вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" лютого 2026 р. Справа№ 910/7001/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Хрипуна О.О.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.02.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 (повний текст складено 26.11.2025)
у справі № 910/7001/25 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН»
до Міністерства юстиції України
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Драбівська селищна рада
про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН» (далі - позивач, СТОВ «ЛАН») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 1072/5 від 16.04.2025 про задоволення скарги Драбівської селищної ради від 04.03.2025 № 03-18/167 з доповненнями до неї від 07.04.2025 № 03-18/265, яким визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Мусієнко А.В. від 07.11.2024 №№ 75958798, 75957946, від 22.11.2024 №№ 76230244, 76229794, від 17.12.2024 № 76659788, від 12.02.2025 № 77185132, від 11.03.2025 № 77735658;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису стосовно рішень про державну реєстрацію прав, які було анульовано наказом № 1072/5 від 16.04.2025, а саме: рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Мусієнко Альони Володимирівни від 07.11.2024 №№ 75958798, 75957946, від 22.11.2024 №№ 76230244, 76229794, від 17.12.2024 № 76659788, від 12.02.2025 № 77185132, від 11.03.2025 № 77735658.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що:
- Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН» було створено 05.02.2000 шляхом реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства «Промінь» (далі - КСП «Промінь»), що підтверджується рішеннями загальних зборів КСП «Промінь», оформленими протоколами №1 та №2 від 05.02.2000 про перетворення підприємства та створення на його базі СТОВ «ЛАН», в результаті правонаступництва новостворене СТОВ «ЛАН» прийняло на себе всі майнові права і обов'язки КСП «Промінь»;
- Жорнокльовівською сільською радою (правонаступником якої є Драбівська селищна рада) було передано у колективну власність КСП «Промінь» для ведення сільськогосподарського виробництва землі загальною площею 1497, 4 га, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серії ЧР 2-9, виданим 18.11.1995;
- землі КСП «Промінь» перебували у колективній власності всього колективу підприємства та після реорганізації частина земель колективної власності була розпайована між членами КСП - працівниками та пенсіонерами, які отримали свої земельні частки (паї) в натурі. Водночас, інша частина земель залишилася у користуванні підприємства як землі, що не підлягали розпаюванню. СТОВ «ЛАН», як правонаступник КСП «Промінь», продовжувало безперервно володіти та користуватися цими землями протягом всього часу після реорганізації, що підтверджує здійснення ним права землекористування на фактичній і правовій основі;
- майнові права КСП «Промінь» на земельні ділянки (в тому числі права, посвідчені державним актом на колективну власність) після реорганізації перейшли до СТОВ «ЛАН» у повному обсязі, тобто СТОВ «ЛАН» набуло право колективної власності на земельний масив площею 1497,4 га як правонаступник, за винятком земель, які були виділені пайовикам у приватну власність.;
- у 2020- 2024 роках СТОВ «ЛАН» ініціювало виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації та формування земельних ділянок із зазначених земель, що залишалися у користуванні підприємства. В результаті проведеної інвентаризації земель було сформовано окремі земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери. Зокрема, сформовані земельні ділянки отримали такі кадастрові номери: 7120683800:02:001:8888 площею 42,6226 га, 7120683800:02:001:0726 площею 32,8337 га, 7120683800:02:001:0727 площею: 24,7391 га, 7120683800:02:001:0728 площею: 16,3042 га, 7120683800:02:001:0729 площею: 12,6037 га, 7120683800:02:001:0750 площею: 23,1834 га, 7120683800:02:001:0751 площею 11,4849 га;
- державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності СТОВ «ЛАН» на вищезазначені земельні ділянки на підставі поданих документів, внаслідок чого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право приватної власності на відповідні земельні ділянки за СТОВ «ЛАН»;
- Драбівською селищною радою було подано до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Мусієнко Альони Володимирівни від 07.11.2024 №№ 75958798, 75957946, від 22.11.2024 №№ 76230244, 76229794, від 17.12.2024 № 76659788, від 12.02.2025 № 77185132, від 11.03.2025 № 77735658 щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7120683800:02:001:8888, 7120683800:02:001:0750, 7120683800:02:001:0727, 7120683800:02:001:0751, 7120683800:02:001:0726, 7120683800:02:001:0728, 7120683800:02:001:0729 за позивачем;
- внаслідок розгляду зазначеної скарги Міністерством юстиції України винесено наказ від 16.04.2025 № 1072/5 «Про задоволення скарги», яким вирішено: скаргу Драбівської селищної ради від 04.03.2025 № 03-18/167 з доповненнями до неї від 07.04.2025 № 03-18/265 задовольнити; визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Мусієнко Альони Володимирівни від 07.11.2024 №№ 75958798, 75957946, від 22.11.2024 №№ 76230244, 76229794, від 17.12.2024 № 76659788, від 12.02.2025 № 77185132, від 11.03.2025 № 77735658;
- оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України було прийнято без належного з'ясування всіх фактичних обставин справи, без всебічного аналізу поданих документів, зокрема: державного акта на право колективної власності на землю; документів, що підтверджують правонаступництво СТОВ «ЛАН»; факту безперервного користування землею, факту переходу земель до позивача до 2019 року;
- на даний час державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР 2-9 від 18.11.1995 не скасований, відповідного рішення будь-якого державного органу про скасування чи визнання такого акту недійсним на даний час не існує. СТОВ «ЛАН» упродовж двох десятиліть фактично користувалося спірними земельними ділянками для здійснення господарської діяльності;
- земельні ділянки не вибували з володіння підприємства, на них містяться активи (посадки багаторічних культур, господарські об'єкти), які обслуговували виробничі потреби, отже, жодна інша особа чи орган не здійснювали реального володіння чи розпорядження цими землями з часу розпаювання;
- на жодному етапі після припинення КСП «Промінь» не було прийнято рішення будь-якого уповноваженого органу щодо примусового припинення права підприємства на невидані (нерозпайовані) землі та передачі їх у комунальну чи державну власність, як і не було оформлено жодного акту приймання-передачі між КСП/СТОВ «ЛАН» і будь-яким органом влади, який би свідчив про припинення права підприємства на ці землі чи передачу їх територіальній громаді;
- Драбівська селищна рада не довела факту порушення прав або інтересів територіальної громади чи селищної ради, як цього вимагає стаття 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Драбівською селищною радою не надано жодного належного документа, що підтверджував би речове право або законний інтерес стосовно конкретних земельних ділянок, які є предметом спору. Факт колишньої колективної власності сам по собі не є чинним речовим правом на дату подання скарги. Міністерство юстиції не встановило та не вмотивувало, у чому саме полягає порушення прав чи інтересів скаржника, що є прямим порушенням вимог до змісту рішення за результатами розгляду скарги.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- Міністерство юстиції України здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації у межах компетенції, визначеної законом, зокрема, на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, а саме під час розгляду скарг відповідач перевіряє правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або спростовує (тобто, не може визнавати чи не визнавати) дійсність правочинів, які стали підставою для набуття чи припинення майнових і корпоративних прав, за винятком, якщо такі правочини є недійсними в силу закону (нікчемними);
- право власності на земельні ділянки за позивачем було зареєстровано на підставі державного акта, виданого КСП «Промінь», вже після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», а тому мають застосовуватися норми даного закону;
- СТОВ «Лан» було створено 05.02.2000 шляхом реорганізації КСП «Промінь», що підтверджується рішенням загальних зборів КСП «Промінь», оформленими Протоколами № 1 та № 2 від 05.02.2000 про перетворення підприємства та створення на його базі СТОВ «Лан», а у зв'язку з реорганізацією КСП «Промінь» останній припинив своє існування, у розумінні ст. 104 ЦК України;
- припинення КСП «Промінь» (не важливо яким шляхом, чи у зв'язку з реорганізацією чи ліквідцією) є підставою для переходу земельних ділянок у власність територіальної громади, на території якої вони розташовані, а саме у власність Драбівської селищної ради, відповідно до рішення Драбівської селищної ради від 25.11.2020 № 1-10/VIII «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Драбівської селищної ради» Драбівська селищна рада є правонаступником Жорноклівської сільської ради, на території знаходяться земельні ділянки, щодо яких прийнято оскаржувані рішення;
- оскаржувані реєстраційні дії позбавляли Драбівську селищну раду права користуватися та розпоряджатися спірними земельними ділянками, які належать останній як власнику, відповідно до ЗК України;
- наявність в Державному земельному кадастрі відомостей щодо права власності СТОВ «ЛАН» на земельні ділянки не підтверджує набуття таких прав, оскільки вони оформлюються відповідно до Закону.
- Міністерство юстиції України, як орган, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, не може бути належним відповідачем у справі № 910/7001/25, оскільки позовні вимоги зводяться виключно до вирішення спору про право щодо земельних ділянок, який виник між позивачем та Драбівською селищною радою;
- спір в частині позовних вимог про скасування пунктів 3, 5 резолютивної частини наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2025 № 1072/5 «Про задоволення скарги» тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць державному реєстратору Мусієнко А.В. є публічно-правовим, оскілки виник між державним реєстратором та Міністерством юстиції України, а тому такі позовні вимоги можуть бути розглянуті за правилами адміністративного судочинства за позовною заявою цього приватного нотаріуса.
Відтак, відповідач просив суд закрити провадження в частині вимог про скасування пунктів 3, 5 наказу від 16.04.2025 № 1072/5 «Про задоволення скарги», а в решті позовних вимог відмовити.
Від Драбівської селищної ради надійшли пояснення на позовну заяву, в яких третя особа зазначила, що:
- законодавством не передбачено, що правонаступник майнових прав підприємства, якому земельна ділянка була передана на праві колективної власності, автоматично набуває право приватної власності на цю земельну ділянку;
- рішень про передачу у приватну власність СТОВ «Лан» спірних земельних ділянок не приймалось, з огляду на що, позивач без будь яких правових підстав набув право приватної власності на сім земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
- при прийнятті рішень № 75958798 від 07.11.2024, №76230244 від 22.11.2024, № 76659788 від 17.12.2024, № 76229794 від 22.11.2024, 75957946 від 07.11.2024, 77185132 від 12.02.2025 щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки за СТОВ «ЛАН» державним реєстратором виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Мусієнко А.В., в порушення вимог ст.ст. 78, 80, 82, 116 ЗК України та його Перехідних положень, ст.ст. 10, 23, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. п. 40, 812 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 не встановлено невідповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, внаслідок чого Драбівську селищну територіальну громаду в особі Драбівської селищної ради Черкаської області позбавлено права (власності) розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 7120683800:02:001:0750, площею 23.1834 га, 7120683800:02:001:0751, площею 11.4849 га, 7120683800:02:001:0726, площею 32.8337 га, 7120683800:02:001:8888, площею 42.6226 га, 7120683800:02:001:0727, площею 24.7391 га., 7120683800:02:001:0728, площею 16.3042 га;
- Верховний Суд наголошує, що автоматичного переходу права колективної власності у приватну власність у зв'язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало;
- законодавцем як на момент спірної реєстрації, так і після набрання чинності змінами до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» допускалася можливість передання у власність землі, що перебувала у колективній власності неприпиненого сільськогосподарського підприємства, лише у порядку, визначеному законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/7001/25 позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН» задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1072/5 від 16.04.2025 «Про задоволення скарги» в частині п. п. 1, 2 та п. 4; в іншій частині позову - відмовлено.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції,
- зазначивши, що:
1) після реорганізації в 2000 році СТОВ «ЛАН» фактично зайняло місце КСП «Промінь» як суб'єкт права власності на землі, що раніше належали КСП «Промінь». При цьому, державний акт на право колективної власності 1995 року, виданий на ім'я КСП «Промінь» продовжував залишатися чинним документом, що посвідчує право власності на відповідні земельні ділянки;
2) на даний час державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР 2-9 від 18.11.1995 не скасований, відповідного рішення будь-якого державного органу про скасування чи визнання такого акту недійсним на даний час не має, а майнові права КСП «Промінь» на земельні ділянки (в тому числі права, посвідчені державним актом на колективну власність) після реорганізації перейшли до СТОВ «ЛАН» у повному обсязі;
3) Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» до 01.01.2019 не містив положень стосовно передачі у державну чи комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані, земель, які виключаються з розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Лише з 01.01.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» № 2498-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та було передбачено, що із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об'єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення;
4) такі зміни у вирішенні питання колективної власності на землю не змінили власника спірних земельних ділянок, оскільки власником спірних земельних ділянок, які були передані КСП «Промінь» згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР 2-9 від 18.11.1995 на даний час залишається СТОВ «ЛАН» - правонаступник КСП «Промінь», оскільки до СТОВ «ЛАН» перейшли усі майнові права КСП «Промінь», включаючи право на земельні ділянки,
- дійшов висновку, що земельні ділянки залишилися у колективній власності СТОВ «ЛАН» та передачі цих земельних ділянок у власність інших осіб (держави, територіальної громади) здійснено не було.
Окрім цього, суд першої інстанції вказав, що:
- Міністерство юстиції України у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав на нерухоме майно;
- при розгляді скарги на рішення державного реєстратора Міністерство юстиції України не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема, робити висновки про права сторін на майно;
- до повноважень Міністерства юстиції України належить повернення майна у володіння скаржника (особи, за якою було зареєстроване право власності до оскаржуваної реєстрації), якщо майно вибуло з володіння скаржника за відсутності його волевиявлення, а державна реєстрація вчинена з порушенням закону, внаслідок чого інша особа за посередництва державного реєстратора самоправно заволоділа майном скаржника (тобто Мін'юст здійснює посесорний захист володіння скаржника). Повернення майна у володіння скаржника на підставі наказу Мін'юсту можливе лише в тому випадку, якщо право власності на майно досі зареєстроване за тією особою, за якою воно було зареєстроване на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора;
- з огляду на те, що земельні ділянки не були зареєстровані за Драбівською селищною радою, а між сторонами існує спір про право на них, у даному випадку Міністерство юстиції України під час розгляду скарги Драбівської селищної ради фактично вирішило спір між позивачем та третьою особою, зокрема, зробило висновки про права сторін на майно, що не допускається, оскільки вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Міністерство юстиції України під час розгляду скарги третьої особи вирішило спір між позивачем та третьою особою та зробило висновки про права сторін на спірні земельні ділянки, що свідчить про протиправність наказу Міністерства юстиції України №1072/5 від 16.04.2025, оскільки висновок відповідача про те, що оскаржувані реєстраційні дії позбавляли Драбівську селищну раду права користуватися та розпоряджатися спірними земельними ділянками, які належать останній як власнику, є передчасними та підлягають дослідженню у судовому порядку в межах спору про право власності на вказані земельні ділянки.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, на яку посилається відповідач, аргументуючи власну позицію про неналежного відповідача, вбачається, що наведені у ній висновки стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки у даній справі земельні ділянки не перебували в оренді у позивача та таке право оренди не було раніше зареєстровано за третьою особою, відтак, правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/2546/22, не є релевантною до цієї справи.
З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1072/5 від 16.04.2025 року «Про задоволення скарги» в частині пунктів 1, 2 та 4.
Окрім цього, суд першої інстанції вказав на відсутність підстав для тверджень про порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним наказом в частині пунктів 3, 5, оскільки вказані пункти не стосуються прав та обов'язків позивача, відтак, відмовив у задоволенні вказаної частини вимог.
Водночас, суд першої інстанції, зазначивши, що:
- у п. 17 Порядку № 1128 не визначено обов'язку Міністерства юстиції України після скасування судом його наказу поновлювати в Державному реєстрі прав рішення державного реєстратора, які були скасовані;
- суд не повинен втручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його поновлювати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи стосовно рішень про державну реєстрацію прав, які було анульовано наказом № 1072/5 від 16.04.2025 поза межами процедури, визначеної законом,
дійшов висновку, що така вимога позивача про зобов'язання Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису стосовно рішень про державну реєстрацію прав, які було анульовано наказом № 1072/5 від 16.04.2025 , не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство юстиції України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/7001/25 скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у частині задоволених позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на ті ж доводи, що й в суді першої інстанції, додатково зазначивши, що:
- позовна заява, пред'явлена до неналежного відповідача є такою, що не підлягає задоволенню та має бути відхиленою;
- суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення;
- спір про скасування наказу Мін'юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі. Участь Мін'юсту та державного реєстратора як співвідповідачів (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру;
- Мін'юст не може бути належним відповідачем у справі № 910/7001/25, оскільки позовні вимоги зводяться виключно до вирішення спору про право щодо земельних ділянок, який виник між позивачем та Драбівською селищною радою, що у свою чергу є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;
- у даному випадку є спір про право, який не буде вирішено шляхом лише оскарження виключно наказу Міністерства юстиції України, що в свою чергу призведе до повторного звернення до суду, а відтак обраний спосіб захисту не є ефективним.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2025 справа № 910/7001/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/7001/25; справу призначено до розгляду на 03.02.2026 об 11 год. 20 хв.; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7001/25.
23.12.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж доводи, що й в суді першої інстанції, і додатково зазначивши, що:
- посилання Міністерства юстиції України на пункт 21 Розділу X Перехідних положень ЗК України є помилковим, оскільки зазначена норма застосовується виключно до земель колективних сільськогосподарських підприємств, припинених без правонаступництва. КСП «Промінь» було не ліквідовано, а реорганізовано, а отже право власності на землю не припинилося та не могло автоматично перейти у комунальну власність;
- зміни у вирішенні питання колективної власності на землю не змінили власника спірних земельних ділянок, оскільки власником спірних земельних ділянок, які були передані КСП «Промінь» згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР 2-9 від 18.11.1995 на даний час залишається СТОВ «ЛАН» - правонаступник КСП «Промінь», оскільки до СТОВ «ЛАН» перейшли усі майнові права КСП «Промінь», включаючи право на земельні ділянки.
05.01.2026 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному у період з 19.01.2026 по 06.02.2026 судове засідання у призначений час не відбулось, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/7001/25 призначено на 17.02.2026 о 12:00 год.
17.02.2026 до суду від третьої особи надійшла заява, в якій заявник просив розглянути справу № 910/7001/25 за відсутності представника третьої особи та зазначив, що він просить апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити повністю.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 № 09.1-08/570/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7001/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці 17.02.2026.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 справа № 910/7001/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 справу № 910/7001/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/7001/25 відбудеться у раніше визначені дату та час 17.02.2026 о 12:00 год.
Станом на 17.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Третя особа в судове засідання представників не направила.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції -скасуванню, з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено і підтверджується матеріалами справи наступне.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАН» було створено 05.02.2000 шляхом реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства «Промінь». Позивач зазначає, що в результаті правонаступництва новостворене СТОВ «ЛАН» прийняло на себе всі майнові права і обов'язки КСП «Промінь».
Жорнокльовівською сільською радою (правонаступником якої є Драбівська селищна рада) було передано у колективну власність КСП «Промінь» для ведення сільськогосподарського виробництва землі загальною площею 1497, 4 га, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серії ЧР 2-9, виданим 18.11.1995.
Землі КСП «Промінь» перебували у колективній власності всього колективу підприємства та після реорганізації частина земель колективної власності була розпайована між членами КСП - працівниками та пенсіонерами, які отримали свої земельні частки (паї) в натурі. Водночас, інша частина земель залишилася у користуванні підприємства як землі, що не підлягали розпаюванню. Зокрема, це стосувалося земель під багаторічними насадженнями, земель, зайнятих господарськими дворами, внутрішньогосподарськими шляхами, сіножатями тощо, тобто тих угідь, які згідно з законодавством не розподілялися між пайовиками. Такі земельні ділянки фактично продовжували використовуватися підприємством-правонаступником після 2000 року. СТОВ «ЛАН», як правонаступник КСП «Промінь», продовжувало безперервно володіти та користуватися цими землями протягом всього часу після реорганізації, що підтверджує здійснення ним права землекористування на фактичній і правовій основі.
У 2020- 2024 роках СТОВ «ЛАН» ініціювало виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації та формування земельних ділянок із зазначених земель, що залишалися у користуванні підприємства.
В результаті проведеної інвентаризації земель було сформовано окремі земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери. Зокрема, сформовані земельні ділянки отримали такі кадастрові номери: 7120683800:02:001:8888 площею 42,6226 га, 7120683800:02:001:0726 площею 32,8337 га, 7120683800:02:001:0727 площею: 24,7391 га, 7120683800:02:001:0728 площею: 16,3042 га, 7120683800:02:001:0729 площею: 12,6037 га, 7120683800:02:001:0750 площею: 23,1834 га, 7120683800:02:001:0751 площею 11,4849 га.
Після внесення відомостей про ділянки до Державного земельного кадастру СТОВ «ЛАН» звернулося до державного реєстратора прав для офіційного визнання свого права власності на зазначені ділянки.
Державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності СТОВ «ЛАН» на вищезазначені земельні ділянки на підставі поданих документів. Зокрема, як правовстановлюючий документ було використано державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР 2-9 від 18.11.1995, разом з документами про правонаступництво (рішення загальних зборів про реорганізацію, передавальний акт тощо) та технічною документацією із землеустрою щодо сформованих ділянок (що підтверджує наявність кадастрових номерів).
Внаслідок чого, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право приватної власності на відповідні земельні ділянки за СТОВ «ЛАН», а саме:
- земельна ділянка 7120683800:02:001:8888 площею 42,6226 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав 402707649 від 07.11.2024 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 75958798 від 07.11.2024 року;
- земельна ділянка 7120683800:02:001:0726 площею 32,8337 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав 402699029 від 07.11.2024 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 75957946 від 07.11.2024 року;
- земельна ділянка 7120683800:02:001:0727 площею: 24,7391 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав 408432022 від 17.12.2024 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 76659788 від 17.12.2024 року;
- земельна ділянка 7120683800:02:001:0750 площею: 23,1834 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав 404959363 від 22.11.2024 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 76230244 від 22.11.2024 року;
- земельна ділянка 7120683800:02:001:0751 площею 11,4849 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав 404955607 від 22.11.2024 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 76229794 від 22.11.2024 року;
- земельна ділянка 7120683800:02:001:0728 площею: 16,3042 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав 412811297 від 12.02.2025 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 77185132 від 12.02.2025 року;
- земельна ділянка 7120683800:02:001:0729 площею: 12,6037 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав 417259116 від 11.03.2025 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 77735658 від 11.03.2025 року.
Драбівською селищною радою було подано до Міністерства юстиції України скаргу у від 04.03.2025 № 03-18/167 (зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17.03.2025 за № СК-898-25), з доповненнями до неї від 07.04.2025 № 03-18/265 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.04.2025 за № СК-1235-25) на рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Мусієнко Альони Володимирівни від 07.11.2024 №№ 75958798, 75957946, від 22.11.2024 №№ 76230244, 76229794, від 17.12.2024 № 76659788, від 12.02.2025 № 77185132, від 11.03.2025 № 77735658 щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7120683800:02:001:8888, 7120683800:02:001:0750, 7120683800:02:001:0727, 7120683800:02:001:0751, 7120683800:02:001:0726, 7120683800:02:001:0728, 7120683800:02:001:0729 за позивачем.
Скарга мотивована тим, що при прийнятті рішень від 07.11.2024 №№ 75958798, 75957946, від 22.11.2024 №№ 76230244, 76229794, від 17.12.2024 № 76659788, від 12.02.2025 № 77185132, від 11.03.2025 № 77735658 щодо державної реєстрації права власності на вищевказані земельні ділянки за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН», державним реєстратором виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Мусієнко А.В., в порушення вимог ст.ст. 78,80,82,116 Земельного кодексу України та його Перехідних положень, ст.ст. 10, 23, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. п. 40, 812 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, не встановлено невідповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, внаслідок чого Драбівську селищну територіальну громаду в особі Драбівської селищної ради Черкаської області позбавлено права (власності) розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 7120683800:02:001:8888, 7120683800:02:001:0750, 7120683800:02:001:0727, 7120683800:02:001:0751, 7120683800:02:001:0726, 7120683800:02:001:0728, 7120683800:02:001:0729, оскільки припинення КСП «Промінь» є підставою для переходу земельних ділянок у власність територіальної громади, на території якої вони розташовані.
За результатами розгляду скарги Драбівської селищної ради Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено висновок від 08.04.2025, яким рекомендовано скаргу від 04.03.2025 задовольнити:
- визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Мусієнко Альони Володимирівни від 07.11.2024 №№ 75958798, 75957946, від 22.11.2024 №№ 76230244, 76229794, від 17.12.2024 № 76659788, від 12.02.2025 № 77185132, від 11.03.2025 № 77735658;
- тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Мусієнко Альоні Володимирівні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.
Вказаний висновок аргументовано тим, що оскаржувані рішення прийнято за наявності підстави для відмови у державній реєстрації прав, визначеної пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації прав є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Колегія зазначила, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, зокрема, державного акта на право колективної власності на землю, виданого Колективному сільськогосподарському підприємству «Промінь» та листа Державного архіву Черкаської області Черкаської обласної державної адміністрації, відповідно до якого КСП «Промінь» реорганізовано в СТОВ «ЛАН». Проте, відповідно до норм земельного законодавства з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. При цьому, вищенаведене положення не містить уточнень щодо того, яким саме способом має бути припинене колективне сільськогосподарське підприємство для того, щоб його земельні ділянки вважалися власністю територіальних громад, - шляхом ліквідації чи реорганізації. Отже, припинення КСП «Промінь» є підставою для переходу земельних ділянок у власність територіальної громади, на території якої вони розташовані.
На підставі вище вказаного висновку Міністерством юстиції України винесено наказ від 16.04.2025 № 1072/5 «Про задоволення скарги», яким вирішено:
1. Скаргу Драбівської селищної ради від 04.03.2025 № 03-18/167 з доповненнями до неї від 07.04.2025 № 03-18/265 задовольнити.
2. Визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Мусієнко Альони Володимирівни від 07.11.2024 №№ 75958798, 75957946, від 22.11.2024 №№ 76230244, 76229794, від 17.12.2024 № 76659788, від 12.02.2025 № 77185132, від 11.03.2025 № 77735658.
3. Тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Мусієнко Альоні Володимирівні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на один місяць.
4. Виконання пункту 2 цього наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.
5. Виконання пункту 3 цього наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Не погоджуючись з наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2025 № 1072/5 «Про задоволення скарги», позивач звернувся з даним позовом до суду.
Позиції сторін детально викладені вище.
Суд першої інстанції задовольнив, визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України № 1072/5 від 16.04.2025 «Про задоволення скарги» в частині п. п. 1, 2 та п. 4, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
Частинами першою, третьою та четвертою статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. За власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. Процесуальним наслідком пред'явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього (п. 66-69 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/21).
В основу оскаржуваного рішення у цій справі покладено висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування наказу Міністерства юстиції України, з огляду на те, що останній під час розгляду скарги третьої особи вирішив спір між позивачем та третьою особою та зробив висновки про права сторін на спірні земельні ділянки, що свідчить про протиправність наказу Міністерства юстиції України №1072/5 від 16.04.2025.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В контексті викладеного колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, в якій зазначено:
« 9.9. Мін'юст у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав на нерухоме майно.
9.10. Тобто Мін'юст оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Мін'юст не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.
9.11. Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду. Розглядаючи спори, пов'язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право та забезпечує правову визначеність [див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (пункти 76-82) та від 24.04.2024 у справі № 752/30324/21 (підпункти 6.18-6.21)].
Так, вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (див. пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19). Вирішення цього питання передує з'ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу.
9.12. За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі.
9.13. Водночас установлення належності відповідачів є обов'язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.
9.14. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов'язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.
9.15. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).
9.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2).
9.17. Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
9.18. Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.
9.19. Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою ТОВ «Герман-Агро» та ТОВ «Еконива» з Наказом Мін'юсту, яким, на їх переконання, безпідставно скасовано рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію за позивачами прав оренди та суборенди земельних ділянок. Тобто позовні вимоги у справі заявлено для захисту речових прав позивачів на землю, які, за їх твердженнями, порушені спірним Наказом (див. mutatis mutandis пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19).
9.20. Суди попередніх інстанцій встановили, що Мін'юст ухвалив Наказ за результатами розгляду Скарги ТОВ «Агро-Лан», яке обґрунтувало її тим, що наявність зареєстрованого права оренди земельних ділянок за ТОВ «Герман-Агро» та права суборенди за ТОВ «Еконива» перешкоджає поновленню його права суборенди відповідних земельних ділянок, що було зареєстровано раніше.
9.21. Велика Палата Верховного Суду неодноразово (постанови від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18 та від 17.02.2021 у справі № 821/669/17) доходила висновку про те, що спір про скасування наказу Мін'юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі. Участь Мін'юсту та державного реєстратора як співвідповідачів (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала і в постанові від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18.
9.22. Також у пунктах 36, 37 постанови від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19 за позовом ТОВ «Колорит АГРОС» до Мін'юсту про визнання незаконним та скасування наказу і зобов'язання вчинити певні дії Велика Палата Верховного Суду виснувала, зокрема, що позовні вимоги в зазначеній справі спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, тобто цей спір є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Реєстрі. Участь Мін'юсту як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.
9.23. Окрім цього, у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17 за позовом фізичної особи до Мін'юсту про визнання протиправним та скасування наказу Велика Палата Верховного Суду вказала, зокрема, що виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом відповідача. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб. Предметом спору в цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного.
9.24. 18.09.2019 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 810/3711/18 за позовом фізичної особи до Мін'юсту про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, в якій, посилаючись на свої висновки у справі № 826/9341/17, вказала, зокрема, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з незгодою позивачки з наказом Мін'юсту. Це рішення і дії відповідача зачіпають права позивачки як власника земельної ділянки. Воно основувалося на вимогах ПП «Макарів-Агробуд» про право користування земельною ділянкою позивачки, який через претензію на користування нею, одним із проявів якої є вимоги про скасування реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки, втручається в права власника цієї землі. Мотивами і підґрунтям захисту свого права власності від описаного зазіхання слугують бажання і підстави позивачки поновити порушене насамперед її цивільне (майнове) право на земельну ділянку.
9.25. Велика Палата Верховного Суду враховує mutatis mutandis наведені висновки та вважає, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є, з одного боку, ТОВ «Герман-Агро» і ТОВ «Еконива», які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, а з іншого - ТОВ «Агро-Лан», яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
9.26. Беручи до уваги, що у вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ТОВ «Агро-Лан», а також виходячи з правової природи спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів, які здатні ефективно захистити порушені, на їх думку, права оренди та суборенди земельних ділянок, про що йтиметься в наступному розділі цієї постанови.
9.27. Натомість Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки.
9.28. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на свої висновки, викладені у пункті 8.24 постанови 05.11.2023 у справі № 910/15792/20, про те, що у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов'язків, що не пов'язана з діями інших суб'єктів цивільних правовідносин, така особа може бути відповідачем у суді.
9.29. Наведений висновок є застосовним, зокрема і до правовідносин, у яких позивач звертається до Мін'юсту з позовом про відшкодування збитків, заподіяних ним через неналежне виконання обов'язків під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав. Саме така участь Мін'юсту як відповідача за вимогами про відшкодування збитків можлива в контексті висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 та від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19.
9.30. Однак таких вимог у цій справі не заявлено та не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав позивачів діями лише Мін'юсту, за відсутності спору про речове право з іншою особою.
9.52. Натомість для забезпечення ефективного функціонування відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також єдності та передбачуваності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах КГС ВС від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23, від 25.06.2024 у справі № 910/3017/23, від 04.06.2024 у справі № 910/12439/22, від 16.04.2024 у справі № 910/20417/21, від 10.04.2024 у справі № 910/8568/23, від 17.04.2024 у справі № 910/2438/23, від 31.10.2023 у справі № 910/3134/22, від 17.05.2023 у справі № 910/12859/20, оскільки сформульований у них підхід, за якого в подібних спорах єдиним відповідачем може бути Мін'юст, суперечить викладеним у цій постанові висновкам з посиланням на інші висновки Великої Палати Верховного Суду, від яких вона не відступала, зокрема про склад сторін такого спору.
9.56. У попередніх розділах цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ «Агро-Лан», яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
9.57. Відтак відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ «Герман-Агро» і ТОВ «Еконива», спрямованими на введення їх у володіння речовими правами оренди та суборенди, є ТОВ «Агро-Лан», право суборенди якого оспорюється, а не сам лише Мін'юст, з яким у позивачів немає спору про речові права.
9.58. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивачів щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юст під час розгляду Скарги та ухвалення Наказу.
9.59. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9)].
9.60. Позивачі правом залучити ТОВ «Агро-Лан» співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін'юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки.
9.61. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)].
9.62. Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ «Агро-Лан» співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав.».
Відтак, за результатами розгляду справи № 910/2546/22 Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 сформульовано висновки щодо застосування ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 48 ГПК України в подібних правовідносинах (у спорі про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права позивача на нерухоме майно). Колегія суддів вважає, що висловлені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/2546/22 висновки підлягають урахуванню судом апеляційної інстанції при перегляді даної справи.
Вбачається, що Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновку про необхідність відмовляти в задоволенні позову про скасування наказу Міністерства юстиції України у випадку визначення Міністерства юстиції України як єдиного відповідача, позаяк належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 та постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц.
Врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 11.11.2025 у справі № 910/18109/23, яка також враховується при перегляді цієї справи, з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України, зазначив таке:
«За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача/співвідповідача до участі у справі.
Водночас установлення належності відповідачів є обов'язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).
У справах за позовом про скасування наказу Міністерства про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем речових прав, в яких вирішується доля майнових прав та інтересів особи, за результатами розгляду скарги якої було прийнято зазначений наказ, враховуючи правову природу спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивача, які здатні ефективно захистити порушені, на його думку, речові права на майно.
Натомість Міністерство не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про речові права на майно.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору.
Виникнення спірних правовідносин у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, зумовлено незгодою Київської міської державної адміністрації (КМДА) з наказами Міністерства, якими, на її переконання, безпідставно скасовано рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію за позивачем (КМДА) права власності на спірні земельні ділянки. Тобто позовні вимоги у справі заявлено для захисту речового права позивача на землю, яке, за його (КМДА) твердженнями, порушено спірними наказами.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Міністерство ухвалило накази за результатами розгляду скарг Київської обласної військової адміністрації (КОВА), яка обґрунтувала їх тим, що наявність зареєстрованого права власності на спірні земельні ділянки за КМДА та права постійного користування за Службою автомобільних доріг у Київській області порушує права КОВА як дійсного розпорядника таких земельних ділянок.
КМДА у цій справі посилалася на безпідставне скасування наказами відповідача зареєстрованого за ним права власності на земельні ділянки, а КОВА, у свою чергу, ініціювала вказане скасування, стверджуючи, що саме вона є розпорядником таких земельних ділянок. Звідси, у тому числі, й до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивача, тобто відповідачем (відповідачами) у цій справі за вимогами КМДА є не саме лише Міністерство, з яким у позивача немає спору про речове право.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи.
Позивач правом залучити співвідповідачем КОВА відповідно до ст. 48 ГПК України у наведеному випадку не скористався; вимоги позивача звернуті виключно лише до Міністерства, з яким у нього немає спору щодо речових прав на спірні земельні ділянки.
За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, від 18.12.2024 у справі № 907/825/22). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).
Оскільки Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення КОВА співвідповідачем, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у позові необхідно відмовити саме з цих підстав.».
До подібних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у численних постановах, ухвалених після винесення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, зокрема, у постановах від 04.11.2025 у справах № 910/2417/24, № 910/15082/24, від 19.11.2025 у справі № 910/8035/24, від 04.11.2025 у справі № 910/9829/24 та інших.
Задовольняючи позов суд першої інстанції не врахував, що:
- спірні правовідносини у справі, яка переглядається, виникли з підстав незгоди СТОВ «ЛАН» з наказом Міністерства юстиції України яким, за результатами розгляду скарги Драбівської селищної ради від 04.03.2025, визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовані рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 7120683800:02:001:8888, 7120683800:02:001:0750, 7120683800:02:001:0727, 7120683800:02:001:0751, 7120683800:02:001:0726, 7120683800:02:001:0728, 7120683800:02:001:0729;
- при цьому Драбівська селищна рада, звертаючись із скаргою, стверджувала про позбавлення Драбівської селищної територіальної громади в особі Драбівської селищної ради Черкаської області права (власності) розпорядження вказаними земельними ділянками.
Тобто поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що, з огляду на обставини цієї справи, відповідачем у ній за вимогами СТОВ «ЛАН», спрямованими на введення його у володіння речовим правом власності на відповідні земельні ділянки, є саме особа, яка оспорює речове право позивача (Драбівська селищна рада), а не саме лише Міністерство юстиції України, з яким у позивача немає спору про речове право. Отже, судом першої інстанції не було виконано свого процесуального обов'язку щодо перевірки належності відповідачів у цьому спору, що є першочерговим процесуальним кроком у вирішенні спору.
Колегія суддів вважає, що вміщений в рішенні суду першої інстанції висновок щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування оспорюваного наказу Міністерства юстиції України (зокрема, в частині його п. п. 1, 2, 4), пред'явлених лише до Міністерства юстиції України, не відповідає викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 чіткому та однозначному висновку про те, що незалучення позивачем у порядку ст. 48 ГПК України належного співвідповідача, яким є саме особа, яка оспорює речове право позивача, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України.
З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, не є релевантними в даній справі.
Зокрема, колегія суддів звертає увагу на той факт, що судом першої інстанції правильно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, що: «Міністерство юстиції України під час розгляду скарги третьої особи вирішило спір між позивачем та третьою особою та зробило висновки про права сторін на спірні земельні ділянки».
Відтак, спір про речові права у цій справі виник між СТОВ «ЛАН» (позивачем) та Драбівською селищною радою (третьою особою), проте, при зверненні з позовом СТОВ «ЛАН» визначило відповідачем лише Міністерство юстиції України, а Драбівську селищну раду - третьою особою.
Беручи до уваги те, що у вказаному спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів Драбівської селищної ради, а також виходячи з правової природи спірних відносин, колегія суддів вважає, що саме до Драбівської селищної ради мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивача, які здатні ефективно захистити порушене, на його думку, право власності на земельну ділянку.
У зв'язку з цим Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів і підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про речові права на нерухоме майно (земельну ділянку).
Залучення судом першої інстанції до участі в справі Драбівської селищної ради, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності тощо).
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21), від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 04.11.25 у справі № 904/2414/23.
Таким чином, вміщений в оскаржуваному рішенні висновок суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу, пред'явлених лише до Міністерства юстиції України, не відповідає викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 чіткому та однозначному висновку про те, що незалучення позивачем у порядку статті 48 ГПК України належного співвідповідача, яким є особа, яка оспорює речове право позивача, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України, оскільки з останнім у позивача немає спору про речові права.
При цьому колегія суддів додатково зауважує, що за власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій, не встановивши належного складу відповідачів у цій справі, помилково виснував про обґрунтованість позовних вимог, оскільки такий висновок не відповідає висновку щодо застосування положень статті 48 ГПК України (в контексті визначення належного суб'єктного складу відповідачів за позовом власника нерухомого майна про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речового права позивача на нерухоме майно), викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17, від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 та у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21, від 04.11.25 у справі № 904/2414/23, від 04.11.2025 у справі № 910/16665/21.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в позові.
Разом із тим, з урахуванням наведеного колегія суддів не надає оцінки іншим доводам апеляційної скарги відповідача.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце порушення норм процесуального права, тому Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/7001/25 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Міністерства юстиції України задовольняється повністю.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та з апеляційною скаргою покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/7001/25 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/7001/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН» до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії відмовити в повному обсязі.
3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН» (вул. Падалки, буд. 42, с. Жорнокльови, Драбівський р-н, Черкаська обл., 19833, ідентифікаційний код 03790965) на користь Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.
4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському міста Києва.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 17.02.2026
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді А.О. Мальченко
О.О. Хрипун