79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" лютого 2026 р. Справа №914/1791/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Панова І.Ю.,
Зварич О.В.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від позивача: Пилипець Р.Ю.;
від відповідача: Підгайний О.І.,
розглянув матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області, б/н від 25.09.2025 (вх № 01-05/2828/25 від 25.09.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025, суддя Запотічняк О.Д., м. Львів, повний текст рішення складено та підписано 23.09.2025,
у справі №914/1791/25
за позовом Комунального підприємства Львівської обласної ради «Підприємство автотранспортного обслуговування», м. Львів
до відповідача Головного управління ДПС у Львівській області, м. Львів
про припинення обтяження у вигляді податкової застави,
Короткий зміст позовних вимог позивача
06.06.2025 Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Підприємство автотранспортного обслуговування» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про припинення обтяження у вигляді податкової застави.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що придбавши майно на електронних торгах в межах виконавчого провадження, (які не були оскаржені), не може належним чином реалізувати права власника, саме через наявність податкової застави. Тобто, придбавши таке майно на торгах, позивач розраховував, що матиме можливість вільно розпоряджатися нерухомим майном, а відповідач не перешкоджатиме цьому та належним чином виконуватиме власні зобов'язання.
Отже, підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду є захист права власності шляхом припинення податкової застави, яка перешкоджає йому, як титульному власнику розпоряджатись юридичною долею належного на праві власності майна. За твердженням позивача, наявні підстави для усунення в судовому порядку перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном у порядку ст.391 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Припинено обтяження у вигляді податкової застави, зареєстрованої в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (номер запису про обтяження: №20408818 від 03.04.2019) в частині, що стосується належного КП ЛОР «Підприємство автотранспортного обслуговування» (79008, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 16; код ЄДРПОУ - 04013927) рухомого майна, а саме автомобіля марки RARIRO, модель СМDG23, рік випуску 2015, колір білий, VIN: НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 та автомобіля марки RARIRO, модель СМDG23, рік випуску 2015, колір чорний, VIN: НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_4 . Стягнуто з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного Управління ДПС у Львівській області на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради «Підприємство автотранспортного обслуговування» 2 422,40 грн судового збору.
Рішення суду обґрунтоване тим, що податкова застава є способом забезпечення виконання податкового обов'язку конкретного платника податків і може поширюватися виключно на майно особи, яка має податковий борг. Позивач не є податковим боржником, а спірне майно набув у власність як добросовісний набувач за результатами електронних торгів у межах виконавчого провадження, результати яких не оскаржені та є чинними.
Після примусової реалізації майна право власності переходить до покупця, а збереження податкової застави щодо майна, яке вже не належить боржнику, необґрунтовано обмежує право нового власника на володіння, користування та розпорядження. Податковий кодекс України прямо не врегульовує питання припинення податкової застави у випадку примусового продажу майна боржника та переходу права власності до третьої особи, суд застосував аналогію закону. При цьому враховано норми законодавства про заставу та іпотеку, які передбачають припинення заставних обтяжень у разі примусової реалізації предмета застави.
Оскільки наявність податкової застави створює для позивача триваючі перешкоди у здійсненні права власності та не пов'язана з його податковими зобов'язаннями, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення податкової застави та задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
25.09.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 25.09.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі №914/1791/25.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у ТзОВ «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції» (попереднього власника майна) наявний податковий борг, у зв'язку з чим у встановленому Податковим кодексом України порядку виникло право податкової застави, яке було належним чином оформлене актом опису майна та зареєстроване в державних реєстрах.
ГУ ДПС вказує, що податкова застава поширюється на все майно платника податків, у тому числі на майно, яке буде набуте ним у майбутньому, та припиняється виключно з підстав, прямо передбачених статтею 93 Податкового кодексу України. Оскільки податковий борг боржника не погашений, не визнаний безнадійним і відсутні інші законні підстави для припинення податкової застави, контролюючий орган вважає її чинною та такою, що не підлягає припиненню.
На думку апелянта, суд безпідставно застосував норми цивільного законодавства та аналогію закону, не врахувавши спеціальне правове регулювання податкової застави, а також не дав належної оцінки тому, що податкова застава має публічно-правовий характер і пріоритет перед іншими обтяженнями. У зв'язку з цим ГУ ДПС вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 20.10.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/8025/25 від 20.10.2025), в якому заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 справу №914/1791/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Малех І.Б., суддів Зварич О.В., Панової І.Ю..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 25.09.2025 (вх № 01-05/2828/25 від 25.09.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі №914/1791/25 - залишено без руху.
Ухвалою від 13.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 25.09.2025 (вх № 01-05/2828/25 від 25.09.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі №914/1791/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 справу №914/1791/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Зварич О.В., Панової І.Ю..
Ухвалою від 27.10.2025 справу №914/1791/25 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Зварич О.В., Панова І.Ю. та призначено справу №914/1791/25 до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2025.
У зв'язку із перебуванням 26.11.2025 на лікарняному судді-члена колегії Панової І.Ю., розгляд вищевказаної справи 26.11.2025 не відбувся.
Ухвалою від 27.11.2025 справу №914/1791/25 призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.02.2026.
В судове засідання 04.02.2026 з'явились представники сторін.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив її задоволити.
Позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
В стадії ухвалення рішення Західним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
У межах зведеного виконавчого провадження № 74101066 до складу якого входили виконавчі провадження: №74048240 з примусового виконання наказу №914/3027/22 від 28.02.2023, що видав Господарський суд Львівської області про стягнення з ТОВ «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції» на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради «Підприємство автотранспортного обслуговування» (надалі КП ЛОР «Підприємство автотранспортного обслуговування») 63 921,06 грн., та №71394967 з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ю-72808-17У від 14.05.2019, яку видало ГУ ДФС у Львівській області про стягнення з ТОВ «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції» на користь держави 43 430,95 грн. здійснено заходи з реалізації арештованого майна боржника шляхом проведення електронних торгів.
Відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016. № 2831/5, ДП «СЕТАМ» організувало та провело торги з реалізації арештованого майна: - а саме автомобіля марки RARIRO, модель СМDG23, рік випуску 2015, колір білий, VIN: НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 та автомобіля марки RARIRO, модель СМDG23, рік випуску 2015, колір чорний, VIN: НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_4 .
В результаті проведеного 11.09.2024 електронного аукціону (торгів), переможцем стало КП ЛОР «Підприємство автотранспортного обслуговування». Сума продажу склала 113 550,00 грн. З урахуванням гарантійного внеску у розмірі 5 677,50 грн, за придбане на аукціоні майно було сплачено 119 227,50 грн. Вказані обставини підтверджуються протоколом проведення електронного аукціону (торгів) № 619962 від 11.09.2024, а також платіжними інструкціями №2526 від 09.09.2024 та №92543 від 18.09.2024, копії яких долучені до позову.
Після завершення торгів та внесення повної суми коштів, було складено Акт реалізації арештованого майна від 19.09.2024, який затверджено начальником Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Як значиться у Акті, такий видано на підставі протоколу проведення електронних торгів та він є підставою для подальшого оформлення КП ЛОР «Підприємство автотранспортного обслуговування» права власності на придбані автомобілі.
Представник КП ЛОР «Підприємство автотранспортного обслуговування» звернувся до територіального сервісного центру МВС №4651 (м. Львів, вул. Богданівська, 44) з метою здійснення державної реєстрації права власності на вищевказані транспортні засоби. Проте працівники сервісного центру усно повідомили про неможливість такої реєстрації у зв'язку з наявністю зареєстрованого обтяження податкової застави № 20408818 від 03.04.2019, обтяжувачем за якою виступає ГУ ДПС у Львівській області. На підтвердження цього факту до позовної заяви долучено витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 97429063 від 26.05.2025.
Після встановлення факту наявності обтяження, того ж дня КП ЛОР «Підприємство автотранспортного обслуговування» зверталося з листом вих.№168 від 15.10.2025 до Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції з проханням сприяння у припиненні обтяження.
Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції в свою чергу звертався до відповідача із листом №53701 від 11.11.2024, яким повідомляв про необхідність припинення чинності обтяження рухомого майна №20408818 від 03.04.2019 з метою реєстрації права власності на рухоме майно новим власником, проте отримав відмову (лист ГУ ДПС у Львівській області від 19.12.2024 №14213/5/13-01-13-02-12). Копії згаданих звернень та листів-відповідей долучаються до позову.
Крім того, КП ЛОР «Підприємство автотранспортного обслуговування» самостійно звернулося до Головного управління ДПС у Львівській області із проханням припинити податкову заставу щодо зазначених транспортних засобів, аргументуючи звернення тим, що майно вже вибуло з власності боржника та перейшло у власність іншої особи добросовісного набувача (лист № 19 від 10.02.2025). До листа було додано копії акту реалізації майна, протоколу торгів та лист державного виконавця № 53702 від 11.11.2024.
У відповіді ГУ ДПС у Львівській області № 6237/6/13-01-13-02-12 від 26.02.2025 було відмовлено у припиненні застави, з мотивів наявної податкової заборгованості у боржника. Зокрема в листі зазначено: «Податкова застава від 03.04.2019 №20408818 згідно акту опису майна від 29.03.2019 №17066/10/50.17-15/191 (реєстрація змін від 19.03.2024) буде припинена відповідно до підпункту 93.1.1 пункту 93.1 статті Податкового кодексу України, а саме: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку.
Згідно даних інформаційної системи податкового органу та Інформації про наявність/відсутність податкового боргу у платника по Україні в цілому, станом на 25.02.2025 недоїмка зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, складає 178 819,66 грн. (в т.ч.: 127 405,29 грн.- заборгованість по податках, 51 414,37грн. - недоїмка зі сплати єдиного внеску).
Враховуючи вищенаведене, Головне управління ДПС у Львівській області відмовляє у припиненні обтяження рухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції».
З метою отримання документів, які стосуються наявного обтяження у вигляді податкової застави від 03.04.2019 №20408818 на адресу відповідача скеровувався адвокатський запит №7/25 від 05.05.2025 з проханням надати копії акту опису майна, розпорядчого акту про застосування податкової застави, розпорядчого акту про внесення змін до податкової застави, копії листів/звернень щодо державної реєстрацій обтяження та проведення торгів в межах виконавчого провадження.
У відповідь на електронну пошту надійшов лист від ГУ ДПС у Львівській області №16599/6/13-01-13-02-09 від 09.05.2025, до якого долучено скан-копії відповідних документів та додатково повідомлено: «Податкова застава від 03.04.2019 №20408818 згідно акту опису майна від 29.03.2019 №17066/10/50.17-15/191 (19.03.2024 продовжено строк дії реєстраційного запису на наступні 5 років) зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до ст.88. 89 Податкового кодексу України, у зв'язку із наявністю податкового боргу перед бюджетом в сумі 29 622,49 гривень».
З долученої копії Акту опису майна №17066/10/50.17-15/191 від 29.03.2019 вбачається, що податковий керуючий здійснив опис наступного майна боржника (ТОВ «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції», код ЄДРПОУ 37693987): «Усе майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні), а також інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому». Зазначене свідчить про те, що предмет податкової застави був визначений без конкретизації майна, яке перебувало у власності боржника на момент складання акту опису майна податковим керуючим.
Відповідно до абз.1 п.89.5 ст.89 Податкового кодексу України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Позивач не оскаржує правомірність дій податкового органу щодо реєстрації обтяження майна ТОВ «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції», а звертається з вимогою виключно про припинення податкової застави в частині, яка стосується двох транспортних засобів, придбаних КП ЛОР «Підприємство автотранспортного обслуговування» на законних підставах у результаті прилюдних торгів в межах виконавчого провадження. Таке звернення зумовлене фактичним вибуттям зазначених транспортних засобів з власності боржника та набуттям на них права власності добросовісним набувачем КП ЛОР «Підприємство автотранспортного обслуговування».
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з матеріально-правовою вимогою про припинення податкової застави, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо автомобілів марки Rariro.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.
Предметом позову є припинення обтяження нерухомого майна у вигляді податкової застави з метою усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження цим майном.
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для припинення податкової застави.
За частиною 1 статті 317, частиною 1 статті 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, установлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення в порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (п. п. 14.1.155. статті 14 Податкового Кодексу України).
Пунктом 87.2 статті 87 ПК України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з пунктом 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Пунктом 89.1 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Відповідно до п. 89.2. статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) в день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5. цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому.
Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що предметом податкової застави є майно виключно боржника - платника податків.
Стаття 93 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника. Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває в податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених п. 93.1. цієї статті (пункти 93.1, 93.2 статті 93 ПК України).
Податкова застава є способом забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом. Право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення. Підставою виникнення податкової застави є несплата в строки, встановлені ПК України, сум грошових зобов'язань. Податкова застава виникає з дня виникнення в платника податків податкового боргу з грошових зобов'язань. При виникненні права податкової застави майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) в день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У зв'язку з цим, закон передбачає оформлення майна, на яке поширюється право податкової застави, актом опису, яке здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу.
Відповідний правовий висновок викладений в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 803/3853/15.
За висновком Верховного Суду в постанові від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21, предметом податкової застави може бути виключно майно, яке належить на законних підставах платнику податків, що має податковий борг.
Позивач є добросовісним набувачем спірного майна, право на яке набуто ним за результатами електронного аукціону в межах виконавчого провадження.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з одного боку позивач, набувши майно за результатами електронного аукціону в межах виконавчого провадження, не може належним чином реалізувати права власника, а з іншого, майно, яке перебуває в податковій заставі, не може бути спрямоване на погашення боргу боржника. Тобто, жодна особа не може вчинити дій щодо розпорядження цим майном.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, в Податковому кодексі не передбачено право нового власника нерухомого майна щодо автоматичного звільнення майна з податкової застави придбаного ним на прилюдних торгах у виконавчому провадженні. Прямо це питання також не регулюється будь-якими іншими нормами законодавства України.
Відповідно до частини десятої статті 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).
Враховуючи вищезазначені положення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подібні правовідносини регулює статті 28 Закону України «Про заставу», відповідно до якої застава припиняється у разі примусового продажу заставленого майна, та ст.17 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317, ч.ч.1, 2 ст.321, ч.ч.1, 2 ст. 386, ч.1 ст.391 ЦК України).
Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував норми цивільного законодавства та аналогію закону є необґрунтованими.
Судами встановилено, що податкова застава до позивача не застосовувалась.
Спірне нерухоме майно знаходиться в податковій заставі, в зв'язку із наявністю податкового боргу в ТОВ «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції» (попереднього власника), тобто приписи статті 93 ПК України (на які посилається відповідач) не можна застосовувати в контексті спірних правовідносин, оскільки позивач не є боржником, щодо якого передбачені в указаній нормі випадки звільнення майна з податкової застави.
Окрім того, як було встановлено судами, відповідно до Акту про проведені електронні торги від 19.09.2024, який затверджено державним виконавцем Галицького ВДВС у місті Львові, підтверджено протоколом № 619962 проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» від 11.09.2024 реалізацію арештованого майна: - RARIRO, модель СМDG23, рік випуску 2015, колір білий, VIN: НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 та автомобіля марки RARIRO, модель СМDG23, рік випуску 2015, колір чорний, VIN: НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_4 , що належало боржнику ТОВ «Асоціація виробників шкіргалантерейної продукції»; визнання переможцем електронних торгів щодо лоту № 558580 КП ЛОР «Підприємство автотранспортного обслуговування». Також, даним актом підтверджено, що кошти в сумі 119 227, 50 грн перераховано покупцем - переможцем в повному обсязі.
Вказаний акт є дійсним, процедура електронних торгів не оскаржувалась, не оскаржуються і дії позивача, пов'язані із набуттям права власності на майно, придбане на прилюдних торгах.
Відповідно до п.п.7.8. Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. № 2831/5, не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведений електронний аукціон переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту. Акт про проведений електронний аукціон є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, особа, яка придбала майно на електронних торгах, стає його власником, а це майно звільняється від арештів та заборон. Більше того, в даних правовідносинах незастосовними є норми Податкового кодексу України, оскільки вони виникли не у зв'язку з відносинами оподаткування між позивачем та відповідачем (позивач не є боржником з податків і зборів), а у зв'язку з придбанням нерухомого майна з прилюдних торгів, тому застосовними нормами є саме норми цивільного законодавства.
Схожа за змістом правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2024 у справі №917/1886/23.
За змістом статей 316, 319, 321 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.
Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Врахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та власник майна має право вимагати усунення перешкод права розпорядження своїм майном.
Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області не спростовує підстави набуття права власності на спірне майно Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Підприємство автотранспортного обслуговування».
Тобто, придбавши таке майно на торгах, позивач розраховував, що матиме можливість вільно розпоряджатися нерухомим майном, а відповідач не перешкоджатиме цьому та належним чином виконуватиме власні зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки податкова застава не пов'язана з особою позивача, в той час, як обтяження зареєстроване ГУ ДПС у Львівській області перешкоджає позивачу, як титульному власнику в розпорядженні належним йому майном, наявні підстави для задоволення позовних вимог та припинення податкової застави щодо спірного майна, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2022р. у справі № 916/2016/21, від 27.06.2023 у справі № 907/568/22, від 09.08.2023 у справі № 907/850/22, від 30.09.2025 у справі №914/2949/24.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі №914/1791/25.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі №914/1791/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, посилання на норми матеріального права базуються на неправильному ним розумінні цих норм права.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, б/н від 25.09.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.02.2026.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Зварич О.В.
Панова І.Ю.