вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1223/24
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В. В., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача Зарічненської селищної ради
до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
відповідача 2) Комунального некомерційного підприємства "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 37 833 грн 84 коп
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники:
від прокуратури Мельничук Л.О.
від відповідача ТОВ "РОЕК" Патраков О.І.
Суть спору:
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради до ТОВ "РОЕК" і Комунального некомерційного підприємства "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради (далі - КНП "Зарічненська багатопрофільна лікарня") про:
- визнання недійсною Додаткову угоду №2 від 30.09.2022 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/578 від 28.12.2021;
- стягнення з ТОВ "РОЕК" 37 833,84 грн - розміру переплати, що відбулась у зв'язку з неправомірним збільшенням ціни на електричну енергію за 2022 рік.
Стислий виклад позиції прокуратури, позивача та заперечень відповідача.
Стислий виклад правової позиції прокуратури, викладеної у позовній заяві, відповіді на відзив.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна додаткова угода укладена з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.
Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Всупереч даним вимогам, укладення додаткової угоди №2 від 30.09.2022 призвело до збільшення вартості електроенергії на 17,72%.
Оскільки, на переконання прокуратури, Додаткову угоду №2 від 30.09.2022 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/578 від 28.12.2021 (за січень-серпень 2022 року) і в Додатковій угоді №1 від 30.09.2022 (за вересень-грудень 2022 року). Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 37 833,84 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "РОЕК" на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.
Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Разом з тим, у позовній заяві прокурором проаналізовано підстави внесення змін до Договору, шляхом підписання спірної додаткової угоди, та встановлено, що остання укладена без відповідного коливання ціни на ринку.
На підтвердження наявності коливання ТОВ "РОЕК", листом від 20.09.2022, надало експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати від 20.09.2022 щодо середньозважених цін на електроенергію на РДН (ОЕС) у першій та другій декаді вересня 2022 та серпні 2022 року.
Разом з тим вказані відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до Договору №6011-ВЦ/578 від 28.12.2021, щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткових угод оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди.
Щодо представництва інтересів Зарічненської селищної ради, прокурор зазначає, що укладення спірної додаткової угоди, всупереч вимогам чинного законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).
Таким чином, лікарня будучи замовником товару (електричної енергії) при здійсненні процедури закупівлі зобов'язана ефективно та раціонально використовувати дані кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.
Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, тому існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.
Стислий виклад правової позиції ТОВ "РОЕК", викладеної у відзив.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "РОЕК" заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.
Свою правову позицію пов'язує з тим, що ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угод не перевищує 10% та не призводить до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п.2, ч.5, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, законодавчо встановленого обмеження щодо кількості змін ціни за одиницю товару в межах 10% не встановлено.
Тобто, на переконання ТОВ "РОЕК", під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).
У свою чергу, вимоги ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" обмежують збільшення ціни за одиницю товару більше 10%, але не обмежують кількість таких збільшень до 10 % та строк протягом якого відбувається така зміна.
Додавання ж прокурором відсоткової ставки про збільшення ціни в ряді додаткових угод свідчить про заперечення строку(періоду) зміни ціни за одиницю товару. Однак в ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" чітко визначено, що обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії.
У спірних правовідносинах, предметом закупівлі є електрична енергія, і зміни, які вносилися до договору спірними додатковими угодами, за рахунок зменшення обсягу закупівлі товару не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, в редакції додаткових угод.
При цьому, жодною зі спірних додаткових угод ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, що підтверджуються наведеними фактами та документальними доказами поданими у відзиві на позовну заяву.
Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов'язання ТОВ "РОЕК" повернути на користь позивача 37 833,84 грн, що є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч.3 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Крім того, вважає, що звернення прокурора до суду у даній справі в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради є безпідставним, оскільки законодавство у сфері публічних закупівель чітко визначає Держаудитслужбу як орган державної влади, уповноважений здійснювати контроль за дотриманням процедури закупівлі, від укладання відповідного договору і до його повного виконання.
Вказаному органу - Держаудитслужбі - надані повноваження здійснювати моніторинг державних закупівель і реагувати на виявлені порушення, у тому числі, пред'являти підконтрольним установам обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень та звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень.
В той же час наявність корпоративних відносин між Зарічненською селищною радою та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними, а тому у даній справі Зарічненська селищна рада не є належним позивачем. Тобто в Прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Зарічненської селищної ради. Відтак, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради є безпідставним, а заявлені позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Процесуальні дії у справі
31.12.2024 позовна заява керівника Вараської окружної прокуратури надійшла до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 03.01.2025 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.02.2025.
31.01.2025 від ТОВ "РОЕК" надійшов відзив на позов.
Ухвалою від 04.02.2025 підготовче засідання відкладено на 05.03.2025.
06.02.2025 від органу прокуратури надійшла відповідь на відзив.
04.03.2025 від ТОВ "РОЕК" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Ухвалою від 05.03.2025 клопотання ТОВ "РОЕК" задоволено, зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
23.12.2025 від Вараської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі, у зв'язку із закінченням перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюдненням повного тексту постанови від 21.11.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою від 29.12.2025 провадження у справі поновлено, призначено її розгляд на 20.01.2026.
Ухвалою від 20.01.2026 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2026.
17.02.2026 розпочато слухання справи по суті. Представник прокуратури позов підтримав. У свою чергу представник відповідача ТОВ "РОЕК" позов не визнав.
Судом досліджені докази по справі.
Представники прокуратури і відповідача ТОВ "РОЕК" виступили у судових дебатах.
У засіданні проголошено скорочене рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
КНП Зарічненської селищної ради "Зарічненська багатопрофільна лікарня" проведено закупівлю UA-2021-11-17-006171-c за предметом: "Електрична енергія" та очікуваною вартістю 2450 000 грн.
За результатами проведення закупівлі переможцем визначено ТОВ "РОЕК", з яким в подальшому укладено Договір на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/578 від 28.12.2021 (далі - Договір) (арк.с. 22-28).
Так, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 Договору).
Згідно з п.3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Відповідно до Додатку 1 датою початку постачання електричної енергії є 01.01.2022.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що ціна Договору становить: без ПДВ 3,69167 грн, крім того ПДВ 0,738 грн, ціна з врахуванням ПДВ вскладає 4,43 грн.
Відповідно до пункту 5.2 Договору споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Після прийняття Споживачем комерційної пропозицій Постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до п.5.4.2 Договору умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім зокрема випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Під поняттям "коливання ціни на ринку" Сторони розуміють порівняння ціни з дати завершення аукціону торгів до дати підписання Договору та часу Ініціювання порядку перегляду змін до Договору в частині встановлення вартості за одиницю товару. При цьому, Сторони домовились, що такі порівняння цін в різні періоди підтверджуються довідками торгово-промислової палати, які видані в місяць настання відповідної події (юридичного факту). Разом з цим, фактом "коливання ціни на ринку" є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у відповідних довідках торгово-промислової палати, а також даних за результатами аукціону торгів, першої редакції Договору та ініціативи встановити нову ціну за листом однієї із Сторін. Поряд з цим, абсолютні цінові показники за експертними висновками необхідно розуміти Сторонам як орієнтир (індикатор) для укладання правочинів але право узгодження нової ціни залишається за Сторонами. Разом з цим, Сторони домовились, що датою, коли Сторони дізнались про зміну ціни на ринку, є дата формування ініціативного листа про перегляд відповідної Договірної ціни та її направлення Стороні, а не дата укладання додаткової угоди, чи публікації її в системі закупівель Prosorro. Сторони взяли на себе обов'язок повідомляти одна одну про зміну ціни на товар, а також його складових на ринку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, а також не відмовлятись від перегляду такої ціни на товар та його складові у випадку документального підтвердження зміни обставин.
Згідно Додатку №3 до Договору, ціна Договору склала 1 550 500,00 грн. Кількість електроенергії, яка повинна була бути поставлена - 350 000,00 кВт*год.
Згідно Додатку №2 до Договору, ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 3,69167 грн без ПДВ.
Однак, в подальшому, на підставі даних з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", експертного висновку Рівненської торгово-промислової палати між сторонами укладено 2 додаткові угоди, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 17,72%, а саме:
- додатковою угодою №1 від 30.09.2022 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 4,02594 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.09.2022;
- додатковою угодою №2 від 30.09.2022 - 4,34567 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 11.09.2022. (арк.с. 29-30).
На виконання Договору TOB "РОЕК" поставило 312 429,00 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 464 267,09 грн, що підтверджується актами приймання-передавання:
- згідно акту приймання-передавання за січень 2022 року №489002268/1/1 - 41 317 кВт*год. на суму 183 034 грн 48 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №337 від 15.02.2022;
- згідно акту приймання-передавання за лютий 2022 року №489002268/2/1 - 37 255 кВт*год. на суму 165 039 грн 80 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №358 від 15.03.2022;
- згідно акту приймання-передавання за березень 2022 року №489002268/3/1 - 30 638 кВт*год. на суму 135 726 грн 47 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №371 від 08.04.2022;
- згідно акту приймання-передавання за квітень 2022 року №489002268/4/1 - 31 193 кВт*год. на суму 138 185 грн 10 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №384 від 10.05.2022;
- згідно акту приймання-передавання за травень 2022 року №489002268/5/1 - 23 011 кВт*год. на суму 101 938 грн 82 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №411 від 10.06.2022;
- згідно акту приймання-передавання за червень 2022 року №489002268/6/1 - 13 290 кВт*год. на суму 58 874 грн 77 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №426 від 07.07.2022;
- згідно акту приймання-передавання за липень 2022 року №489002268/7/1 - 17 341 кВт*год. на суму 76 820 грн 70 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №459 від 08.08.2022;
- згідно акту приймання-передавання за серпень 2022 року №489002268/8/1 - 12 752 кВт*год. на суму 56 491 грн 42 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №484 від 09.09.2022;
- згідно акту приймання-передавання за вересень 2022 року №489002268/9/1 - 21 175 кВт*год. на суму 107 719 грн 70 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №502 від 11.10.2022;
- згідно акту приймання-передавання за жовтень 2022 року №489002268/10/1 - 34 645 кВт*год. на суму 180 670 грн 63 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №523 від 08.11.2022;
- згідно акту приймання-передавання за листопад 2022 року №489002268/11/1 - 29 019 кВт*год. на суму 151 331 грн 54 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №547 від 06.12.2022.
- згідно акту приймання-передавання за грудень 2022 року №489002268/12/1 - 20 793 кВт*год. на суму 108 433 грн 66 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №574 від 27.12.2022 та №2956 від 27.12.2022. (арк.с. 35-47).
На переконання прокуратури, укладаючи додаткову угоду №2 від 30.09.2022 до Договору та збільшуючи ціну товару на 17,72% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ця угода підлягає визнанню недійсною в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь позивача.
Прокурор вважає, що оскільки вищевказана додаткова угода підлягає визнанню недійсною, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами Договору та додаткової угоди №1, а саме 3,69167 грн без ПДВ з січня по вересень 2022 року та 4,02594 грн без ПДВ з вересня до грудня 2022 року.
З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами Договору, КНП "Зарічненська багатопрофільна лікарня" повинно було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 312 429 кВт*год кошти у розмірі 1 426 433 грн 25 коп. з ПДВ (206 797 (обсяг електричної енергії поставлений з січня до кінця серпня) * 3,69167 + 105 632 (обсяг електричної енергії поставленої з вересня до грудня) *4,02594+20%).
Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірної додаткової угоди мала місце переплата коштів у розмірі 37 833 грн 84 коп. (1 464 267 грн 09 коп. (фактично сплачені кошти) - 1 426 433 грн 25 коп).
Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 13-11 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Зарічненську селищну раду.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Водночас згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Комунальне некомерційне підприємство "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області(надалі - Підприємство) є лікарняним багатопрофільним закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги, в тому числі паліативної допомоги, медичної реабілітації та первинної медико-санітарної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом (п.1.1 Статуту КНП "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради).
Підприємство створене на базі майна Зарічненської селищної територіальної громади.
Засновником, Власником та органом управління майном Підприємства є Зарічненська селищна територіальна громада в особі Зарічненської селищної ради (надалі Засновник). Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику.
Відповідно до п. 5.1 Статуту, майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюєтья за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи. Основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.
Джерелами формування майна та коштів Підприємства зокрема є кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти).
Окрім цього, п. 7.1 Статуту встановлено, що Управління Підприємством здійснює Зарічненська селищна рада.
Таким чином, Зарічненська селищна рада, як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання.
Крім того, згідно плану закупівлі на 2022 рік, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №90 5/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.
Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/32, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (пп.5.50, 5.51) та від 21.12.2022 по справі №904/8332/21 (пункт 33).
Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.
Як доводить орган прокуратури, за час дії спірного договору ТОВ "РОЕК" поставлено значно меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації міської ради покладених на неї завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.
За таких обставин керівник Вараської окружної прокуратури правомірно визначив Зарічненську селищну раду позивачем у цій справі.
В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Вараською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Зарічненської селищної ради відповідний лист №52-2165вих-24 від 16.10.2024, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додатковової угоди №2 до Договору постачання електричної енергії.
Відповідно до відповіді селищної ради від 18.11.2024 №2372, остання повідомляє, що селищною радою претензійно-позовна робота з порушеного питання не здійснювалась.
Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.
Разом з тим, безпідставним є аргумент щодо необхідності проведення моніторингу закупівлі органами Держаудитслужби, а також необхідність залучення останньої у якості позивача.
Спростовуючи дане твердження TOB "РОЕК" слід зауважити, що питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано ст. 8 Закону "Про публічні закупівлі". Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державі політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупів протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Вараській окружній прокуратурі про викладені у позовній заяві порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, які допущені під час підписання додаткових угод до Договору №6011-ВЦ/578 від 28.12.2021, стало відомо після фактичного виконання сторонами умов договору.
Отже, у зв'язку з закінченням строку дії договору на момент виявлені порушення, підстави для проведення органами Держаудислужби моніторингу закупівлі UA-2021-11-17-006171-c за предметом: "Електрична енергія" були відсутні.
Варто зауважити, що Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державної фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження використання активів. У випадках, коли вказаний орган не здійснює фінансовий контроль та, як наслідок, не виявив порушення законодавства, то право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі №824/753/16-а висловила наступну правову позицію: "Західний офіс Держаудитслужби не має права на звернення до адміністративного суду з позовом до непідконтрольної установи - Підприємства про стягнення збитків, завданих загальному фонду міського бюджету внаслідок споживання комунальних послуг понад затверджені ліміти, оскільки чинним законодавством такого права у контролюючого органу не передбачено, а відповідач не був підконтрольною установою стосовно позивача при проведенні позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності управління освіти Чернівецької міської ради.
Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зроблено правовий висновок про те, що закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Пункт 1 ч.2 ст. 11 ЦК України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ч.ч.1-3 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Разом з тим, у позовній заяві прокурором проаналізовано підстави внесення змін до Договору, шляхом підписання спірної додаткової угоди, та встановлено, що остання укладена без відповідного коливання ціни на ринку.
Так, 30.09.2022 сторонами укладено додаткову угоду №1, якою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 4,02594 грн/кВт*год без ПДВ, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.09.2022.
На підтвердження наявності коливання ТОВ "РОЕК", листом від 16.09.2022, надало інформацію з ДП "Оператор ринку" щодо ціни на електричну енергію на РДН та ВДР за серпень 2022 року.
Окрім цього, в цей же день 30.09.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №2, якою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 4,34576 грн/кВт*год без ПДВ, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 11.09.2022.
На підтвердження наявності коливання ТОВ "РОЕК", листом від 20.09.2022, надало експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати від 20.09.2022 щодо середньозважених цін на електроенергію на РДН (ОЕС) у першій та другій декаді вересня 2022 та серпні 2022 року.
Разом з тим вказані відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до Договору №6011-ВЦ/578 від 28.12.2021, щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткових угод оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.
Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи Договір про постачання електричної енергії №6011-ВЦ/578 від 28.12.2021, КНП Зарічненської селищної ради "Зарічненська багатопрофільна лікарня" (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 3,69167 грн/кВт*год. без ПДВ - закріплено у Додатку №2 до Договору - Комерційна пропозиція.
Проте, в подальшому, між сторонами укладено правочини, якими підвищено ціну на 17,72%.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
У п.54 - п.62 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:
"Із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII (зокрема, ч.4, п.2 ч.5 ст. 41) вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку."
Отже, з огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу №6011-ВЦ/578 від 28.12.2021 від 28.12.2021 не міг перевищувати 4,06083 грн без ПДВ (3,69167+10%) за 1 кВт*год.
Тому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додатковій угоді №2 по відношенню до погодженої у договорі ціни, здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Укладення додаткової угоди №2 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (3,69167 грн без ПДВ): - у додатковій угоді №2 від 30.09.2022 - на 17,72%: до 4,34567 грн/кВт*год без ПДВ;
Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону.
Також слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та "каскадного" підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п. 2 ч. 5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.11.2025 у справі №920/19/24 зазначила, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (також див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом № 922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).
Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель також не визначено і певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім суд у порядку статті 86 ГПК України досліджує та оцінює їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).
З огляду на що суд доходить висновку, що додаткова угода №2 від 30.09.2022, укладена відповідачами у ході здійснення господарських правовідносин у межах Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/578 від 28.12.2021 підлягає визнанню недійсною відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з ТОВ "РОЕК" коштів у розмірі 37 833,84 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору, ТОВ "РОЕК" поставлено 312 429,00 кВт*год тоді як КНП " Зарічненська багатопрофільна лікарня" оплачено 1 464 267,09 грн.
Враховуючи що додаткова угода №2 від 30.09.2022 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/578 від 28.12.2021 є недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись по дійсним на момент поставки тарифам.
Так, за період січень-серпень 2022 року тариф на електроенергію встановлено самою угодою на рівні 3,69167 грн за 1 кВт*год і КНП " Зарічненська багатопрофільна лікарня" за поставлені 206 797 кВт*год повинна була заплатити 916 111,54 грн (206 797 *3,69167+20%).
З вересня 2022 року тариф на електроенергію встановлено додатковою угодою №1 від 30.09.2022 на рівні 4,02594 грн/кВт*год без ПДВ за 1 кВт*год і КНП "Зарічненська багатопрофільна лікарня" за поставлені 105 632 кВт*год повинна була заплатити 510 321,71 грн (105 632*4,03334+20%).
Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 1 426 433,25 грн, що на 37 833,84 грн менше фактично сплаченого.
Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваною угодою ТОВ "РОЕК" було отримано грошові кошти на загальну суму 37 833,84 грн, які є такими, що були безпідставно одержані (підстава їх набуття відпала), то відповідач зобов'язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Висновки суду.
За результатом розгляду спору суд дійшов висновку, що додаткова угода №2 від 30.09.2022 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/578 від 28.12.2021 укладена з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому цей правочин суд визнає недійсними. Також належить до задоволення позовна вимога про стягнення 37 833,84 грн з ТОВ "РОЕК" на користь Зарічненської селищної ради.
Розподіл судових витрат.
Прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 4 844,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №2621 від 02.12.2024 і №2620 від 02.12.2024.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати у вигляді судового збору за позовною вимогою немайнового характеру покладаються на відповідачів порівну, разом з тим, судові витрати за майновою вимогою покладаються на відповідача-1 ТОВ "РОЕК", оскільки спірні кошти було сплачено на його користь та вимога про стягнення вказаних коштів пред'явлена до відповідача-1.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 30.09.2022 до Договору на постачання електричної енергії №6011-ВЦ/578 від 28.12.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Зарічненської селищної ради (вул. Центральна, 1, с-ще Зарічне, Вараський р-н, Рівненська обл., 34000, код ЄДРПОУ 04385632) грошові кошти в сумі 37 833 (тридцять сім тисяч вісімсот тридцять три) грн 84 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.
5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради (вул. Аерофлотська, 15, смт Зарічне, Вараський р-н., Рівненська обл., 34000, код ЄДРПОУ 02000234) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.
6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 17 лютого 2026 року.
Суддя Бережнюк В.В.