вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2026 р. Справа № 918/1197/25
Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Редько К.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Барсукова Олексія Олексійовича
до Фізичної особи - підприємця Радько Дмитра Вікторовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Шевчик Володимир Анатолійович
про стягнення коштів
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Твердий М.К. (ордер серія ВК № 1205409 від 12.01.2026 року);
від третьої особи: не з'явився.
Фізична особа - підприємець Барсуков Олексій Олексійович (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Радько Дмитра Вікторовича (далі - Відповідач) в якій просить стягнути 205 969,62 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.08.2024 року між вантажовідправником, що виступив замовником перевезення - ТОВ "Євро Ойл Продакшн" та перевізником ФОП Барсуковим О.О. був укладений Договір №21\08\2024 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. 28.04.2025 р. між замовником перевезення ТОВ "Євро Ойл Продакшн" та перевізником ФОП Барсуковим О.О. була укладена Заявка №1 на перевезення вантажу за маршрутом: м. Кривий Ріг (Дніпропетровська обл.) - м. Луцьк (Волинська обл.). Враховуючи відсутність у ФОП Барсукова О.О., на момент виконання перевезення, вільного рухомого складу, до безпосереднього транспортування вантажу був залучений перевізник - ФОП Радько Д.В.
Позивач зазначає, що 28.04.2025 р. між ФОП Барсуковим О.О., що виступив замовником перевезення, та перевізником - ФОП Радьком Д.В., шляхом обміну простими електронними листами був укладений Договір-заявка на перевезення вантажу №181. Під час укладення Договору-заявки ФОП Барсукову О.О. були направлені документи про державну реєстрацію ФОП Радька Д.В., фото свідоцтв про державну реєстрацію сідельного тягача і напівпричепа та посвідчення водія Шевчука В.А., який виконуватиме перевезення. На умовах вказаного Договору-заявки ФОП Радько Д.В. приступив до виконання перевезення за маршрутом м. Кривий Ріг (Дніпропетровська обл.) - м. Луцьк (Волинська обл.). Під час транспортування вантажу, 30.04.2025 р. о 13 год. 35 хв., на транспортному засобі - напівпричепі д.н.з. НОМЕР_1 , належному ФОП Радько Д.В. виникла пожежа. У результаті пожежі, було знищено частину вантажу - оливу автомобільну (в асортименті) на загальну суму 205 969,62 грн. Пожежа була ліквідована пожежним підрозділом Житомирського районного управління ДСНС. За результатами гасіння пожежі, уповноваженою особою ДСНС, в присутності водія ФОП Радька Д.В. - Шевчика В.А. був складений Акт про пожежу. В указаному Акті причиною пожежі названо перегрів вузлів і деталей (перегрів внаслідок тертя). Акт підписаний водієм Шевчиком В.А. без застережень. Після прибуття вантажу в місце в перше місце розвантаження (вказане в Заявці), представниками вантажовідправника ТОВ "Євро Ойл Продакшн", вантажоодержувача ТОВ "Латком", перевізника ФОП Радька Д.В. був складений Акт про знищення товару під час перевезення від 01.05.2025 р. За даними вказаного Акту, вартість знищеного вантажу складає 50518,08 грн. З боку перевізника ФОП Радька Д.В. Акт підписаний водієм Шевчуком В.А. без зауважень. Після прибуття вантажу в місце в друге місце розвантаження (вказане в Заявці), представниками вантажовідправника ТОВ "Євро Ойл Продакшн", вантажоодержувача ТОВ "Дексон Л", перевізника ФОП Радька Д.В. був складений Акт про знищення товару під час перевезення від 01.05.2025 р. За даними вказаного Акту, вартість знищеного вантажу складає 155451,54 грн. З боку перевізника ФОП Радька Д.В. Акт підписаний водієм ОСОБА_1 без зауважень. Таким чином, загальна вартість безповоротно знищеного пожежею вантажу склала 205969,62 грн (50518,08+155451,54).
Позивач вказує, що 12.05.2025 р. від власника вантажу - вантажовідправника ТОВ "Євро Ойл Продакшн" на адресу експедитора ФОП Барсукова О.О. надійшла Вимога про сплату боргу №1. Загальна сума втраченого/знищеного вантажу 205969,62 грн, у тому числі: товар, що поставлявся на адресу ТОВ "Дексон Л" - 155451,54 грн., товар, що поставлявся на адресу ТОВ "Латком" - 50518,08 грн. 19.05.2025 р. ФОП Барсуков О.О. здійснив компенсацію вартості втраченого вантажу, сплативши на користь ТОВ ТОВ "Євро Ойл Продакшн" 205969,62 грн.
За твердженням позивача, ФОП Барсуков О.О. 08.05.2025 р. на адресу ФОП Радька Д.В. була направлена вимога про компенсацію вартості втраченого вантажу на суму 205969,62 грн. Вимога була вручена ФОП Радьку Д.В. 14.05.2025 р., проте будь-якого реагування на отриману вимогу від власника транспортного засобу не було.
Позивач вважає, що враховуючи, що експедитор ФОП Барсуков О.О. у повному обсязі компенсував вартість втраченого вантажу вантажовідправнику ТОВ "Євро Ойл Продакшн", у нього виникло право на стягнення цих коштів у безпосереднього заподіювача шкоди - перевізника ФОП Радька Д.В.
12.01.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов в якому відповідач заперечує проти позову у повному обсязі посилаючсь на те, що спір щодо відшкодування вартості знищеного вантажу є спором між ТОВ "Евро ойл продакшн", як власником вантажу, та позивачем, як відповідальним перевізником, а також між позивачем і відповідачем, як перевізником і власником найнятого ним для перевезення вантажу ТЗ. Спір між ТОВ "Евро ойл продакшн" і позивачем був вирішений шляхом перерахування позивачем на банківський рахунок товариства вартості знищеного вантажу-205 969,62 грн.
Відповідач стверджує, що перевезення паливно-мастильних матеріалів було здійснене на підставі особистої домовленості позивача із водієм ОСОБА_1 , тобто на свій страх та ризик. Про це ж свідчить і той факт, що ОСОБА_1 із власної ініціативи відшкодував позивачу 30 000,00 грн.
Відповідач вважає відсутнім у нього передбаченого законом чи договором обов'язку відшкодовувати завдану позивачу шкоду у будь-якому розмірі, яка, до того ж, не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із його діями. Шкода завдана під час її перевезення водієм ОСОБА_1 , домовленість про здійснення якого досягнута позивачем без відома відповідача, то спір щодо відшкодування збитків може існувати лише між позивачем та ОСОБА_1 як фізичною особою, що виключає вирішення такого спору судом господарської юрисдикції через підлягання його розгляду за правилами цивільного судочинства.
При цьому, у відзиві відповідач просить суд перенести на іншу дату призначене у цій справі судове засідання та позивачу надати оригінальний примірник заявки-угоди від 29.04.2025 р., як підписаної ним та позивачем, зокрема, і для заявлення суду клопотання про призначення судово-криміналістичної експертизи для встановлення факту підписання заявки-договору відповідачем.
20.01.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що водій ОСОБА_1 , як уповноважена особа перевізника, повідомив позивачу, що платіж у розмірі 30 000,00 грн здійснюється від імені ФОП Радька Д.В. як часткова компенсація завданих збитків. Відповідач не заперечує, що вантажний автомобіль та напівпричіп належать йому на праві власності, та те, що водій ОСОБА_1 , на момент виконання спірного перевезення, був його найманим працівником. Технічною причиною пожежі став перегрів внаслідок тертя коліс та підлоги напівпричена, тобто неналежний технічний стан транспортного засобу, за який відповідає власник, а не водій. Оскільки перевезення виконувалось на транспортному засобі відповідача, а водій був працевлаштованим у ФОП Радька Д.В. і діяв під його контролем, суб'єктом відповідальності перед позивачем є саме ФОП Радько Д.В.
26.01.2026 року до суду від третьої особи - ОСОБА_1 надійшло пояснення в якому зазначено, що останній не використовував належний ФОП Радьку Д.В. автомобіль у власних інтересах. Внесені мною, на прохання ФОП ОСОБА_2 кошти у сумі 30 000,00 грн повернуті мені не були. Пошук вантажів для завантаження його автомобілів (забезпечення роботою) часто здійснювала диспетчер ОСОБА_3 , яка не була оформлена у відповідача і працювала віддалено. Значна частина Договорів-заявок на виконання перевезень оформлялися нею особисто. Коли ОСОБА_2 мав можливість підписати документи - він підписував їх, коли він був зайнятий, власний підпис на документах проставляла ОСОБА_3 . Автомобіль ОСОБА_2 обладнаний GPS-навігацєю, що дає власнику авто можливість в безперебійному (он-лайн) режимі отримувати усю необхідну інформацію про маршрут руху транспортного засобу, зупинки, стоянки і т.д. Таким чином, без відома ОСОБА_2 , водій не може виконати на належному його власнику транспортному засобі будь-яке несанкціоноване перевезення. Перед виконанням спірного перевезення саме ОСОБА_2 дав мені вказівку їхати на завантаження у АДРЕСА_1 та повідомив, що автомобіль має розвантажитися у м. Луцьку, за двома адресами, які вказані в Договорі-заявці. Далі перевезення здійснювалося за вказаним Договором-заявкою, яку надіслала мені диспетчер ОСОБА_3
29.01.2026 року до суду від позивача надійшли додаткові доводи та міркування з урахуванням пояснень третьої особи в яких вказує про те, що водій діяв у межах трудових обов'язків та під контролем перевізника, адже водій ОСОБА_1 був офіційно працевлаштований у ФОП Радька Д.В., тобто, під час пожежі (і пізніше), перебував з ним у трудових відносинах. Відповідач не заперечує, що транспортний засіб та напівпричіп належали саме йому.
На думку позивача, оскільки відповідач безпосередньо дав водію вказівку на виконання перевезення, він фактично схвалив правочин підписаний особою без формально оформлених повноважень. Також перевізник дав водію вказівку здійснити часткове відшкодування шкоди у сумі 30000 грн. До моменту виникнення цього спору перевізник ніяк не заперечував свою відповідальність. Внутрішні відносини між ФОП Радьком Д.В., як роботодавцем і його водієм, не можуть впливати на відповідальність перед потерпілим. Навіть у разі наявності регресних підстав звернення до суду з позовом до водія, такі підстави засновані на праві відповідача, не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності перед позивачем.
02.02.2026 року до суду від представника відповідача надійшла відповідь на пояснення третьої особи в якій зазначено, що відсутність адміністративних стягнень не є обставиною, що свідчить про добросовісне виконання водієм ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків у спірних відносинах. І, навпаки, фактичні обставини справи, що стосуються спірних правовідносин, не містять належних, допустимих та достовірних доказів, які підтверджували б, що водій ОСОБА_1 при наданні згоди ОСОБА_4 на перевезення та при здійсненні перевезення вантажу із АДРЕСА_2 діяв із відома та згоди ФОП Радька Д.В., як власника ТЗ.
На думку відповідача, факт складання ОСОБА_3 договору-заявки від 29.04.2025 р. є лише доказом, що ФОП Радьком Д.В. не укладався, який виключає його вину у завданні збитків позивачу. GPS-навігація дозволяє лише відслідковувати рух ТЗ, але не інформує про наявність перевезення ним вантажу, і, тим більше , про те, що водій ОСОБА_1 діяв за відома та згоди ФОП Радька Д.В. Перевезенння вантажу до м. Кривий Ріг здійснювалось із відома та волі ФОП Радька Д.В., а перевезення вантажу із м. Кривий Ріг здійснювалось без його відома та згоди, тобто із ініціативи позивача та ОСОБА_1
09.02.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання відповідно до якого просить суд направити запит до центрального офісу АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання інформації про те, чи належить картка НОМЕР_2 ОСОБА_2 та чи отримував Радько Д.В. кошти у сумі 12000,00 грн у період з 19.12.2024 р. по 31.12.2024 р. та кошти у сумі 12400,00 грн 31.01.2025 р. чи в інші найближчі дати (враховуючи те, що кошти могли бути зараховані на картку Радька Д.В. пізніше). Вказати від якої особи надходили ці кошти.
09.02.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання відповідно до якого просить суд залучити до участі у справі №918/1197/25 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 .
09.02.2026 року до суду від позивача надійшла заява відповідно до якої просить суд провести чергове судове засідання, призначене на 10.02.2026 р. - без участі представника позивача, розглянути заявлені стороною позивача клопотання в черговому судовому засіданні.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.12.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та розгляд справи призначити на "13" січня 2026 р.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.01.2026 року розгляд справи відкладено на "04" лютого 2026 р.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.01.2026 року постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.02.2026 року розгляд справи відкладено на "10" лютого 2026 р.
Розглянувши клопотання позивача про залучення третьої особи у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.
За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Частинами 2 та 3 статті 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Заявником не наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність поважних причин неподання заяви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача одночасно з заявою, а тому заявником подано заяву про залучення третьої особи з порушенням ч. 1 ст. 50 ГПК України.
Розглянувши клопотання позивача про витребування інформації в АТ КБ "ПриватБанк", суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Враховуючи вищезазначене та оскільки подане позивачем клопотання не відповідає приписам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, відтак, не підлягає до задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.02.2026 року заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов.
Представник позивача в судове засідання 10.02.2026 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (Ухвала від 04.02.2026 р.) надіслано одержувачу до Фізичної особи - підприємця Барсукова Олексія Олексійовича в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 04.02.2026 року об 21:44 год.
Представник третьої особи в судове засідання 10.02.2026 року не з'явився, проте був обізнаний про розгляд справи у господарському суді, про що свідчать подані суду пояснення третьої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, враховуючи, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
21.08.2024 року між Фізичною особою - підприємцем Барсуковим Олексієм Олексійовичем (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Продакшн" (Замовник) було укладено Договір № 21\08\2024 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами п. 2.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов'язується на підставі заявок замовника надати останньому транспортні послуги визначені даним договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити перевізнику вартість фактично наданих йому послуг на умовах, визначених даним договором.
Згідно п. 2.3. та п. 2.4. вказаного Договору, транспортні послуги (надалі послуги) надаються відповідно до заявки замовника. У випадку відсутності у перевізника можливості надати послугу з перевезення вантажу власними силами, перевізник надає замовнику допоміжну послугу з транспортного експедирування, шляхом залучення до виконання перевезення третіх осіб. У випадку залучення перевізником третьої особи (стороннього перевізника) для виконання заявки замовника, перевізник робить відповідну відмітку в такій заявці з обов'язковим зазначенням в ній повної назви залученої особи та коду ЄДРПОУ. Допоміжні послуги з транспортного експедирування надаються перевізником з урахуванням положень Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільного Кодексу України, інших нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини з надання послуг транспортного експедирування.
Відповідно до п. 3.1. та 3.2. Договору, перевезення вантажу здійснюється після погодження сторонами всіх істотних умов перевезення вантажу, які викладаються у заявці. Погодження заявки, як це визначено умовами цього договору нижче, вважається погодження всіх істотних умов (відомостей) перевезення вантажу. Заявка на надання транспортних послуг оформляється замовником та надається перевізнику. Перевізник в день отримання заявки від замовника, зобов'язаний погодити її, шляхом заповнення відповідних граф заявки та проставлення на ній підпису уповноваженого керівника та відбитку печатки перевізника, та повернути заявку замовнику або в той же строк надати письмову відмову від надання транспортної послуги. Попереднє узгодження сторонами заявки здійснюється засобами електронного зв'язку. Документи, передані електронною поштою, мають юридичну силу з обов'язковою пересилкою їх оригіналів поштою або кур'єрською доставкою протягом 20 (двадцяти) днів з моменту надання e-mail примірника. Зобов'язання перевізника по доставці вантажу в рамках цього договору виникає після погодження та підписання сторонами відповідної заявки на перевезення вантажу.
У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором. Перевізник несе повну відповідальність за збереження вантажу в процесі його перевезення, починаючи з моменту прийняття вантажу до моменту відвантаження одержувачу, зокрема, втрату, нестачу, псування, пошкодження тощо. Вантаж вважається доставленим без втрат, якщо відсутня різниця між кількістю вантажу отриманого в пункті завантаження та кількістю вантажу доставленого до пункту розвантаження (п. 7.1. та п. 7.2. Договору).
Між сторонами підписано Заявку № 1 від 28.04.2025 року до договору № 21/08/2024 від 21.08.2024 р. в якій погоджено: маршрут перевезння - м. Кривий Ріг - м. Луцьк; дата завантаження - 29.04.2025 р.; дата вивантаження - 30.04.2025 р.; марка та номер авто - DAF НОМЕР_3 / SCHWARZMULLER НОМЕР_1 ; вводій - ОСОБА_1 .
Позивачем подано суду Договір-Заявку на перевезення вантажу № 181 від 28.04.2025 року, укладену між ФОП Барсуковим О.О. та ФОП Радько Д.В, в якій зазначено: маршрут - м. Кривий Ріг - м. Луцьк; найменування вантажу - ТНП; адреса завантаження - м. Кривий Ріг, вул. Фабрична 2; адреса вивантаження - вантажоотримувач 1 ТОВ "Латком", м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 23, вантажоотримувач 2 ТОВ "Дексон Л", м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 3; додаткові умови - перевізник несе повну матеріальну відповідальність у випадку пошкодження вантажу, при перевезенні вантажу. Їхати тільки після перевірки документів; номер автопоїзда ПІБ водія - DAF BK6939CB/SCHWARZMULLER ВK0269ХР, водій ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва НОМЕР_4 про реєстрацію транспортного засобу - спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF FT XF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва НОМЕР_6 про реєстрацію транспортного засобу - спеціалізований напівпричіп Н/ПР - ПЛАТФОРМА - Е SCHWARZMULLER реєстраційний номер НОМЕР_7 , власником якого є ОСОБА_2 .
Як вбачається з товарно - транспортних накладних № Р686 від 29.04.2025 р., № Р710 від 29.04.2025 р., № Р738 від 29.04.2025 р., та товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р736 від 29.04.2025 р., вантажовідправником - ТОВ "Євро Ойл Продакшн" на автомобіль DAF FT XF 105.460 BK6939CB, напівпричіп SCHWARZMULLER SPA-ЗЕ ВK0269ХР, завантажено вантаж - оливу моторну, оливу трансмісійну, оливу гідравлічну. Автомобільним перевізником зазначено - ФОП Барсуков О.О., водій - ОСОБА_1 , вантажоодержувачі - ТОВ "Латком" та ТОВ "Дексон Л".
Тобто, подані докази в їх сукупності свідчать, що прийнявши для перевезення вантаж, відповідач підтвердив існування зобов'язання, обумовленого Договором-заявкою на перевезення вантажу № 181 від 28.04.2025 та прийняв на себе обов'язки перевізника, зокрема щодо своєчасної доставки транспортного засобу для завантаження, перевезення вантужу та його збереження. Форма та спосіб оформлення правовідносин між ФОП Барсуковим О.О. та ФОП Радько Д.В. відповідають загальній практиці укладення відповідних правочинів у галузі перевезення вантажів та надання транспортних послуг.
30.04.2025 року о 13 год. 35 хв. поблизу вул. Бердичівське шосе, 4 с. Зарічани Станишівської територіальної громади, на транспортному засобі - спеціалізований напівпричіп Н/ПР - ПЛАТФОРМА - Е SCHWARZMULLER (реєстраційний номер НОМЕР_7 ) власником якого є ОСОБА_2 , сталася пожежа. У результаті пожежі, було знищено тент спеціалізованого напівпричепа Н/ПР - ПЛАТФОРМА - Е (реєстраційний номер ВK0269ХР) - 15 м2, оливу гідравлічну Wantoil МГЕ-46В -860 кг ТОВ "Євро Ойл Продакшн".
Вказані обставини підтверджуються актом про пожежу від 30.04.2025 року складеного Т.в.о. начальника ВЗНС по ЖМТГ Житомирського районного управління ГУ ДСНС України у Житомирській області.
У акті про пожежу зазначено, що причина пожежі - несправність рухомих вузлів і деталей (перегрів унаслідок тертя). Водієм ОСОБА_1 надано пояснення щодо обставин пожежі, акт підписаний водієм ОСОБА_1 без застрежень.
Відповідно до Висновку про причини виникнення пожежі Житомирського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області від 02.05.2025 року, причиною пожежі в спеціалізованому напівпричепі-спеціалізованого н/прплатформа-Е (н.з. НОМЕР_1 ) є внаслідок несправності рухомих вузлів і деталей (перегрів унаслідок тертя).
Після прибуття вантажу в місце розвантаження у м. Луцьк, 01.05.2025 року представниками вантажовідправника ТОВ "Євро Ойл Продакшн", вантажоодержувача ТОВ "Латком", перевізника - водія ОСОБА_1 був складений Акт про знищення товару під час перевезення в якому зазначено, що згідно з договором про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №21/08/2024 від 21 серпня 2024 р. перевізником було прийнято до перевезення вантаж. Перевізник отримав вантаж у справному стані та здійснював його перевезення автомобілем DAF FT XF 105.460 НОМЕР_8 за маршрутом: м. Кривий Ріг - м. Луцьк (пункт розвантаження - ТОВ "Латком", вул. Зв'язківців, буд. 23). Під час доставки внаслідок загоряння транспортного засобу сталася пожежа, в результаті якої частина вантажу була повністю знищена. Знищений товар становить: OLUVA TAД 1лiтpa у кількості 720 шт на загальну суму з ПДВ 50518,08 грн. Вантажоодержувач відмовився від прийняття знищеного та пошкодженого товару у зв'язку з його повною непридатністю для використання.
Після прибуття вантажу в місце розвантаження у м. Луцьк, 01.05.2025 року представниками вантажовідправника ТОВ "Євро Ойл Продакшн", вантажоодержувача ТОВ "Дексон Л", перевізника - водія ОСОБА_1 був складений Акт про знищення товару під час перевезення в якому зазначено, що згідно з договором про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №21/08/2024 від 21 серпня 2024 р. перевізником було прийнято до перевезення вантаж. Перевізник отримав вантаж у справному стані та здійснював його перевезення автомобілем DAF FT XF 105.460 НОМЕР_8 за маршрутом: м. Кривий Ріг - м. Луцьк вул. Зв'язківців, 3. Під час доставки внаслідок загоряння транспортного засобу сталася пожежа, в результаті якої частина вантажу була повністю знищена. Знищений товар становить: Олива WANTOIL МГЕ-46B, налив у кількості 860 кг на загальну суму з ПДВ 49886,88 грн; Олива Wexoil Diesel Plus SAE 15W-40 5л у кількості 10шт на загальну суму з ПДВ 3800,04 грн; Олива Wexoil Diesel Plus SAE 10W-40 5л у кількості 40шт на загальну суму з ПДВ 17199,84 грн; Олива Wexoil Grand Diesel SAE 10W-40 5л у кількості 8шт на загальну суму з ПДВ 3760,03 грн; Олива Wexoil Wenzol SAE 15W-40 5л у кількості 12шт на загальну суму з ПДВ 4019,91 грн; Олива WANTOIL МГЕ-46B (ISO HM) 20л у кількості 15шт на загальну суму з ПДВ 17775,00 грн; Олива WANTOIL МГЕ-46B (ISO HM) 10л у кількості 10шт на загальну суму з ПДВ 5700 грн; Олива WANTOIL ТАД-17и SAE 85W-90 180кг у кількості 2 бочок на загальну суму з ПДВ 28400,02 грн; Олива Е-ОIL Нігрол Л 17,5кг/20л у кількості 14шт на загальну суму з ПДВ 15049,94 грн; Олива Wexoil Ultra SAE 10W-40 5л у кількості 29шт на загальну суму з ПДВ 9859,88 грн. Вантажоодержувач відмовився від прийняття знищеного та пошкодженого товару у зв'язку з його повною непридатністю для використання.
Загальна сума знищеного товару згідно Актів про знищення товару під час перевезення від 01.05.2025 року складає 205 969,62 грн (50518,08 + 155451,54).
Позивач ФОП Барсуков О.О. звернувся до ФОП Радька Д.В. з Вимогою (вих. № 1 від 07.05.2025 року) про сплату боргу в якій зазначено, що загальна сума втраченого/знищеного вантажу становить 205?969,62 грн, у тому числі: товар, що поставлявся на адресу ТОВ "Дексон Л" - 155?451,54 грн, товар, що поставлявся на адресу для ТОВ "Латком" - 50 518,08 грн. Відповідно, ФОП Барсуков О.О. вимагає протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги добровільно відшкодувати вартість знищеного вантажу. Вказану вимогу отримано 14.05.2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7903204311078.
ТОВ "Євро Ойл Продакшн" звернулося до ФОП Барсукова О.О. з Вимогою (вих. № 2512/1-ЕОП від 12.05.2025 року) про сплату боргу № 1 в якій зазначено, що товариство вимагає протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги добровільно відшкодувати вартість знищеного вантажу в сумі 205 969,62 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 325 від 19.05.2025 року Барсуков О.О. перерхував ТОВ "Євро Ойл Продакшн" 205 969,62 грн (призначення платежу - компенсація за втрату вантажу по договору №21/08/2024 від 21.08.2024 р., при перевезенні Кривий Ріг - Луцьк(2), авто DAF FT XF 105.460 д/н НОМЕР_3 , напівпричіп д/н НОМЕР_9 , згідно вимоги № 1, вих. №2512/1-ЕОП від 12 травня 2025 року.
Доказів сплати позивачу відповідачем вартості знищеного вантажу в сумі 205 969,62 грн, суду не подано.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них(ст. 908 ЦК України).
Відповідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу (ст. 917 ЦК України).
Згідно з ст. 919 ЦК України, Перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).
Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Гранична межа відповідальності оператора мультимодальних перевезень визначається Законом України "Про мультимодальні перевезення".
Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому. Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду від 17.05.2018 року у справі № 907/603/17.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
З огляду на наведене предметом доказування у справі про стягнення збитків є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК україни).
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Статтею 617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода- наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №904/1448/20 від 11.01.2022 року).
Загальною умовою застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків є необхідність доведення позивачем суду всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, підтверджених доказами, залученими до матеріалів справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що між позивачем (як замовником) та відповідачем (як перевізником) виникли правовідносини щодо перевезення вантажу, обумовленого Договором-заявкою на перевезення вантажу № 181 від 28.04.2025 які оформлені між сторонами у спосіб, що відповідає загальній практиці укладення відповідних правочинів у галузі перевезення вантажів та надання транспортних послуг.
Причому, надавши свій транспортний засіб для завантаження та прийнявши вантаж до перевезення, шляхом підписання товарно-транспортних накладних, відповідач підтердив факт укладення відповідного правочину та прийняв на себе обов'язки перевізника, зокрема щодо своєчасного перевезення вантажу та його збереження. Слід зазначити, що товар прийнято відповідачем в пункті завантаження без будь - яких зауважень щодо можливих недоліків, пов'язаних з порушенням умов завантаження продукції, тощо, що покладає на останнього повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час його транспортування до моменту його видачі.
Відповідно до Акту про пожежу від 30.04.2025 року та висновку про причини виникнення пожежі від 01.05.2025 року, причиною виникнення пожежі є несправності рухомості вузлів і деталей (перегрів унаслідок тертя), тобто несправність транспортного засобу відповідача - ФОП Радько Д.В.
Суду не подано жодних належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження існування обставин, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, які могли б бути підставою для звільнення перевізника від відповідальності за пошкодження вантажу, а тому особою, відповідальною за пошкодження вантажу під час перевезення є саме відповідач.
Разом з тим, до матеріалів справи залучено належні докази виявлення, фіксації, оформлення втрати частини вантажу та вартості знищеного вантажу на суму 205 696,62 грн, яку позивачем сплачено в повному розмірі на користь вантажовідправника. Слід зазначити, що ні в поданих відповідачем заявах по суті, ні присутнім в судовому засіданні представником останнього не заперечується порядок оформлення та фіксації враченого вантажу, а так само й розмір заподіяних вантажовідправнику збитків, а тому (в контексті презумції вини перевізника - зобов'язаної сторони) факт та розмір заподіяних збитків - 205 696,62 грн, судом визнається доведеним.
За таких обставин, суд дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереження вантажу, переданого для перевезення, що свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків під час перевезення та є підставою для притягнення останнього до господарсько-правової відповідальності; пошкодження вантажу відбулося внаслідок несправності транспортного засобу відповідача; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою та вини відповідача.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та стягнення з Фізичної особи - підприємця Радька Дмитра Вікторовича на користь Фізичної особи - підприємця Барсукова Олексія Олексійовича 205 969,62 грн збитків.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 2 471,64 грн покладаються на відповідача у справі.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18200,00 грн та гонорару успіху (премії) у розмірі 4000,00 грн, суд зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено, що позивачем понесені попередні витрати на правову допомогу адвоката у сумі 18200,00 грн. Розрахунок витрат проведений, шляхом додавання вартості окремих дій адвоката, визначних договором про правову допомогу: 3500,00 грн - за огляд, дослідження та аналіз документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням, 200,00 грн - за проведення переговорів на предмет повернення боргу, 300,00 грн - за проведення арифметичних розрахунків, 1400,00 грн - за аналіз судової практики, 9300,00 грн - за підготовку позовної заяви та пакету документів, необхідних для звернення до суду, 3500,00 грн - за вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (в т.ч. підготовка пояснень, заяв на виконання ухвал та заяв по суті, клопотань, тощо), в тому числі, забезпечення виконання судового рішення. У Договорі про правову допомогу сторони домовилися про премію (гонорар успіху) який повинен бути сплачений адвокату у випадку вирішення спору на користь клієнта. Гонорар успіху складає 2000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: Договору про правову допомогу від 17.11.2025 року, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Барсуковим Олексієм Олексійовичем (Клієнт) та Адвокатським бюро "Лози" (Адвокат); акту приймання - передачі наданих послуг від 25.11.2025 року; ордеру серія ВО № 1123849 від 25.11.2025 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2028 року; квитанції до прибутковго касового ордера № 07-11 від 25.11.2025 року.
Відповідно до п. 1.1. Договору про правову допомогу від 17.11.2025 року, за цим договором повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з ФОП Радьком Д.В. З цією метою: 1. Здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (5 год.). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год.). 3. Провести арифметичні розрахунки (0,5 год.) 4. Здійснити аналіз судової практики (2 год.). 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (14 год.) 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (5 год.).
За здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірi 18200,00 грн. Розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п. 2.2. сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви. При задоволенні позову та набранні рішенням законної сили повірений отримує премію (гонорар успіху) в сумі 4000,00 грн (п. 2.1. - п. 2.3. Договору про правову допомогу від 17.11.2025 року).
Згідно п. 6.1. Договору про правову допомогу від 17.11.2025 року, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання.
Згідно Акту приймання - передачі наданих послуг від 25.11.2025 року, повірений надав а представник довірителя Барсуков Олексій Олексійович прийняв наступні послуги: правова допомога у спорі, що виник з ФОП Радьком Дмитром Вікторовичем; огляд, вивчення, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням; проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу; здійснення арифметичних розрахунків; аналіз судової практики; підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви; вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу. Загальна вартість послуг складає 18200,00 грн. Підписанням цього Акту сторони підтверджують факт належного надання послуг повіреним відповідно до положень договору та оплату наданих послуг (крім гонорару успіху). Довіритель не має претензій до повіреного стосовно наданих послуг, вказаних у п. 1.1. цього Акту. Повірений не має претензій до довірителя щодо забезпечення його, в межах п. 3.2.1 договору засобами, необхідними для виконання доручення.
Як вбачається з квитанції до прибутковго касового ордера № 07-11 від 25.11.2025 року, адвокатське бюро "Лози" отримано на підставі Договору про правову допомогу від 17.11.2025 року 18200,00 грн.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4 - ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Дослідивши Акт приймання - передачі наданих послуг від 25.11.2025 року, суд не знаходить підстав для повного покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з вказаного Акту приймання - передачі наданих послуг від 25.11.2025 року та детального опису наданих послуг, виконаних адвокатом АБ "Лози" Лоза - В.М. під час розгляду у Господарському суді Рівненської області справи № 918/1197/25 (правова допомога у спорі, що виник з ФОП Радьком Д.В.; огляд, вивчення, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням; проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу; здійснення арифметичних розрахунків; аналіз судової практики; підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви; вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу), не потребувало дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів, а також не потребувало витрачання значного часу адвокатом. Адвокат позивача жодного разу не приймав участьу судових засіданнях.
Отже, при здійсненні розподілу витрат судом враховано якість наданих послуг та надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов'язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на такі обставини, суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Оцінюючи витрати позивача, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг б витратити адвокат, з урахуванням критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу та їх пропорційності з предметом спору, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення відповідачу 10 000,00 грн компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу. Решта заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу судом покладається на позивача у справі.
Згідно з визначеннями частини 3 статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з нормами статті 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За змістом частини 2 статті 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на зазначене, враховуючи критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України (за відсутності обґрунтованого клопотання відповідача про їх зменшення), суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у справі 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Радько Дмитра Вікторовича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь Фізичної особи - підприємця Барсукова Олексія Олексійовича ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 ) збитки у розмірі 205 969,62 грн (двісті п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 62 копійки) та 2 471,64 грн (дві тисячі чотириста сімдесят одну гривню 64 копійки) витрат по сплаті судового збору та 10 000,000 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): Фізична особа - підприємець Барсуков Олексій Олексійович ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 ).
Відповідач (боржник): Фізична особа - підприємець Радько Дмитро Вікторович ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 16 лютого 2026 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Р.В. Романюк