, 134, 135 ЗК України при вирішенні спорів щодо надання земельних ділянок в оренду поза процедурою земельних торгів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, Верховного Суду від 01.04.2021 № 910/10500/19, від 04.10.2020 у справі № 910/5210/20, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 07.12.2021 у справі № 910/23595/17, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20 та від 11.08.2021 у справі № 922/443/20);
- застосування положень статей 215, 216 ЦК України при заявленні позовних вимог про визнання недійсним договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину (постанови від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20, від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 12.11.2024 у справі № 910/9049/20 та від 24.09.2024 у справі № 910/21998/21).
3.3 Також скаржник зазначив, що поза увагою судів залишилось те, що рішення Київської міської ради прийнято на підставі статті 120 ЗК України, тобто у зв'язку з набуттям товариством права власності на нерухоме майно (пункт 2 рішення). Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою також те, що спірну земельну ділянку площею 0,8502 га надано в оренду не для експлуатації та обслуговування нерухомого майна, а для нового будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).
3.4 У відзиві ТОВ "Вангард" просить закрити касаційне провадження та відмовити у задоволенні касаційної скарги. Товариство зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови, проте скарга прокурора взагалі не обґрунтована жодним доводом, посиланням чи поясненням, в чому саме полягає відмінність висновків судів щодо застосування норм права у постановах з подібних правовідносин. При цьому касаційна скарга не містить даних, які саме докази не було досліджено судами з їх переліком та зазначенням фактичних обставин, які вони, на його думку, підтверджують.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 20.09.2001 між ВАТ "Дванадцятий Київський авторемонтний завод" (Продавець) та АТЗТ "Агро" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю майновий комплекс загальною площею 688,400 кв. м., який складається з: 1. Сховище центрального складу: 1.Ангар (літ .В) площею 334,3 кв. м; 2. Ангар (літ. Г) площею 327,2 кв. м; 3. Основний корпус (літ. Д) площею 26,9 кв. м, та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Автозаводська, 76 (далі - приміщення) та належить Продавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності Серія МК № 010003830, виданим Київською міською державною адміністрацією 19.07.2001 та зареєстрованим у Київському міському бюро технічної інвентаризації 18.09.2001, про що у реєстровій книзі № 12-3-71 за реєстровим №776-3 вчинено відповідний запис.
4.2 20.09.2001 між ВАТ "Дванадцятий Київський авторемонтний завод" (Продавець) та АТЗТ "Агро" (Покупець) підписано акт прийому-передачі майнового комплексу: 1.Ангар (літ .В) площею 334,3 кв. м; 2. Ангар (літ. Г) площею 327,2 кв. м; 3. Основний корпус (літ. Д) площею 26,9 кв. м, та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Автозаводська, 76.
4.3 Також, між ТОВ "Третій Київський авторемонтний завод" (Продавець) та АТЗТ "Агро" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стичинською Г. М. та зареєстровано в реєстрі за № 5826, відповідно до пункту 1 якого Продавець продав, а Покупець купив нежитлові будинки літ. Е, Е', Ж, И, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок номер 76 (далі - Об'єкт). Об'єкт, що продається складає 7/100 (сім сотих) від майнового комплексу загальною площею 11879,40 кв. м: Блок-сховище (склад № 1), будівля комірників (літера Е, Е'), Блок-сховище (склад № 2) (літера Ж), Обойне відділення (літера И).
4.4 31.12.2004 між ТОВ "Третій Київський авторемонтний завод" та АТЗТ "Агро" підписано відповідний акт приймання-передачі вищезазначеного Об'єкта.
4.5 У 2013 році ТОВ "Вангард" у якості внеску до статутного фонду на підставі акта приймання-передачі майна, що вноситься для формування статутного капіталу від 01.08.2012, набуло у власність нерухоме майно загальною площею 1523,2 кв. м, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Автозаводська, 76, а саме:
1) майновий комплекс, загальною площею 688,4 кв. м: ангар літера В, площею 334,3 кв. м, ангар (літера Г), площею 327,2 кв. м, основний корпус (літера Д), площею 26,9 кв. м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.03.2013 № 1164523, виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2013 (№ 1165272);
2) нежитлові будівлі, площею 834,8 кв. м: блок-сховище (склад № 1), будівлі комірників (літери Е, Е'), площею 340,9 кв. м, блок-сховище (склад № 2) (літера Ж), площею 321,6 кв. м, обойне відділення (літера И), площею 172,3 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.04.2013, №2115138, виданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.04.2013 (№ 2115581) (далі - нерухоме майно).
4.6 Право власності на це майно зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно у 2013 році.
4.7 02.11.2023 Радою прийнято Рішення № 7239/7280 (далі також - оскаржуване рішення Ради), яким, зокрема:
- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності ТОВ "Вангард" для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку на вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови; код виду цільового призначення - 03.10, для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку) (пункт 1);
- передано ТОВ "Вангард", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,8502 га (кадастровий номер 8000000000:78:027:0013) для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку (код виду цільового призначення - 03.10), на вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.03.2013 та 23.01.2013, номери відомостей про речове право: 582269 та 327767 (заява ДЦ від 26.05.2023 № 72005-007506103-031-03, справа № 241249191) (пункт 2).
4.8 На підставі цього рішення, 22.04.2024 між Радою (Орендодавець) та ТОВ "Вангард" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1391, відповідно до пунктів 1.1, 3.1 яких Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове (на п'ять років) платне користування земельну ділянку, визначену цим Договором, для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку.
4.9 Пунктом 2.1 вказаного правочину встановлено, що об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 02.11.2023 № 7239/7280 та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:
- кадастровий номер: 8000000000:78:027:0013;
- місце розташування: вулиця Автозаводська, 76 в Оболонському районі міста Києва;
- категорія земель: землі житлової та громадської забудови;
- цільове призначення: для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку (код виду цільового призначення - 03.10);
- розмір (площа): 0,8502 га.
4.10 На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2024, індексний номер 72722835, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Вангард" зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки.
4.11 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.12 Спірним у цій справі питанням є те, чи можна вважити похідними вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та, відповідно, її повернення з огляду на законність / незаконність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності та передачі земельної ділянки в оренду.
4.13 За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).
4.14 Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
4.15 Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
4.16 Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
4.17 Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
4.18 У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував статті 116, 120, 124, 134, 135 ЗК України при вирішенні спорів щодо надання земельних ділянок в оренду поза процедурою земельних торгів без урахування висновків Верховного Суду, викладених у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі.
4.19 Відмовляючи у позові повністю, суд апеляційної інстанції виходив із встановлених обставин цієї справи про те, що на спірній земельній ділянці розташоване майно Товариства, і земельна ділянка була сформована як нова на підставі звернення Товариства до Ради і розмір земельної ділянки, необхідної для експлуатації цього майна підтверджується належними та допустимими доказами. Тому відповідачі дотрималися вимог статей 134 ЗК України, а саме абзацу 2 частини 2 цієї статті, який дозволяє надання в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності або права на них без проведення земельних торгів у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
4.20 При цьому суд зазначив, що площа спірної земельної ділянки, відведеної за оскаржуваним рішенням, відповідно до наявних справі доказів (зокрема висновку експертів за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 24.03.2025 № С2070/03-2025, копії складових технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності ТОВ "Вангард", копії кадастрового плану земельної ділянки з витягу з ДЗК) відповідає функціональній цілісності та раціональній експлуатації, розміщених на ній будівель і споруд. Натомість прокурор, стверджуючи, що спірна земельна ділянка у 6 разів перевищує площу будівель і споруд на ній розташованих, не доводить технічну, функціональну та реальну можливість відведення земельних ділянок під кожну з окремих будівель і споруд, що розміщені на цій земельній ділянці, а також раціональність такого відведення, враховуючи, що під час експлуатації цих будівель і споруд у своїй господарській діяльності Товариство безумовно використовує землю, що знаходиться між ними. Разом з цим, сам по собі факт перевищення площі земельної ділянки у 6 разів не вказує на порушення Радою та Товариством вимог земельного законодавства при відведенні земельної ділянки.
4.21 Відхиляючи доводи прокурора стосовно надання спірної земельної ділянки під нове будівництво, суд зазначив, що такі доводи ґрунтуються виключно на тому, що цільовим призначенням новосформованої земельної ділянки визначено "для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку (код виду цільового призначення - 03.10)". Натомість визначення компетентним органом цільового призначення земельної ділянки з включенням у тому числі слів "для будівництва" відповідно до додатку 59 до постанови КМУ від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" не свідчить про те, що спірна земельна ділянка відводилася саме під нове будівництво. Матеріали справи відповідних доказів не містять.
4.22 З цих підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення Київської міської ради є законним.
4.23 Водночас суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно неефективності та неналежності способу захисту права в частині вимоги № 1, оскільки оскаржуване рішення затверджує технічну документацію на спірну земельну ділянку, а також встановлює право оренди на неї за ТОВ "Вангард", і при цьому, суть рішення не зводиться виключно до зобов'язання Товариства укласти із Радою договір оренди (лише пункт 3.2 зобов'язує Товариство надати до Департаменту відповідні документи, необхідні для укладення договору землі), то правові підстави для висновку стосовно того, що оскаржуване рішення Ради вичерпало дію своїм виконанням у зв'язку з укладенням договору оренди - відсутні.
4.24 У зв'язку з тим, що прокурор заявив позовні вимоги № 2 та № 3 як похідні від вимоги № 1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у задоволенні цих вимог також необхідно відмовити. При цьому суд вказав про помилковість висновків суду першої інстанції щодо нікчемності спірного правочину, оскільки саме лише недотримання сторонами вимог статті 134 ЗК України щодо необхідності проведення аукціону під час надання земельної ділянки в оренду не є підставою для визнання укладеного у такий спосіб договору оренди нікчемним, а обставини справи № 688/2908/16-ц, на яку суд послався, не є тотожними обставинам у справі, що переглядається.
4.25 Однак Верховний Суд зазначає, що вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов'язання її повернути не є похідними від вимог про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, оскільки задоволення перших не залежить від задоволення других (див. mutatis mutandis пункт 7.8 постанови судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2024 у справі № 910/10986/18, пункт 20 постанови Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 907/398/22).
4.26 Отже, суд апеляційної інстанції помилково ґрунтував свої висновки на відмові у задоволенні позовних вимог № 2 та № 3 з тих підстав, що вони є похідними від вимоги № 1, оскільки зазначене вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору оренди та повернення спірної земельної ділянки у стані, придатному для її подальшого використання як про це просив прокурор. До того ж, суд першої інстанції також не розглянув вказані позовні вимоги по суті безпідставно зазначивши, що спірний договір є нікчемним.
4.27 Так, судами встановлено, що на спірній земельній ділянці розташоване майно Товариства, і земельна ділянка була сформована як нова на підставі звернення Товариства до Ради.
4.28 Відтак, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, викладеними у позові, про те, що кваліфікації спірного правочину мала розглядатися судом першої інстанції як недійсного.
4.29 Крім того, слід відрізняти випадки, коли незаконне рішення органу місцевого самоврядування не тягне правових наслідків, на яке воно спрямоване ((постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)), та випадки, коли рішення органу місцевого самоврядування виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, тобто вичерпало свою дію виконанням (пункт 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21; пункт 9.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21)).
4.30 Суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).
4.31 Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги № 1 суди попередніх інстанцій дійшли відповідного висновку з різних підстав. Так, суд першої інстанції зазначив, що спірним рішенням передано земельну ділянку в оренду не у відповідності до того цільового та функціонального призначення земельної ділянки, яке існувало на момент придбання такого майна (обслуговування та експлуатація вже існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), водночас відмовив виключно з підстав того, що спірне рішення було виконано (тобто укладено договір оренди земельної ділянки) та не врахував того, що прокурор заперечував також щодо затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель комунальної власності й, відповідно, не дослідив зібрані у справі докази. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні цієї вимоги з посиланням на законність спірного рішення органу місцевого самоврядування.
4.32 Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
4.33 Враховуючи те, що позовні вимоги не були вирішені судами належним чином, а також межі розгляду справи Верховним Судом та обмежений обсяг процесуальних повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
4.34 Під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, вирішити питання щодо наданих сторонами доказів, всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
4.35 Оскільки судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 ГПК України, не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 300, 308, 310, 311, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури у справі № 910/2657/25 задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач