вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"16" лютого 2026 р. Справа№ 925/1079/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2026 (повний текст складено 18.01.2026)
у справі №925/1079/25 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом ОСОБА_1
до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сирена»
про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, -
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сирена» визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.01.2026 у справі №925/1079/25 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2026 у справі №925/1079/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/1079/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, проаналізувавши норми чинного господарського процесуального законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір», встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
При цьому, частиною першою ст. 4 названого Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так при поданні позовної заяви, з огляду на заявлені позовні вимоги, судовий збір підлягав сплаті у розмірі 3028, 00 грн.
Оскільки апелянт оскаржує рішення у повному обсязі, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2026 у справі №925/1079/25 скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3633,60 грн (3028, 00 грн * 150 %* 0,8 за подачу апеляційної скарги в електронному вигляді).
В свою чергу, скаржником доказів сплати судового збору до суду не надано.
Разом з тим, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік підстав, коли позивачі звільняються від сплати судового збору у всіх інстанціях.
Приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини третьої статті 8 вказаного Закону при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Положення статей ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Доказами, які містять відомості про доходи, які підтверджують, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу апелянта - фізичної особи за попередній календарний рік, що передував року подання апеляційної скарги, можуть слугувати довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо.
Так, позивачем до апеляційної скарги додано відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків за січень 2025 по вересень 2025, в той час як ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вказано, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Отже, надані відомості охоплюють лише частину поточного року та не підтверджують розмір річного доходу за попередній календарний рік у розумінні вимог закону.
Інших доказів, що підтверджують відсутність інших доходів за попередній календарний рік, заявником надано не було.
При цьому ЄСПЛ зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60).
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи згаданий принцип, господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення сплати судового збору. Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян, законодавець поставив у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір.
За таких обставин, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом, зокрема, відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, це право суду закон пов'язує із встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони, яка звертається з відповідним клопотанням.
Як вже було зазначено вище, апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів, які б давали підстави для відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі та які б підтверджували його доводи, що майновий стан апелянта не дозволяє сплатити повністю або частково вказаний розмір судового збору.
Враховуючи вищевикладене, клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена.
Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір.
Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати скаргу скаржнику.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Згідно частини 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги, позивачу необхідно у строк, визначений цією ухвалою подати до апеляційного суду докази сплати судового збору в сумі 3633, 60 грн.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу підлягає залишенню без руху.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до положень статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаного недоліку.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2026 у справі №925/1079/25 - залишити без руху.
3. Надати ОСОБА_1 строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 3633, 60 грн.
4. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений вище строк, апеляційна скарга вважається неподаною та буде повернута апелянту.
5. Копію ухвали по справі №925/1079/25 надіслати учасникам апеляційного провадження до відома.
6. Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко