адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
17.02.2026 м. Полтава Справа № 917/200/26
Господарський суд Полтавської області у складі судді Байдуж Ю. С. , розглянувши заяву Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, про забезпечення позову, у справі за його позовом, поданим в інтересах Позивача:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар експорт БКВ", код ЄДРПОУ 40921939, вул. Якова Новицького, буд.11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69000
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТАГРО 2009" код ЄДРПОУ 36313465, пр-т Володимирський, буд.94-А, офіс 3-5/2, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПАНІЯ "ШЕРШНІВСЬКА", Код ЄДРПОУ 44113356, вул. Миру, 1, село Шершнівка, Лубенський р-н, Полтавська обл., 37573
про визнання недійсним правочину щодо майна боржника
без повідомлення (виклику) учасників справи,
ухвалив це рішення про наступне,
1. На примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича (надалі - Приватний виконавець) перебуває зведене виконавче провадження № 66821950, до складу якого входять:
- виконавче провадження № 66805608 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 07.06.2021 у справі № 917/1973/20, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАГРО 2009» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» 440 582,40 грн штрафу, 109 014,76 грн пені, судовий збір у розмірі 8 243,96 грн;
- виконавче провадження № 66805430 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 15.06.2021 у справі № 917/1972/20, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАГРО 2009» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» 414 000,00 грн штрафу, 175 020,12 грн пеня, 8 835,30 - витрат по сплаті судового збору.
2. Загальний розмір заборгованості за зведеним виконавчим провадженням перед стягувачем становить 1 155 696,54 грн.
3. Згідно з поясненнями заявника, ним, Приватним виконавцем було встановлено, що в ході перевірки майнового стану боржника встановлено, що боржнику на праві приватної власності належало - нежитлове приміщення, ангар для зберігання сільськогосподарської техніки, загальною площею 1 504,4 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1791130053228, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Шершнівка, вулиця Миру, 1 (надалі - Нерухоме майно).
4. Однак, зазначене Нерухоме майно боржник передав, на підставі Акта передачі- приймання нерухомого майна від 18.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкода О. М. за реєстр. № № 6517-6518, до статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОКОМПАНІЯ «ШЕРШНІВСЬКА», код ЄДРПОУ 44113356.
5. У зв'язку з виявленими обставинами, Приватний виконавець ініціював судове провадження в інтересах стягувача за зведеним виконавчим провадженням - ТОВ «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ», подавши позов в якому заявник просить визнати недійсним акт передачі-приймання нерухомого майна до статутного капіталу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОКОМПАНІЯ «ШЕРШНІВСЬКА» від 18.12.2020, з підстав його фраудаторності.
6. Одночасно з поданим позовом Приватний виконавець звернувся зі заявою про забезпечення позову.
7. В заяві про забезпечення позову Приватний виконавець Скрипник В. Л. просить в порядку забезпечення позову заборонити до вирішення справи по суті суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України, та інших суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора здійснювати будь-які реєстраційні дії,
передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, анулювання рішень про державну реєстрацію прав, відкриття та/або закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, органам та особам, які здійснюють примусове виконання рішень, вчинення будь-яких дій, пов'язаних з реалізацією нерухомого майна, передбачених у Законі України «Про виконавче провадження», в тому числі, але не виключно шляхом продажу на прилюдних торгах, у формі електронних торгів у межах процедури виконавчого провадження та будь-яких інших способів реалізації нежитлового приміщення, ангар для зберігання сільськогосподарської техніки, загальною площею 1 504,4 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1791130053228, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Лубенський район, с. Шершнівка, вул. Миру, 1.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ЗАЯВНИКА (ПОЗИВАЧА У СПРАВІ)
8. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що підставою звернення з позовною заявою у цій справі стали саме дії боржника ТОВ «ЕЛІТАГРО 2009» щодо відчуження ним майна, в період наявних спорів, щодо стягнення заборгованості з боржника (справа №№ 917/1972/20, № 917/1973/20) шляхом укладання оспорюваного правочину на користь пов'язаної особи - ТОВ «АГРОКОМПАНІЯ «ШЕРШНІВСЬКА» (один власник в обох юридичних особах) з метою уникнення відповідальності за борговими зобов'язаннями перед ТОВ «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» та недопущення звернення стягнення на наявне у боржника майно.
9. Невжиття заходів забезпечення позову та допущення повторного відчуження нерухомого майна до розгляду справи по суті призведе до неможливості поновлення порушеного права стягувача без нових звернень до суду. Тобто, фактично вжиття заходу забезпечення позову спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ
10. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
11. Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
12. Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
13. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Водночас, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
При цьому, суд зазначає, що універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову не існує, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
14. Втім, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
15. Усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить з того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (Постанов ВС від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі №910/9855/20, від 07.10.2021 у справі №910/2287/21).
16. Отже, з огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
17. Таким чином, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою, співмірність заходів забезпечення з предметом позову та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову та створюють достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
18. Передусім, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвідношення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
19. Також, як вже зазначалося судом, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №910/11409/24.
20. В свою чергу обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24.
21. Так, обставин справи вбачається, що Приватний виконавець Скрипник В. Л., звернувшись до суду з позовом в інтересах ТОВ «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ», обґрунтував позовну заяву тим що в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження, ним було виявлено відчуження належного боржнику Нерухомого майна, шляхом передання його до статусного капіталу ТОВ «АГРОКОМПАНІЯ «ШЕРШНІВСЬКА», згідно з Актом передачі- приймання нерухомого майна від 18.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкода О. М. за реєстр. № № 6517-6518. Такий правочин заявник вважає протиправним, у зв'язку з його фраудаторністю, оскільки останній був вчинений боржником завідомо, при наявності судових спорів про стягнення заборгованості з боржника.
22. Предметом позову, в межах якого заявлено клопотання про забезпечення позову, є визнання недійсним правочину. При цьому, позовні вимоги в цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування на користь позивача Нерухомого майна, яке фактично є об'єктом у спорі.
Таким чином, суд не може визнати обставини безпосередньої пов'язаності заходів забезпечення позову із його предметом.
23. Суд також звертає увагу на те, що відповідно до обставин цієї справи загальний розмір заборгованості боржника перед стягувачем складає 1 155 696,54 грн.
24. Вартість Нерухомого майна, зазначена в Акті передачі - приймання нерухомого майна від 18.12.2020, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкода О. М. за реєстр. № № 6517-6518, визначена за погодженням сторін, що підписали цей акт, зокрема боржником, в особі директора ТОВ ЕЛІТАГРО 2009» Хуголь О.І. та ТОВ «АГРОКОМПАНІЯ «ШЕРШНІВСЬКА», в особі директора Калашника Н.В. та складає 290 000,00 грн.
Тобто ринкова вартість Нерухомого майна станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову невідома.
25. Згідно інформації, що наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутний капітал боржника - ТОВ ЕЛІТАГРО 2009» складає 1 000 000,00 грн.
26. Доказів щодо відсутності у боржника іншого майна, зокрема грошових коштів на рахунках у банківських установах, транспортних засобі, іншого рухомого майна, заявником не надано.
Втім, суд зауважує, що відповідно до положення ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Проте матеріали справ не містять доказів вжиття заявником дій з першочергового звернення стягнення кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах та результати таких дій.
Всі ці обставини, не дозволяють суду прийти до висновків про співмірність та адекватність заявлених заходів забезпечення позову.
27. Як зазначалося раніше, при наданні оцінки зазначеним обставинам суд керується ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання».
При цьому судом враховано правовий висновок зроблений Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у п. 27 постанови від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, відповідно до якого “при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність».
28. Також суд орієнтується на практику Європейського суду з прав людини, щодо втручання держави у право особи на мирне володіння майном.
Зокрема, у рішенні по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.
Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
29. Проте, за обставин цієї справи суд не може визнати достатньо обґрунтованою приватним виконавцем вимогу про заборону вчиняти певні дії щодо майна, яке на даний момент не належить боржнику, оскільки такі дії суду можуть мати ознаки непропорційного втручання у право власності та не відповідатимуть співмірності заходів забезпечення позову.
30. За наведених обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 137, ч. ч. 1, 5 ст. 140, ст. 234-235 ГПК України, господарський суд
В задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича (вх. № 1934 від 13.02.2026) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалу складено та підписано 17.02.2026.
Суддя Юлія БАЙДУЖ