Номер провадження: 11-сс/813/288/26
Справа № 947/46044/25 1-кс/947/19368/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2025, якою в межах к/п № 12024000000001225 від 18.06.2024 стосовно:
ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у Сельце Волосівського р-ну Ленінградської обл., громадянки України, ФОП, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
- підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, застосовано запобіжний захід у виді застави з покладенням на неї відповідних обов'язків до 24.02.2026
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоволені клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та стосовно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, застосовано запобіжний захід у виді застави в розмірі 1 322 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 003 016 грн. з покладенням на неї відповідних обов'язків до 24.02.2026.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 інкримінованого їй злочину, а також ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому слідчий суддя вказав, що сторона обвинувачення жодним чином не обґрунтувала неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваній, водночас враховуючи характеристики особи підозрюваної, її матеріальний стан та обставини к/п, застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді застави цілком зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, при цьому слідчий суддя врахував розмір завданої шкоди.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою слідчого судді, вважає її незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для підозрюваної ОСОБА_7 , при цьому відповідно до довідки про доходи від 24.01.2025 за 2021-2024 її дохід склав 1 609 658,79 грн, що значно менше аніж розмір визначеної застави, що підтверджує неможливість її внесення;
- прокурором не доведено, а слідчим суддею не обґрунтовано щодо виключності випадку та необхідності відходу від визначеного законом розміру застави від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- відсутня обґрунтована підозра ОСОБА_7 , оскільки виникають сумніви щодо обґрунтованості тверджень про наявність прямого умислу та корисливих мотивів, в зв'язку із чим виключається наявність суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому, майновий стан ОСОБА_7 не змінився будь-яким чином в сторону збільшення, після описаних в повідомленні про підозру подій, заробітна плата залишилась на тому ж рівні, премії не виплачувались. В діях ОСОБА_7 відсутній умисел та відсутні підстави стверджувати про отримання нею неправомірної вигоди;
- відсутній причинно-наслідковий зв'язок між «ненаданням у передбачений договором та чинним законодавством спосіб комунальному підприємству повної інформації про вартість електричної енергії» та здійсненням ТОВ «Ю-ГАЗ» господарської діяльності на підставі договору про постачання електричної енергії від 27.01.2022, яким була визначена ціна відповідної послуги та не передбачений обов'язок щодо зменшення відповідної ціни з боку постачальника;
- відсутня об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України в цьому к/п, так як відповідно до чинного законодавства кожен постачальник електричної енергії має право самостійно визначати розмір цін, за якими він готовий відпускати електричну енергію споживачам. При цьому, запропонована для КП «ОМЕТ» ціна станом на січень 2022 була повністю конкурентною та такою, що відповідала ситуації на ринку. Окрім того, жоден нормативно-правовий акт не містить положень щодо обов'язку постачальника повідомляти про зміни середньозважених цін на РДН;
- слідчий суддя відмовив у витребуванні висновку судового експерта ОСОБА_10 , який підтверджує відсутність складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
- встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України належним чином не підтверджені;
- ОСОБА_7 раніше не судима, має постійне місце реєстрації, працевлаштована та має позитивні характеристики. Крім того, вона самостійно з'явилась до суду та будь-якого приводу до неї не застосовувалось. При цьому, вона неодноразово з'являлась на виклики слідчого для участі в слідчих діях, хоча також добре розуміла ризики вручення повідомлення про підозру та застосування тримання під вартою, однак не вчинила спроб переховуватися;
- 04.12.2024 ОСОБА_7 була звільнена з посади директора ТОВ «ЮГ-ГАЗ», що повністю виключає ризик спотворення або знищення доказів;
- досудове розслідування в межах цього к/п триває вже рік та відсутні будь-які дані щодо спроб впливу підозрюваною ОСОБА_7 на будь-яких свідків, а майже вся інформація перебуває в первинних документах, вилученими слідчими органами ще на початку слідства.
За таких обставин захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та винести нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 .
Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою прокурор ОСОБА_6 , також, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що:
- оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років наявні достатні підстави стверджувати, що вона з метою уникнення кримінальної відповідальності може здійснити спроби переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- підозрювана ОСОБА_7 може здійснити вплив на учасників к/п та скористатися для цього своїми зв'язками серед органів державної влади, місцевого самоврядування інших посадових осіб. Крім того, підозрюваній відомі дані щодо свідків. При цьому також існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні незаконний дій, шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.
Враховуючи наведене прокурор ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначити їй альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 3369 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечували щодо апеляційної скарги прокурора, водночас прокурор ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала зазначеним вище вимогам кримінального процесуального закону відповідає не в повній мірі з огляду на наступне.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах.
На підтвердження обґрунтованості підозри, пред'явленої 25.12.2025 ОСОБА_7 орган досудового розслідування надав: - договір про постачання електричної енергії споживачу № Т-СЕГ-П/2022/22 від 27.01.2022, укладений між КП «Одесміськелектротранс» та ТОВ «ЮГ-ГАЗ»; - акти приймання-передачі електричної енергії за лютий-вересень 2022 року по вказаному договору; - рахунки фактури до договору; - протокол огляду документів від 06.02.2025; - висновок судової економічної експертизи, яким визначений розмір шкоди, завданої бюджету при виконанні договору № Т-СЕГ-П/2022/22 від 27.01.2022 та інші матеріали, що в сукупності можуть підтверджувати обґрунтованість пред'явленої підозри, яка на теперішній час потребує подальшого розслідування.
В контексті наведеного, апеляційний суд зауважує, що орган досудового розслідування потребує вчинення необхідних слідчих дій задля встановлення істотних обставин к/п, в тому числі зібрання доказової бази задля підтвердження фактів, викладених в повідомленні про підозру, встановлення нових обставин тощо, в зв'язку з чим в подальшому уповноважений орган може змінити підозру.
На переконання колегії суддів, відмова в задоволенні клопотання про витребування висновку експерта не є підставою для спростування висновку про обґрунтованість підозри.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що докази оскарження повідомлення про підозру в цьому к/п стороною захисту не надавалися.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що на цьому етапі провадження суд не може виснувати про наявність чи відсутність в діях особи інкримінованого їй діяння (її винуватість чи невинуватість), натомість суд, на підставі наданих уповноваженим органом доказів, може дійти висновку про ймовірну причетність особи до обставин, викладених в повідомленні про підозру та в зв'язку із цим застосувати до неї відповідний запобіжний захід. При цьому, обставини інкримінованих діянь, належність та достатність доказової бази тощо належить до компетенції суду під час розгляду обвинувального акту, в разі його направлення до суду.
За приписами ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Частина 1 ст. 176 КПК України визначає перелік запобіжних заходів, які можуть бути застосовані, зокрема особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваним та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за що передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна, який є особливо тяжким злочином відповідно до класифікації, передбаченої ст. 12 КК України.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України в цьому к/п щодо ОСОБА_7 є доведеним.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що ЄСПЛ неодноразово в своїх рішеннях наголошував на тому, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним (рішення ЄСПЛ в справах «Латальє проти Франції», «Прокопенко проти України», «Хайредінов проти України», «Москаленко проти України»).
При цьому, враховуючи специфіку інкримінованого діяння, логічно припустити в цьому к/п існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, за обставинами цього к/п ОСОБА_7 вже не займає посаду директора ТОВ «ЮГ-ГАЗ», що відповідно виключає її можливість отримати доступ до матеріалів, які мають істотне значення для справи.
Водночас, оскільки за обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, злочин був вчинений в результаті досягнення договірних домовленостей, а уповноважений орган в ході розслідування може встановити свідків інкримінованого діяння, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на учасників к/п, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Частково задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя застосував до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави в розмірі 1 322 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 003 016 грн з покладенням на неї відповідних обов'язків до 24.02.2026.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину складає від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд зауважує на тому, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у рішенні від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції», що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін. (рішення ЄСПЛ в справі «Істоміна проти України»).
Водночас, на переконання колегії суддів, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
При цьому, відповідно до положень ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Разом з тим, слідчий суддя визначаючи ОСОБА_7 заставу у розмірі, який значно перевищує встановлений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, належним чином не обґрунтував такий висновок.
Наявність в підозрюваної ОСОБА_7 майна є додатковою підставою для визначення розміру застави, однак перш за все суд має враховувати обставини к/п, специфіку інкримінованого діяння, наявність ризиків та їх ступінь, характеристики підозрюваної особи, а вже потім її майновий стан.
Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 не має судимостей та раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, при цьому має постійне місце проживання, офіційно працевлаштована, докази ухилення від викликів слідчого чи суду відсутні, вона сумлінно виконувала покладені на неї слідчим суддею обов'язки, проти чого не заперечував прокурор в судовому засіданні, до того ж на теперішній час вона не працює в ТОВ «ЮГ-ГАЗ», що в сукупності свідчить про наявність підстав застосувати підозрюваній більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням на неї відповідних обов'язків в порядку, визначеному ч. 5 ст. 194 КПК України, що в повній мірі зможе запобігти вище встановленим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
З врахуванням вище наведеного, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 та частково задовольняє апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст. 24, 177, 181, 194, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2025, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, застосовано запобіжний захід у виді застави з покладенням на неї відповідних обов'язків до 24.02.2026 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_7 строком до 24.02.2026 обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за вимогою;
- не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця реєстрації проживання та роботи;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській обл. свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4