Справа № 738/1629/25 Головуючий у 1 інстанції Савченко О. А.
Провадження № 33/4823/17/26
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
16 лютого 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Оседача М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Доброреза В.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 22 липня 2025 року о 23 год. 15 хв. в м. Мена, по пров. Шевченка, ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volvo XC90, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився шляхом продування приладу «Драгер ARCE-0175» на місці зупинки транспортного засобу, результат огляду - 1,76 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Доброрез В.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі за відсутністю в діях його довірителя складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що відеозапис працівників поліції не відображає усіх обставин події та не є безперервним. Акцентує увагу на тому, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені права ОСОБА_1 , оскільки розгляд справи було здійснено без його участі, що позбавило останнього можливості надати свої пояснення з приводу даних обставин події, чим було порушено право на захист.
Окрім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду із зазначенням поважності причин його пропуску.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Доброрез В.В. не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Проте, до початку розгляду справи, на адресу апеляційного суду, захисник надіслав клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі та свого довірителя.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити апелянту строк на звернення до суду.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №399761 від 22.07.2025 року, ОСОБА_1 22 липня 2025 року о 23 год. 15 хв. в м. Мена, по пров. Шевченка, керував автомобілем марки Volvo XC90, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився шляхом продування приладу «Драгер ARCE-0175» на місці зупинки транспортного засобу, результат огляду - 1,76 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (а.с.3).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Аlkotest 6810» прилад № ARСЕ-0175, результат продуття ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,76 проміле, де останній поставив свій підпис, що свідчить про його згоду, на той період часу, із даними результату проведеного огляду (а.с.4).
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи працівників поліції, на яких зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів вбачається (а.с.10), що водій ОСОБА_1 , незважаючи на ввімкнені на службовому автомобілі проблискові маячки, продовжував рух, виконував небезпечні маневри на дорозі, тим самим наражаючи на небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху, в тому числі і пішоходів. У подальшому, при спілкуванні з ОСОБА_1 , працівник поліції виявив у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння і на пропозицію пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння він погодився пройти такий на місці за допомогою приладу «Драгер», результат огляду - 1,76 проміле, з яким останній погодився та зазначив, щоб складали адмінматеріали. При цьому, ОСОБА_1 вказував, що вживав алкоголь.
Слід зазначити і те, що водій ОСОБА_1 після оформлення адміністративних матеріалів та будучи незгодним з результатами огляду, самостійно медичний огляд не пройшов та медичний висновок не надав.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 та його захисник не зазначали, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертались і матеріали справи таких не містять.
Доводи апелянта про те, що відеоматеріали не можуть слугувати належними доказами, так як відеофіксація не здійснювалась безперервно, є непереконливими, оскільки вказані відеозаписи є лише одними із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою.
Крім того, на відеозаписах чітко зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та отриманий результат огляду - 1,76 проміле, і підстави піддавати сумніву зміст даних відеозаписів відсутні.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Посилання захисника на порушення прав ОСОБА_1 через розгляд справи у відсутності останнього, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, проте, стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.
Окрім цього, місцевий суд вживав відповідних заходів щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у судовому засіданні шляхом надіслання рекомендованого повідомлення, та враховуючи, що останній у судове засідання не з'явився, а клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП розглянув справу за його відсутності.
Більш того право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , бути присутнім під час розгляду справи в суді було поновлене апеляційним судом, останнього було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання його довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Щодо незгоди ОСОБА_1 з кваліфікацією його дій, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за «повторне протягом року вчинення будь якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті».
Повторність правопорушення - це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою ст. 130 КУпАП).
В той же час, суд приймає рішення в межах висунутого обвинувачення, що міститься у протоколі про адміністративне правопорушення.
В даному конкретному випадку дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому суд приймав рішення про наявність або відсутність в діях останнього саме цього складу адміністративного правопорушення, виходячи з пред'явленої працівниками поліції правової кваліфікації, в той час як перекваліфікування дій ОСОБА_1 в судовому засіданні з ч. 1 на ч. 2 ст. 130 КУпАП є погіршенням положення правопорушника, яке, в свою чергу, приведе до посилення покарання, що відповідно до ст. 294 КУпАП є неприпустимим.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наявність в матеріалах справи даних, що підтверджують кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, не впливають на наявність в його діях складу за пред'явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
За таких обставин, підстави для скасування постанови суду першої інстанції і закриття провадження, як про це наголошує апелянт та його довіритель у своїх письмових поясненнях - відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Поновити захиснику - адвокату Доброрезу В.В. строк на апеляційне оскарження постанови Менського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Доброреза В.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач