16 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 914/1989/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 (головуючий суддя - Орищин Г.В., судді: Галушко Н.А., Кравчук Н.М.) та рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2025 (суддя Король М.Р.)
у справі №914/1989/25
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
до Приватного акціонерного товариства "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського"
про стягнення 392 132,22 грн,
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського" про стягнення: 231 799,04 грн пені, 29 056,75 грн - 3% річних та 131 276,43 грн - інфляційних втрат.
Господарський суд Львівської області рішенням від 03.09.2025 у справі №914/1989/25, яке Західний апеляційний господарський суд постановою від 08.01.2026 залишив без змін, позов задовольнив повністю та стягнув з Приватного акціонерного товариства "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського" 231 799,04 грн пені, 29 056,75 грн 3% річних, 131 276,43 грн інфляційних втрат та 4 705,58 грн судового збору.
Приватне акціонерне товариство "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського" звернулося 05.02.2026 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 у справі №914/1989/25 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2026 для розгляду справи №914/1989/25 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.
Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 392 132,22 грн, що становить менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.
Підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень Приватне акціонерне товариство "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського" вказує те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).
Також скаржник вказує про неврахування судам попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) та про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 60 ГПК у поєднанні зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК).
Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм нормативних актів, зазначених ним у касаційній скарзі. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Фактично скаржник посилається не на різні сформовані судами правові висновки, а на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Скаржник не наводить обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у даній справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Касаційна скарга фактично зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, є проханням про повторний перегляд справи, переоцінку доказів, на підставі яких судами встановлені обставини, що виходить за межі повноважень Верховного Суду в силу статті 300 ГПК, та не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
Крім того настання негативних наслідків для скаржника у випадку прийняття оскаржуваних рішень не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2025 у справі №914/1989/25 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2025 у справі №914/1989/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
В. І. Студенець