Справа № 283/13/26
провадження №2-а/283/7/2026
17 лютого 2026 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику та повідомлення учасників адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
третя особа Малинський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Стислий виклад позицій сторін.
05 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення адміністративного стягнення за № 293 від 10 квітня 2025 року складеної відносно нього за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу у подвійному розмірі 51000,00 грн.
Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що до 10 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №293 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 51000,00 грн. Позивач, зазначає,що про її існування дізнався лише після блокування зарплатного рахунку та примусового списання коштів органами державної виконавчої служби. Вказану постанову йому не вручали, тому позивач просив поновитий строк звернення до суду.
В постанові №293 від 10 квітня 2025 року складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 зазначено: «10 квітня 2025 року об 11 год. 10 хв. Установлено адміністративне правопорушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене ОСОБА_1 порушення вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме : відмова від проходження медичного огляду та лікування, згідно рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
На підставі постанови №293 від 10.04.2025 було відкрите ВП №79489708, та постановою державного виконавця від 19.11.2025 провадження закрите у зв'язку з повним стягненням штрафу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Також, позивач зазначає, що примусове виконання здійснювалось на підставі постанови, яка не набрала законної сили.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою позивач зазначає, що 09 квітня 2025 ркоу ОСОБА_1 пройшов віськово-лікарську комісі (ВЛК) та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №109 від 14.04.2025 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного злочину.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказав, що в телефонній розмові отримав підтвердження від ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо проходження військо-лікарської комісії в іншому територіальному центрі. Позивач зазначає, що він не ухилявся від проходження війсково-лікарської комісії, а виконував обов'язок в іншому територіальному центрі. На думку позивача, акти на які посилається відповідач фіксують лише його відмову від отримання паперових направлень та повісток, але не підтверджують відмову від проходження війсково-лікарської комісії.
Позивач, просить скасувати постанову №293 від 10 квітня 2023 року та стягнути з Державного бюджету України безпідставно списані кошти.
27 січня 2026 року представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 та вважає постанову №293 від 10.04.2025 законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням установленої процедури.
07.04.2025 уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №293 про адміністративне правопорушення у зв'язку з відмовою позивача від проходження медичного огляду за направленням військово-лікарської комісії.
10.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами розгляду матеріалів справи винесено постанову №293, якою ОСОБА_1 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Станом на дату складання протоколу позивач перебував на військовому обліку, відстрочки від призову не мав, актуальні дані щодо проходження медичного огляду були відсутні. З цією метою йому було вручено повістку для проходження медичного огляду із зазначенням часу та місця явки, а також відповідні документи для проходження військово-лікарської комісії.
Позивач від отримання повістки та направлення відмовився, від підпису про їх отримання також відмовився. Факт відмови був зафіксований уповноваженими особами у присутності свідків із складанням відповідних актів.
Надання направлення на медичний огляд здійснювалося у встановленому порядку. На думку відповідача під час розгляду справи були досліджені всі матеріали, що підтверджують факт відмови від проходження медичного огляду.
Відмова від проходження військово-лікарської комісії у період проведення мобілізаційних заходів є протиправною поведінкою, яка порушує встановлений порядок виконання військового обов'язку.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що постанова №293 від 10.04.2025 є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
02 лютого 2026 року представником третьої особи Малинського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області до суду надійшов відзив, в якому представник просив відмовити у задоволені позовної заяви за безпідставністю та визнати дії державного виконавця Малинського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністрества юстиції України Моргуна Володимира Петровича законними та залишити постанови без змін.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку задовольнити позов частково з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Зі змісту матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на військовому обліку та підлягав виконанню обов'язків, визначених законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. 07 квітня 2025 року уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол №293 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, у якому зазначено, що позивач відмовився від проходження медичного огляду за направленням військово-лікарської комісії.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу було запропоновано отримати повістку та направлення для проходження військово-лікарської комісії із зазначенням часу та місця явки. Водночас, відповідно до складених актів, позивач відмовився від отримання зазначених документів та від підпису про їх отримання, що зафіксовано у присутності свідків.
10 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі вказаного протоколу винесено постанову №293, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу у подвійному розмірі 51000,00 грн.
Разом із тим, судом встановлено, що 09 квітня 2025 року, тобто до винесення оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 фактично пройшов військово-лікарську комісію в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, що підтверджується наданими суду документами. Зокрема, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №109 від 14 квітня 2025 року, позивача зараховано до списків особового складу військової частини.
Факт зарахування до військової частини свідчить про проходження передбачених законодавством процедур, у тому числі військово-лікарської комісії, що є обов'язковою умовою для прийняття відповідного рішення про придатність до військової служби.
Судом також встановлено, що оскаржувана постанова позивачу належним чином не вручалася. Про її існування він дізнався після відкриття виконавчого провадження та блокування рахунків.
На підставі постанови №293 було відкрито виконавче провадження №79489708, у межах якого стягнуто суму штрафу - 51000,00 грн, виконавчий збір - 5100,00 грн та витрати виконавчого провадження - 225,74 грн. Постановою державного виконавця виконавче провадження закрито у зв'язку з повним фактичним виконанням.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що станом на 10 квітня 2025 року відповідачем було з'ясовано факт проходження позивачем військово-лікарської комісії 09 квітня 2025 року або витребувано відповідну інформацію з іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, судом достеменно встановлено, що на момент винесення постанови №293 від 10 квітня 2025 року позивач фактично пройшов військово-лікарську комісію та в подальшому був зарахований до військової частини, а також що штраф було примусово стягнуто в межах виконавчого провадження.
Мотиви та застосовані норми права.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а також чи є вони обґрунтованими та пропорційними.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідним є встановлення у її діях (бездіяльності) всіх елементів складу адміністративного правопорушення: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони (вини).
Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, зокрема за відмову від проходження медичного огляду. Об'єктивна сторона такого правопорушення полягає саме у протиправній відмові від проходження військово-лікарської комісії, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Суд виходить із того, що сама по собі відмова від отримання паперових направлень чи повісток не є тотожною відмові від проходження військово-лікарської комісії, якщо фактично особа виконала обов'язок щодо проходження медичного огляду в установленому порядку.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд у порядку, визначеному законодавством. Разом із тим, законом не встановлено імперативної вимоги проходження такого огляду виключно в одному конкретному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, якщо обов'язок фактично виконано.
Судом встановлено, що 09 квітня 2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а 14 квітня 2025 року був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Зарахування до військової частини об'єктивно передбачає проходження військово-лікарської комісії та встановлення придатності до військової служби. Отже, станом на момент винесення постанови 10 квітня 2025 року обов'язок щодо проходження медичного огляду фактично був виконаний.
За таких обставин відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, оскільки фактичної відмови від проходження військово-лікарської комісії не відбулося. Відповідно, відсутня й вина позивача як обов'язковий елемент складу правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України та загальних принципів юридичної відповідальності, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов'язок доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача (ст. 77 КАС України). Належних та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували саме відмову позивача від проходження військово-лікарської комісії, відповідачем суду не надано.
Крім того, принцип пропорційності як складова верховенства права вимагає, щоб втручання у права особи було необхідним та співмірним поставленій меті. Притягнення до адміністративної відповідальності за умови фактичного виконання обов'язку щодо проходження медичного огляду не відповідає критеріям необхідності та обґрунтованості.
Таким чином, оскільки у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а відповідач не довів правомірності прийнятого рішення, суд доходить висновку про протиправність та необґрунтованість постанови №293 від 10 квітня 2025 року та наявність підстав для її скасування із відновленням порушених прав позивача.
Щодо стягнення сплаченого штрафу
Згідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У свою чергу, процедура повернення штрафу передбачена статтею 296 КУпАП.
Так, відповідно до частини першої статті 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.
Механізм повернення з бюджету помилково сплачених коштів на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету урегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року за № 787 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 10 п. 5 розділу І Порядку, у разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.
Отже, для повернення платнику коштів, сплачених за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, необхідно звернутися з заявою до відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, до яких відповідач не відноситься.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідною заявою до відповідача, а також доказів щодо відмови у задоволенні такої заяви про повернення сплачених коштів у розмірі 51 000 гривень, на виконання постанови № 293 від 10 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
В той же час, положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В свою чергу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести порушення суб'єктом владних повноважень своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, відсутнє порушення прав позивача у цій частині позовних вимог.
Оскільки адміністративний суд обмежений колом питань, вирішення яких належить до його компетенції за результатами розгляду адміністративного позову з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (ч. 3 ст. 286 КАС України), а також те, що відповідачем не приймалось рішення про відмову в поверненні сплаченого позивачем штрафу, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 , у цій частині позовних вимог, слід відмовити.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року по справі №757/2757/16-а.
Керуючись ст. 2, 72-77, 241-246 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; третя особа Малинський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову №293 від 10 квітня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В решті вимог позову -відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя